Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 30.12.2011 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 30.12.2011
Мандр╕вник Серг╕й КОСТЮК: «ЯК ПРИ╢МНО БУЛО ЗУСТР╤ТИ В ╤НД╤╥ РОДИНУ ╤З С╤МФЕРОПОЛЯ!»

Подорож╕

Льв╕вськ╕ «св╕тличани» ц╕нн╕ вже тим, що завжди готов╕ познайомити ╕з щораз новою ц╕кавою людиною. Ось ╕ тепер, п╕сля так званого «св╕тличанського в╕вторка» (це коли ми збира╓мося т╕сним колом ╕ обговорю╓мо ╕ кримськ╕, ╕ загальноукра╖нськ╕ проблеми, генеру╓мо ╕де╖, сп╕лку╓мося на р╕зноман╕тн╕ теми), у мене з’явився новий друг — молодий мандр╕вник Серг╕й Костюк. Оск╕льки ми цього разу збиралися в державному коледж╕ декоративного ╕ ужиткового мистецтва ╕мен╕ ╤вана Труша, то й Серг╕й (його запросили викладач╕) природно виявився колишн╕м випускником цього коледжу. Зак╕нчив його якихось п’ять рок╕в тому, але завдяки сво╖й мандр╕вн╕й натур╕ ╕ великому житт╓вому досв╕ду вигляда╓ ц╕лком сформованим ╕ досв╕дченим мужчиною. Я попросив у деталях розпов╕сти про його велику подорож 2008 року.
— Маршрут м╕й пролягав так: Льв╕в — Ки╖в — Луганськ — Воронеж — Саратов — Казахстан — Узбекистан — Таджикистан — Афган╕стан — ╤нд╕я — Непал — ╤нд╕я — Пакистан — ╤ран ╕, нарешт╕, наш Кавказ. Абсолютно р╕зн╕ кра╖ни, тому було дуже ц╕каво подорожувати. А оск╕льки я подорожував автостопом, то на всю по╖здку п╕шло не так уже й багато грошей, трохи б╕льше тисяч╕ долар╕в. Траплялося, лишався зовс╕м без коп╕йки, але пот╕м добр╕ люди допомагали, ╕ я знову вирушав у путь.
— Подорожувати доводилося нестаб╕льними в нашому розум╕нн╕ мусульманськими кра╖нами, та ще й без знань мови… Як же ви, Серг╕ю, викручувалися?
— Зараз мандр╕вника дуже вируча╓ англ╕йська мова, а я нею трохи волод╕ю. Часом трапляються люди, як╕ трохи знають рос╕йську. Таких людей я зустр╕чав у Афган╕стан╕. ╤, до реч╕, був дуже здивований, що афганц╕ не тримають зла на Рос╕ю, а до укра╖нц╕в взагал╕ ставляться прихильно.
— З чим це пов’язано?
— Укра╖на п╕дтриму╓ Афган╕стан, нада╓ гуман╕тарну допомогу, а прост╕ люди це дуже ц╕нують. Окр╕м того, один афганський медик довго переконував мене, що соц╕ал╕зм ╓ великим благом для людей, що Укра╖н╕ дуже пощастило, що вона тривалий час жила в епоху соц╕ал╕зму. Мовляв, такий лад ╓ добром для повноц╕нного розвитку нац╕╖. Так що наш╕ уявлення про мусульманськ╕ кра╖ни не завжди зб╕гаються з д╕йсн╕стю. Хоча загалом, Афган╕стан залиша╓ться б╕дною ╕ дуже контрастною кра╖ною. Тут можна побачити зруйнований американськими бомбами старий будинок, а поряд ц╕лком сучасну модерну будову. Ще в Афган╕стан╕ я пом╕тив: хлопчак╕в на вулицях дуже багато, вони трохи надокучлив╕, але в ц╕лому дружньо налаштован╕, до мене зверталися так зворушливо: «брате!» Отже, деяк╕ рос╕йськ╕ слова тут знають нав╕ть д╕ти. А ось д╕вчаток зустр╕чав р╕дко, вони змалку звикають до рол╕ домогосподарок. А якщо й виходять на вулицю, то т╕льки у найменших обличчя в╕дкрит╕ (хоч ╕ вони в хустинках), а старш╕ його повн╕стю закривають.
— Можна казати, що б╕дн╕сть ╓ типовою для мусульманських кра╖н?
— Н╕, це необов’язково. Якщо говорити про ╤ран, то в╕н на дв╕ голови багатший ╕ сучасн╕ший, н╕ж Укра╖на. Я сам був дуже здивований, але це так. Дороги там так╕ гарн╕… Зна╓те, не в кожн╕й ╓вропейськ╕й кра╖н╕ так╕ ╓. А ось ╤нд╕я б╕дна, хоч ╕ не мусульманська. Проте в╕дчува╓ться, що ╕ в не╖ велик╕ перспективи.
— А що можете сказати про людей?
— Вони р╕зн╕ в кожн╕й держав╕. Грошима мен╕ два рази допомагали пакистанц╕. Спочатку дав трохи грошей на дорогу вод╕й-далекоб╕йник. В╕н був св╕дком мо╓╖ розмови з ╕ншим вод╕╓м, який не захот╕в мене везти, сказавши, що автобус довезе куди сл╕д. На що я в╕дпов╕в: у мене обмаль грошей. Ну, тод╕ ╕нший «далекоб╕йник» п╕д╕йшов ╕ вручив суму, екв╕валентну 25-30 доларам. Я був дуже вдячний йому за це, адже для пакистанця так╕ грош╕ — немала сума… А другий раз була ╕стор╕я з пол╕цейськими. Там пол╕ц╕я пост╕йно «п╕дстрахову╓» турист╕в, радить ╖здити автобусом, а не попутками. Коли добирався до ╖хньо╖ столиц╕, то мене зупинив наряд пол╕ц╕╖. Перев╕ривши документи, мен╕ безапеляц╕йно сказали, що сьогодн╕ н╕куди не по╖ду, а заночую у них у в╕дд╕лку. По дороз╕ я розпов╕в, що мен╕ бажано пересуватися якомога швидше, бо в╕за транзитна ╕ терм╕н д╕╖ незабаром зак╕нчу╓ться. Мен╕ сказали: «Не хвилюйся, при╖демо в казарму, там ти приймеш душ, в╕дпочинеш…» Запросили й на вечерю. За столом нас було близько десяти чолов╕к, ми трохи сп╕лкувалися англ╕йською. Пот╕м хлопц╕ кажуть: «Якщо тоб╕ терм╕ново, то ╖демо!» Посадили мене у машину з мигалками, провезли к╕лометр╕в з сорок. А пот╕м дали ще й грошей на дорогу. Це також було зворушливо. «Зна╓ш, ми тут трохи порадилися з хлопцями ╕ вир╕шили тоб╕ допомогти». ╤ сунуть мен╕ в руки пачку грошей. Я не чекав такого в╕д пол╕цейських; н╕ наш╕, н╕ рос╕яни так не вчинили б… Пот╕м мене посадили в комфортабельний автобус ╓вропейського класу ╕ попросили вод╕я, щоб зав╕з мене до столиц╕ безплатно.
— Так, це зм╕ню╓ наш╕ уявлення про мусульманськ╕ кра╖ни…
— Ц╕каво, що й про нас, укра╖нц╕в, люди не завжди думають добре. П╕д впливом рос╕йсько╖ пропаганди у багатьох громадян СНД дос╕ побуту╓ уявлення, що ми, мешканц╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни, ╓ дуже небезпечними. Якось (це було на кордон╕ Казахстану ╕ Узбекистану) я попросив вод╕я-узбека п╕двезти мене. В╕н запитав: «Ты откуда?» «З Укра╖ни», — в╕дпов╕даю. «Украина большая…» «З╕ Львова я». «Так ты западенец или бандеровец?»  «Бандер╕вець», — кажу. «Ну, ладно, садись». Я попросив його трохи почекати, мовляв, зараз заберу св╕й рюкзак… Тут нерви в узбека не витримали, в╕н натиснув на газ ╕ швидко з╕рвався з м╕сця. Очевидно, в╕н вир╕шив, що краще не ризикувати ╕ не брати до себе в каб╕ну непрогнозованого «бандер╕вця», який нев╕домо що там перевозить у сво╓му напл╕чнику — може, й кулемет…
— Аж не в╕риться, що стереотипи радянсько╖ доби так╕ живуч╕…
— Хай уже Узбекистан ╓ далекою мусульманською республ╕кою. Але ж ╕ кавказц╕ дивляться на нас через рос╕йськ╕ окуляри! Я це пом╕тив у Дагестан╕, коли вже повертався з ╤рану додому. Було так: зупинили мене да╕шники ╕ почали в╕драджувати ╖хати через Чечню. Мовляв, краще зробити «гак» у 200-250 к╕лометр╕в р╕внинною рос╕йською територ╕╓ю. Тут ще п╕д’╖хали «крут╕» дагестанц╕ на джип╕, при╓дналися до нашо╖ розмови. Почали говорити трохи про пол╕тику, мен╕ здалося, що ц╕ хлопц╕ мене спец╕ально провокують. Мовляв, що ж це ваш президент допомага╓ грузинам? Нагадаю, що був 2008 р╕к, тривала рос╕йсько-грузинська в╕йна. А Дагестан хоч ╕ ма╓ автоном╕ю, все ж вважа╓ себе частинкою Рос╕╖. Телебачення переконало ╖х, що Укра╖на проти Рос╕╖, а отже… проти Дагестану. Але коли я переконав хлопц╕в, що укра╖нц╕ аж н╕як не ╓ ворогами кавказц╕в ╕ взагал╕ в кожн╕й нац╕╖ ╓ ╕ добр╕, ╕ поган╕ люди, бачу — оч╕ в «крутелик╕в» потепл╕ли… П╕дходить до мене один з них ╕ каже: «В╕зьми ось трохи грошей – да╓мо в╕д щирого серця. Ти непогана людина, ми зна╓мо, що ц╕ грош╕ тоб╕ знадобляться!» Я в╕дмовлявся спочатку, але аргументи хлопц╕в були неспростовн╕. Як мандр╕вник ╕ справжн╕й «народний посол», я переконав дагестанц╕в, що Укра╖на ╖м не ворог, ╕ це було належним чином оц╕нено.
— Виходить, що мусульмани шанують мандр╕вник╕в?
— Д╕йсно, шанують. Але не треба думати, що християни г╕рш╕. Мене й в╕рмени зустр╕чали чудово, але трохи «напружували» розмовами, мовляв, яка чудова кра╖на Рос╕я, ╕ як важливо з нею дружити. Це трохи дивно звучало у 2008 роц╕, в розпал рос╕йсько-грузинсько╖ в╕йни. Може, й не вс╕ в╕рмени так думали, а лише т╕, з ким я розмовляв? З В╕рмен╕╖ до Груз╕╖ я також добирався автостопом, мене п╕двезла молода с╕м’я. Д╕знавшись, що я з Укра╖ни, вони про╖хали зайвих сорок к╕лометр╕в, п╕двезли мене до самого грузинського кордону. Виявилося, що це була грузинська родина. Вони були впевнен╕, що на грузинськ╕й територ╕╖ мене чека╓ теплий прийом ╕ тому спок╕йно передали «з рук у руки» сво╖м же землякам. ╤ не помилилися! На кордон╕ було багато народу, вс╕ заповнювали як╕сь пап╕рц╕, вс╕х ретельно перев╕ряли… Але  т╕льки-но грузинськ╕ прикордонники побачили м╕й укра╖нський паспорт, в╕дразу ж почали називати братом, а пот╕м, щоб зробити мен╕ при╓мно, почали згадувати ╕ насп╕вувати укра╖нськ╕ п╕сн╕. Вони дуже були вдячн╕ за допомогу Укра╖ни п╕д час т╕╓╖ в╕йни. А 1 вересня у Груз╕╖ був «живий ланцюг» через усю кра╖ну, який мав символ╕зувати ╓дн╕сть грузинсько╖ нац╕╖. ╤ хоч була нагода до╖хати з далекоб╕йниками до самого Батум╕, але в такий день я вир╕шив бути з грузинами. До реч╕, на м╕тингу бачив ╕ укра╖нський прапор, його тримали м╕сцев╕ жител╕.
— Серг╕ю, а як╕ враження в╕д ╤нд╕╖?
— Я б назвав ╤нд╕ю кра╖ною контраст╕в ╕ парадокс╕в. Тут пану╓ якийсь «вр╕вноважений хаос». А ще ╖╖ можна назвати кра╖ною ╕люз╕й. Тут багато ╕ноземц╕в, як╕ втекли сюди в╕д американських чи ╓вропейських проблем ╕ живуть роками… Зустр╕в я там ╕ земляк╕в. Це було в Нью-Дел╕, в департамент╕ закордонних справ. Мен╕ конче треба було продовжити в╕зу. Було там дуже багато турист╕в з р╕зних кра╖н, ╕ я почав приглядатися до людей з ╓вропейською зовн╕шн╕стю, спод╕ваючись, що якийсь поляк, чех або рос╕янин детально розпов╕сть, як це краще зробити. ╤ раптом побачив с╕мейну пару, а у них в руках… укра╖нськ╕ паспорти! Ви не можете уявити мо╓╖ радост╕! П╕д╕йшов до цих найдорожчих у св╕т╕ людей ╕ рад╕сно вигукнув: «О-о, зда╓ться, я тут не один?» А вони мен╕ «что-что?» Отже, не зрозум╕ли спочатку, бо це були рос╕йськомовн╕ кримчани. Але що мова, коли у нас однаков╕ паспорти, коли ми з одн╕╓╖ кра╖ни! ╤ вони, ╕ я були дуже рад╕ зустр╕ч╕. Зна╓те, як при╓мно було зустр╕ти в ╤нд╕╖ родину з С╕мферополя! Допомогти мен╕ вони мало чим могли, залишався один вар╕ант – ╖хати в Непал, а вже там робити нову ╕нд╕йську в╕зу. Головне, що мо╖ нов╕ друз╕ запросили заходити до них на зворотньому шляху ╕ пооб╕цяли нагодувати укра╖нським борщем. Виявилося, що у них четверо д╕тей, ╕ вони тут з християнською м╕с╕╓ю. Ну, молодц╕, — я почав пишатися такими земляками… Прикро, що мен╕ тод╕ довелося терм╕ново вирушати до Непалу, бо в╕за зак╕нчувалася. Але на зворотн╕й дороз╕ я знову за╖хав до родини Н╕з╓вих ╕ довго насолоджувався гостинн╕стю земляк╕в. Уперше за к╕лька м╕сяц╕в наговорився з укра╖нцями. Дарма, що Юрко ╕ Тетяна рос╕йськомовн╕, але вони так╕ гостинн╕ ╕ таким смачним укра╖нським борщем мене нагодували! Вже там, у ╤нд╕╖, у мене виникло непереборне бажання швидше повернутися в Укра╖ну. ╤ вир╕шив: т╕льки-но ступлю на укра╖нську землю, впаду на кол╕на ╕ н╕жно-н╕жно поц╕лую ╖╖…

Розмовляв Серг╕й ЛАЩЕНКО

Серг╕й Костюк серед афганських пол╕цейських

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 30.12.2011 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9793

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков