Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 21.10.2011 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 21.10.2011
НЕ МА╢МО ПРАВА ЗАБУТИ!

Нашого цв╕ту - по всьому св╕ту...

Письменник В╕ктор Жадько в╕домий, перш за все,  як некрополезнавець: на його творчому рахунку так╕ видання, як «Байковий некрополь», «Укра╖нський некрополь», «У пам’ят╕ Ки╓ва: некрополь столичних письменник╕в», «Некрополь на Байков╕й гор╕», а нещодавно в газет╕ «День» видрукувана велика стаття «Укра╖нський некрополь в Н╕цц╕». Сьогодн╕ письменник працю╓ над укладанням «Всесв╕тньо╖ укра╖нсько╖ енциклопед╕╖ некрополезнавства». Ми попросили автора розпов╕сти про в╕домих укра╖нц╕в,  наш нац╕ональний цв╕т, що розкиданий по всьому св╕ту.

(Продовження.
Поч. у № 25-26)

На жаль, передчасно п╕шла з життя Л╕д╕я Райчинець, яка створила першу громадську орган╕зац╕ю — «Укра╖нська ╕н╕ц╕атива у Чеськ╕й республ╕ц╕». ╥╖ поховали також поблизу церкви на Ольшанах, б╕ля видатного педагога Соф╕╖ Русово╖. Храм в ╕м’я Усп╕ння Пресвято╖ Богородиц╕ у псковсько-новгородському стил╕ заклав ╓пископ Серг╕й (Корольов) 1924 року. Найб╕льшу частину грошей на буд╕вництво церкви вид╕лили чехословацький прем’╓р Карел Крамарж, його дружина рос╕янка Над╕я Хлудова та король Югослав╕╖. В╕дтак у крипт╕ перепоховали вояк╕в з Балкан, як╕ загинули п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни.
Навкруги церкви — некрополь, де чимало в╕домих укра╖нцям ╕мен. На деяких могилах — св╕ж╕ кв╕ти, де╕нде в╕тер тр╕поче синьо-жовтими прапорцями або стр╕чками... Ось православний дерев’яний хрест. Тут спочива╓ видатний письменник Олександр Олесь (Кандиба, 23.11.1878-22.07.1944). У ц╕й же могил╕ його дружина В╕ра, з роду Свадковських. ╤ символ╕чний посмертний напис «in memoriam» ╖хньому сину Олегу Ольжичу, закатованому нацистами у Заксенгаузен╕ 10 червня 1944 року. На постамент╕ ╕з с╕рого гран╕ту два тризуби — нац╕ональний Герб ╕ Герб ОУН, посередин╕ якого зам╕сть гостряка зображено двос╕чного меча.
Традиц╕йний стр╕лецький хрест ╕з с╕рого бетону. Вояки Укра╖нсько╖ галицько╖ арм╕╖ ╤ван Квасник╕вський, Мар╕ян Левицький, Василь Попелишин.
Стил╕стика мемор╕альних знак╕в визвольно╖ доби збер╕га╓ться й на нових могилах. Народжений 1918 року ╤лько Геленко помер у Праз╕ 2002-го. Козацький хрест ╕з золотим написом: «Боже Великий, ╢диний, нам Укра╖ну храни». «Юрко Ничкало. Терп╕в за Укра╖ну. 1949-1967». ╤ чимала брила — «Мо╖м в╕рним д╕тям, героям ╕ жертвам терор╕в. Мати-Укра╖на».
╤ще серед укра╖нських поховань могили — Юр╕я Дарагана (1894-1926), поета, чию зб╕рку «Сагайдак» видано малим накладом за к╕лька дн╕в до смерт╕; Люц╕я Кобилянського (1855-1941) — л╕каря за фахом, громадського ╕ пол╕тичного д╕яча з Ки╖вщини, члена Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради в╕д УПСР (Укра╖нська парт╕я соц╕ал╕ст╕в-революц╕онер╕в), радника укра╖нського посольства в Туреччин╕ в 1918-1919 роках; Григор╕я Сидоренка (1874-1924) — члена Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради, м╕н╕стра пошт ╕ телеграфу в уряд╕ Голубовича (лютий-кв╕тень 1918), за гетьманату — члена Презид╕╖ Всеукра╖нського союзу земель, згодом делегата Укра╖нського Нац╕онального Союзу для переговор╕в ╕з делегац╕╓ю Антанти в Яссах (1918), у с╕чн╕-серпн╕ 1919 року — голови делегац╕╖ УНР на Миров╕й конференц╕╖ в Париж╕, згодом — посла УНР у В╕дн╕ (1919-1922); ╤вана М╕рного (1872-1937) — громадського та пол╕тичного д╕яча, члена Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради, за гетьмана й Директор╕╖ — директора канцеляр╕╖ М╕н╕стерства закордонних справ; Спиридона Черкасенка (1876-1940) — письменника, драматурга ╕з Херсонщини; Миколи Стаховського (1878-1948) — громадсько-пол╕тичного д╕яча, голови дипломатично╖ м╕с╕╖ УНР в Англ╕╖ (з к╕нця 1919 року). Тут же й могила його брата, Костянтина Стаховського (1882-1959) — скульптора та керам╕ста з Под╕лля, професора Укра╖нсько╖ студ╕╖ пластичного мистецтва у Праз╕.
Знайшов тут останн╕й притулок ╕ укра╖нський художник Юр╕й Вовк (1899-1961) — автор численних ╕люстрац╕й, граф╕чних твор╕в до укра╖нських видань, лист╕вок ╕ ексл╕брис╕в.
Золотом виблиску╓ тризуб, викарбуваний на плит╕, де знаходиться прах професора геолог╕╖ Ки╖вського ун╕верситету, члена ЦК Селянсько╖ сп╕лки та УПСР Федора Швеця (1882-1940), члена директор╕╖ УНР (1918-1919), геолога, громадсько-пол╕тичного д╕яча родом ╕з Черкащини, професора УВУ та празького Укра╖нського педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ М. Драгоманова.
Тризуб красу╓ться й на обел╕ску родини Апол╕нар╕я Маршинського (1865-1929), громадського д╕яча, ф╕нансиста ╕ педагога (1919 р╕к — в╕це-м╕н╕стр ф╕нанс╕в УНР, з 1924 - лектор педагог╕чного ╕нституту у Праз╕). Неподал╕к — могила родини Олекси Приходька (1887-1979), педагога й диригента родом ╕з Кам’янця-Под╕льського.
Свого часу мер╕я м╕ста Под╓бради звернулася до Укра╖нсько╖ д╕аспори в Чеськ╕й Республ╕ц╕ з проханням допомогти у збереженн╕ в╕с╕мнадцяти поховань укра╖нц╕в, як╕ навчалися та працювали в Укра╖нськ╕й господарськ╕й академ╕╖. Дотепер могилами оп╕кувалася громадськ╕сть м╕ста та адм╕н╕страц╕я кладовища, однак оплата за догляд й оренду м╕сця давно не надходила в╕д Укра╖ни. Можливостей для вир╕шення ситуац╕╖ к╕лька: або хтось сплатить борг, або перенести останки до загального укра╖нського колумбар╕ю, де вже спочивають в╕чним сном — ╢вген Чикаленко, Михайло Бринський та ╕нш╕ в╕дом╕ укра╖нц╕. В ╕ншому випадку ╕сторичн╕ поховання укра╖нц╕в доведеться л╕кв╕дувати...
 Пом╕ж доглянутих ╕ занедбаних могил Ольшанського кладовища чимало поховань, на пам’ятниках яких написано ╕мена укра╖нською мовою: Микола Роснецький (1894-1950) ╕ Анна Роснецька (народжена Стороженко, 1899-1953), Олександр Бабюк (1894-1950) ╕ Михайло Никорак (1890-1970) з Юл╕╓ю Никораковою (1903-1970) ╕ Богданом Никораком (1932-1988), ╕нженер Борис Трутенко й ╤ван Коваленко (1897-1938), професор-музикознавець Фед╕р Стешко (1877-1944) з родиною та ╕нженер ╢вген В╕хановський (1891-1972), поручник Укра╖нсько╖ галицько╖ арм╕╖ Ант╕н Рудницький (1880-1944)...
 ╤мена в╕дом╕ й н╕, затерт╕ часом на с╕рому камен╕, як╕ можуть назавжди зникнути, забравши ╕з собою не одну стор╕нку з минулого нашого народу... Чи ма╓мо ми право таке допустити?
 Упродовж в╕к╕в Укра╖ну пов’язувала з Парижем доля багатьох культурних та громадсько-пол╕тичних д╕яч╕в. Як, скаж╕мо, не згадати, що ╕ще в Х╤ стол╕тт╕ французькою королевою була киянка Анна Ярославна, або ж легендарного Григор╕я Орлика, якого паризька земля прийняла за сина... Як в╕домо з ╕стор╕╖, п╕сля поразки укра╖нського в╕йська 1709 року в полтавськ╕й битв╕ з в╕йськами Петра ╤, саме Париж дав притулок багатьом соратникам ╤вана Мазепи, а пом╕ж них ╕ сину легендарного гетьмана Пилипа Орлика. Його син, Григор╕й, заслужив титулу французького графа, був маршалом Франц╕╖, членом корол╕всько╖ ради. 1759 року Григ╕р Орлик брав участь у в╕йн╕ Франц╕╖ ╕з Прусс╕╓ю. За битву п╕д Бергеном генерал граф Григор╕й Пилипович Орлик отримав в╕д короля ранг генерал-поручника. Але поранення призвело до смерт╕ ╓диного, по в╕дходу гетьмана Пилипа Орлика, оборонця укра╖нсько╖ справи в ╢вроп╕. З цього приводу король у сп╕вчутт╕ графин╕ Олен╕ Орликов╕й писав: «Пан╕! Я втратив витонченого шляхтича, Франц╕я — см╕ливого й визначного генерала Григор╕я Орлика, який помер так, як належить людин╕ велико╖ г╕дност╕». В╕домий пол╕тичний д╕яч того часу, м╕н╕стр закордонних справ Ш. Вержен зазначав, що «...н╕хто у Франц╕╖ не був таким знавцем козацьких справ, як Г. Орлик». Сьогодн╕ про укра╖нських Орлик╕в нагаду╓ неподал╕к Парижа аеропорт «де Орл╕»...
 1926 року англ╕йка Дорота Пейджет, далек╕ предки яко╖ були вих╕дцями ╕з Ставроп╕лля, придбала старовинне прим╕щення в м╕стечку Сен-Жень╓в де Буа (30 к╕лометр╕в в╕д Парижа) й подарувала ем╕грантам ╕з Рос╕╖ та Укра╖ни для проживання. Наших сп╕вв╕тчизник╕в ховали ╕ на м╕ському цвинтар╕, уже на «укра╖нськ╕й та рос╕йськ╕й д╕лянках». У 1937-1939 роках за проектом французького арх╕тектора Бенуа на м╕ському кладовищ╕ збудовано православну Свято-Успенську церкву, в як╕й ╕ понин╕ в╕дсп╕вують наших сп╕вв╕тчизник╕в. Велика хвиля укра╖нц╕в докотилася до Парижа п╕д час громадянсько╖ в╕йни 1919-1920 рок╕в. ╤з цим м╕стом пов’язана траг╕чна доля й головного отамана в╕йськ УНР — Симона Петлюри, який оселився тут 1924 року. 25 травня 1926 року на роз╕ вулиц╕ Рас╕на його життя об╕рвала куля б╕льшовицького агента Б. Шварцбарта. Поховали отамана на кладовищ╕ Монпарнас, на його могильн╕й плит╕ напис: «Симон Петлюра (1879-1926)», трохи нижче по обидва боки: «Ольга Петлюрова (1885-1959), Леся Петлюр╕вна (1911-1942)». На його могил╕ укра╖нською громадою свого часу було встановлено бюст з чорного гран╕ту за проектом скульптора Г. Крука.
На паризькому кладовищ╕ Пер-Лашез поховано ще одного укра╖нського героя — командира в╕домого Зимового походу (1919-1920) генерал-полковника Арм╕╖ УНР Михайла Омеляновича-Павленка (1878-1952), ╕ тут же спочива╓ й генерал-хорунжий Арм╕╖ УНР, багатор╕чний голова Укра╖нсько╖ Громади у Франц╕╖ Микола Шаповал, неподал╕к — поховання митрополита Пол╕карпа С╕корського.
Спочива╓ у паризьк╕й земл╕ й ╤лько Борщак (1892-1957) — укра╖нський ╕сторик, публ╕цист та л╕тературознавець ╕з Херсона. В╕н залишив багато ╕сторичних праць, зокрема — «╤ван Мазепа», «Орлик», «Войнаровський», «Наполеон ╕ Укра╖на»...
 На розво╖ паризьких вулиць Моску та Н╓ва сто╖ть православна церква Олександра Невського, де на в╕нчанн╕ Пабло П╕кассо з рос╕йською балериною Ольгою Хохловою була ще не дуже в╕дома одеситка Анна Горенко, яка повернулася до ╕стор╕╖ камейним проф╕лем Анни Ахматово╖. Тут в╕дсп╕вували укра╖нц╕в чи вих╕дц╕в ╕з нашо╖ кра╖ни, похованих на православному цвинтар╕, скаж╕мо, киян — В╕ктора Некрасова ╕ Миколу Бердя╓ва. Син╕в ╕ доньок першо╖, пот╕м друго╖ хвиль ем╕грац╕╖. Поет Юр╕й Терап╕ано, який зак╕нчив 1916 року юридичний факультет Ки╖вського ун╕верситету ╕мен╕ Шевченка, помер у Гань╖, поблизу Парижа. Цей список м╕г би бути неск╕нченним, бо вельми в╕ддалена в╕д Парижа Укра╖на представлена там не лише вже згаданими ╕менами наших сп╕вв╕тчизник╕в, а й абатством В╕ль╓, де поховано доньку Ярослава Мудрого — Анну. Саме завдяки ╖й збереглася в╕рог╕дно ╓дина в╕дома книга з б╕бл╕отеки ╖╖ батька — «Реймське ╓вангел╕╓» з ╖╖ п╕дписом, на якому присягали на в╕рн╕сть престолу вс╕ наступн╕ монархи Франц╕╖. Парижем позначене ╕ життя Володимира Винниченка: у м╕стечку Мужен на цвинтар╕ стоять пам’ятники Володимиру Винниченку та професору Оглобл╕ну-Гловенку.
Паризьке кладовище Пер-Лашез — головний паризький пантеон ХV╤╤╤ стол╕ття: до реч╕ — 1871 року на його територ╕╖ в╕дбулася битва м╕ж федератами (захисниками Паризько╖ комуни) ╕ версальцями. Це один ╕з жахливих еп╕зод╕в братовбивчо╖ в╕йни, в як╕й загинуло одна тисяча ш╕стсот невинних. У знак пам’ят╕ розстр╕ляних 28 травня 1871 року ста сорока семи комунар╕в зведено «Ст╕ну федерат╕в».
 В околицях французько╖ столиц╕ похован╕: «батько Махно» — Нестор ╤ванович, який у сорок п’ять рок╕в помер в╕д турбекульозу й прах якого замуровано в колумбар╕╖ кладовища Пер-Лашез у н╕ш╕ за № 6685; укра╖нський маляр–пост╕мпрес╕он╕ст ╕з Волин╕, поет Василь Хмелюк.
На цвинтар╕ м╕стечка Бургля Райн сплять в╕чним сном славетна укра╖нська сп╕вачка ╢вген╕я Зарицька, оперний сп╕вак-тенор Мирослав Старицький (1909-1969), визначний маляр та мистецтвознавець Олекса Грищенко (1883-1977), полотна якого прикрашають музе╖ багатьох держав св╕ту.
Неподал╕к майдану Трокадеро в оточенн╕ деревостою — кладовище Пасс╕: тут у капличц╕ поховано укра╖нську малярку й письменницю з Полтавщини Мар╕ю Башкирцеву. На могил╕ — напис: Мар╕я Башкирцева (1860 р., Гавронц╕ б╕ля Полтави — 1884 р., Париж, художниця, письменниця). На зовн╕шньому мур╕ — список ╖╖ твор╕в, на ст╕н╕ — ╖╖ велика картина «Свят╕ ж╕нки». Каплицю збудовано за проектом французького художника Е. Басть╓на-Лепажа. Мар╕я прожила всього двадцять чотири роки, однак ╖╖ «Щоденник» та «Листи», видан╕ багатьма мовами, здобули визнання та славу. В музеях виставлено ╖╖ найв╕дом╕ш╕ живописн╕ твори «Жан ╕ Жак» (1883) ╕ «М╕тинг» (1884). Варто додати, що Мар╕я Башкирцева в╕дома також як автор поетичних рядк╕в та мистецтвознавчих статей.
До реч╕, на цвинтар╕ «Кокад» у Н╕цц╕ я знайшов могилу матер╕ Мар╕╖ Башкирцево╖ — Мар╕╖ Степан╕вни. Про перебування М. Башкирцево╖ у Н╕цц╕ написано чимало, але не зустр╕чав матер╕ал╕в як про ╖╖ мат╕р, так ╕ про тих, хто спочива╓ разом з нею, а саме — Миколу, Соф╕ю Башкирцевих та Анну Ер╕стову — хто вони ╕ чому похован╕ п╕д одним надгробком — сл╕д ще розшукувати в арх╕вах.

Ольшанськe кладовищe

(Продовження в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 21.10.2011 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9510

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков