Версiя для друку Обговорити в форумi

У всіх навчальних закладах Маріуполя проводилися дні української писемності та мови. Членкині маріупольського Союзу українок брали активну участь у цьому заході, всіляко пропагуючи та підтримуючи його.
Тетяна Ігнатченко допомагала проводити написання Всеукраїнського диктанту з української мови у найбільшому ВНЗ міста — Приазовському державному технічному університеті. Бажаючих долучитися до події, колись ініційованої канадським українцем Петром Яциком, виявилось більше сотні! «Треба було бачити, як серйозно, навіть урочисто складали іспит з рідної мови сивочолі декани, фахівці з металургії та економіки, — каже пані Тетяна. — Стосовно декого я навіть не мала гадки, що вони — українці, а з’ясувалось, що на споді душі у людях жевріє вогник любові до українства!» Серед викладачів найкраще — без жодної помилки! — впоралися із дуже непростим завданням професори В’ячеслав Роянов та Ігор Ткаченко, декан факультету інформаційних технологій Михайло Верескун, доцент Віктор Кравченко і завідувач лабораторії ковальсько-штампувального виробництва Володимир Стасів. До відмінників можна зарахувати 3-х студентів та повний склад університетських журналістів, серед яких була й сама Т. Ігнатченко. Отже, нема підстав вважати Маріуполь неукраїнським містом. Шанувальники рідної мови у нас є, треба лише підтримувати їх на державному рівні і тоді українська залунає в Приазов’ї.
Я була запрошена до Міського ліцею на урок «Інтерактивні методи у вивченні Пересопницького Євангелія», котрий проводила із десятикласниками вчитель-методист Людмила Іванівна Даниленко. Учні заздалегідь розділились на три групи, кожна з яких вивчала Першокнигу з власної точки зору. Група «Історики» склала власну таблицю найпомітніших дат у житті визначної книги. Їхні друзі — «Філологи» зосередились на мовних особливостях твору, який автори — архімандрит Григорій та Михайло Саноцький — намагались якомога більше наблизити до народної української мови. «Мистецтвознавці» захоплювались зовнішнім оздобленням Пересопницького Євангелія, його неперевершеними малюнками, пропонували однокласникам намалювати літери з Першокниги.
Наступного дня з ліцеїстами зустрічались союзянки — поетеси Віра Сильченко та Світлана Павлюк. Вони не тільки представили юнакам свої нові вірші, але із задоволенням послухали твори, складені молодими шанувальниками лірики.
Загальноосвітня школа № 4 порадувала гарним стендом, присвяченим Дню української писемності.
Завдяки ініціативі директора закладу Валентини Миколаївни Полторацької, у російськомовній школі є український клас у кожній паралелі — з 1 до 8 класу. Гарні, виховані школярики 6-го українського класу разом із класною керівницею Наталією Валентинівною Кірпиченко прослухали лекцію про 450-ті роковини Пересопницького Євангелія і навіть додали власних епітетів для характеристики українського духовного скарбу.
Російськомовна школа № 47 також має 5 класів з українською мовою викладання. До днів писемності тут склали цілу програму заходів: диспути й «круглі столи» для старших класів, виставка мовознавчої літератури в бібліотеці, а середні класи підготували концерт «Рідна мова, рідне слово».
На концерті старшокласники розповіли про Нестора Літописця. Вчителька 5 класу Ганна Миколаївна Оноприєнко із своїми дітьми підготувала музичну композицію «Рідне слово», а школярі 9-го українського класу (керівник Галина Андріївна Севрук) в національному вбранні заспівали пісню «Чарівні слова» (на фото). Союзянки подякували директору Ніні Іванівні Воробей за увагу до рідної мови та подарували власне дослідження «Велес книги» просвітянина Володимира Нестеренка.
Вчителька української мови з Технологічного ліцею Олена Володимирівна Кулігіна нетрадиційно підійшла до проведення свята. Учні з середніх класів розповіли про засновників писемності у Давній Русі. Але звідкіля бере витоки писемність? Безсумнівним джерелом літературної мови була й є багатюща усна творчість нашого народу. Тому десятикласники з драматичного гуртка «Джерела» разом зі своєю керівницею Оленою Кулігіною порадували присутніх «Різдвяною драмою». Директор техліцею Павло Анатолійович Чистяков зазначив, що драматичний гурток у них працює вже кілька років, постійно ставить п’єси вітчизняних класиків, що сприяє зацікавленню українською мовою серед студентів математично-фізичного спрямування.
Останньою крапкою в святкуванні Дня української мови був захід у Будинку вчителя. Для учнів україномовної школи              № 66 поетеса Лариса Козлікіна та я підготували лекцію про видатного археолога і поета Бориса Мозолевського. Школярі не лише дізнались про відкривача славетної Золотої пекторалі, що належала скіфському цареві, а й прослухали чудові вірші Бориса Мозолевського. Представники міського телебачення зняли цікавий сюжет про захід, який було показано у «Новинах» Маріуполя.
Молодь приморського міста дізналась багато нового під час свята української писемності.

Ірина МОЛЧАНОВА,
голова Маріупольського осередку Союзу українок

Ложка дьогтю...

ІГНОРУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАХОДІВ ЧИ ПРОФЕСІЙНА НЕСПРОМОЖНІСТЬ?

Навіщо проводяться державні заходи?  Вочевидь, щоб до них долучились громадяни держави, насамперед, працівники відповідних галузей. За логікою всеукраїнський День української писемності та мови повинні відзначати усі причетні до писемності: навчальні заклади, письменники і журналісти.
Приємно відзначити, що школи та ВНЗ Маріуполя добре впорались із цим завданням: скрізь проводились виставки, концерти, лекції, присвячені темам становлення писемності в Україні та її сучасному розвиткові.
На тлі такого уважного ставлення до української мови з боку маріупольських учителів вкрай негативне враження справляє редакція міської газети «Іллічівець». Так, вона помістила на своїх шпальтах статтю Анни Уварової про диктант з української мови, що викликав велике зацікавлення викладачів та студентів Приазовського державного технічного університету, але якою мовою? РОСІЙСЬКОЮ! І це в дні проведення заходів з української писемності й саме про написання УКРАЇНСЬКОГО ДИКТАНТУ!
Ми, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта», не можемо дійти остаточного рішення: що керує журналістами «Іллічівця»? Відверте, навмисне і демонстративне ігнорування державних свят України чи їхня професійна неспроможність? Можливо, люди, які працюють над створенням газети, просто не володіють державною мовою? Або вони забули, в якій країні живуть? Чи взагалі погано освічені, бо торік, знову ж у дні святкування рідної мови, захоплено писали, що в якійсь школі учні на це свято із задоволенням ласували варениками? Невже журналісти «Іллічівця» не бачать різниці між мовою та варениками?
Ми — просвітяни Маріуполя — висловлюємо своє обурення з приводу негативного ставлення редакції до всього українського. Як «Іллічівець» демонстративно ігнорує українство в Україні, так і ми демонстративно відмовляємось від передплати цього видання, про що повідомляємо редакцію «Іллічівця» та інші ЗМІ. 

Підписались 14 членів ВУТ «Просвіта» м. Маріуполя на чолі з головою Анатолієм Морозом

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема "Урок української"