Версiя для друку Обговорити в форумi

Геніальні люди завжди викликають зацікавлення громади. Тому на зустріч з Еммою Андієвською до Донецького обласного художнього музею зібралось чимало українців нашого краю. Більшість – керівники різноманітних українських організацій та діячі мистецтва.
Пані Андієвська – маленька, кругленька жінка у напівдитячому чорному капелюсі – вразила присутніх своєю жвавістю й безпосередністю. Важко було повірити, що 19 березня цього року вона відзначила свій 80-річний ювілей.
Як з’ясувалося, Емма Андієвська втретє відвідує Донецьк за пору незалежності України. Зустрічі з нею організовує заслужений працівник культури України, директор художнього музею Галина Чумак. Це невтомна Галина Чумак якось випадково натрапила на поетичні збірки письменниці, оцінила їхню оригінальність, дізналась, що пані Емма народилась у Донецьку (тоді м. Сталіно) та почала запрошувати мисткиню відвідати Батьківщину.
«Як і чому пані Андієвська покинула Донеччину?» «Яким чином долучилась до вивчення української мови?» Запитань було багато, а відповіді вичерпні. Народилась Емма в заможній українській родині. Але саме через заможність мати наполегливо прищеплювала доньці любов до російської мови, вважаючи її більш «культурною». У дитинстві дівчина була дуже хворобливою, тому її вивезли до села. Тут вона відчула милозвучність українського слова завдяки спілкуванню з подругами і пісням, котрі почала співати разом із селянами. Краса української мови так захопила Емму, що вона наперекір батькам вступила до української школи. Коли ученицю запитали про національність, вона, добре поміркувавши, гордо відповіла – шахтарка! Адже рідна Донеччина назавжди залишилась малою Батьківщиною Емми. На жаль, почалась війна і родина Андієвських емігрувала за кордон назавжди.
Нині пані Андієвська – громадянка США, однак живе і працює в Мюнхені. При тому завжди підкреслює: «Я не американка, не німкеня. Я — українка за межами України!» Ця талановита українка вже випустила в світ 38 поетичних збірок, 2 романи, а нині складає власні казки, сповнені глибокого філософського змісту. На зустрічі у Донецьку вона зачитала «Розмову Шакала та Консервної бляшанки», де доводить, що не лише люди впливають на живі та неживі істоти навколо себе, але відбувається і зворотний зв’язок. Тварини і навіть вигадані штучні бляшанки навзаєм діють на людей, змушуючи рахуватись з власним існуванням.
«Коли встигаєте написати так багато?» На це запитання відповідь проста: «Працюю по 18 годин на добу, тому встигаю дещо зробити. Тим паче, що не користуюсь чернетками. Відразу пишу начисто, як свої романи, так і власне життя». Найважчим у літературній праці письменниця вважає знайти гроші для видання творів. Але їй щастить. Людині, яка ніколи не продає свої вірші, а лише роздаровує їх усім бажаючим по світу, допомагають сучасні святі – спонсори. Оскільки, виявляється, у нашому прагматичному суспільстві заробляти гроші набагато легше, ніж писати такі поезії, які пише пані Андієвська.
Вірші мисткині зрозумілі не кожному і не одразу. Вони вражають насиченістю несподіваних образів, вишуканістю української мови, незвичністю форми. Одним з перших в Україні їх почав друкувати журнал «Кур’єр Кривбасу», який пропагує постмодерну літературу. На Донеччину збірки письменниці почали проникати знов-таки за сприяння Галини Чумак. Вона домовилась з письменницею, що з кожного нового видання 100 примірників надсилатимуться до Донецького обласного художнього музею, а вже тут пані Чумак дарує книжки пані Емми всім міським бібліотекам. Завдяки її турботі творчість геніальної поетки нині добре знають у рідному краї. Зокрема, її досліджують студенти Донецького національного університету.
Інша іпостась мистецтва Андієвської – її картини. Вони, як і поезія, ні на що не схожі. Художниця малює добрих смішних тваринок, яких не існує в реальності. Вони живуть лише в уяві майстрині, будують радісний світ добра, в якому втілюються дитячі мрії про досконалість і гармонію світу. Картин у Емми Андієвської теж дуже багато. Понад 14 тисяч. Вони прикрашають найпрестижніші виставкові зали Америки, Німеччини, де викликають незмінне здивування глядачів.
Українка, яка пройшла усі випробування долі й залишилась доброю дитиною, – таке враження залишається після зустрічі із завжди молодою Еммою Андієвською. Її гасло: «Я — людина, яка вирішує проблеми, а не створює їх». Ці слова сповнені світла й оптимізму. Хочеться, щоби більшість українців дотримувалися порад талановитої співвітчизниці.

Ірина МОЛЧАНОВА,
член Національної спілки журналістів України

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "Українці мої..."