Версiя для друку Обговорити в форумi

ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ

Доброго дня, шановна редакціє «Кримської світлиці»! Надсилаю вам добірку своїх віршів, сподіваюсь, що зможете їх опублікувати у вашому виданні.
Я, Кушнір Тарас, народився 22 серпня 1981 року в місті Львові, працюю викладачем у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Публікувався в журналах «Україна», «Слобожанщина», «Українська культура», «Літературний Чернігів», «Далекосхідна хвиля», «Склянка часу». У 2005 році вийшла моя книга поезій «Еліксир для глузду», у 2011 — книга поезій «Скрип».

НА НЕСПАЛЕНИХ СТОРІНКАХ

Той, у кого у грудях серце,
В кого погляд, неначе птах,
Не зупиниться. Буде першим
На неспалених сторінках.
 
У пожовклих потоках криги,
В посинілих від зим пісках.
Не зупиниться. Знов відлига
На неспалених сторінках.
 
І на скельці ще блисне вогник
У зрадливих чужих очах.
Не зупиниться. Перед кожним
На неспалених сторінках.

* * *

Дрімає місто? Сонна прохолода
Досвітніх вулиць? Прибраний проспект.
І знов на півдні нині сонце в моді,
Знов ні про що нудний малюю текст.
 
Чужі слова? І передерті фрази,
В епіграфах — нудота пантомім.
А хочеш мати все? І все одразу?
То спалюй серце в пеклі на вогні.
 
В полоні міста? У в’язницях вулиць,
В пожовклих кленах схована душа.
Так хочеться у цьому місті БУТИ,
Допоки не почуєш: «Прощавай».

* * *

Бетонний холод стін,
 потріскані карнизи?
Чомусь дрімає Львів,
 йому байдужі кризи.
Розплавлений асфальт,
юрби шалені ритми,
А із газетних шпальт
 злітають в безвість крихти.
Уривки сотень фраз,
 що вигоріли травнем.
 
У Львові чутно джаз
у сутінках кав’ярень.
І дивний благовіст, і музика оркестру.
Йому ще сниться Ліст —
 нев’янучий маестро.
 
Зупинка? Сон? Трамвай?
 Безмовні канонади?
А тут — дорога в рай —
без осуду, без правди.
У гості прийде Львів
меланхолійним танцем.
Неначе уві сні,
немов хлопчисько з ранцем.

Не стримуй, не сумуй
 в чудних алеях скверів!
Останній чийсь маршрут
 між вічних львівських левів.

* * *

Зелене листя. Теплий дощ. Спокійно.
І тимчасово не лякає смерть.
Все буде знищене: вогонь, повітря,
твердь.
Дмитро Корчинський
 
Ну от і все? Розстріляні піски?
Пустельний вітер ще судомить пальці.
Рушаєм за придумані містки,
Маленький крок —
 мірило всіх дистанцій.

Ну от і все? Затоптані слова
В піски, в багнюку,
 в пил сумних історій.
В пустелі, може, виросте трава,
В пустелі, може, з’явиться ще море.

Ну от і все? Вже не лякає смерть,
Не кліпнувши під дулом автомата?
Бо буде дощ? Планети круговерть
Зупиниться? Та не сьогодні. Завтра.

Тарас КУШНІР

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 14.10.2011 > Тема "Душі криниця"