Версiя для друку Обговорити в форумi

1
1922 р. — політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення про вивезення 8 млн. пудів хліба з голодуючої України до Росії.
Народилися:
1815 р. — Михайло Вербицький, композитор, автор музики гімну «Ще не вмерла Україна».
1897 р. — Євген Маланюк, український поет, письменник, культуролог, літературний критик. Ідея утвердження державності України – центральна ідея поетичного Універсуму Євгена Маланюка.
1882 р. — помер Петро Кішка, матрос, герой Кримської війни.

2
Народилися:
1812 р. — Євген Гребінка, письменник, педагог, видавець.
Євген Гребінка, як і багато хто в українській, російській та польській літературі, вдавався в умовах миколаївської реакції до жанру байки, яка мала в Україні давні традиції й досягла найвищого рівня у XVIII столітті в «Баснях Харьковских» Григорія Сковороди та в російських байках Івана Крилова. Гребінка творчо переосмислив здобутки попередників у жанрі байки й надав їм ширшого жанрового звучання, ввівши в них українські реалії та думки, що відображають світогляд українського селянина.
Найяскравішою гранню творчості Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами. Кращі з-поміж українських поетичних мініатюр — «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») стала народною піснею. А російський романс на слова Гребінки «Очи черные, очи страстные» приніс йому ще й світову славу.
В історії української культури Гребінка залишився навічно ще й як щирий учасник у вирішенні Шевченкової долі, коли брав участь у викупленні його з кріпацтва та допоміг видати «Кобзар» 1840 року.
1845 р. — Іван Пулюй, український фізик і електротехнік, організатор науки, громадський діяч.
1901 р. — Валер’ян Підмогильний, український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження». Розстріляний у соловецькому таборі в листопаді 1937 року.

3
1940 р. — у Вінніпегу утворено Комітет Українців Канади (КУК).
Народилися:
1864 р. — Володимир Самійленко, український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач.
Поетична спадщина Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. Іван Франко сказав про нього: «Він — українець, свідомий українець, усею душею відданий своїй країні та своєму народові, — і се в Росії тип поки що свіжий, тип, можна сказати, будущини. От тим-то він такий дорогий і любий кожному українському серцю, такий саморідний та національний — не штучний, а немов так готовий уже виріс із рідного ґрунту. Він живо відчуває всі зневаги і всі — на жаль, такі нечисленні — радощі рідного народу».
1952 р. — Галина Лозко, український етнолог, релігієзнавець, засновниця Об’єднання Рідновірів України. Доктор філософських наук, вперше розробила концепцію «етнорелігійного ренесансу».
Помер:
2009 р. — Павло Загребельний, український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії.

4
1793 р. — внаслідок другого поділу Польщі Волинь і Поділля долучено до Російської імперії.
Народилися:
1880 р.— Климент Квітка, український музикознавець-фольклорист. Чоловік Лесі Українки.
1885 р.— Степан Балей, український i польський психолог. Автор «Нарису психологiї» (1922) — першого українського пiдручника з психологiї в Галичинi, двi праці присвятив психології творчості Т. Г. Шевченка.

5
Померли:
1940 р. — Софія Русова, педагог і громадська діячка, одна з піонерок українського жіночого руху, письменниця, член Центральної Ради.
2000 р. — Анатолій Лупиніс, український політичний та громадський діяч.
У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено від Київського суду до шести років ув’язнення. 1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за «антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу» дістав десять років ув’язнення.
22 травня 1971 року за виступ біля пам’ятника Тарасові Шевченкові, в Києві, в день вшанування пам’яті Кобзаря, його було заарештовано КДБ. 12 років утримувався у в’язницях. Звільнився 1983 року.
Уривок з вірша А. Лупиноса:
Який би глум терпіть не довелося,
Який би біль не розривав грудей —
Ми за твої, за золотії коси,
За чистую блакить твоїх очей
Підем на бій, на звитяг i на жертви,
По частці кожен віддамо себе,
Бо краще, мамо, нам сьогодні вмерти,
Ніж бачити збезчещену тебе.

(1964, мордовські табори)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 03.02.2012 > Тема ""Білі плями" історії"