"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "Українці мої..."
#22 за 07.10.2011
РОКОВИНИ НАШОГО БОЛЮ
Якось випадково я познайомилася з л╕карем-ортопедом Романом Рамським, котрий у розмов╕ раптом згадав: — А минулого вересня, на початку, я оглядав В╕ру Серг╕╖вну Ро╖к, коли ╖╖ з переломом стегна привезли до л╕карн╕ швидко╖ допомоги. Вона мене запитала, чи зможе в двадцятих числах м╕сяця подорожувати Укра╖ною з╕ сво╓ю виставкою. Я нав╕ть не знав, що ╖й в╕дпов╕сти… На в╕дм╕ну в╕д л╕каря я не була здивована, адже В╕ра Серг╕╖вна пережила жахливу контуз╕ю, а вже у похилому в╕ц╕ – к╕лька травм, ╕ вона завжди перемагала лихо, бо недарма ж мала звання Героя Укра╖ни, тож ╕ д╕╖ ╖╖ були геройськими, так уже визначила доля. ╤ лише коли усв╕домила: н╕ восени, н╕ наступного року, н╕ пот╕м вона вже не буде такою, як ран╕ше, В╕ра Серг╕╖вна здалася, ╕ 3 жовтня, за п╕вроку до стор╕чного юв╕лею, ╖╖ не стало. Усе це пригадалося знову в зал╕ Ун╕версально╖ б╕бл╕отеки ╕м. ╤. Франка, куди р╕дн╕, друз╕ та шанувальники В╕ри Ро╖к з╕бралися через р╕к п╕сля ц╕╓╖ тяжко╖ втрати, аби сказати те, що переповнювало душ╕. Невеличке прим╕щення не вм╕стило ус╕х бажаючих ще раз почути (хоч у запису) ╖╖ голос, подивитися (хоч на фотограф╕╖) у ╖╖ ясн╕ оч╕, зв╕рити сво╖ почуття з почуттями тих, хто матиме слово. Ц╕ люди стоять у проход╕, в розчинених дверях вже понад годину, ╕ ╖х навряд чи хтось сюди кликав, бо тод╕ б подбали про б╕льшу залу, яка теж ╓ в б╕бл╕отец╕, ╕ не одна. Мо╖ думки перегукуються з╕ словами в╕домо╖ кримсько╖ журнал╕стки Галини Стан╕слав╕вни Михайленко: — ╥╖ н╕хто не примушував вишивати, н╕хто не доручав. Вона це робила сама. ╤ недарма кажуть: талант – це 10 в╕дсотк╕в зд╕бностей ╕ 90 — прац╕. Тож В╕ра Серг╕╖вна наполегливо працювала. А рукописи — не горять ╕ вишивки – не вицв╕тають. Слова ц╕ п╕дтверджу╓ й сама В╕ра Серг╕╖вна, щоправда, у в╕деозапису: «П╕сля контуз╕╖ я вчилася вишивати л╕вою рукою, бо кожен день, прожитий без вишивки, я вважала у духовному в╕дношенн╕ втраченим. Було дуже важко, я нав╕ть плакала. Але мене надихала рос╕йська приказка: «Терп╕ння ╕ труд все перетруть». Якби В╕ра Серг╕╖вна могла знати, могла чути, ск╕льки сл╕в, сповнених тепла, любов╕ ╕ захоплення, прозвучить на ╖╖ адресу в ц╕й зал╕, можливо, вона б ╕ не здалася, витримала. — Вона була живою легендою для Укра╖ни. Вона вишивала, як пишуть в╕рш╕ (це рад╕ожурнал╕ст Олександр Польченко). — Видатна землячка, ж╕нка, якою пиша╓ться Укра╖на. Ця людина з нами назавжди (прац╕вник Всеукра╖нського ╕нформац╕йно-культурного центру Аркад╕й Вакуленко). — Таким потряс╕нням була для мене ╖╖ смерть, як смерть матер╕. Вона була центром, навкруги якого вирувало укра╖нське життя (голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка Петро Вольвач). — Коли ми познайомилися, я в╕дчув, що В╕ра Серг╕╖вна розум╕╓ мене б╕льше, н╕ж я сам. Ми обговорювали одну вишивку, але вона не встигла ╖╖ зробити, довелося робити мен╕. Вона стала для мене духовною мат╕р’ю (вишивальник з Луцька Юр╕й Савка). — Мен╕ пощастило працювати з нею в Будинку народно╖ творчост╕. Вона кожному допомагала, п╕дставляла плече (В╕ра ╢рмол╕на). — Вона об’╓днала Укра╖ну, сво╓ю скромною працею зробивши б╕льше, н╕ж галаслив╕ пол╕тики (колишн╕й голова товариства «Просв╕та» Павло Власенко). ╤нш╕ промовляли в╕ршами, п╕снями. А саме: вихованц╕ студ╕╖ «Св╕танок», поетеса з ╢впатор╕╖ Ольга Бондаренко, третьокурсниця музичного училища Ганна ╢рох╕на. Чи ╓ серед наших сучасник╕в якась ще особа, котра б стала музою для тако╖ к╕лькост╕ обдарованих людей? «Я з виставки йду, як з причастя», «Я зашивала хрестиком рани», «Где черным – крест и где цветная гладь…» Це все – про не╖, В╕ру Серг╕╖вну, завдяки ╖й, для не╖. А до роковин син В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к Вадим Михайлович перевидав книгу в╕рш╕в, присвячених матер╕, «Рядки, як в╕зерунки рушников╕». З’явилася ╕ ще одна книга – його власних спогад╕в «Минуле завжди поряд з тепер╕шн╕м». З цими виданнями в╕н ознайомив присутн╕х. Вадим Михайлович також подякував багатьом людям ╕ орган╕зац╕ям, як╕ допомагають йому у вшануванн╕ пам’ят╕ матер╕. ╤з останн╕х — це Державна орган╕зац╕я «Всеукра╖нський ╕нформац╕йно— культурний центр», газета «Кримська св╕тлиця», ц╕ла низка б╕бл╕отек, Кримська республ╕канська орган╕зац╕я парт╕╖ «Фронт Зм╕н» та ╕нш╕. А Мати стояла серед сонях╕в ╕ дивилася на все це мудрими, трохи сумними очима, уже нетутешня ╕ р╕дна до болю, ж╕нка-загадка, ж╕нка-феномен, ж╕нка-веселка, яка по╓днала сво╖ р╕дн╕ Лубни ╕з сонячним Кримом.
Тамара СОЛОВЕЙ Фото автора
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9428
|