Версiя для друку Обговорити в форумi

З нагоди святкування днів української писемності в читальному залі бібліотеки Кримського державного інженерно-педагогічного університету відбувся «круглий стіл».
Він був організований кафедрою української філології цього ВНЗ. Його учасниками стали викладачі та студенти історико-філологічного факультету та запрошені гості — кримські україномовні письменники, представники громадських організацій.
Відкриваючи захід, член НСПУ, поет і літературознавець, відповідальний секретар Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України Михайло Вишняк, який щойно повернувся з VI письменницького з’їзду, наголосив на значенні рідної мови в житті кожного народу і, зокрема, українського, адже вона, за визначенням відомого поета, є «життя духовного основа». Мова — це дух і символ нації, без неї її немає. Головуючий нагадав присутнім про шляхи становлення і розвитку української мови від далеких часів Київської Русі, назвав найвизначніші пам’ятки української писемності і розповів про нинішній стан рідної мови. М. Вишняк зауважив, що її оберегами і захисниками завжди були письменники, зазначивши, що на найвищий рівень українську мову піднесли Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.
Далі йшлося про сучасну українську літературу і про її професійних майстрів слова — письменників, які входять до складу КРО НСПУ.
Промовець репрезентував присутнім щойно видану ним книгу — антологію про своїх побратимів «Слово рідне українське», яка оповідає про життєвий шлях і містить короткі літературні портрети дев’ятнадцяти кримських україномовних літераторів. Книга може бути корисною як викладачам і студентам гуманітарних факультетів університетів для спецкурсів та спецсемінарів, так і вчителям й учням середніх навчальних закладів, особливо шкіл, для проведення уроків з літератури рідного краю.
А потім була розмова про саму літературу. Михайло Вишняк, Данило Кононенко, Віктор Гуменюк говорили про свою творчість, читали власні вірші. Цілий ряд їхніх творів присутні прослухали у виконанні студентів. Насамкінець гості подарували бібліотеці університету збірки своїх поезій.
Після закінчення дійства ми звернулися до студентів з проханням поділитися отриманими враженнями. І от що почули.
— Я вперше могла поспілкуватися з професійними літераторами, — сказала студентка-магістрантка Світлана Дябіна, — почути їхні поезії. Особливо мені сподобались твори Михайла Вишняка і Данила Кононенка. Їхні вірші дуже ліричні й образні. До того ж, Михайло Вишняк ще й вчить нас красі української мови на своїх лекціях, викладаючи історію української літератури.
Подібні заходи збагачують духовно, прилучають до сприймання краси мистецтва слова і готують нас до майбутньої професійної діяльності — вчителів української мови і літератури.
— «Круглий стіл», — розповіла студентка історико-філологічного факультету А. Харабібер, — пройшов дуже цікаво. Наші гості — письменники — говорили про свою творчість, про роль і значення української мови. І викладачі, і студенти, і гості отримали насолоду від спільного спілкування. Мені особисто було дуже приємно взяти участь у цьому заході. Ще в школі ми вивчали твори Данила Кононенка і Михайла Вишняка. Але я навіть не могла уявити, що зможу особисто познайомитися з ними, потиснути руку цим людям.
Хочу висловити велику вдячність кафедрі української філології нашого університету, всім організаторам та ведучому М. Я. Вишняку. Спасибі вам, що ви вчите нас відчувати красу українського слова! А ще хочеться побажати усім студентам брати активну участь у таких святах, а кримським письменникам — здоров’я та творчої наснаги! Радуйте нас і надалі цікавими творами.
— Мова є нескінченним і невичерпним джерелом духовної цінності українського народу, — поділилася з нами своїми думками студентка ІІ курсу Лілія Абдурахманова, — що за багато минулих століть увібрало в себе всі найцінніші, найкращі здобутки. Мова несе генетичну пам’ять народу, його історію, культуру, звичаї, відбиває національний характер і менталітет. Слухаючи українську мову, одразу проймаєшся її красою, відчуваєш її мелодійність, що ллється, мов повноводна ріка. Недаремно поети називали її солов’їною, калиновою, недаремно вважали, що кожне її слово, то — перлина. Видатні українські письменники присвятили своє творче життя благородній меті: показати красу і багатство рідної мови.
Для нас, студентів історико-філологічного факультету, велика честь бути присутніми на святі української писемності і мови та познайомитися з кримськими письменниками та їхніми творами. Серед них — Михайло Якович Вишняк — прекрасний викладач, поет, учений-літературознавець, відповідальний секретар КРО НСПУ, Данило Андрійович Кононенко — поет і перекладач, журналіст, Віктор Іванович Гуменюк — поет і перекладач, літературознавець.
Ми мали можливість почути кожного з них, ознайомитися з їхніми творами. Активну участь у заході взяли і студенти. Вони декламували вірші гостей, що допомагали їм відкрити особливість їхнього поетичного слова. Радість зустрічі з поетами розділяли з нами і викладачі нашого університету — Н. Ф. Грозян — завідувач кафедри української філології, В. В. Власенко, Г. Б. Михайличенко, І. Д. Шацький, Т. І. Пруднікова та представники інших кафедр факультету.
Насамкінець хотілося б згадати слова М. Рильського, що «мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови…», за багатство українського духовного скарбу, який одержать у спадок наші нащадки. Тільки тоді основа духовного життя народу — мова — стане крилами перемоги, яка завжди виноситиме український народ з усіх негараздів.

Поліна КУЗЬМЕНКО,
пошукач кафедри української філології КДІПУ,
Аліме УМЕРОВА,
магістрант кафедри української філології КДІПУ

Амвросій МЕТЛИНСЬКИЙ
РІДНА МОВА

Рідна мова, рідна мова!
Мов замер без тебе я!
Тільки вчую: рідне слово
Обізвалось, мов сім’я;
Обізвався батько рідний,
Що умер за козаків;
Мов народ, учулось, бідний
Застогнав із-під ляхів!
І здається: кінь ретивий
Топче наших ворогів;
Й бачиться: Дніпро спесивий
Спину гне з-задля човнів...
Понеслися наші хлопці,
Зашуміла хвиля гень...
І при місяці, й при сонці —
Їдуть ніччю, їдуть вдень!
Було щастя, були чвари, —
Все те геть собі пішло;
І як сонце із-за хмари —
Рідне слово ізійшло.
Прийняло козачі річі,
Регіт, жарти, плач, печаль;
Озоветься як із Січі,
Стане сміх і стане жаль!
(1843)
* * *

Без усякої іншої науки ще можна обійтися; без знання рідної мови обійтися не можна.
Нині, здається, вже нема потреби комусь доводити, що мова українська (або як до уподоби іншим називати: малоросійська) — це справді мова, а не наріччя — російської чи польської, як дехто намагався доводити, і багато хто впевнений, що ця мова є однією з найбагатших мов слов’янських; що вона навряд чи поступається, наприклад, чеській (богемській) багатством слів і висловів, польській живописністю, сербській милозвучністю; що ця мова, ще не оброблена, може вже дорівнятися до мов, вироблених гнучкістю і багатством синтаксичним — мова поетична, музикальна, живописна.
І. І. СРЕЗНЕВСЬКИЙ,
1834 р.
(Російський філолог-славіст, академік Петербурзької АН (1851).

Тарас ШЕВЧЕНКО
ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ

Мій боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: — Ми не суєта!
І возвеличимо на диво
І розум наш і наш язик...
Та й де той пан,
 що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан
вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх.
Убогих, нищих... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, — словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!

1859, 15 лютого
(С.-Петербург)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 16.12.2011 > Тема "Душі криниця"