Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 09.12.2011
СУЧАСНЕ ВЕС╤ЛЛЯ ПО-УКРА╥НСЬКИ
Галина ЖУБ╤ЛЬ-КНИШ, Роксолана ЖУБ╤ЛЬ

Народознавство

Благослови, Боже,
╤ отець, ╕ мати...
Кланяйтесь, д╕ти,
Як рожев╕ кв╕ти,
Низенько, пок╕рненько,
Щоб було хорошенько,
Отцю, мат╕ночц╕, брату
╤ сестроньц╕,
Ще й вс╕й родиноньц╕.

У св╕тлиц╕ молодих чекали батьки, д╕дус╕, бабус╕, сестри, брати обох родин, як╕ сид╕ли поруч. Мама молодого та мама молодо╖ сид╕ли в центр╕, тримаючи у руках вишит╕ рушники з  вес╕льними калачами (або хл╕бом). Ж╕нки сп╕вали:

До хати, доню, до хати.
Ск╕нчилося д╕вування,
Вклонися низько д╕вчатам,
Гуля╓ш з ними востанн╓.
Пора вже, доню, в╕ночок
З барв╕ночка випл╕тати,
Пора вже, доню, подружок
Соб╕ в дружки вибирати.
Пора вже, доню, з коханим
На рушник вишитий стати.
Благослов╕ть, р╕дна мамо,
Благослов╕ть, р╕дний тату.

Молод╕ ставали перед батьками. Б╕ля них — старости. Староста в╕д молодо╖ мав слово. У наш час його виступ може звучати так: «Шановн╕ гост╕! Дорог╕ родич╕ молодих! Ось ╕ настав цей найв╕дпов╕дальн╕ший момент сьогодн╕шнього дня. Молода пара проситиме благословення у сво╖х батьк╕в, поклониться ╖м низенько до земл╕, щоб подякувати за безсонн╕ ноч╕, за тривожн╕ дн╕, за догляд ╕ виховання.
Дорога (╕м’я наречено╖)! У створенн╕ ново╖ с╕м’╖ твоя роль найважлив╕ша. Це роль дружини, матер╕, подруги, кохано╖. А ти, (╕м’я нареченого), станеш головою с╕м’╖, над╕йним пом╕чником, добрим порадником, н╕жним чолов╕ком, опорою, турботливим батьком сво╖м д╕тям.
Нин╕ стала молода пара перед Господом Богом, перед ус╕ма святими, перед мат╕р’ю молодо╖, перед батьком молодо╖, перед мат╕р’ю молодого, перед батьком молодого, просять ╖х благословити ╕ в щасливу дорогу до шлюбу випровадити. (Молод╕ кланялися. Молода ц╕лувала хл╕бину ╕ маму молодого, а пот╕м ус╕х р╕дних, як╕ сидять. А молодий ц╕лував хл╕бину ╕ маму молодо╖, ус╕х р╕дних. Пот╕м вони м╕нялися м╕сцями). Стала молода пара другий раз ╕ просить благословення (молод╕ кланялися ╕ ц╕лували знову). Стала молода пара трет╕й раз, щоб попросити благословення (молод╕ втрет╓ кланялися ╕ ц╕лували батьк╕в. П╕сля кожного поклону мами калачами перехрещували д╕тей ╕ казали: «Хай вас Бог благословить!»).
Батько брав ╕з божниц╕ ╕кону Спасителя ╕ Матер╕ Богородиц╕, трич╕ хрестив нею пару, промовляючи: «Бог благословить, ╕ я благословляю на щастя, на здоров’я, на мног╕╖ л╕та».
Ж╕нки сп╕вали п╕д час обряду:

Ой до трьох раз, Марусенько,до трьох раз,
Поклонися мат╕нц╕ зо сто раз.
Не р╕к тебе мат╕нка годувала,
Н╕м ся твого поклононьку дочекала.
Вона сво╖ рученьки зробила,
Вона сво╖ н╕женьки сходила,
Вона свою гол╕воньку склопотала,
Н╕м ся твого поклононьку дочекала.
Ой до трьох раз, Марусенько, до трьох раз,
Поклонися батеньку зо сто раз.
Не р╕к тебе батенько годував,
Н╕м ся твого поклононьку дочекав.
В╕н вже сво╖ рученьки зробив,
В╕н вже сво╖ н╕женьки сходив,
В╕н свою гол╕воньку склопотав,
Н╕м ся твого поклононьку дочекав.

П╕сля благословення мати молодо╖ обсипала пару хмелем. Мама ╕ тато молодо╖ брали у руки по калачу, ставали б╕ля дверей ╕ п╕дн╕мали руки з калачами. Молод╕ проходили п╕д калачами ╕ зупинялися перед наступними дверима. Батьки обходили молодих, знову ставали перед дверима ╕ п╕дн╕мали калач╕. Це робилося б╕ля ус╕х дверей, через як╕ виходили молод╕. Калач╕, п╕сля того, як проходили у дв╕р молодята, розривали на шматочки. Кожен присутн╕й мав скуштувати, аби з молодими «побрататися». Молод╕ виходили на подв╕р’я ╕ зупинялися.
Мама молодого тримала в руках посудину з╕ свяченою водою, а мама молодо╖ — мак╕тру з цукерками, житом, пшеницею, гр╕шми.
Староста казав: «Хай шлюб ╕ життя по шлюб╕ буде чистим, як та свячена вода, солодким, як т╕ цукерки, щедрим, як наш╕ лани. Жив╕ть у любов╕ ╕ в достатку».
Мами трич╕ обходили молодих, йдучи назустр╕ч одна одн╕й, скроплюючи молодих ╕ гостей свяченою водою, обсипаючи ус╕х цукерками, пшеницею, коп╕йками. П╕сля цього перед молодими ставав староста ╕з вес╕льним корова╓м, за ним — молода з дружбами, молодий ╕з дружками, старости з батьками, гост╕.

Допоможи, Боже,
До шлюбоньку стати...
У наш╕й церковц╕
Св╕чка запалала,
То княгиня з сво╖м князем
Вже до шлюбу стала.

Колись молод╕ з родиною та знайомими йшли до церкви п╕шки. Зараз ╖дуть в автомоб╕лях чи на вес╕льн╕й бричц╕. У перш╕й машин╕ повинен ╖хати староста з корова╓м ╕ молода з дружбами, у друг╕й — молодий ╕з дружками ╕ старост╕ною.
У призначений час наречен╕ прибували до церкви, де на них уже чекав священик. В╕н заводив молодих у храм, сл╕дом за якими йшов староста з вес╕льним корова╓м, дружки з дружбами, батьки, родич╕ та гост╕. Нареченим у жодному раз╕ не можна було перед шлюбом б╕ля церкви зустр╕тися з ╕ншою молодою парою, яка вже взяла шлюб, або т╕льки йшла до шлюбу. Це мала припильнувати старост╕на.
У церкв╕ молода вклякала перед в╕втарем ╕ спов╕далася. П╕сля не╖ це ж робив молодий, бо вони мали цю найурочист╕шу у сво╓му житт╕ службу «чист╕» простояти, аби увесь в╕к разом прожити у мир╕ та злагод╕.
В╕нчання — найв╕дпов╕дальн╕ший ╕ найурочист╕ший момент вес╕льно╖ церемон╕╖. Провадилася коронац╕я (в╕нчання) у церкв╕, яка завжди обстоювала ╕ нин╕ обстою╓ стаб╕льн╕сть, нерозривн╕сть ╕ свят╕сть подружжя, бо це свята Тайна, установлена Богом. ╢днаючись у храм╕ через в╕нчання, подружжя одночасно ╓дна╓ться з Богом, який як Творець ╕ Законодавець входить трет╕м контрагентом подружжя, надаючи ╖м сво╖ окрем╕ ласки та благословення. Свята Церква в ╕мен╕ Бож╕м через сво╖х священик╕в благословить християнське подружжя в урочистий спос╕б, присвячуючи йому багато уваги та оп╕ки. В╕нчання ╓ зовн╕шн╕м виявом церковного завершеного подружжя, суть якого поляга╓ в добров╕льн╕й згод╕ закоханих бути разом. Отже, св. Тайна подружжя — це укладений перед священнослужителем Церкви добров╕льний контракт м╕ж чолов╕ком ╕ ж╕нкою, бажаний ╕ благословенний Богом, з метою продовження людського роду через народження ╕ виховання д╕тей. З ус╕х контракт╕в, як╕ може укладати людина, подружжя — це найдавн╕ший ╕ найсвят╕ший контракт (перше подружжя, учасниками якого були Адам ╕ ╢ва, було зд╕йснене в раю, а сам Бог засв╕дчив ╕ потвердив той контракт, наголошуючи, що родина повинна бути великою, м╕цною ╕ нерозривною, що у с╕м’╖ повинн╕ панувати вза╓мна любов, повага, розум╕ння). Молоде подружжя повинно пам’ятати: нерозривн╕сть с╕м’╖ — це природний закон, установлений Богом, бо «що Бог злучив — людина не розлуча╓».
П╕сля шлюбно╖ церемон╕╖ у церкв╕ молодих спочатку в╕тають дружби ╕ дружки, батьки, д╕дус╕, бабус╕, старости, а пот╕м — родич╕ та близьк╕. Першим ╕з церкви виходить староста з корова╓м, за ним — молод╕. Дружки стають обаб╕ч виходу з церкви ╕, коли молодий бере молоду на руки, обсипають шлях молодих кв╕тами, пелюстками троянд, листочками м╕рти та барв╕нку. Мама молодо╖ ╕де сл╕дом за парою ╕ обсипа╓ ╖х цукерками, житом, пшеницею, просом, промовляючи:

Сиплю на вас жито,
Щоб вам мирно жити,
Ще й пшеницю яру,
Щоб горя не знали.
Сиплю на вас просо,
Щоб мирно жилося,
Сиплю на вас овес,
Щоб гордився р╕д увесь.

Мама молодого зустр╕ча╓ молодих на дороз╕ п╕д церквою разом з╕ старостою. Мати промовля╓:

Стр╕чаю вас
Хл╕бом-с╕ллю,
Щастям ╕ здоров’ям
Та ще й в╕ком довгим.
Батьк╕в, матер╕в,
Щоб не забували,
А людей добрих,
Щоб шанували.

Молод╕ зупиняються. Молода переч╕пля╓ молодому букет ╕з л╕вого боку на правий, бо в╕н уже одружений чолов╕к, а не парубок.

(Продовження буде)

*  *  *

Читач╕ газети, як╕ захочуть придбати книгу, можуть звернутися до автор╕в за адресою: 82100, Льв╕вська область, м. Дрогобич, вул. Лес╕ Укра╖нки, 11, кв. 31, моб. тел.: 098-450-79-61

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9719

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков