"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Урок української"
#43 за 09.12.2011
СУЧАСНЕ ВЕС╤ЛЛЯ ПО-УКРА╥НСЬКИ
Галина ЖУБ╤ЛЬ-КНИШ, Роксолана ЖУБ╤ЛЬ
Народознавство
Благослови, Боже, ╤ отець, ╕ мати... Кланяйтесь, д╕ти, Як рожев╕ кв╕ти, Низенько, пок╕рненько, Щоб було хорошенько, Отцю, мат╕ночц╕, брату ╤ сестроньц╕, Ще й вс╕й родиноньц╕.
У св╕тлиц╕ молодих чекали батьки, д╕дус╕, бабус╕, сестри, брати обох родин, як╕ сид╕ли поруч. Мама молодого та мама молодо╖ сид╕ли в центр╕, тримаючи у руках вишит╕ рушники з вес╕льними калачами (або хл╕бом). Ж╕нки сп╕вали:
До хати, доню, до хати. Ск╕нчилося д╕вування, Вклонися низько д╕вчатам, Гуля╓ш з ними востанн╓. Пора вже, доню, в╕ночок З барв╕ночка випл╕тати, Пора вже, доню, подружок Соб╕ в дружки вибирати. Пора вже, доню, з коханим На рушник вишитий стати. Благослов╕ть, р╕дна мамо, Благослов╕ть, р╕дний тату.
Молод╕ ставали перед батьками. Б╕ля них — старости. Староста в╕д молодо╖ мав слово. У наш час його виступ може звучати так: «Шановн╕ гост╕! Дорог╕ родич╕ молодих! Ось ╕ настав цей найв╕дпов╕дальн╕ший момент сьогодн╕шнього дня. Молода пара проситиме благословення у сво╖х батьк╕в, поклониться ╖м низенько до земл╕, щоб подякувати за безсонн╕ ноч╕, за тривожн╕ дн╕, за догляд ╕ виховання. Дорога (╕м’я наречено╖)! У створенн╕ ново╖ с╕м’╖ твоя роль найважлив╕ша. Це роль дружини, матер╕, подруги, кохано╖. А ти, (╕м’я нареченого), станеш головою с╕м’╖, над╕йним пом╕чником, добрим порадником, н╕жним чолов╕ком, опорою, турботливим батьком сво╖м д╕тям. Нин╕ стала молода пара перед Господом Богом, перед ус╕ма святими, перед мат╕р’ю молодо╖, перед батьком молодо╖, перед мат╕р’ю молодого, перед батьком молодого, просять ╖х благословити ╕ в щасливу дорогу до шлюбу випровадити. (Молод╕ кланялися. Молода ц╕лувала хл╕бину ╕ маму молодого, а пот╕м ус╕х р╕дних, як╕ сидять. А молодий ц╕лував хл╕бину ╕ маму молодо╖, ус╕х р╕дних. Пот╕м вони м╕нялися м╕сцями). Стала молода пара другий раз ╕ просить благословення (молод╕ кланялися ╕ ц╕лували знову). Стала молода пара трет╕й раз, щоб попросити благословення (молод╕ втрет╓ кланялися ╕ ц╕лували батьк╕в. П╕сля кожного поклону мами калачами перехрещували д╕тей ╕ казали: «Хай вас Бог благословить!»). Батько брав ╕з божниц╕ ╕кону Спасителя ╕ Матер╕ Богородиц╕, трич╕ хрестив нею пару, промовляючи: «Бог благословить, ╕ я благословляю на щастя, на здоров’я, на мног╕╖ л╕та». Ж╕нки сп╕вали п╕д час обряду:
Ой до трьох раз, Марусенько,до трьох раз, Поклонися мат╕нц╕ зо сто раз. Не р╕к тебе мат╕нка годувала, Н╕м ся твого поклононьку дочекала. Вона сво╖ рученьки зробила, Вона сво╖ н╕женьки сходила, Вона свою гол╕воньку склопотала, Н╕м ся твого поклононьку дочекала. Ой до трьох раз, Марусенько, до трьох раз, Поклонися батеньку зо сто раз. Не р╕к тебе батенько годував, Н╕м ся твого поклононьку дочекав. В╕н вже сво╖ рученьки зробив, В╕н вже сво╖ н╕женьки сходив, В╕н свою гол╕воньку склопотав, Н╕м ся твого поклононьку дочекав.
П╕сля благословення мати молодо╖ обсипала пару хмелем. Мама ╕ тато молодо╖ брали у руки по калачу, ставали б╕ля дверей ╕ п╕дн╕мали руки з калачами. Молод╕ проходили п╕д калачами ╕ зупинялися перед наступними дверима. Батьки обходили молодих, знову ставали перед дверима ╕ п╕дн╕мали калач╕. Це робилося б╕ля ус╕х дверей, через як╕ виходили молод╕. Калач╕, п╕сля того, як проходили у дв╕р молодята, розривали на шматочки. Кожен присутн╕й мав скуштувати, аби з молодими «побрататися». Молод╕ виходили на подв╕р’я ╕ зупинялися. Мама молодого тримала в руках посудину з╕ свяченою водою, а мама молодо╖ — мак╕тру з цукерками, житом, пшеницею, гр╕шми. Староста казав: «Хай шлюб ╕ життя по шлюб╕ буде чистим, як та свячена вода, солодким, як т╕ цукерки, щедрим, як наш╕ лани. Жив╕ть у любов╕ ╕ в достатку». Мами трич╕ обходили молодих, йдучи назустр╕ч одна одн╕й, скроплюючи молодих ╕ гостей свяченою водою, обсипаючи ус╕х цукерками, пшеницею, коп╕йками. П╕сля цього перед молодими ставав староста ╕з вес╕льним корова╓м, за ним — молода з дружбами, молодий ╕з дружками, старости з батьками, гост╕.
Допоможи, Боже, До шлюбоньку стати... У наш╕й церковц╕ Св╕чка запалала, То княгиня з сво╖м князем Вже до шлюбу стала.
Колись молод╕ з родиною та знайомими йшли до церкви п╕шки. Зараз ╖дуть в автомоб╕лях чи на вес╕льн╕й бричц╕. У перш╕й машин╕ повинен ╖хати староста з корова╓м ╕ молода з дружбами, у друг╕й — молодий ╕з дружками ╕ старост╕ною. У призначений час наречен╕ прибували до церкви, де на них уже чекав священик. В╕н заводив молодих у храм, сл╕дом за якими йшов староста з вес╕льним корова╓м, дружки з дружбами, батьки, родич╕ та гост╕. Нареченим у жодному раз╕ не можна було перед шлюбом б╕ля церкви зустр╕тися з ╕ншою молодою парою, яка вже взяла шлюб, або т╕льки йшла до шлюбу. Це мала припильнувати старост╕на. У церкв╕ молода вклякала перед в╕втарем ╕ спов╕далася. П╕сля не╖ це ж робив молодий, бо вони мали цю найурочист╕шу у сво╓му житт╕ службу «чист╕» простояти, аби увесь в╕к разом прожити у мир╕ та злагод╕. В╕нчання — найв╕дпов╕дальн╕ший ╕ найурочист╕ший момент вес╕льно╖ церемон╕╖. Провадилася коронац╕я (в╕нчання) у церкв╕, яка завжди обстоювала ╕ нин╕ обстою╓ стаб╕льн╕сть, нерозривн╕сть ╕ свят╕сть подружжя, бо це свята Тайна, установлена Богом. ╢днаючись у храм╕ через в╕нчання, подружжя одночасно ╓дна╓ться з Богом, який як Творець ╕ Законодавець входить трет╕м контрагентом подружжя, надаючи ╖м сво╖ окрем╕ ласки та благословення. Свята Церква в ╕мен╕ Бож╕м через сво╖х священик╕в благословить християнське подружжя в урочистий спос╕б, присвячуючи йому багато уваги та оп╕ки. В╕нчання ╓ зовн╕шн╕м виявом церковного завершеного подружжя, суть якого поляга╓ в добров╕льн╕й згод╕ закоханих бути разом. Отже, св. Тайна подружжя — це укладений перед священнослужителем Церкви добров╕льний контракт м╕ж чолов╕ком ╕ ж╕нкою, бажаний ╕ благословенний Богом, з метою продовження людського роду через народження ╕ виховання д╕тей. З ус╕х контракт╕в, як╕ може укладати людина, подружжя — це найдавн╕ший ╕ найсвят╕ший контракт (перше подружжя, учасниками якого були Адам ╕ ╢ва, було зд╕йснене в раю, а сам Бог засв╕дчив ╕ потвердив той контракт, наголошуючи, що родина повинна бути великою, м╕цною ╕ нерозривною, що у с╕м’╖ повинн╕ панувати вза╓мна любов, повага, розум╕ння). Молоде подружжя повинно пам’ятати: нерозривн╕сть с╕м’╖ — це природний закон, установлений Богом, бо «що Бог злучив — людина не розлуча╓». П╕сля шлюбно╖ церемон╕╖ у церкв╕ молодих спочатку в╕тають дружби ╕ дружки, батьки, д╕дус╕, бабус╕, старости, а пот╕м — родич╕ та близьк╕. Першим ╕з церкви виходить староста з корова╓м, за ним — молод╕. Дружки стають обаб╕ч виходу з церкви ╕, коли молодий бере молоду на руки, обсипають шлях молодих кв╕тами, пелюстками троянд, листочками м╕рти та барв╕нку. Мама молодо╖ ╕де сл╕дом за парою ╕ обсипа╓ ╖х цукерками, житом, пшеницею, просом, промовляючи:
Сиплю на вас жито, Щоб вам мирно жити, Ще й пшеницю яру, Щоб горя не знали. Сиплю на вас просо, Щоб мирно жилося, Сиплю на вас овес, Щоб гордився р╕д увесь.
Мама молодого зустр╕ча╓ молодих на дороз╕ п╕д церквою разом з╕ старостою. Мати промовля╓:
Стр╕чаю вас Хл╕бом-с╕ллю, Щастям ╕ здоров’ям Та ще й в╕ком довгим. Батьк╕в, матер╕в, Щоб не забували, А людей добрих, Щоб шанували.
Молод╕ зупиняються. Молода переч╕пля╓ молодому букет ╕з л╕вого боку на правий, бо в╕н уже одружений чолов╕к, а не парубок.
(Продовження буде)
* * *
Читач╕ газети, як╕ захочуть придбати книгу, можуть звернутися до автор╕в за адресою: 82100, Льв╕вська область, м. Дрогобич, вул. Лес╕ Укра╖нки, 11, кв. 31, моб. тел.: 098-450-79-61
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9719
|