Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УЧАСНИКИ МАРШУ НА ЧЕСТЬ ДНЯ ЗАХИСНИК╤В ПРИЙШЛИ П╤Д ОП ╤ ОГОЛОСИЛИ ВИМОГИ
Б╕ля буд╕вл╕ Оф╕су президента перебували дек╕лька тисяч учасник╕в маршу. Вони скандують "Слава...


У КРИМУ ЗАЛИШИЛОСЯ Ш╤СТЬ БАНК╤В ╤ ВС╤ ВОНИ - П╤Д САНКЦ╤ЯМИ
«Станом на 1 вересня 2020 року на п╕востров╕ залишилося 6 д╕ючих банк╕в РФ. Вс╕ вони...


У КИ╢В╤ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК ВИЗВОЛИТЕЛЮ КРИМУ
4 жовтня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито пам’ятник полковнику Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖...


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О РОЗПОЧАВ ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ М. РИЛЬСЬКОГО
Розм╕р прем╕╖ за кожною з ном╕нац╕й становить 20 тис. гривень.


НА ХЕРСОНЩИН╤ ВСТАНОВЛЯТЬ ПОСТИ ДЛЯ МОН╤ТОРИНГУ СИТУАЦ╤╥ З КРИМСЬКИМ «ТИТАНОМ»
про це у п’ятницю, 9 жовтня, на бриф╕нгу у Херсон╕ заявив заступник м╕н╕стра захисту...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 02.12.2011 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 02.12.2011
ВШАНУЙМО ПАМ’ЯТЬ – ПРАВДОЮ ╤ ЛЮБОВ’Ю

Не п╕дляга╓ забуттю...

Якщо в Ки╓в╕ пам’ять жертв Голодомору вшанували вс╕ чотири укра╖нськ╕ президенти (р╕зних час╕в), то в С╕мферопол╕ на запрошення укра╖нсько╖ громади не в╕дгукнувся геть н╕хто. Зам╕сть представник╕в ус╕х г╕лок влади (чесно кажучи, на появу хоча б когось ╕з них н╕хто ╕ не спод╕вався) на майданчику б╕ля храму р╕вноапостольних Володимира та Ольги ╓диними представниками держави була м╕л╕ц╕я, та ╕ т╕╓╖ – не густо. Можливо, причина в т╕м, що голод 1932-1933 рок╕в не торкнувся Криму, а можливо, просто у владних каб╕нетах не оч╕кували, що саме сьогодн╕, вперше за с╕м рок╕в як день пам’ят╕ жертв Голодомору одержав оф╕ц╕йний статус, Президент В╕ктор Янукович буде разом з народом (це п╕дм╕тив ╕ його попередник). Тож скорботна дата знайшла сво╓ в╕дображення на ус╕х каналах телебачення ╕ вже проклала дор╕жку до сердець молодого покол╕ння.
Його представники з’явилися ╕ б╕ля храму – з╕ св╕чками та г╕лками калини. Тут я познайомилася з Любою Калмаковою ╕ Оленою Вел╕м. На мо╓ запитання, що ╖х сюди привело, красуня Люба в╕дпов╕ла державною мовою:
— Сьогодн╕ день скорботи. Ми ма╓мо пам’ятати про тих, хто помер з голоду ╕ хто не народився. Це наш обов’язок як громадян Укра╖ни.
Д╕вчата виявилися «неорган╕зованою» молоддю ╕ прийшли сюди за покликом серця, а не за чи╓юсь рекомендац╕╓ю.
Та на мене оч╕кувала ще неспод╕ван╕ша зустр╕ч ╕ нестандартна розпов╕дь. Чеченка за нац╕ональн╕стю Нур╕╓ (пр╕звище вона не назвала, бо ма╓ на те певн╕ причини) розпов╕ла, як у 1932 роц╕ до них, у г╕рське село Урус-Мартан прийшли через гори босон╕ж три молод╕ ж╕нки (старш╕й – рок╕в 28). Вони були укра╖нками ╕ рятувалися в╕д голоду. Ноги ╖хн╕ кровили, ╕ бабуся довго л╕кувала ╖х р╕зними примочками. Д╕дусь був людиною високопоставленою, керував одразу 17 селами. В╕н узяв п╕д оп╕ку цих д╕вчат, як╕ з часом опанували чеченську мову та кухню. А д╕дусь регулярно готував посилки, як╕ вони мали надсилати р╕дним, ╕ нав╕ть сварив ╖х, коли д╕вчата робили це невчасно.
Молод╕ ж╕нки додому не посп╕шали ╕ прожили в гостинн╕й родин╕ 12 рок╕в, аж доки ╖хн╕х благод╕йник╕в не виселили до Казахстану, де й народилася моя сп╕врозмовниця.

Не виселили лише д╕дуся, якого ще ран╕ше в горах закатував н╕мецький десант. Для жител╕в Урус-Мартана це було справжньою трагед╕╓ю, адже саме завдяки Магомеду Абастову (так звали д╕дуся) ст╕льки родин зберегло годувальник╕в: т╕льки-но дов╕да╓ться Магомед-ага, що комусь загрожу╓ небезпека, одразу ж попередить земляка. Тож хоч д╕дусь ╕ був чек╕стом, але збер╕г в╕д розправи ЧК дуже багато люду. Як пов╕домила Нур╕╓, не загинув з голоду ╕ н╕хто з родич╕в д╕вчат, котр╕ рятувалися в ╖хн╕й родин╕, — завдяки щотижневим посилкам.
╤ ось тепер вона з сином уже 17 рок╕в мешка╓ в Укра╖н╕, але так ╕ не може одержати  укра╖нське громадянство. Та ця розмова потребувала б╕льше часу та ╕нших умов — ж╕нка й так боялася назвати сво╓ пр╕звище. Залишила ╖й номер моб╕льного телефону. Просила не губитись. Бо це наша, укра╖нська чеченка, оск╕льки ╖й не байдужа пам’ять наших громадян.
Сво╓ традиц╕йне запитання, чому ви тут, поставила ╕ давньому товаришу, одному ╕з засновник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕», Павлу Власенку.
— Сам я голодомор не переживав, — сказав 67-р╕чний Павло Романович. Але в с. Гришине на Донеччин╕, де жили мо╖ батьки, голод лютував неабияк. В╕н в╕д╕брав у мене трьох старших братик╕в. Добре, що родина була великою – залишилося п’ять сестер. Я був присутн╕м, коли в╕дкривали в Укра╖нському дом╕ в Ки╓в╕ експозиц╕ю, присвячену Голодомору, — мо╓му р╕дному селу там належить аж три стенди.
Пам’ятаю, як у 1947 роц╕, якраз на Новий р╕к мама загубила картки на хл╕б. То була справжня трагед╕я. Ми попили води ╕ лягли спати. А наранок заходить до нас односелець, дядя Боря Фахурд╕нов, казанський татарин, а в╕д нього так смачно пахне, що аж у голов╕ затьмарилося. Дядя Боря звернувся до матер╕: «Чув, ти загубила хл╕бн╕ картки?», — а сам ставить на ст╕л великий чавун з борщем ╕ до нього кладе шматок хл╕ба. Тож я б╕льше н╕коли не сумн╕вався: поганих людей не бува╓, яко╖ б не були вони нац╕ональност╕.
А ще розпов╕дала мама, як вони з подругою ходили збирати колоски ╕ ховали ╖х за пазуху. Тим часом де не в╕зьмись — об’╖ждчик. Мама встигла витрусити колоски, а подруга – н╕. Тож ╕ просид╕ла понад 10 рок╕в у таборах.
А ось скульптор Йосип Йосипович Марчинський под╕лився не лише спогадами сво╖х р╕дних (жили вони на Житомирщин╕) про те, як червон╕ позабирали ╕ все ╖ст╕вне, ╕ нав╕ть пелюшки з-п╕д його ще маленько╖ мами, в╕н пов╕домив, що брав участь у м╕жнародному конкурс╕ на кращий проект пам’ятника жертвам Голодомору, який оголосила Америка. В ньому взяло участь 57 скульптор╕в, як╕ п╕дготували 70 проект╕в. Про результати в╕дбору говорив неохоче, бо чув, що виб╕р було зроблено ще до того, як розглядалися численн╕ пропозиц╕╖. Тепер обраний ком╕с╕╓ю пам’ятник стоятиме на одн╕й ╕з вулиць Вашингтона.
Доки тривало сп╕лкування, ╢пископ С╕мферопольський ╕ Кримський УПЦ КП владика Климент розпочав правити службу за людьми, як╕ зазнали мученицько╖ голодно╖ смерт╕, а пот╕м звернувся до мирян з напутн╕м словом: «Усього б цього не сталося, якби люди менше гр╕шили ╕ не в╕двернулися в╕д Бога». Тим самим в╕н закликав в╕руючих до праведного життя. Дал╕ молитву кримськотатарською мовою прочитав юний син цього народу.
Под╕литися сво╖ми м╕ркуваннями мала можлив╕сть ╕ громада. Виступили голова Укра╖нсько╖ громади Криму Владислав Хмеловський, голова НТШ Петро Вольвач, заступник голови Кримсько╖ орган╕зац╕╖ парт╕╖ «Фронт Зм╕н» Анатол╕й Ковальський, ╕нш╕ л╕дери громадських рух╕в ╕ просто громадяни.
У виступах порушувалося, зокрема, питання щодо небажання деяких парт╕йних ╕ громадських л╕дер╕в визнати Голодомор геноцидом укра╖нського народу. Причина зрозум╕ла: якщо якийсь народ був жертвою, то якийсь — мав бути вбивцею. ╤ один з промовц╕в нав╕ть наголошував: коли його мати намагалась вим╕няти в Курськ╕й област╕ реч╕ на харч╕, то чула: так вам, хохлам, ╕ треба, бо ви л╕нив╕ ╕ не хочете працювати.
Зрозум╕ло, що под╕бн╕ м╕ркування, тобто побоювання посилити протистояння м╕ж народами змушують декого завуальовувати ╕ приховувати правду як перед власними д╕тьми, так ╕ перед св╕товою сп╕льнотою. Хоча безглуздо не усв╕домлювати: жоден народ не ма╓ п╕дстав перебирати на себе гр╕хи кремл╕вських бандит╕в ╕ хоча б опосередковано почуватися винними за д╕╖ людей, яких ╕ людьми-то назвати важко. А народ╕в поганих не бува╓, у цьому в голодному 1947 роц╕ переконався маленький Павлик, а нин╕ поважний Павло Романович Власенко. Це могли б п╕дтвердити й укра╖нки, врятован╕ чеченською родиною. Тому мусимо см╕ливо дивитися правд╕ в оч╕, аби н╕ з ким ╕ н╕коли щось под╕бне не повторилось.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 02.12.2011 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9675

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков