Версiя для друку Обговорити в форумi

Минулого року світ побачив оновлений повнокольоровий журнал «Дніпро». «Дніпро» став журналом європейського формату, але незмінно — з українською душею. Суть та головна мета журналу залишились такими самими, як і раніше. На його сторінках продовжують друкуватися твори молодих авторів сьогодення, літературна критика, переклади українською мовою творів зарубіжних письменників.
Відновлюючи співпрацю з «Кримською світлицею», редакція журналу «Дніпро» щиро сподівається, що читачі газети матимуть ще одного вірного провідника у світі сучасної літератури. Адже всі зусилля колективу спрямовані на те, щоб показати, яка чарівна та багата наша рідна мова, які чудові твори нею пишуться, які незабутні враження залишаються після української поезії, української пісні і взагалі — української творчості.
Сьогодні «Дніпро» пропонує вашій увазі добірку віршів, опублікованих в останніх числах журналу.

СУСІДИ
(Із закавказького циклу)

Сусіда мій — стрункий,
 немов бамбук.
І в мене не зіпсована осанка.
Йому пасує білий архалук,
Мені яскрава личить
 вишиванка.

Глухих між нами не існує брам — Розділені садиби перелазом.
Мою родину кличе на Байрам,
З його — Великдень
 зустрічаєм разом.

Щодня частує вістками зі ЗМІ,
Я пригощаю у спекоту квасом.
Радіє він, що знаю Нізамі,
Мені вгодив, цитуючи Тараса.

Зі слів сусіда я — його баджі*,
Я, відповідно, зву сусіда
 братом.
Коли із ним зустрінусь на межі,
Завжди цікаве є що розказати.
Летять із вікон репліки меткі
З обох боків у наші рівні спини.
То із своїх насиджених кутків
Жартують ревно наші половини.

Галина ЛИТОВЧЕНКО
с. Віліне Бахчисарайського
району АР Крим

* сестра (азербайджанською мовою).

ЛІСОВА КАЗКА. ОСІНЬ
Затужила на галявині хатинка...
Дивувалася, здіймалася
 навшпиньки:
«Де ж то сонце заблукало
 жовтокосе?
Сльозолисто ліс по ньому
 вже голосить».

І стурбовано віконце
 спохмурніло —
зранку в шибку диха вітер
 біло-біло.
Зачакловане немов —
 це сонне царство,
сіла осінь вже туман-куделю
прясти,

веретеном ночі палець
 уколола —
та й заснула.
...і заснуло все навколо.
Лариса ІЛЛЮК

СУВЕНІР
якщо злі митники не відберуть останні рими
ніби контрабандний товар
якщо дощі не змиють з волосся запах дороги
якщо друзі не запросять в гості
і не заморочать голови розмовами
якщо випадкова попутниця
поділиться листочком у клітинку
я привезу із подорожі
найдорожчий сувенір
вірша
Настуня ПЕРЕВОЗНИК

МУЗИКА РОБОТИ
Стихає музика роботи
І запливає в душу тиш...
Та з понеділка до суботи
Знов нею радісно тремтиш!

Ця насолода незбагненна
І щастя кращого нема,
Коли крилато і натхненно
І живить нас, і підійма...
В’ячеслав РОМАНОВСЬКИЙ

*   *   *
Загадково осінь заглядає зранку
У жіночу душу співом горобин.
Перший поцілунок
 ніжного світанку
Потаємні мрії кличе із глибин.

Кличе у надію з пахощами раю,
Кличе в таємницю першої роси.
А жіноча доля часто розмовляє
З променями щастя
 й вічної краси.

Дотик прохолоди
 підніма на крила —
І жіноче серце рветься навтіки.
Загадкова осінь
 знову прилетіла,
Щоб знялись у вирій
птахами роки.
Інна ГОНЧАР

*   *   *
Ніхто-ніхто Вас стримати не зміг.
Все послідовно —
 і вокзал, і потяг.
Ви не програли. Я не переміг.
І не важливо, як там було потім.
А мріяли про що?
 А що змогли…
Безглуздо зараз на воді гадати.
Ви не програли —
 Ви перемогли!
Тоді чому продовжуєте грати?
Володимир ЯРАШЕВ

*   *   *
Ніжний дотик теплих рук,
Поцілунок на прощання…
Я втомився від розлук,
Ти втомилась від чекання…

Поміж нами — білий сніг
І весна зеленокрила…
Я втомився від доріг.
Ти від спогадів втомилась…

…Я хотів, але не зміг
Пересилити розлуку.
І обручку із доріг
Одягнув на ліву руку…
Володимир ШИНКАРУК

*   *   *
Я все розклала по порядку,
І хай ми майже не знайомі,
Я на тобі поставлю крапку,
Ти на мені поставиш кому.
Я прочитаю нас ізнову,
Повиправляю помилки
І там, де ти поставив коми,
Чорнилом витисну крапки.
Та через ночі й дні потому
Я знову вирішу загадку:
Я схочу скрізь поставить коми,
Але ти вже поставив крапку.
Світлана БОГДАНЕЦЬ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 21.10.2011 > Тема "Душі криниця"