Версiя для друку Обговорити в форумi

Для початку – двісті.
Двісті тих, що колись були живими, як ми; двісті, за якими плакали мами, діти та жінки; двісті українців, хоч серед них були і не українці, але всіх поріднила українська земля. Ще невідома їхня кількість чекає на Страшний людський та Божий суд. І ті двісті завдають головного болю прокурорам України, які стоять на сторожі законів. Ледве що Генеральна прокуратура під керівництвом тодішнього головного прокурора Потебенька впоралась з «биківнянською справою», вчетверте закривши її під брехливі запевнення про клопітку роботу з ексгумації ста тисяч останків розстріляних комуністичними борцями за світле майбутнє, як минуле знову насувається на комунізм чорною хмарою:
На Бориспільщині у селі Воронькове люди раз по раз знаходять у землі людські кістки. Моторошно стає, коли у багатьох місцях люди, розпочавши земляні роботи, з жахом зупиняються: на глибині до метра виявляються скелети.
Звідки вони тут? Адже на Бориспільщині боїв не було. Старі мешканці свідчать про те, що у вороньківській школі розташовувався військовий штаб з відділом НКВД. Навколо чатувала варта. Арештованих, які прибували до штабу, більше ніхто і ніколи не бачив. За почерком убивств і заховання трупів дуже схоже на Биківню.
20 квітня 2011 року Печерське районне відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів надіслало до Генеральної прокуратури повідомлення про злочин, який необхідно дослідити. Так вимагає закон. Не може прокуратура будь–якої держави залишатись байдужою до виявлених злочинів. Інакше це – не прокуратура, а щось інше. І прокуратура взялась до справи: лист ветеранів з проханням розпочати розслідування захисники закону скерували до Служби безпеки України, а СБУ перекинула його (важко повірити, до якого відповідального і суворого органу!) – аж до Галузевого державного архіву (ГДА), де лист відповідно пронумерований і покладений на відповідну полицю. З часів Потебенька ніщо не змінилось у Генпрокуратурі. Прокурор стоїть на сторожі державного ладу. Прокурора охороняє Генпрокурор. Потебенько свого часу накреслив єдиний правильний шлях для прокуратури – боротися «з деструктивними силами, які заважають проводити слідство». Маються на увазі набридливі громадські організації, яким ніяк не йметься щодо захованих злочинів комуно-фашистського режиму.
Треба пояснити і прокурорам у тому числі, що назва Італійської фашистської партії стала з часів її заснування узагальненою назвою всіх тоталітарних режимів, націонал–соціалістичного у Німеччині і соціалістичного в СРСР також.
А що ж найвища прокурорська інстанція в Україні – архів?
2 червня Галузевий державний архів СБУ за підписом заступника начальника архіву О. Лосицького запропонував ветеранам звернутись до прокуратури Бориспільського району, напевно тому, що Генеральна прокуратура не має коштів на поштові марки.
Можливо, ветерани і звернулись би за вказаною адресою, якби не інтерв’ю тоді ще Президента України В. Ющенка, який, споглядаючи на масивну будівлю Генпрокуратури, прорік: «Клопівник». Шкода, що моя бабця не дожила до епохального визначення пана Ющенка, бо вона ще до епохи винайдення різноманітних хімічних засобів боротьби з капосними створіннями знала єдиний радикальний засіб – окріп.

Олесь ГРИБ,
голова Печерського районного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів
м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 14.10.2011 > Тема ""Білі плями" історії"