"Кримська Свiтлиця" > #25 за 14.10.2011 > Тема "З потоку життя"
#25 за 14.10.2011
УКРА╥НУ – ЛЮБИТИ, А В Н╤МЕЧЧИН╤ – ЖИТИ…
Про це часто пишуть у сво╖х спогадах люди, в╕д╕рван╕ в╕д Батьк╕вщини. Про це я почула ╕ в╕д жительки н╕мецького м╕ста Люнебурга Рози Сабельфельд, яка до середини 90-х рок╕в мешкала в Укра╖н╕, а народилася в с╕м’╖ укра╖нки та н╕мця.
— Перш╕ три роки в Укра╖н╕ я не була — облаштовувалася, вивчала н╕мецьку мову. Та ось змогла в╕дв╕дати батьк╕вщину. Щойно ми перетнули кордон, як я вистрибнула з машини, впала на укра╖нську землю ╕ почала кричати, обн╕мати ╖╖, ц╕лувати. Не знаю, що це було, але я не могла себе опанувати. На життя в Н╕меччин╕ пан╕ Роза не скаржиться. Воно, як ╖╖ послухати, д╕йсно схоже на казку. Але регулярно при╖здить в Укра╖ну до майже чужих людей л╕куватися в╕д туги ╕ стресу, поповнювати св╕й запас м╕цност╕, а це ╖й, ╕нвал╕ду ╤ групи, дуже потр╕бно. — Усе розпочалося з автомоб╕льно╖ авар╕╖, — розпов╕да╓ пан╕ Роза. — За кермом сид╕в м╕й чолов╕к, тож ╕ ображатися н╕ на кого. Але станься це в Укра╖н╕ — я б не вижила. Я зазнала 38 операц╕й, ╕ вс╕ вони були безкоштовними. Щом╕сячно в л╕карняну касу я плачу 40 ╓вро, а на яку суму одержала л╕к╕в та медичних послуг, нав╕ть важко уявити. До реч╕, безкоштовними ╓ л╕ки для вс╕х хрон╕чно хворих, а операц╕╖ — для ус╕х взагал╕. — А чи вистача╓ вашо╖ пенс╕╖ на ╕нш╕ потреби? — У Н╕меччин╕ все не так, як в Укра╖н╕. Моя пенс╕я — не ╕з великих. Це — 500 ╓вро. Р╕вно ст╕льки кошту╓ оренда нашо╖ квартири. Вона дуже шикарна, але ╕ та, що коштувала 300 ╓вро, де ми жили ран╕ше, теж була хорошою. Тож мусимо удвох жити на чолов╕кову пенс╕ю, який одержу╓ 750 ╓вро. Т╕льки не думайте, що ми б╕ду╓мо, хоча нам д╕йсно потр╕бно ╕ ╖сти, й пити, ╕ утримувати машину, й платити страховки. Але ╓ в Н╕меччин╕ служба соц╕ального забезпечення, куди ми пода╓мо заяву, де перераховуються ус╕ наш╕ потреби. Лише на харчування зв╕дти надходить доплата по 340 ╓вро на людину, якщо чолов╕к живе один, йому вид╕ляють 380 ╓вро. Для того, аби вдвох прохарчуватися, ╖сти все, що ми хочемо, що бачимо, регулярно в╕дв╕дувати кафе ╕ ресторани, нам вистача╓ 400 ╓вро на м╕сяць. Тож 280 ╓вро залиша╓ться на ╕нш╕ потреби. Прекрасно можна харчуватися удвох ╕ на 200 ╓вро — ╖сти овоч╕, фрукти, м’ясо, масло, т╕льки без поход╕в у р╕зн╕ заб╕гайл╕вки. Велику соц╕альну допомогу одержу╓мо ми ╕ перед Р╕здвом, щоб вистачало ╕ на подарунки, ╕ на вишуканий ст╕л, ╕ на обновки. Але щодо обновок — це окрема стаття. Щороку нам видають грош╕ на весняний, л╕тн╕й ╕ зимовий одяг. До кризи доплат було ще б╕льше. Скаж╕мо, якщо я скаржилася на депрес╕ю, мен╕ вид╕ляли грош╕ на по╖здку в Укра╖ну, яка для мене — найкращ╕ л╕ки. — ╤ що, криза сутт╓во позначилася на житт╕ н╕мецьких громадян? — Так. Подорожчали масло ╕ молоко. На 30-35 цент╕в. Це приблизно на 30-35 коп╕йок. Для нас це сутт╓во. Тому ми проти, щоб Н╕меччина рятувала в╕д дефолту ╕нш╕ кра╖ни. «Нам би ваш╕ н╕мецьк╕ проблеми», — ледь не з╕рвалося з вуст. А пом╕ж тим гостя «Кримсько╖ св╕тлиц╕» продовжувала перераховувати ╕нш╕ державн╕ гарант╕╖, як╕ нада╓ Н╕меччина сво╖м ╕нвал╕дам. — До мене щодня трич╕ мають нав╕дуватися медсестри. Медсестра ╤ категор╕╖ ма╓ надавати медичн╕ послуги, виконувати розпорядження л╕каря, а ╕нша, ╤╤ категор╕╖, — готувати ╖жу та виконувати роботу, яка мен╕ не п╕д силу. А якщо з ус╕м цим ╓ можлив╕сть впоратися самим (мен╕ допомага╓ чолов╕к, комусь родич╕, сус╕ди), то заощаджен╕ грош╕ знов-таки видаються ╕нвал╕дов╕. А ще як ╕нвал╕д я одержую допомогу в 340 ╓вро, аби могла найняти когось додатково. Дуже сп╕вчуваю хворим людям, як╕ мешкають в Укра╖н╕. Що таке м╕сцева медицина, цього разу довелося в╕дчути на соб╕. Я вколола ногу, розпочалося зараження кров╕. Два дн╕ хвороби мен╕ об╕йшлися в 2,5 тис. гривень. Це ж справжня катастрофа для б╕дно╖ людини! Мен╕ дуже боляче бачити, як живуть укра╖нц╕. В Саках познайомилася з ж╕ночкою, донька яко╖ перемогла на поважному конкурс╕ як молода вчена. А на ╖╖ подальше навчання родина не ма╓ грошей. Постараюся влаштувати цю д╕вчинку для здобуття осв╕ти в Н╕меччин╕. Ран╕ше, коли ми з чолов╕ком при╖здили в Укра╖ну власною машиною, я завжди привозила дуже багато подарунк╕в — кожного хот╕лося пот╕шити, кожного об╕гр╕ти. Адже ви нав╕ть не уявля╓те, наск╕льки хорош╕ люди живуть в Укра╖н╕. Х╕ба ╖х можна пор╕вняти з н╕мцями? Н╕мц╕ холодн╕, зовс╕м холодн╕. Невже у вас нема╓ тих, хто любить свою кра╖ну, хто подба╓ про такий прекрасний народ?! — А чи ╓ н╕мц╕ пол╕тично активною нац╕╓ю? — Так. Але демонстрац╕╖ протесту в нас н╕коли не супроводжуються сутичками з пол╕ц╕╓ю. З жахом дивлюся у себе по телев╕зору, як «беркут╕вц╕» воюють з народом. Наша ж пол╕ц╕я просто стежить, щоб не трапилося яко╖сь позаштатно╖ ситуац╕╖, ╕ не заважа╓ людям виявляти св╕й протест. — А яку пол╕тичну парт╕ю п╕дтриму╓те особисто ви? — Я в цьому не дуже компетентна. Знаю лише, що останн╕ 8 рок╕в керували прокомун╕стичн╕ сили, ╕ держава зовс╕м занепала. А зараз знову до влади прийшли кап╕тал╕сти. Я — за них. — Думаю, нашим читачам було б ц╕каво б╕льше дов╕датися про ваше життя… — Народилася я в Казахстан╕, куди мо╖х батьк╕в було виселено разом з ╕ншими н╕мцями ╕з Криму. На те, що моя матуся — укра╖нка, не зважили. Там я зак╕нчила школу. А пот╕м подалася до Лен╕нграда навчатися на ╕нженера-буд╕вельника в ╕нститут╕, де ╕ зустр╕ла хлопця, що став мо╖м першим чолов╕ком. В╕н був родом ╕з Луцька, де п╕сля одруження ми ╕ оселилися разом з його батьками. Та чолов╕к м╕й прожив зовс╕м недовго, а я ще тривалий час мешкала разом з╕ свекрухою. Але коли висланим громадянам було дозволено повертатися на батьк╕вщину, я по╖хала до Криму ╕ оселилася в Алушт╕. Проживала там у побудован╕й мною хат╕, аж доки в 44 роки не вийшла зам╕ж за н╕мця, який забрав мене до Н╕меччини. З того часу минуло вже 17 рок╕в. Роботи за фахом там я не знайшла, навпаки, дов╕далась, що переучуватись мен╕ вже зап╕зно ╕ значно доц╕льн╕ше виконувати роботу, яка не потребуватиме особливих спец╕альних знань. Так я п╕сля зак╕нчення курс╕в стала кухаркою в дитячому садочку. А до того три роки опановувала н╕мецьку мову. Перший р╕к вивчала ╖╖ оф╕ц╕йно, на курсах, за що одержувала по 800 ╓вро на м╕сяць. Спочатку роботи сво╓╖ соромилася, з╕ мною нав╕ть працював психолог, доки я не звикла до думки, що не робота прикраша╓ людину. — ╤ як╕ ж страви шануються в Н╕меччин╕? — Досить прост╕. Там щодня готов╕ ╖сти картопляне пюре, тушену капусту та смажену свинину. А я, окр╕м того, що годувала д╕ток, ще 8 рок╕в частувала пенс╕онер╕в укра╖нським борщем. Про мене з цього приводу нав╕ть у газет╕ писали. А ще — безкоштовно перекладала для укра╖нц╕в р╕зноман╕тн╕ документи. — А чим харчуються д╕ти у дитсадках? — На першу страву це овочев╕ супи — дуже густ╕, насичен╕. ╥х ╖дять ус╕ н╕мц╕. А на другу — може бути щось мучне, рулети, тюфтельки. Фрукти ╕ молочне в дитячому садочку на стол╕ впродовж усього дня. ╥х можна споживати коли завгодно ╕ ск╕льки завгодно. Взагал╕, ставлення до д╕тей у Н╕меччин╕ особливе. Нав╕ть наш╕ укра╖нськ╕ ж╕нки там починають народжувати. Впродовж трьох рок╕в мати одержу╓ по 650 ╓вро плюс 180 ╓вро дитячих, останн╕ — аж доки дитина не виросте. Головне, що людина все сво╓ життя почува╓ться захищеною, вона зна╓, що не залишиться голодною або ж без л╕к╕в. Та й про хабар╕ для л╕каря можна не турбуватися — це дуже високооплачувана робота, за яку тримаються. Пан╕ Роза вже посп╕шала, на вокзал╕ з чималенькими вал╕зами ╖╖ оч╕кував чолов╕к Артур. Розм╕стити все це у вагон╕ було непросто. — То, виявля╓ться, у нас теж можна розжитися якимись гостинцями? — Так, кримськ╕ вина — особлив╕! Таких у Н╕меччин╕ нема╓. Лише на одне сво╓ багатовекторне запитання я не змогла знайти у пан╕ Рози вичерпно╖ в╕дпов╕д╕. Що ж то за прибутков╕ статт╕, як╕ дозволяють бути держав╕ такою щедрою? ╤ чому ╖х неможливо скалькувати для використання в Укра╖н╕? Та й чому ц╕ «холодн╕» люди так палко дбають про сво╖х д╕тей ╕ нем╕чних, у той час як «щиросердн╕» укра╖нц╕ зосереджен╕ лише на власних прибутках? Можливо, мен╕ теж сл╕д було б опинитися в ем╕грац╕╖, аби полюбити Укра╖ну усю в комплекс╕, разом з недолугими чиновниками, казнокрадами, корупц╕онерами ╕ тими, хто «останню свитину з кал╕ки зн╕ма╓»? Вт╕м, пан╕ Роза запевня╓, що не буде жити, якщо не матиме над╕╖ знов побувати в Укра╖н╕. Але посп╕ша╓ на потяг, який вируша╓ в ╕ншу державу. ╤ мен╕ зда╓ться, я в╕дчуваю, як з кожним перестуком кол╕с в╕н безжально розрива╓ ╖╖ ╕ мо╓ серця...
Тамара СОЛОВЕЙ
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 14.10.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9474
|