Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 07.10.2011
ЯК ЗБУЛАСЯ УКРА╥НСЬКА МР╤Я МАНФРЕДА Ф╤ШЕРА

Про рибне господарство Манфреда Ф╕шера я прочитав у одн╕й з м╕сцевих газет. Здивувало те, що далеко немолодий н╕мець вир╕шив зм╕нити пост╕йне м╕сце проживання ╕, покинувши р╕дну Н╕меччину, назавжди поселився в сел╕ Комаров╕ на Сокальщин╕. Поштовхом послужило те, що 55-р╕чний романтик закохався у 35-р╕чну м╕сцеву укра╖нку, яку звали Любою. Пов╕домлявся ще один ц╕кавий факт: тепер подружжя оренду╓ три великих стави загальною площею 36 гектар╕в. Подумалося: н╕мецькою мовою «ф╕шер» якраз ╕ означа╓ «рибалка». Може, Манфред генетично був запрограмований на такий фах? Голос предк╕в – р╕ч серйозна, проти природи н╕чого не вд╕╓ш… Одне слово, хот╕лося глибше досл╕дити ситуац╕ю, тому одного сонячного ранку, закинувши за плеч╕ невеликий рюкзак, автор цих рядк╕в вирушив автобусом на п╕вн╕ч област╕. Заодно прихопив ╕з собою к╕лька номер╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» для наших давн╕х передплатник╕в з Червонограда та Сосн╕вки. В╕д них же д╕знався, що м╕сцевий люд таки дещо чув про н╕мця-романтика. Нав╕ть розпов╕ли мен╕ ╕стор╕ю про те, як дов╕рливий Манфред спочатку набрав сторож╕в для охорони ставу, але пот╕м передов╕рив цю службу собакам. Адже м╕сцев╕ хлопц╕ виявилися охоронцями радянського «розливу» — могли й для себе коропц╕в наловити (х╕ба ж це д╕ло, коли «чоботар без чоб╕т»?). Тако╖ лог╕ки Манфред не розум╕в, тому й вчинив прагматично ╕ мудро, по-н╕мецьки.
Дорога в╕д Червонограда до Комарова пролягала через в╕ков╕чний сосновий б╕р. Щоправда, останн╕м часом тут з’явилося дек╕лька великих вирубок, але загалом цей л╕совий масив — справжн╓ царство природи. У п╕вн╕чн╕й частин╕ його зм╕йкою перер╕за╓ р╕чечка з поетичною назвою Б╕лосток (у Польщ╕ й м╕сто ╓ таке!), яка впада╓ у Зах╕дний Буг. Але перед цим вона ще утворю╓ ц╕лий каскад ставк╕в. Ставки й л╕совий масив поряд – це справжн╕й рай для комар╕в. Поки д╕йшов до господарства Ф╕шер╕в, руки й обличчя були обкусан╕ ними. Недаремно ж ╕ назва села така — Комар╕в! Але й кр╕м них пом╕тив деяку живн╕сть: б╕лочок на соснах, лебед╕в на озер╕… А ще прочитав напис на щит╕: «Колон╕я чапл╕ с╕ро╖». Отже, Манфред за сум╕сництвом виявився ще й справжн╕м охоронцем природи. ╤нший щит попереджав, що ловити рибу, купатися в ставках ╕ розводити багаття на берез╕ забороня╓ться. А так – прогулюватися, в╕дпочивати можна, хоча й з деякими обмеженнями, до 22-00. Одним словом, шматочок ╢вропи, т╕льки трохи б╕льше свободи.
* * *
В тому, що собаки можуть нести службу не г╕рше в╕д сторож╕в, я згодом переконався. Вони не мали твердого нам╕ру мене покусати, але змусили чекати на господар╕в. Точн╕ше, на господарку, бо, як з’ясувалося, Манфред кудись ненадовго по╖хав. Проте в╕вчарки у Манфреда виявилися дуже добрими, принаймн╕ вони приятелюють з десятком котик╕в… А для котячого царства тут взагал╕ рай – ст╕льки риби! Ось т╕льки пан╕ Люба в╕дразу попередила — ╖╖ м╕сце сьогодн╕ б╕ля плити, бо ось-ось мають при╖хати гост╕ з Н╕меччини. Однак погодилася трохи розпов╕сти про захоплення чолов╕ка.
— Жити на природ╕, на берез╕ великого ставу – це була давня мр╕я Манфреда. Але щоб зробити штучний став треба не лише вирити котлован, але й чекати ще десять рок╕в, поки там бодай жаби з’являться… Та й грош╕ для цього потр╕бн╕ чимал╕. Одним словом, у Н╕меччин╕ це дуже складно. Тепер уже й на Льв╕вщин╕ взяти в оренду великий став стало великою проблемою, але ми це зробили ще в 1999 роц╕, тод╕ було трохи легше. В район╕ ми стали «п╕онерами» приватного риборозведення, ╕, дивлячись на нас, це почали робити й ╕нш╕. А спочатку люди боялися… З Манфредом, до реч╕, ми познайомилися ц╕лком випадково. В╕н мав друга, Рейнарда Дещак╕вського, батько якого (р╕дний брат мого д╕да) свого часу був вивезений до Н╕меччини. Але в того закохалася молода н╕мкеня, ╕ так наш родич назавжди залишився в Н╕меччин╕. П’ятнадцять рок╕в тому Рейнард вир╕шив пров╕дати свою р╕дню на Червоноградщин╕ ╕ запросив Манфреда ╕з собою. Того не довелося довго вмовляти, адже в╕н любив мандрувати, а Укра╖на в його розум╕нн╕ була якоюсь казковою кра╖ною, ледь не «землею об╕тованою»… Тож ми й познайомилися у мо╖й хат╕. Перед цим ╕ в╕н, ╕ я мали невдал╕ спроби шлюбу. Манфред п╕дкорив мене сво╓ю галантн╕стю, працелюбн╕стю, добротою… ╤ зна╓те, наш укра╖нсько-н╕мецький союз виявився дуже продуктивним. Оск╕льки я — м╕сцева ╕ добре знаю укра╖нську специф╕ку, нашу справу вдалося владнати набагато швидше. Та й мови нашо╖ в╕н спочатку не розум╕в, йому довелося ╖╖ вчити з нуля. ╤ я зас╕ла за п╕дручники… Тепер ми сп╕лку╓мося в родин╕ переважно н╕мецькою, тому що два роки тому Манфред прив╕з сюди свою 97-р╕чну маму. Але коли до нього при╖здять гост╕ ╕ роблять спробу заговорити рос╕йською чи польською, в╕н категорично перебива╓ сп╕врозмовника: «Тут — Укра╖на! Треба говорити по-укра╖нськи! Я розум╕ю укра╖нську мову!»

— А мама Манфреда? Як ╖й тут, у нас?
— Природа ╖й подоба╓ться ╕ на нашому об╕йст╕ ╖й добре. Але коли ми брали ╖╖ кудись ╕з собою, вона дуже дивувалася: чому укра╖нц╕ не можуть зробити соб╕ гарн╕ асфальтован╕ дороги? Адже тут така багата ╕ гарна земля! Хай би й дороги були в╕дпов╕дними…
— Я чув, що недалеко в╕д Луцька поселився голландець, який став фермером, вирощу╓ велик╕ врожа╖ картопл╕. А на Явор╕вщин╕ фермером став американець. Справи у них йдуть непогано, тобто виграють т╕ люди, як╕ не бояться бути «п╕онерами»…
— Тут ╕ в Сокал╕ ╓ текстильна фабрика, яку заснували датчани. Вони там ефективно господарюють. ╤ноземц╕ хочуть сюди ╖хати, нав╕ть жити тут готов╕, але наша система багатьох в╕дштовху╓. Вс╕х приваблю╓ укра╖нська земля, але нам треба навчитися сприяти налагодженню б╕знесу як сво╖х людей, так ╕ при╖жджих. Тод╕ Укра╖на стане набагато заможн╕шою!
* * *
…Манфред п╕д’╖хав трохи п╕зн╕ше. Прикро, що тод╕ нам так ╕ не вдалося спок╕йно, не посп╕шаючи, посп╕лкуватися. Але я не ображався — адже при╖хав без попередження… Домовилися зустр╕тися п╕зн╕ше ╕ присвятити веч╕р розмовам про землю, л╕си та озера. Про красу Н╕меччини ╕ красу Укра╖ни. Чекатиму на цю зустр╕ч! Але й того, що побачив сьогодн╕, було ц╕лком достатньо для усв╕домлення просто╖ ╕стини: працелюбн╕, активн╕ люди завжди мають великий шанс жити заможно, та ще й у гармон╕╖ з природою. Цей шанс, безумовно, ма╓ б╕льш╕сть укра╖нц╕в. Бо де ще на св╕т╕ ╓ така гарна земля?

Серг╕й Лащенко

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 07.10.2011 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9427

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков