"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2011 > Тема "Урок української"
#45 за 16.12.2011
СУЧАСНЕ ВЕС╤ЛЛЯ ПО-УКРА╥НСЬКИ
Галина ЖУБ╤ЛЬ-КНИШ, Роксолана ЖУБ╤ЛЬ
Де сп╕вати й танцювати, Як не на вес╕лл╕...
Лети, лети, ласт╕вко, поперед нас Та дай матер╕ зв╕стку про нас! Нехай вийде мати з могоричем, Бо зв╕нчали ╖╖ дочку з паничем. При вход╕ у прим╕щення, де мало в╕дбуватися вес╕лля, молодих зустр╕чали батьки з хл╕бом-с╕ллю, медом та могоричем. Мати молодо╖ на плечах мала пелехатий кожух, а в руках – хл╕б-с╕ль. Ж╕нки сп╕вали: Вийди, вийди, мати, з хати Свого зятя зустр╕чати. Вийди, вийди та в кожус╕, Та в хорошому дус╕. Якщо кожух пелехатий, Тод╕ буде зять багатий. Батько молодо╖ тримав пляшку та чарки. Наречен╕ батькам трич╕ кланялися. Батько наливав у чарки, молод╕ пригублювали, а решту виливали позаду себе, аби лихо позаду було, ╕ кидали чарки об землю, аби розбилися «на щастя». Мати гостила д╕тей т╕стечками ╕ розбивала перед молодими тар╕лочку, щоб д╕ти щасливими були, горя-б╕ди не знали. Ж╕нки сп╕вали: Ой побит╕ келихи, побит╕, Вже нашо╖ молодо╖ ╕ншим не любити. Побили тар╕лку, побили, Щоби нашу молоду ╕нш╕ не любили. Мати молодо╖ стелила молодим п╕д ноги кожух, по якому вони ступали. Останн╕м часом заведено при вход╕ у святкову залу ставити столик, застелений вишитим рушником, на який кладуть вес╕льн╕ калач╕ та коровай. Гост╕ п╕дходять до молодих, в╕тають ╖х з одруженням, обдаровують подарунками. Дарування здавна супроводжувалося ладканками: Ой гору╓ Соненько гору╓, Мене р╕дна мат╕нка дару╓. Та й на щастя, та й на здоров’╓чко, Жеби була моцна с╕ме╓чка. Старост╕на теж радо обдаровувала молодих. Подарунки ╖╖ були особливими, ц╕нн╕шими за найдорожч╕ дари. Вона дарувала молодим прибраний стр╕чками та кв╕тами кошик, у якому в торбинках була всяка всячина. Старост╕на витягала з кошика торбинку ╕ дарувала, примовляючи: – Дарую вам часнику, щоб любились до смаку. – Дарую молод╕й зерна, щоб н╕коли не була одна. – Дарую жменю проса, щоб не ходила ж╕нка боса. – Дарую жменю жита, аби не була ж╕нка бита. – Дарую ще й гречки, аби не було суперечки. – Дарую жменю гороху, щоби грошей мали багато, а не потроху. – Дарую нин╕ вам овес, щоб славився р╕д увесь. – Дарую молод╕й горщик, аби варила борщик. – Дарую молодому кислиць, щоб не б╕гав до чужих молодиць. – Дарую голосн╕ дзв╕ночки, щоби мали гарн╕ дочки. – Дарую вам стр╕чку синю, хай Господь дару╓ сина. – Дарую трохи цибул╕, щоб не тикали один одному дул╕. – Дарую м╕шечок пуху, щоб не ображали свекора й свекруху. – Дарую молод╕й леденц╕в, щоб не любила чужих молодц╕в. – Дарую шмат полотнини, щоб до року ви гостей запросили на хрестини. – Дарую молод╕й гор╕хи, щоб в╕д чолов╕ка зазнала вт╕хи. – Дарую джерельну воду, щоби гарн╕ обо╓ були на вроду. – Дарую пляшечку з живою водою, аби вас б╕да минала завжди стороною. – Дарую коп╕йки м╕дн╕, щоб не були б╕дн╕. – Дарую золото ╕ серебро, щоб в с╕м’╖ було добро. – Дарую пшеницю, аби Бог щодня давав б╕лу паляницю. – Додаю ще в дар п╕дкову, щоб на золот╕м вес╕лл╕ вс╕ зустр╕лись знову. Вс╕ дари складалися до кошика ╕ вручалися молодим ╕з такими словами: Все це – ваш╕ обереги, Тому берегти ╖х треба. При╓мно, що в╕дродився ще один гарний звичай, який можна побачити на багатьох вес╕ллях: коли гост╕ обдарували молодих, то мама молодо╖ да╓ молодим к╕нц╕ в╕д рушника ╕ веде за ст╕л п╕д образом. Якщо в молодо╖ був молодший брат чи сестра, то с╕дали швиденько на м╕сце молодого чи молодо╖ ╕ вимагали викупу за м╕сце. А одержавши викуп, поступалися м╕сцем. Коли с╕ли молод╕, староста розсаджував гостей за столи. Перед молодими на стол╕ стояв коровай або лежень з г╕льцем, вес╕льний калач, на якому лежав в╕ночок-доля, виплетений для молодо╖ у п’ятницю на д╕вич-вечор╕. Аби молод╕ завжди були разом, аби н╕що ╖х н╕коли не розлучило, стр╕чкою зв’язували ╖хн╕ келихи, ложки, виделки. Гостина починалася з молитви. Пот╕м слово мала старост╕на. На сучасному вес╕лл╕ можна виголосити приблизно таку вес╕льну промову: «Дорог╕ наречен╕! Шановн╕ гост╕! В╕ддавна заведено на наш╕й свят╕й земл╕, що першим в╕та╓ молоду пару п╕сля шлюбу батько молодо╖. Прошу його до слова». Батько каже: «Люб╕ мо╖ д╕ти! Благословляю вас золотим сонцем ╕ блакитним небом р╕дного краю, врожайними полями, чистими водами, ясними зорями, високими горами, зеленими л╕сами, син╕ми морями, щедрою рукою славно╖ неньки-Укра╖ни. Щиро, в╕д усього батьк╕вського серця бажаю вам створити с╕м’ю м╕цну, здорову, щасливу, закохану, добру ╕ багатод╕тну. ╤ тому, шановн╕ гост╕, за молодих лунають тости. Жив╕ть щасливо ╕ багато! Хай рад╕сть вселиться у хату. Хай см╕х у н╕й щирий не змовка╓. Хай вас любов обер╕га╓». Гост╕ п’ють, пригощаються. Старост╕на з╕ старостою представляють гостей. «По╓дналися сьогодн╕ два серця, створили нову с╕м’ю. Але, окр╕м цього, ще й розширили родинне коло. Дв╕ ран╕ше чуж╕ родини стали тепер близькими ╕ р╕дними. Зараз саме час розпочати знайомство». Старост╕на знайомить ус╕х ╕з батьками молодих, хресними мамами ╕ татами, сестрами та братами молодих, родичами та ╕ншими близькими людьми, як╕ присутн╕ на вес╕лл╕. Представлення може бути серйозним, а може бути ╕ жарт╕вливим, де, окр╕м родинно╖ спор╕дненост╕, можна говорити ╕ про захоплення людей, п╕джартовувати з деяких рис характеру. За знайомство, звичайно, треба випити. Староста каже: «Прошу наповнити келихи ╕ випити до дна, бо, хто не п’╓ до дна, той не зичить нам добра!» Коли гост╕ добре погостилися, то староста оголошу╓: «А тепер не завадило б нагадати, що ми ╓ на вес╕лл╕, де треба не лише ╖сти та пити, а ще й веселитися, гарно забавлятися. Музики просять ус╕х гостей до танцю!» А музика як загра╓, То забуду б╕ду...
Веселенько засп╕ваю, В соп╕лку подую – Сп╕ваночок до ста знаю, Рота не шкодую. Яке вес╕лля без п╕сн╕! У вес╕льних обрядах зад╕ювали колись б╕льше тисяч╕ п’ятиста п╕сень. Вони були т╕сно пов’язан╕ з тими чи ╕ншими звичаями. Умовно п╕сн╕ под╕ляють на обрядов╕ вес╕льн╕ та необрядов╕ вес╕льн╕. До обрядових в╕дносять ладканки та «журн╕» п╕сн╕. Вони групуються навколо таких основних тем: — жалю (батьк╕в за дочкою, а дочки – за батьками, дом╕вкою, д╕вуванням); — п╕сн╕-прохання до Бога, щоб дав молод╕й пар╕ добру долю; — п╕сн╕-величання, поздоровлення молодих та ╖хн╕х родин; — п╕сн╕ про невпевнен╕сть у майбутт╕, про лиху свекруху, нелюбого чолов╕ка, про г╕рку ж╕ночу долю. Жарт╕влив╕, кепкувальн╕ та сором╕цьк╕ п╕сн╕ в╕дносять до необрядових. На вес╕лл╕ сп╕вали багато найр╕зноман╕тн╕ших п╕сень про кохання, про с╕мейне життя. Обрядов╕ вес╕льн╕ п╕сн╕ виконували, як правило, ж╕нки. Упродовж вес╕лля м╕ж гостями в╕д молодо╖ та молодого було пост╕йне змагання, «передирки», п╕сенн╕ «д╕алоги». Обов’язковим атрибутом вес╕лля були колись ладканки. Ц╕ насп╕ви-формули належать до групи вес╕льних обрядових п╕сень. У деяких селах на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ вони збереглися до сьогодн╕. Ладканки були не лише окрасою вес╕лля, а й обов’язковим атрибутом, тому супроводжували кожен вес╕льний обряд. В╕драдно, що останн╕м часом можна почути ладканки на вес╕ллях не лише в селах, а й у м╕стах. Ладкання завжди було прив╕ле╓м лише зам╕жн╕х ж╕нок. Виконувалися вони без музичного супроводу. ╤снували ще в дохристиянський пер╕од, але «дожили» ╕ до наших дн╕в, хоча у зм╕неному вигляд╕. Сьогодн╕ особливо популярними ╓ жарт╕влив╕ ладканки, частенько звучать ╕ сором╕цьк╕. Ц╕ вес╕льн╕ п╕сн╕-м╕н╕атюри повинн╕ знову стати емблемами розма╖тих вес╕льних обряд╕в. Важко уявити соб╕ вес╕лля без музики. Колись музикант був одним ╕з обов’язкових атрибут╕в вес╕льного д╕йства. Мелод╕╖ супроводжували кожен вес╕льний обряд. За свою роботу музикант отримував «п╕дошву» короваю ╕ рушник, на якому коровай стояв. Сьогодн╕ роль вес╕льних музик взяли на себе невеличк╕ оркестри, ансамбл╕, гурти. А колись дуже популярними були народн╕ «тро╖ст╕» музики, як╕ грали на скрипц╕, бубн╕, бас╕, соп╕лц╕ та цимбалах. Прикро, що автентичн╕ вес╕льн╕ музики вит╕сняються сучасними гуртами. Т╕шить лише те, що нин╕, як ╕ колись, звучать на вес╕ллях в╕вати, марш╕, туш, польки, вальси. * * * Читач╕ газети, як╕ захочуть придбати книгу, можуть звернутися до автор╕в за адресою: 82100, Льв╕вська область, м. Дрогобич, вул. Лес╕ Укра╖нки, 11, кв. 31, моб. тел.: 098-450-79-61
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2011 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9740
|