"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "З потоку життя"
#30 за 28.10.2011
РЕПОРТАЖ З Б╤ЛОВЕЗЬКО╥ ПУЩ╤
Спочатку був Брест. Або «Бересть» — як кажуть м╕сцев╕ жител╕ з укра╖нським сентиментом. А саме так╕ мене й запросили. Очевидно, це була вдячн╕сть за теплий прийом у Львов╕. В╕дв╕дати важливе в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖ м╕сто я мр╕яв давно. ╤ тепер з рад╕стю в╕дзначив, що воно мене не розчарувало — чисте, охайне, як ╕ б╕льш╕сть б╕лоруських м╕ст. Але головною перлиною Берестейського краю все-таки ╓ Б╕ловезька Пуща. Не побувати там було б великою помилкою. Тому вирушив наступного ж дня. Головним адм╕н╕стративним центром Пущ╕ ╓ селище Каменюки. Воно гарне, сучасне — справжн╕й шматочок ╢вропи! ╢ новенька школа, в╕дд╕лення банку, красива в арх╕тектурному план╕ православна церква. Ну ╕, звичайно ж, адм╕нспоруди нац╕онального парку — все продумано так, щоб туристи в╕дразу потрапляли в атмосферу свята. Звичайно, побачити на територ╕╖ Б╕ловезько╖ Пущ╕ зубра, оленя чи лося вам буде непросто. Адже туристичн╕ маршрути прокладен╕ з таким розрахунком, щоб оминути абсолютно запов╕дн╕ територ╕╖. Зв╕рина ж, зрозум╕ло, прагне бувати там, де ╖╖ найменше турбують. Але ця обставина врахована: ╓ спец╕альн╕ воль╓ри, де можна побачити ╕ велетн╕в-зубр╕в, ╕ лос╕в, ╕ олен╕в, ╕ диких кабан╕в, ╕ нав╕ть диких коней — тарпан╕в. ╢ й ведмед╕, звичайно. Хоча на територ╕ю Пущ╕ вони заходять украй р╕дко, все ж ╕з клишоногими пов’язано к╕лька давн╕х ╕ ц╕кавих пущанських ╕стор╕й, тому ╕ для них у воль╓рах знайшлося м╕сце. * * * Перш за все, я зробив спробу познайомитись ╕з прац╕вниками запов╕дника. Адже статус звичайного туриста не да╓ жодних переваг. А ось журнал╕ст з Укра╖ни — це вже щось… Налагодити контакт вдалося. Згодом науковц╕ з╕ стажем Олекс╕й Буневич та Олекс╕й Кислейко, не посп╕шаючи з розпов╕дями про Пущу, вир╕шили розпитати мене про еколог╕чну ситуац╕ю в Укра╖н╕, зокрема в Криму. Ну що ж, фах╕вц╕ вони ╕ ╓ фах╕вц╕… Може, таким чином вони перев╕ряли мене на «профпридатн╕сть», готовн╕сть до подальшо╖ розмови? Розпов╕в усе, що знав. Згадав ╕ про л╕сов╕ пожеж╕ в Криму та на Херсонщин╕. Для знайомства цього було достатньо, дал╕ вже я м╕г розпитувати. Звичайно ж, у першу чергу поц╕кавився: як почуваються зубри? * * * Олекс╕й Буневич, який щойно повернувся з л╕су, де довго спостер╕гав за стадом древн╕х господар╕в Пущ╕, з горд╕стю сказав: — На територ╕╖ Нац╕онального парку нарахову╓ться до чотирьохсот зубр╕в. Це близько половини ус╕╓╖ б╕лорусько╖ популяц╕╖. Тепер ми на другому м╕сц╕ п╕сля Польщ╕. А ще на початку 90-х рок╕в минулого стол╕ття доводилося задовольнятися лише п’ятим м╕сцем. Л╕дерами були Н╕меччина, Рос╕я та Укра╖на. Але завдяки низц╕ заход╕в к╕льк╕сть зубр╕в в останн╕ два десятил╕ття пост╕йно зростала. Якщо говорити про сиву давнину, то реальним ворогом зубра був лише ведм╕дь. Тепер ц╕╓╖ проблеми не ╕сну╓, бо востанн╓ клишоногого тут бачили в 2003 роц╕. В╕н деякий час тримався п╕вн╕чно-сх╕дно╖ частини Пущ╕. А ось у перш╕й половин╕ Х╤Х стол╕ття ведм╕дь ще почувався господарем. До реч╕, перше пов╕домлення в прес╕ про напад клишоногого на зубра дату╓ться 1844 роком. Тод╕ перем╕г ведм╕дь. Щоправда, у 1894 роц╕ досл╕дник ╢вген Вишняков висловив припущення, що саме зубр м╕г першим напасти на ведмедя. П╕д час «гону» таке трапля╓ться. Але клишоногий не розгубився, см╕ливо вступив у б╕й, виявився сильн╕шим та прудк╕шим. * * * ╤нший м╕й сп╕врозмовник, Олекс╕й Кислейко, чимось нагаду╓ прибалта: високий, б╕лявий. Родом в╕н з п╕вн╕чно╖ частини Пущ╕. Десь читав, що саме там ╕ жили ятвяги — генетичн╕ родич╕ литовц╕в. Олекс╕ю Миколайовичу ╕мпону╓ м╕й ╕нтерес до зубр╕в та ведмед╕в. Особливо до останн╕х. Може, тому, що в╕н ╜рунтовно вивчав повед╕нку цього хижака? До реч╕, не лише на основ╕ б╕лоруського досв╕ду: побував ╕ на Камчатц╕, Далекому Сход╕, не оминув нав╕ть японського острова Хоккайдо! Переглянувши мою давню статтю про ведмед╕в у Березинському запов╕днику, еколог запитав: чому такий ╕нтерес до ведмедя? В╕дпов╕в словами М. Пришв╕на: «Л╕с без ведмедя — не справжн╕й л╕с, сумний л╕с…» Таке пояснення надихнуло Олекс╕я Миколайовича на ╜рунтовну лекц╕ю. В╕н розпов╕в наст╕льки ц╕кав╕ реч╕, що я ледь-ледь встигав записувати: — Останнього ведмедя у Б╕ловезьк╕й Пущ╕ було вбито в 1846 роц╕. Мабуть, за те, що в╕н упродовж л╕та завалив п’ятьох зубр╕в. Оск╕льки основною ц╕нн╕стю Пущ╕ був зубр, то саме його цар ╕ вел╕в охороняти. Що йому до популяц╕╖ ведмедя… Коли в 60-т╕ роки Х╤Х стол╕ття на полювання при╖здив сам ╕мператор Олександр ╤╤, то ведмед╕в у Пущ╕ вже не було. Хоча ф╕ксували появу «м╕груючих» ведмед╕в у 1873-1878 роках, але згодом ╖х в╕дстр╕лювали через вищеназвану причину. У 1937 роц╕ польська л╕сова адм╕н╕страц╕я пробувала завозити молодих ведмед╕в, в╕дловлених у ╕нших рег╕онах Пол╕сся. Але згодом б╕льш╕сть ╕з них загинула через конфл╕кти з людиною. У роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни ведмед╕в завозили в Пущу ╕ н╕мц╕. У 1941 роц╕ ведм╕дь з’явився б╕ля села Панасюки. Лякав кор╕в на вигон╕, а пот╕м напав ╕ на людину. Селяни з╕бралися ╕ вбили хижака сокирами та вилами. До реч╕, партизан╕в тут не було, адже Пуща перетворилася на зразково-показове мисливське господарство Гер╕нга. Особливий режим охорони не залишав жодних шанс╕в для орган╕зац╕╖ партизанського руху у цих краях. Коли зак╕нчилася в╕йна, у Пущ╕ залишалося ще чотири ведмед╕ — очевидно, це були особини передво╓нно╖ ╕нтродукц╕╖. Забув сказати, що в 1938 роц╕ поляки випустили в запов╕дник нав╕ть ваг╕тну самку з познанського зоопарку! Так ось, це покол╕ння ведмед╕в було винищене браконь╓рами. Останн╕й ведм╕дь протримався в л╕сових нетрях аж до 1950 року. Здавалося б, зникли назавжди. Але в 2003 роц╕ ч╕тк╕ ведмеж╕ сл╕ди знову бачили недалеко в╕д села Клепач╕. Але що ми — все про ведмед╕в та про ведмед╕в? Все-таки символом Б╕ловезько╖ Пущ╕ ╓ зубр. ╤ у вас ╓ вс╕ шанси побачити його на вол╕. * * * Хто ж в╕дмовиться в╕д тако╖ перспективи? Запевнив прац╕вник╕в Нац╕онального парку, що готовий ╖хати куди завгодно, точн╕ше, куди не заборонено, т╕льки б побачити л╕сових красен╕в! Показати основн╕ м╕сця «дислокац╕╖» зубр╕в зголосився Денис, молодий науковий сп╕вроб╕тник, родом з Молодечно. З ним ми про╖хали певну в╕дстань на екскурс╕йному автобус╕, а дал╕ йшли п╕шки. Звичайно, краса Б╕ловезько╖ Пущ╕ вража╓! У перш╕ ж хвилини екскурс╕╖ ми побачили р╕дк╕сного птаха, занесеного до Червоно╖ книги, — чорного лелеку. Щасливий випадок? Виявля╓ться, так. Нав╕ть Денис, дарма що прац╕вник запов╕дника, побачив його вперше. Деякий час ми йшли вздовж невелико╖ р╕чечки ╕ скр╕зь бачили сл╕ди д╕яльност╕ бобр╕в. Тут ╖м роздолля! Роблю дек╕лька фотозн╕мк╕в, а пот╕м запитую Дениса: чи не важко йому п╕сля р╕дного Молодечно ╕ п’яти рок╕в навчання у М╕нську «кидати як╕р» у невеличкому прикордонному селищ╕? Науковець в╕дпов╕в, що вважа╓ св╕й виб╕р виправданим. Адже працювати у Б╕ловезьк╕й Пущ╕ — престижно! Особливо, якщо любиш природу: — Мене захоплю╓ те, що практично кожна д╕лянка Пущ╕ диха╓ ╕стор╕╓ю. Скаж╕мо, ╓ таке урочище «Язви». Це велика галявина, де люблять випасатися зубри. Так ось, в╕к ц╕╓╖ галявини — к╕лька тисяч рок╕в! Вона н╕коли не заростала л╕сом. Там були знайден╕ кам’ян╕ сокири та ╕нш╕ археолог╕чн╕ знах╕дки, як╕ засв╕дчили: на цьому м╕сц╕ ╕снувало поселення ще 6-8 тисяч рок╕в до нашо╖ ери! У Пущ╕ ╓ дуби, яким не менше 700 рок╕в ╕ вони ще пам’ятають древн╕х мисливц╕в ╕з луками та стр╕лами… ╢ чудовий сосновий л╕с, який вир╕с п╕сля апокал╕птично╖ пожеж╕ 1811 року, тобто напередодн╕ вторгнення в╕йськ Наполеона в Рос╕ю. Тод╕ вигор╕ли велик╕ площ╕, але л╕с в╕дновився без будь-яко╖ допомоги людини. Н╕, жити ╕ працювати в Пущ╕ — це все-таки здорово! Таких л╕с╕в у ╢вроп╕ практично не залишилося… * * * За розмовою ми не пом╕тили, як сонце зайшло за хмари. Ось ╕ великий, зарослий чагарниками випас, де зазвичай тримаються зубри. Займа╓мо зручне м╕сце на узвишш╕ ╕ уважно розгляда╓мо у б╕нокль все довкола. На жаль, безрезультатно. Якщо ╕з р╕дк╕сним чорним лелекою нам пощастило, то ╕з зубрами вийшов «прол╕т». Може, тварини в╕дчули наближення дощу ╕ посп╕шили до густого ялинника? А ось ми в цьому план╕ злегковажили. Втратили чимало часу на пошук, зап╕знилися на екскурс╕йний автобус ╕ тепер нам, як ╕ зубрам, довелося пересид╕ти дощ п╕д старою ялиною. Добре, що вод╕й ц╕лком випадкового м╕кроавтобуса п╕д╕брав нас, а то б довелося 12 к╕лометр╕в ╕ти п╕шки… Н╕, коли йде дощ, краще все-таки ╖хати! ...А омита дощиком Пуща — нав╕ть без сво╖х коронованих мешканц╕в зубр╕в — виглядала по-справжньому величною й урочистою.
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9530
|