Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.12.2011 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 23.12.2011
РОЗСТР╤ЛЯНИЙ САД

Постат╕

До 120-р╕ччя в╕д дня народження видатного укра╖нського вченого-сад╕вника та орган╕затора в╕тчизняно╖ науки, професора Володимира Симиренка

П╕сля б╕льшовицько╖ окупац╕╖ Укра╖ни  ╕ злочинного вбивства всесв╕тньо в╕домого укра╖нського вченого-сад╕вника та помолога Левка Симиренка у Р╕здвян╕ свята 1920 року завершу╓ться майже тридцятир╕чна доба ренесансу в╕тчизняного сад╕вництва. За оф╕ц╕йними статистичними даними, прир╕ст площ╕ промислових сад╕в в Укра╖н╕ за пер╕од з 1887 до 1914 року складав майже 300 тис. га. Щор╕чно в Укра╖н╕ площа промислових насаджень зростала на 11-12 тисяч га. Це майже ст╕льки, ск╕льки було сад╕в у тогочасн╕й Тавр╕йськ╕й губерн╕╖ (разом з Кримом). На к╕нець 1914 року загальна площа сад╕в в Укра╖н╕ досягла майже 500 тис. гектар╕в, тобто сад╕в було вдв╕ч╕ б╕льше, н╕ж в ус╕х рос╕йських губерн╕ях. До того ж, за як╕стю та ринковою ц╕нн╕стю продукти з укра╖нських сад╕в значно р╕знились в╕д рос╕йсько╖ садовини. П╕вн╕чна садовина була придатною лише для м╕сцевого споживання та переробки.
Отже, п╕сля зак╕нчення Першо╖ св╕тово╖ в╕йни та перед окупац╕╓ю вже незалежно╖ держави рос╕йськими в╕йськами наприк╕нц╕ 1917 року Укра╖на виступала на ╓вропейських ринках як вельми потужна сад╕внича кра╖на.
Як за площею сад╕в, так ╕ валовим збором садовини вона не поступалась пров╕дним сад╕вничим кра╖нам Зах╕дно╖ ╢вропи. Продукц╕я, вирощена в укра╖нських садах, на зовн╕шн╕х ринках усп╕шно конкурувала з ╓вропейською. Стосовно ж внутр╕шнього ринку, можна впевнено стверджувати, що рос╕йськ╕ столиц╕ та вс╕ велик╕ ╕ндустр╕альн╕ центри Рос╕╖ споживали садовину, вирощену, головним чином, у Криму та Укра╖н╕.
Завдяки видатному укра╖нському вченому Левку Симиренков╕ наприк╕нц╕ Х╤Х – у першому десятир╕чч╕ ХХ стол╕ть сад╕вництво в багатьох районах Укра╖ни та Рос╕╖ стало пров╕дною й економ╕чно найб╕льш важливою галуззю с╕льськогосподарського виробництва. Виплекана Л. П. Симиренком ун╕кальна сад╕внича наукова школа вже наприк╕нц╕ Х╤Х стол╕ття об╜рунтувала ╕ провела в Укра╖н╕ зональну спец╕ал╕зац╕ю промислового сад╕вництва з урахуванням особливостей природно-кл╕матичних район╕в ╖╖ територ╕╖. Б╕льше того, саме завдяки Левку Симиренку мабуть вперше у св╕тов╕й практиц╕ ╕ почали опрацьовувати ╕ впроваджувати в промислов╕ насадження Укра╖ни не лише породне, але ╕ сортове районування плодових культур. Саме ц╕ здобутки симиренк╕всько╖ науково╖ школи стали теоретичним п╕дсумком для формування в Укра╖н╕ потужних центр╕в промислового плод╕вництва.
На жаль, вельми складн╕ пол╕тичн╕ процеси, як╕ розпочалися п╕сля Укра╖нсько╖ нац╕онально-визвольно╖ революц╕╖ 1917 року та вбивства чек╕стськими пос╕паками видатного вченого на пороз╕ Р╕здва 1920 року, призупинили подальший поступ в╕тчизняного сад╕вництва. До середини 20-х рок╕в минулого стол╕ття воно переживало страшенний занепад. Б╕льш╕сть промислових сад╕в було знищено, а т╕, що лишилися, — перебували у занедбаному стан╕. Це був перший ╕ найб╕льш руйн╕вний удар по укра╖нському сад╕вництву та симиренк╕вськ╕й науков╕й школ╕.
В╕дроджувати вщент знищену галузь довелося сину видатного вченого, професору Володимиру Симиренку. Склалося так, що про життя та наукову д╕яльн╕сть четверто╖ генерац╕╖ славетного роду Симиренк╕в нав╕ть сучасним сад╕вникам в╕домо дуже мало. В╕н загинув в енкаведистських кат╕внях наприк╕нц╕ вересня 1938 року, не досягши 47-р╕чного в╕ку. П╕сля арешту професора Володимира Симиренка як «ворога народу» теж у Р╕здвян╕ свята, але 1933 року, його ╕м’я на к╕лька десятил╕ть вилучили з укра╖нсько╖ науки ╕ вс╕ляко намагалися стерти з людсько╖ пам’ят╕.
Якщо родину Симиренк╕в реаб╕л╕тували п╕д тиском св╕тово╖ науково╖ громадськост╕ ще в середин╕   50-х рок╕в минулого стол╕ття п╕сля XX з’╖зду КПРС, то ореол «ворога народу» над Володимиром Симиренком тяж╕в аж до доби незалежност╕ Укра╖ни. Звинувачення у ворож╕й д╕яльност╕ та протид╕╖ б╕льшовицьк╕й пол╕тиц╕ у с╕льському господарств╕ з професора Володимира Симиренка зняли оф╕ц╕йно лише в 1993 роц╕.
Тому сьогодн╕ нав╕ть в науковому середовищ╕ про життя, багатогранну д╕яльн╕сть та величезний науковий доробок видатного ученого майже н╕чого нев╕домо. Про Володимира Симиренка нав╕ть п╕сля реаб╕л╕тац╕╖ родини Симиренк╕в не написано жодно╖ науково╖ прац╕. На жаль, ╕ за роки незалежност╕ Укра╖ни так ╕ не в╕дбулася справжня наукова та громадська реаб╕л╕тац╕я ц╕╓╖ надзвичайно талановито╖ людини ╕ великого ученого-енциклопедиста та справжнього патр╕ота Укра╖ни.
Народився Володимир 29 грудня 1891 року в родин╕ видатного укра╖нського ученого-сад╕вника ╕ помолога Левка Симиренка та в╕домо╖ польсько╖ революц╕онерки Альдони Гружевсько╖-Симиренко на Платонов╕м хутор╕, поблизу великого черкаського села Мл╕╖ва, неподал╕к в╕д м╕стечка Городище.
Дитинство вс╕х трьох д╕тей Симиренк╕в проходило у невеличк╕й родинн╕й садиб╕, яку для свого старшого сина Платона створив патр╕арх славетно╖ торгово-промислово╖ ф╕рми «Брати Яхненки-Симиренко» Фед╕р Симиренко. Ще й сьогодн╕, незважаючи на багатол╕тн╓ б╕льшовицьке плюндрування цього мальовничого куточка поблизу невеличко╖ тихо╖ та лаг╕дно╖ р╕чечки В╕льшанки, Платон╕в хут╕р зачарову╓ в╕дв╕дувач╕в залишками колись ун╕кального дендрар╕ю та каскадом ставочк╕в з невеличким остр╕вцем на одному з них.
Збереглися також старий та новий вельми скромн╕ для заможно╖ родини будиночки. В одному з них зупинявся наприк╕нц╕ л╕та 1859 року Тарас Шевченко. У ньому сьогодн╕ ╕сну╓ к╕мната-музей Великого Кобзаря. А у новому будиночку зусиллями громадськост╕ в╕дкрито Музей родини Симиренк╕в — ф╕л╕ю Черкаського державного обласного кра╓знавчого музею. Симиренк╕вська садиба Платон╕в хут╕р в╕д ╕нших родових ма╓тк╕в, яких було дуже багато на Черкащин╕, в╕др╕знялася надзвичайною скромн╕стю, ошатн╕стю та кв╕тучими духмяними садами.
В╕д колишнього економ╕чного дива — Городищенського цукрового ╕ машинобуд╕вного завод╕в та ун╕кального котеджового м╕стечка — витвору основоположник╕в славетно╖ ф╕рми, створено╖ братами Яхненками та Федором Симиренком, не лишилося й сл╕ду. Заводи та м╕стечко були збудован╕ на орендован╕й земл╕ спадко╓мц╕в княз╕в Воронцових. ╥х, на вимогу орендар╕в, знищили ще у 80-х роках Х╤Х стол╕ття.
Навесн╕ Платон╕в хут╕р купався у кв╕тучому мор╕ сад╕в. А восени, п╕д час збору врожаю, пахощ╕ з симиренк╕вських сад╕в поширювались не лише до Городища, але й долинали ╕ до Черкас.
Безумовно, батько та розк╕шн╕ сади, як╕ супроводжували хлопця в╕д само╖ колиски, прищепили йому любов до саду та сад╕вництва. П╕д кер╕вництвом батька та найдосв╕дчен╕ших сад╕вник╕в хлопець до дванадцяти рок╕в осво╖в сад╕вниче мистецтво. В╕н добре знався на щепленн╕ та вирощуванн╕ саджанц╕в, волод╕в методами формування та обр╕зання дерев, м╕г безпомилково визначати сорти плодових культур, опанував науков╕ засади сортознавства та помолог╕чного опису плод╕в.
У сво╖й автоб╕ограф╕╖, яку Володимир Симиренко п╕дготував для Ки╖всько╖ пол╕техн╕ки, готуючись в 1921 роц╕ читати на р╕дному агроном╕чному в╕дд╕ленн╕ курс сад╕вництва, учений не без гордост╕ зазначав: «У розсадниках та садах батька я з 12 рок╕в брав участь у вс╕х садово-городн╕х роботах, завдяки чому маю мало не двадцятир╕чний стаж сад╕вника. Паралельно ╕з суто техн╕чною працею в розсаднику я брав участь до 1915 року у вивченн╕ помолог╕чних колекц╕й та в ╖хн╕х описах, що виконував м╕й батько. Зараз цей опис сорт╕в прийнятий до видання «Вченим ком╕тетом с╕льського господарства Укра╖ни». Кр╕м того, до моменту нац╕онал╕зац╕╖ господарства я брав участь в його адм╕н╕стративному управл╕нн╕».
П╕сля розлучення батьк╕в Володимир навчався у г╕мназ╕ях спочатку у Полтав╕, а пот╕м у Ки╓в╕. Альдона Ем╕л╕╖вна з д╕тьми мешкала у Ки╓в╕ на вул. Льв╕вськ╕й. Володимир навчався у 7-й г╕мназ╕╖. Нин╕ це вулиця Михайла Коцюбинського. Вже в роки незалежност╕ Укра╖ни з ╕н╕ц╕ативи доньки ученого на будинку г╕мназ╕╖ встановлено мемор╕альну дошку професору Володимиру Симиренку.
Л╕тн╕ кан╕кули вс╕ д╕ти Левка Платоновича проводили на родинному Платоновому хутор╕. Тож це м╕сце не лише вони, але й ╖хн╕ нащадки вважали сво╓ю малою Батьк╕вщиною. Г╕мназ╕ю Володя зак╕нчив у 1910 роц╕ ╕ того ж року вступив на агроном╕чне (с╕льськогосподарське в╕дд╕лення) Ки╖вського пол╕техн╕чного ╕нституту. Навесн╕ 1915 року на патр╕отичн╕й хвил╕ в╕н записався волонтером до арм╕╖, хоча через короткозор╕сть був зв╕льнений в╕д в╕йськово╖ служби.
Володимиру Симиренку, як досить осв╕чен╕й людин╕, яка вже мала значний досв╕д управл╕нсько╖ роботи, доручають роботу з постачання в╕йськових крамниць та орган╕зац╕ю солдатського побуту у в╕йськах П╕вденно-Зах╕дного, а з 1917 року на Румунському фронтах.
У Земсоюз╕ вчорашн╕й студент упродовж трьох рок╕в об╕ймав ц╕лу низку посад, починаючи в╕д зав╕дувача продовольчого складу до уповноваженого Ком╕тету Всерос╕йського Земського Союзу. В╕н зробив величезний внесок в орган╕зац╕ю солдатських крамниць ╕ сприяв налагодженню ╖х постачання як╕сними товарами та прозоро╖ д╕яльност╕. На тл╕ мародерства та здирництва, яке у той час процв╕тало в ╕нтендантському в╕домств╕ рос╕йсько╖ арм╕╖, в╕дстоювання солдатських ╕нтерес╕в, чесн╕сть та принципов╕сть волонтера Володимира Симиренка забезпечили йому величезну повагу та авторитет серед солдат╕в. Збереглися десятки фронтових лист╕в Володимира Симиренка до свого безпосереднього начальства та сво╖х п╕длеглих ╕з Земського Союзу, ╕снують листи ╕ до нього. Ц╕ матер╕али ╓ св╕дченням його кришталево╖ чесност╕, великого орган╕заторського хисту волонтера, якому не виповнилося ще ╕ 24 рок╕в. Досв╕д орган╕заторсько╖ та управл╕нсько╖ роботи, набутий Володимиром у Земсоюз╕, сповна проявиться в пер╕од створення ним науково╖ сад╕вничо╖ мереж╕ в Укра╖н╕ та Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, республ╕ках Закавказзя та Середньо╖ Аз╕╖.
На початку 1918 року Володимир Симиренко поверта╓ться до Ки╓ва ╕ поновлю╓ заняття в Пол╕техн╕чному ╕нститут╕. П╕д кер╕вництвом професора В. В. Колкунова в╕н ще в 1915 роц╕ п╕дготував дипломну роботу з ф╕з╕олог╕╖ рослин. Сад╕вничий вишк╕л майбутн╕й учений пройшов п╕д кер╕вництвом академ╕ка М. Ф. Кащенка, одного з основоположник╕в сиб╕рського сад╕вництва та батьк╕вського приятеля.
Вл╕тку 1918 року Володимир усп╕шно зак╕нчу╓ ╕нститут з дипломом спец╕ал╕ста першого розряду. Нав╕ть у вельми складн╕й ╕ нестаб╕льн╕й пол╕тичн╕й ситуац╕╖, в як╕й упродовж 1918-1920 рр. перебував Ки╖в, випускник Ки╖всько╖ пол╕техн╕ки Володимир Симиренко з його непосидючою вдачею та кипучою енерг╕╓ю встиг реал╕зувати к╕лька нових, неймов╕рних для во╓нного часу, проект╕в. В╕н активно сп╕впрацю╓ з кооперативним рухом ╕ створю╓ Ки╖вське товариство сад╕вник╕в та городник╕в. Його обирають спочатку членом, а невдовз╕ й головою правл╕ння. У короткочасну добу гетьманату в М╕н╕стерств╕ земельних справ, яке очолював родич Симиренк╕в Володимир Леонтович, Володимир Левкович працював спец╕ал╕стом з сад╕вництва. В╕н ╕н╕ц╕ював скликання Всеукра╖нського з’╖зду сад╕вництва, на якому його обирають членом Ради та членом бюро. Рятуючись в╕д червоного терору в Ки╓в╕, в╕н у 1920 роц╕ опиня╓ться в Одес╕, де працю╓ в кооперативному орган╕ «Дн╕просоюз╕», одночасно чита╓ курс сад╕вництва у м╕сцевому училищ╕ сад╕вництва та виноградарства. Через захворювання на тиф наприк╕нц╕ року поверта╓ться до Ки╓ва. Новоствореному   Вченому ком╕тету с╕льського господарства, фактично зародку академ╕╖ с╕льськогосподарських наук, був потр╕бний досв╕дчений фах╕вець. Виб╕р впав на Володимира Симиренка. У цьому Ком╕тет╕ в╕н очолив секц╕ю сад╕вництва та городництва. Як фах╕вець, об╕знаний з сад╕вництвом, Володимир Симиренко не м╕г змиритися з жалюг╕дним станом нац╕онал╕зованого в 1917 роц╕ Помолог╕чного розсадника свого батька, на якому впродовж 30 рок╕в було з╕брано св╕тову колекц╕ю плодових культур. Врятувати ситуац╕ю могла лише орган╕зац╕я на науково-виробнич╕й баз╕ Помолог╕чного розсадника державно╖ науково╖ установи — досл╕дно╖ станц╕╖. В доц╕льност╕ ╖╖ створення Володимир Симиренко переконав не лише кер╕вництво Вченого ком╕тету, але ╕ високих чиновник╕в з наркомату землеробства.
Ще на початку сво╓╖ науково╖ д╕яльност╕ Володимир Симиренко став опрацьовувати модель управл╕ння сад╕вничою наукою та кер╕вництва галуззю. Учений пам’ятав батьк╕вськ╕ настанови та його намагання створити у кожн╕й природно-кл╕матичн╕й зон╕ помолог╕чну колекц╕ю ╕ науково-досл╕дну станц╕ю. Саме це ╕ стало пров╕дною ╕деолог╕╓ю запропоновано╖ професором Володимиром Симиренком модел╕ управл╕ння сад╕вничою наукою. Зазначену модель у межах всього Союзу та в╕ровсько╖ системи п╕зн╕ше став запроваджувати науковий однодумець та близький товариш Микола Вавилов. У 20-30-т╕ роки минулого стол╕ття мережа в╕ровських зональних досл╕дних станц╕й покрила неосяжн╕ простори Радянського Союзу. В Укра╖н╕ та у п╕вденн╕й зон╕ сад╕вництва цей процес проходив за активно╖ участ╕ професора Володимира Симиренка. Його не без п╕дстав сучасники називали укра╖нським Вавиловим.
Мл╕╖вська садово-городня станц╕я створювалася Володимиром Симиренком на баз╕ Помолог╕чного розсадника, задумувалася ученим як центральна або головна наукова установа сад╕вничо╖ галуз╕ Укра╖ни. Оф╕ц╕йною датою ╖╖ орган╕зац╕╖ вважа╓ться 1921 р╕к. Тож наукова сп╕льнота мала б цього року вшановувати ╖╖ славетне 90-л╕ття. Проте нин╕шня влада та чиновники в╕д науки ╖╖ з╕гнорували. Так само у владних коридорах, незважаючи на клопотання громадськост╕, про╕гнорували ╕ 120-л╕тн╕й юв╕лей видатного вченого, орган╕затора ╕ першого директора Мл╕╖всько╖ досл╕дно╖ садово-городньо╖ станц╕╖ та Всесоюзного науково-досл╕дного ╕нституту п╕вденних плодових ╕ яг╕дних культур у Ки╓в╕.
Досл╕дну станц╕ю Володимир Симиренко очолював майже 10 рок╕в, а науковим директором створеного науково-досл╕дного ╕нституту встиг пропрацювати лише три роки.

Петро ВОЛЬВАЧ,
академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ, симиренкознавець

(Продовження в наступному номер╕)

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.12.2011 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9756

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков