Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Х╤М╤ЧН╤ ВИКИДИ В АРМЯНСЬКУ В╤ДБУВАЮТЬСЯ РЕГУЛЯРНО, НАСЛ╤ДКИ АВАР╤╥ НА «КРИМСЬКОМУ ТИТАН╤» НЕ Л╤КВ╤ДОВАН╤
Про це Гримчак сказав в еф╕р╕ телеканалу «Прямий».


УКРА╥НА ЗАЯВИЛА В ООН ПРО БЕЗПРЕЦЕДЕНТНУ М╤Л╤ТАРИЗАЦ╤Ю КРИМУ РОС╤╢Ю
Пост╕йний представник Укра╖ни наголосив, що Москва обрала шлях ескалац╕╖ й нарощування агрес╕╖,...


СТРАСБУРЗЬКА В╤ДС╤Ч: ЯК УКРА╥НА НЕ ДОЗВОЛИЛА ПРОГРАТИ ╢ВРОПУ
Головне питання порядку денного сес╕╖ стосувалося н╕бито формально╖ процедури: повноваження...


ПУТ╤Н ╤ МЕДВЕД╢В - У ТР╤ЙЦ╤ АНТИРЕЙТИНГУ ДОВ╤РИ РОС╤ЯН
З листопада 2017 року по вересень 2018-го рейтинг дов╕ри рос╕ян до президента Рос╕╖ Володимира...


«ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ У ТИХ, КОГО Я П╤ДВ╤В»: СЕНЦОВ ПРИПИНЯ╢ ГОЛОДУВАННЯ
Укра╖нський режисер Олег Сенцов, який засуджений за тероризм ╕ в╕дбува╓ покарання в ямальськ╕й...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 07.10.2011
ДОРОГОЮ БАТЬК╤В

Як ╕ ран╕ше, дво╓ у родин╕ Юршиних з Перевального носять погони. Рок╕в 8 тому в тамтешньому з’╓днанн╕ служили старший прапорщик Л╕д╕я Юршина та ╖╖ син лейтенант Максим Юршин. В╕днедавна ж зам╕сть Л╕д╕╖ Григор╕вни, яка п╕щла на заслужений в╕дпочинок, у бригадному строю пос╕ла ╖╖ м╕сце бойова ╕ вродлива нев╕стка. Старший матрос ╤нна Юршина — рад╕отелеграф╕ст-планшетист зен╕тного ракетно-артилер╕йського див╕з╕ону. А ╖╖ коханий чолов╕к Максим — майор, з минуло╖ осен╕ очолю╓ танковий батальйон. М╕ж ╕ншим, у це командирське «кр╕сло» мав р╕вн╕ шанси потрапити кожен ╕з трьох кандидат╕в-майор╕в. Але командування все-таки зупинилось на 33-р╕чному Максимов╕ Олександровичу. Виключно, як заведено казати, через його морально-д╕лов╕ якост╕. Вони сповна «засв╕тились» не т╕льки упродовж тих 5 рок╕в, коли танкова рота Максима Юршина за вс╕ма показниками, надто у бойов╕й п╕дготовц╕, м╕цно утримувала позиц╕╖ л╕дера не лише серед танкових, а й л╕н╕йних п╕дрозд╕л╕в з’╓днання.
Ще ц╕кава деталь. В╕йськове м╕стечко батальйону д╕сталось фактично у спадок в╕д колишнього танкового полку. Того самого, де зампотехом одного з п╕дрозд╕л╕в ран╕ше служив Юршин-старший. ╤ цей зб╕г «с╕мейних» обставин певною м╕рою не випадковий.
— Ще у дитинств╕ я себе не бачив ан╕ вод╕╓м, ан╕ ╕нженером чи, скаж╕мо, банк╕ром – виключно в╕йськовим, — з╕зна╓ться оф╕цер. — Тому «афганка», яку спец╕ально п╕д м╕й розм╕р прин╕с з╕ служби батько, стала мо╖м улюбленим «дворовим» одягом т╕╓╖ дитячо╖ пори. Тверде р╕шення вступати до Кривор╕зького в╕йськового л╕цею прийняв ц╕лком самост╕йно. Мама спочатку була проти, але згодом змирилась. Ан╕трохи не жалкував, навпаки, безмежно гордився, що 1995 року став курсантом уславленого Харк╕вського гвард╕йського танкового училища. (Уже п╕д час навчання Максима воно було перейменоване в ╕нститут — авт.). Горд╕сть за приналежн╕сть до танкового батальйону, ╓диного у Криму, повсякчас намагаюсь прищепити ╕ п╕длеглим. Перед входом у штаб ми розм╕стили в╕дпов╕дний банер, замовили танковий шеврон на робоч╕ комб╕незони. Всюди у нас розв╕шан╕ плакати «Слава героям-танк╕стам!» Кожному ╕мениннику перед стро╓м обов’язково вруча╓мо ексклюзивн╕ танк╕стськ╕ «ф╕рмов╕» лист╕вки.
Принаг╕дно поц╕кавився: що думають стосовно такого тотального насадження «танк╕стського духу» сам╕ матроси ╕ сержанти? Геть ус╕, з ким я розмовляв з цього приводу, майже одностайно висловились «за». При цьому без зайвих сентимент╕в додали, що свого комбата вельми поважають, позаяк «нормальний чолов╕к, дуже справедливий».
Про особисте, себто подружн╓ життя я вив╕дав уже у ╤нни Юршино╖. Виявля╓ться, житт╓в╕ дороги юно╖ вчительки (вона тод╕ по╓днувала роботу з навчанням у Микола╖вському ун╕верситет╕) з укра╖нсько╖ мови та л╕тератури середньо╖ школи села Приморське, що на Одещин╕, та ╖╖ судженого перехрестилися 7 рок╕в тому. Причому, за довол╕ знакових житейських обставин — на с╕льському вес╕лл╕. Зам╕ж виходила подруга ╤нни — ╤рина. Серед запрошених з боку ╖╖ кримського нареченого Олександра, оф╕цера, до слова, нин╕ командира окремого мехбатальйону, був ╕ Максим. Але спочатку м╕ж ними виникла розмова... про Франческо Петрарку. Так, саме ╕з швидкоплинного диспуту навколо творчост╕ й особи великого ╕тал╕йського поета-гуман╕ста Середньов╕ччя зав’язалось знайомство с╕льсько╖ вчительки ╕ оф╕цера-танк╕ста.
— У нас в родин╕ не було в╕йськових, — розкрива╓ деяк╕ с╕мейн╕ секрети ╤нна. – Тож у мене думка про них у дитинств╕ складась виключно з книжок, скаж╕мо, таких, як «Честь маю!» Валентина П╕куля. Я тод╕ чомусь вважала, що оф╕цери – це насправд╕ блакитна кров ╕ таке ╕нше. Коли ж пере╖хала сюди, у Перевальне, погляди дещо зм╕нились. Але т╕льки не стосовно Максима!
Разом Юршини вже ш╕сть рок╕в. Майже ст╕льки ж ╤нна ╕ у в╕йську – зм╕нити профес╕ю запропонував чолов╕к. ╤ ж╕нка довго не вагалась, хоча ╖й неодноразово пропонували вчительську роботу вже на новому м╕сц╕. Втягнулась, притерлась до усталених «берегових» порядк╕в. Тепер мр╕╓ про другу вищу, але вже в╕йськову осв╕ту. Мовляв, нин╕шня матроська посада – все ж не остаточна «планка» ╖╖ службово╖ кар’╓ри. Окр╕м прямих функц╕ональних обов’язк╕в, у ╤нни Олександр╕вни ╓ ще, так би мовити, поб╕чн╕. Справа в тому, що молода ж╕нка ма╓ неабияк╕ зд╕бност╕ декламатора, ведучо╖, поета. Тому нер╕дко у цьому амплуа ╖╖ запрошують на р╕зн╕ святково-розважальн╕ заходи у частин╕ ╕ за ╖╖ межами.
Гармон╕╖ (ну ╕ клопоту також) подружньому життю Юршиних дода╓ ╖хня чотирир╕чна Сашенька. ╤нна ц╕лком виправдано «тисне» на гуман╕тарний б╕к виховання донечки, трич╕ на тиждень возить до м╕сько╖ студ╕╖ розвитку — на англ╕йську мову ╕ танц╕. Натом╕сть Сашенька нещодавно «видала»: от коли виросте, то стане... танк╕стом. Все ж непереборна р╕ч – родинн╕ гени!

Василь ДРАГОЛЮК

На фото — Максим та ╤нна Юршини

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9443

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков