Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 10.02.2012
КИ╥ВСЬКИЙ ФОТОГРАФ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Шевченк╕ана

Веч╕р 23 лютого 1861 року, Санкт-Петербург, к╕мнатка–майстерня в Академ╕╖ мистецтв. Наближався день народження Тараса Григоровича Шевченка. Приятел╕ знали про хворобу поета, надсилали листи ╕з побажанням здоров’я. Нав╕дався й приятель — рос╕йський письменник Микола Семенович Л╓сков (1831-1895). Тарас сид╕в за столом, на п╕длоз╕ та п╕дв╕конн╕ лежали незавершен╕ художн╕ роботи. Шевченко з╕знався, що здоров’я значно покращало, наступного тижня неодм╕нно зав╕та╓ в гост╕, але пожал╕вся на б╕ль у грудях ╕ на жорстоку ядуху. «Пропаду», — тяжко з╕тхнув Тарас ╕ кинув на ст╕л ложку, з яко╖ т╕льки-но проковтнув л╕ки. Л╓сков намагався його заспоко╖ти звичайними у таких випадках фразами. «Год╕ про мене, — тихо одмовив поет, — розкаж╕ть краще, що доброго в Укра╖н╕? Чи бачилися з ╤ваном Гудовським, знаю, в╕н хворий ╕ йому також непереливки».
Хто ж цей «благородн╕ший Гудовський», про якого в хвилини розпачу й хвороби згаду╓ Тарас Шевченко? ╤ван Васильович Гудовський (? - 1860, Ки╖в) родом ╕з полтавського м╕стечка Пирятин, художник-портретист, фотограф. Його добре знав Микола Л╓сков, бо разом у Ки╓в╕ зн╕мали к╕мнатку в будинку, що виходив на Соф╕йську вулицю. Микола Семенович про Гудовського в╕дгукувався якнайкраще, називав його чолов╕ком здорового ╕ гострого розуму, до того ж, ╤ван був майстром сво╓╖ справи ╕ дуже добрим, чесним ╕ прямим, правдивим юнаком, кожному слову якого можна було см╕ливо ╕ безсумн╕вно в╕рити.
Майстерност╕ живопису ╤ван Гудовський навчався у Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕, у школ╕ отця ╤ринарха. А згодом подався «удосконалюватися» до Санкт-Петербурга в Академ╕ю мистецтв (з 1844 до 1849), там ╕ познайомився з Шевченком, б╕льше того, вони мешкали в одн╕й к╕мнатц╕ у колишньо╖ звенигородсько╖ м╕щанки Фейт, у будинку купця ╢. Л. Бема на 2-й л╕н╕╖ Василь╓вського острова. Тарасов╕ Григоровичу в╕дразу сподобався цей полтавський веселун, майстер на вс╕ руки, компан╕йський хлопець, з яким можна були випити, закусити й засп╕вати укра╖нських п╕сень. Тут доречно навести спомини художника Академ╕╖, приятеля Кобзаря В╕ктора Васильовича Ковальова (1822-1894), який проясню╓ не т╕льки атмосферу того часу, а й доповню╓ образ ц╕кавими деталями ╕з життя в столиц╕ й Гудовського: «1844 року я вступив до Академ╕╖ мистецтв, як ╕ чимало наших земляк╕в, що прагнуть до художньо╖ осв╕ти, при╖хав до столиц╕ з м╕зерними коштами. У такому становищ╕ звичайно сходишся з под╕бними ж до себе товаришами ╕ влаштову╓ш життя сво╓ сп╕льно, якомога прост╕ше; ╕ от, з╕йшовшись ╕з такими ж трьома юнаками — Карпом, Гудовським та Роговим, — ми найняли в будинку Бема на Василь╓вському остров╕, на 1-й л╕н╕╖ (нин╕ 2-а л╕н╕я, буд.  № 3), досить скромне прим╕щення, що складалося з одн╕╓╖ прох╕дно╖ к╕мнати з перегородкою. За перегородкою жили ми четверо, а л╕воруч, не доходячи до перегородки, вели двер╕ до друго╖ к╕мнати, яку займав Шевченко... Траплялося, що Тарас Григорович, коли, бувало, схочеться розважити душу народною п╕снею, виходив до нас за перегородку, с╕дав на ╓диний у к╕мнат╕ дерев’яний диван ╕ казав: «А нумо, хлопц╕, засп╕ваймо!» Карпо брав свою скрипку, Гудовський тримав баса — ╕ за допомогою наших молодих тод╕ голос╕в лунала п╕сня, ╕ ми забували наш╕ тяжк╕ злидн╕. Найчаст╕ше сп╕вали п╕сню на слова Тараса Григоровича: «Ой пов╕й, в╕тре, з великого лугу та розв╕й нашу тугу», цю п╕сню в╕н ╕ сп╕вав з нами, ╕ керував сп╕вом; ╕ мотив до не╖ був п╕д╕браний ним же, сп╕вали, певна р╕ч, без нот».
Коли ж приходили кан╕кули, як водиться в студент╕в, хлопц╕ посп╕шали додому, в р╕дн╕ кра╖ — хто в╕дразу, а кому випадала доля «в╕дробляти хвости». Шевченко 1845 року першим вибрався ╕з столиц╕ в Укра╖ну, залишивши «на господарств╕» ╤вана, й доручив Гудовському орган╕зац╕ю друкування естамп╕в «Живописной Украины» та розсилати замовникам, хоч матер╕альн╕ та ф╕нансов╕ труднощ╕ не дозволили ╤ванов╕ Васильовичу повною м╕рою реал╕зувати побажання товариша-художника.
Мандруючи р╕дним кра╓м, Шевченко нав╕дався ╕ в Пирятин, до р╕дних Гудовського, за що ╤ван листовно 22 вересня дякував поетов╕: «Спасиб╕ Вам, що не забули побачитися з мо╓ю матусею ╕ сестричкою». 18 листопада 1845 року загальн╕ збори Академ╕╖ мистецтв постановили присво╖ти Шевченков╕ звання некласного художника, таке ж звання Гудовський одержав 10 грудня. У зв’язку з тим, що Кобзаря зарахували сп╕вроб╕тником Ки╖всько╖ археограф╕чно╖ ком╕с╕╖ ╕ в╕н не м╕г покинути м╕сто над Дн╕пром, Шевченко доруча╓ Гудовському одержати його атестат ╕ переслати до Ки╓ва. До реч╕, на прохання Тараса, ╤ван збер╕гав ╕ картини поетового приятеля Василя ╤вановича Штернберга (1818-1845) — укра╖нського живописця-пейзажиста.
На початку с╕чня 1846 року дипломований художник Гудовський добира╓ться до Ки╓ва й оренду╓ квартиру в купця Василя Назаровича Смирнова. Про м╕сце перебування в╕н спов╕ща╓ у лист╕ до Шевченка: «Моя адреса: художнику ╤. В. Гудовському в Ки╖в, на Хрещатик, у будинок купця Смирнова». Отже, «будинку Гудовського», як стверджують окрем╕ ки╓вознавц╕, не було — ╤ван Васильович винаймав «хороми», як з╕знавався, в «знайомого купця». Про це детально написав ╕ Петро Жур у книжц╕ «Шевченк╕вський Ки╖в». Доречно нагадати, що Гудовський неспроста зупинився у Смирнова — це був тесть його приятеля Миколи Л╓скова, за якого вийшла зам╕ж донька Василя Назаровича — Ольга. На той час будинок Смирнова стояв на Хрещатицьк╕й (нин╕ майдан Незалежност╕) базарн╕й площ╕, виходячи боковим фасадом на вулиц╕ Житомирську (нин╕ Мала Житомирська) та Михайл╕вську. На жаль, будинок купця Смирнова, в╕домий п╕д ╕менем «будинку Гудовського», не збер╕гся — 1979 року його знесено п╕д час реставрац╕йних роб╕т площ╕. Не залишилося на мап╕ м╕ста й готел╕в, куди нав╕дувався Шевченко та Гудовський — «╢вропейського» (на початку Хрещатика), арх╕тектора Беретт╕, та «Зеленого трактиру» (вул. Московська, 30), де мешкав Кобзар.
Судячи з вив╕ски фотограф╕╖, помешкання Гудовського, де переночовував Шевченко 1859 року, було на другому поверс╕ кам’яного будинку Смирнова. Верхн╕й поверх складали ш╕сть к╕мнат та передпок╕й, як╕ добре осв╕тлювалися тринадцятьма в╕кнами й опалювалися трьома голландськими печами в б╕лих полив’яних кахлях. У к╕мнатах були настелен╕ дощан╕ п╕длоги, а в╕тальня мала паркетну п╕длогу. На Хрещатицьку площу виходив балкон з металевою реш╕ткою й бляшаною п╕длогою — на верхн╕й поверх з Житомирсько╖ вулиц╕ вели кам’ян╕ сх╕дц╕. Частину к╕мнат ╤ван Гудовський облаштував п╕д друкарню та л╕тограф╕ю — тод╕ в Ки╓в╕ багато художник╕в-портретист╕в опановували мистецтво фотографування.
Про Ки╖в середини минулого стол╕ття та «корол╕в фотограф╕╖» детально розпов╕в ки╓вознавець Михайло Олександрович Рибаков у статт╕ «Вони зберегли нам обличчя р╕дного м╕ста». Нагадаю, що того часу Контрактовий ярмарок на Подол╕ був центром торговельно-промислового життя Укра╖ни. Сюди вже з к╕нця 40-х рок╕в при╖здить не т╕льки торговий люд, а й дагеротип╕сти-╕ноземц╕, деяк╕ залишаються на пост╕йне проживання. Вони й стали вчителями ки╖вських фотограф╕в–любител╕в. В╕домо, що перш╕ видов╕ зн╕мки Ки╓ва зроблено 1853 року, коли буд╕вник Ланцюгового мосту Чарльз де В╕ньоль запросив ╕ноземця Джона Борна зробити зн╕мок в╕дкриття найкрасив╕шого в ╢вроп╕ мосту.
Початок фотограф╕╖ в Укра╖н╕ пов’язаний з розповсюдженням дагеротип╕в саме у Ки╓в╕ (дагеротип╕я — спос╕б безпосереднього отримання при фотографуванн╕ позитивного зображення, винайдений французьким художником Лу╖ Дагером 1839 року, ╓ першим практичним способом фотографування).
У 1858 роц╕ в╕дкрилася майстерня К. Ф. Гербста на Подол╕, пот╕м на Хрещатику Гудовським. Учень ╤вана Васильовича — Ф. ╤. Левдик у газет╕ «Киевский телеграф» назвав Гудовського «знаменитим ки╖вським фотографом», а його майстерню — «найкращою та наймодн╕шою» в м╕ст╕.
60-70-т╕ роки — час розкв╕ту ки╖всько╖ видово╖ фотограф╕╖, яка ╓ найц╕нн╕шим джерелом вивчення минувшини Ки╓ва. Окр╕м портрет╕в, майстри св╕тла ╕ т╕н╕ зн╕мали панорами м╕ста, ╕сторичн╕ м╕сця, будинки, церкви та монастир╕, базари, вулиц╕, навчальн╕ заклади, театри, мости, пам’ятники, побутов╕ сценки — вони зберегли нам ╕стор╕ю, як писав Шевченко, «святого, золотоверхого ╕ великого» Ки╓ва. Саме в Ки╓в╕ м╕сцев╕ майстри — фотограф В. Воюцький та фотограф-художник О. Рудковський склали перший у Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ фотограф╕чний календар.
Наприк╕нц╕ 60-х рок╕в, за даними М. Рибакова, у Ки╓в╕ нараховувалося близько 20 фотомайстерень ╕ серед них найпопулярн╕ш╕ — Франца Казимировича Мезера (? - 1922, Хрещатик, 25), В. Воюцького, О. Воюцького, Волховського, «спец╕альна фотограф╕я» О. Т╕лло, Й. Кордиша, М. Пастернака, учня Ф. Левдика — ╢гора Каркози; в╕йськова фотограф╕я ╕нженерно-навчально╖ майстерн╕ ки╖всько╖ фортец╕. В╕домими були фотоаматор генерал П. С. Коп’╓в, Володимир В╕кент╕йович Висоцький (1846-1894), а також фотомайстерня Тимоф╕я ╢горовича Маркова, дружина якого, В. В. Маркова, була родичкою укра╖нського вченого, ректора Ки╖вського ун╕верситету св. Володимира Михайла Олександровича Максимовича (1804-1873), а син — Д. Т. Марков, перейнявши в╕д батька мистецтво фотограф╕╖, з травня 1895 року в╕дкрив атель╓ на Хрещатику, 41 ╕ став щор╕чно випускати 30-36 тисяч лист╕вок з кра╓видами Ки╓ва. Д. Марков — перший фотограф Ки╓ва, який став друкувати фоторепродукц╕╖ з картин видатних художник╕в — Рафаеля, Васн╓цова.

Королем видово╖ фотограф╕╖ Ки╓ва початку 60-х рок╕в називають досл╕дники фотографа-аматора, начальника Ки╖вського окружного ╕нженерного управл╕ння генерала Д. Г. Б╕ркина. Його зн╕мки — Хрещатицька площа, Аскольдова могила, Под╕льська частина м╕ста, Ланцюговий м╕ст, дача князя ╤. ╤. Васильчикова та ╕нш╕ — ставлять його в перший ряд видатних майстр╕в ки╖всько╖ фотограф╕╖.
В к╕нц╕ липня 1859 року арештованого Т. Шевченка п╕д конво╓м доставляють до Ки╓ва в розпорядження генерал-губернатора ╤. ╤. Васильчикова (1805-1862), який, не вбачаючи в д╕ях поета на Кан╕вщин╕ «крамоли», наказав Кобзаря зв╕льнити, але «тримати п╕д наглядом», зобов’язавши чиновника для особливих доручень Андр╕╓вського допитати поета, «стараясь удостовериться в образе мыслей его».
На початку серпня Т. Шевченка на к╕лька дн╕в забира╓ до себе на Хрещатик ╤ван Гудовський. Приятел╕ весело провели час, в╕дв╕дали Володимирську г╕рку, набережну Дн╕пра, зав╕тали й до Ки╓во-Печерсько╖ лаври — Шевченко надумав змалювати кра╓вид Дальн╕х печер ╕ Надв╕рну браму, а ╤ван зробив к╕лька фотосв╕тлин. Зазначу, що нар╕вн╕ з портретами Гудовський практикував видов╕ та жанров╕ зн╕мки. Одну з жанрових роб╕т — зн╕мок музиканта-╓врея, який гра╓ на цимбалах — ╤ван Васильович подарував Т. Шевченков╕.
П╕д час перебування у Ки╓в╕ 1859 року поет трич╕, як н╕ в кого, фотографувався у ╤вана Гудовського. На першому зн╕мку Шевченко сидить на ст╕льц╕ у б╕л╕й сорочц╕ з темною краваткою ╕ темному п╕джаку (за ц╕╓ю фотограф╕╓ю художник Г. Цисс 1929 року виконав портрет ол╕╓ю). На другому — Тарас Григорович сидить на ст╕льц╕ б╕ля столу в б╕лому полотняному костюм╕ з палицею в руках. На третьому фото (погрудне) кобзар також у б╕лому костюм╕ з нахиленою вл╕во головою — з ц╕╓╖ св╕тлини Шевченко 1860 року виконав офортний автопортрет. Приятель поета, л╕кар ╕з Переяслава Андр╕й Йосипович Козачковський (1812-1889), якому художник подарував цей портрет, в╕дзначив «вражаючу под╕бн╕сть з ориг╕налом».
Чимало портретних фотограф╕й Т. Шевченка художники та видавц╕ використовували для репродукц╕й та розм╕щували на поштових лист╕вках. ╤з десяти в╕домих Шевченкових св╕тлин, знятих з натури в Петербурз╕ та Ки╓в╕ 1858-1860 рок╕в, на поштових в╕дтворено лише в╕с╕м. На б╕льш як третин╕ ╕з загально╖ к╕лькост╕ видань репродукований в╕домий портрет поета роботи н╕мецького фотографа ╤огана Федоровича Досса (1835-1881, поко╖ться на Лютеранському кладовищ╕ С.-Петербурга), виконаний у Петербурз╕ 1860 року. Щодо Досса, то сл╕д уточнити ось що: зустр╕ча╓ться його р╕зне ╕м’я — ╤ван, Микола, що це — рос╕йський художник, така ж неточн╕сть ╕ в «Шевченк╕вському словнику». Насправд╕ ╤оган при╖хав на навчання до Петербурзько╖ академ╕╖ наук ╕з Н╕меччини, став некласним художником ╕ в╕дкрив у С.-Петербурз╕ атель╓ «Час», його стали називати «Иваном», хто «Николаем», тому й в л╕тератур╕ з’явля╓ться подв╕йн╕сть ╕мен╕ «╤ван-Микола». Досс виконав не «один» портрет Т. Шевченка, як засв╕дчу╓ словник, а к╕лька, з якого репродукували на поштов╕ лист╕вки сво╖ портрети з Кобзарем художники ╤. Р╓п╕н, Ф. Красицький, Г. Коваленко та ще з десяток маляр╕в ╕ граф╕к╕в.
На к╕лькох лист╕вках, як досл╕див шевченкознавець В. Яцюк, виданих у р╕зний час, представлено св╕тлини за 1859 р╕к Петера Генр╕ха (╤вана Андр╕йовича, 1820-1892) День╓ра та нев╕домого фотографа (1858). Лише по разу репродукувалися на поштових картках Шевченков╕ портрети О. Шпаковського (Петербург, 1858-1859), Миколи Досса (Шевченко з Честах╕вським, 1860) ╕ дв╕ св╕тлини Генр╕ха День╓ра (Шевченко серед приятел╕в, 1859; Шевченко з ц╕пком у руц╕, 1859). Окр╕м того, ще за життя Т. Шевченка ╕ невдовз╕ по смерт╕ набули популярност╕ гравюри, створен╕ за його фотопортретом (офортн╕ самозображення поета, л╕тограф╕╖ Адольфа Муль╓рона, Петра Бореля, Хачадура Гусикова, Фот╕я Красицького н╕мецько╖ ф╕рми Брокгауза та ╕н.), св╕тлини Кобзаря стали доступними для видавц╕в лист╕вок ╕ були зручними для чорно-б╕лого в╕дтворення.
…Ми ма╓мо бути вдячн╕ ╤ванов╕ Гудовському за три ориг╕нальн╕ фотосв╕тлини Тараса Шевченка, як╕ правдиво в╕дображають образ укра╖нського поета ╕ художника.

В╕ктор ЖАДЬКО,
письменник, професор
*   *   *

Список використано╖ л╕тератури:
Жур П. Третя зустр╕ч. — К., 1970. — С. 53;
Жур П. Шевченк╕вський Ки╖в. — К.,1991. — С. 214-218;
Ковалинський В. Ки╖вськ╕ м╕н╕атюри. Книга друга. — К., 2003. — С. 71-84;
Ковальов В. Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дн╕про, 1982. — С. 85-90;
Листи до Т. Г. Шевченка. 1840-1861. — К, 1962. — С. 46;
Лесков М. Мелочи архиерейской жизни // Собр. соч.: В 11т. — Т6. — М., 1957. — С. 315,455,450;
Нац╕ональний музей Тараса Шевченка. — К., 2002. — С. 11;
Парав╕йчук А. Нев╕домий фотопортрет Великого Кобзаря // Народна творч╕сть та етнограф╕я. — № 2. — 1980. — С. 95;
Рибаков М. Хрещатик. В╕домий ╕ нев╕домий. — К., 2003. — С. 150-163;
Яцюк В. Та╖на Шевченкових св╕тлин. — К., 1998. — С. 52;
Яцюк В. Шевченк╕вська лист╕вка як пам’ятка ╕стор╕╖ та культури. 1890-1940. — К., 2008. — С. 50-67.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9928

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков