Версiя для друку Обговорити в форумi

26 листопада у Севастополі вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років, який, за різними оцінками, забрав життя від 3 до 7 мільйонів українців. У 2006 році Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.
У жалобному заході, що відбувся зранку біля будівлі Севастопольського українського культурно-інформаційного центру, взяли участь: керівництво міста, моряки Військово-Морських Сил Збройних Сил України, громадські організації «Союз українок», «Просвіта», пересічні громадяни Севастополя. У місті й на кораблях ВМС ЗС України того дня були приспущені прапори.
Севастополь приєднався до загальноукраїнської акції «Запали свічку». Вже о 15 годині на центральній площі ім. П. С. Нахімова зібралися активісти громадських організацій, свідки Голодомору в Україні, просто мешканці міста. Там був складений хрест із пам’ятних свічок.
Сценарій із вшанування невинно загиблих підготувала громадська організація «Просвіта». Організацію проведення жалобного заходу та матеріальні витрати взяли на себе лідери Громадського руху «За Україну».
Поминальний молебень за невинно загиблими відслужили настоятель греко-католицької церкви Севастополя Отець Микола та настоятель міської громади римо-католиків отець Ян. Вони закликали присутніх помолитися про спокій душ невинно убієнних та пам’ятати й не допустити повторення подібного злочину.
Рівно о 16 годині зібрання вшанувало пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
У вікнах багатьох родин Севастополя в ту жалобну хвилину палахкотіли свічки. Не всі змогли дійти до площі, аби приєднатися до громади, адже свідкам Голодомору — вже давно за 80. Але двох із них: Антоніну Тарасівну Дарич та Івана Григоровича Касалу, громаді вдалося побачити й почути.
Історія їхнього життя типова для українців, що народилися у 30-ті роки минулого століття. Жахи тих страшних років вони відчули на собі, бачили на прикладах своїх та інших родин. У своїх промовах вони застерігали громадян пам’ятати й бути пильними, аби такі злочини не мали місця ніколи й ніде.
У жалобних заходах на вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років, що пройшли цього року в Севастополі, не було політичної складової. Хвилина мовчання примирила і правлячу, й опозиційні партії. Думається, що схилені голови громадян та запалені свічки пам’яті — запорука того, що подібний людський злочин ніколи не повториться, принаймні, на теренах нашої держави.

Лідія СТЕПКО
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 02.12.2011 > Тема "З потоку життя"