Версiя для друку Обговорити в форумi

У вересні 1994 року в павільйоні Россі на Невському проспекті Санкт-Петербурга відбулася зустріч двох дуже цікавих людей — моєї мами Роїк Віри Сергіївни і місцевого композитора, вихідця з України Валер’яна Григоровича Стратуци. Зустріч сталася не випадково. Адже композитор прийшов подивитися на українські вишивки та познайомитися з їхнім автором.
Вишивки до того вразили Валер’яна Стратуцу, що він подарував моїй мамі свою пісню «Портрет Роксолани». У присвяті були такі слова: «Шановна Віро Сергіївно! Ваші рушники — це пісня! Спасибі за насолоду, за Сонечко нашої України. Від щирого серця дарую Вам пісню — «Портрет Роксолани». У листопаді того ж року за сприяння Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка в Гарнізонному будинку офіцерів у Сімферополі відкрилась 48 персональна виставка мами «Український рушничок». Ще до відкриття виставки мама розповіла голові «Просвіти» Павлу Власенку про музичний подарунок із Санкт-Петербурга. Павло Романович попросив ноти і текст у мами, не сказавши для чого. У день відкриття виставки несподівано для всіх присутніх і, звичайно, для мами пролунала пісня «Портрет Роксолани» у виконанні Ніни Романець. Павло Власенко надіслав лист-подяку на адресу композитора Валер’яна Стратуци.
Минуло 17 років. Довідавшись, що до Санкт-Петербурга їде представник Академії геральдики в Криму — Людмила Полякова, я попросив її знайти Валер’яна Григоровича та передати йому збірку віршів, присвячених Вірі Сергіївні Роїк. Я не був упевнений у тому, що зустріч з композитором відбудеться, адже у мене не було жодних його координат, але це сталося: Валер’ян Григорович не забув маму. Він написав невеличкий спогад про неї, а найголовніше — присвятив п’ять своїх пісень пам’яті Віри Роїк. Це пісні на слова кримських поетів: Данила Кононенка, Галини Хмільовської, Тамари Соловей, поетеси з Миргорода Наталі Харасайло, а також на вірші мешканців міста Карлівки, що на Полтавщині: В. Михайлової, Н. Пивовар та інших.
Як пише сам композитор: «Мені дуже приємно, що і я вніс частинку своєї душі, серця в спомини про незабутню зустріч з Вірою Сергіївною. Мої згадки і подяка вилились у пісні, які перед Вами. Якщо пісні зазвучать, то це буде ще одна подяка і вічна пам’ять Герою України Вірі Сергіївні Роїк.
Щодо останнього речення — «Якщо пісні зазвучать…» — є проблеми, адже Валер’ян Стратуца надіслав тільки ноти — потрібне аранжування та виконавці цих пісень. А взагалі-то, у мене є задумка — до 101-ї річниці з дня народження мами випустити диск з піснями, присвяченими їй. Адже є ще пісні В. Боброва, Д. Малого, А. Сидорова, В. Лазаренка, Д. Котлинського. Я звертаюсь до читачів «Кримської світлиці», які мають відношення до цього виду мистецтва, з пропозицією — спільно втілити цю ідею в життя. Свої пропозиції ви можете надсилати на електронну чи поштову адресу редакції, або на мою поштову адресу: провулок Совхозний, 5, кв. 52, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, чи на електронну адресу Mechtagur@mail.ru. Буду вдячний! А поки що на прохання Валер’яна Стратуци і моє газета друкує його пісню «Україно, свята Україно». Нещодавно її виконав Київський народний український хор, яким керує заслужений діяч культури України Володимир Хорст. Володимир Хорст — співавтор пісні Анатолія Самойленка, родом із села Моринці, як і Т. Шевченко.
Як пише композитор: «Буде дуже символічно — вперше пісня прозвучала у Києві, а надрукована буде вперше у Криму».

Вадим РОЇК

2. Ти для нас неперейдене поле,
Нескінченна життя борозна.
В кожнім серці і радістю, й болем
Голос вічної кобзи луна.
 ПРИСПІВ
3. Сонце ясне над нами сіяє,
Шлях в майбутнє життя осява.
Ми з тобою сторіччя долаєм,
Промовляєм молитви слова.
 ПРИСПІВ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "Душі криниця"