Версiя для друку Обговорити в форумi

Творчість істинно народного майстра нерозривно пов’язана з епохою та середовищем, у якому йому випала доля жити і працювати. У цьому сенсі життєвий і творчий подвиг уславленої майстрині народного вишивання Віри Роїк – визначне і самобутнє явище у вітчизняному мистецькому колі. Ровесниця ХХ століття, що сколихнуло світ виром буремних революцій і війн, боротьбою та знаковими перемогами, вона зуміла показати людству красу життя і любов до батьківщини, якими щедро наповнила свої високохудожні, знані та оцінені кількома поколіннями витвори.
За свій творчий вік майстриня оволоділа більш як трьомастами видами вишивки і здобула славу справжньої легенди народного мистецтва. Її роботи – це барвисте мереживо технік, мотивів, кольорів, у якому знайшли відбиток прадавні традиції художньої вишивки різних регіонів України з усією багатозначністю їхньої символіки та змісту. У витворах цієї тендітної жінки віддзеркалилися життєва мудрість і досвід поколінь, ритмами народних мелодій перенесені нитками на полотно.
Вишивка стала для Віри Роїк джерелом мистецьких пошуків, філософських роздумів і тим світочем, що впродовж усього життя спонукав до невпинного руху вперед, самовдосконалення та навчання інших. Для своїх численних послідовників та учнів, дослідників і знавців творчості вона завжди була не просто вчителем і митцем, а й взірцем життєдайного оптимізму, мужності та нескоримості, доброти та щиросердності. Незрівнянна майстриня голки і нитки, вона палко і натхненно проповідувала та прищеплювала любов до національної культури, яку вірно пронесла крізь усе своє життя.
Виставки з виробами Віри Роїк побачили шанувальники мистецтва вишивки не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу. У нашому музеї вона побувала ще задовго до своєї першої в ньому виставки. На фото 1968 року зафіксовано момент дружнього спілкування майстрині з директором музею В. Нагаєм (1914-1982) і зберігачем фондів М. Кулішовою (1906–1994). Згодом музейна колекція поповнилася і виробами В. Роїк – рушниками, серветками, наволочкою, ювілейним альбомом з обкладинкою її роботи.
Здається, час став вірним другом Віри Сергіївни, даючи їй сили та наснагу творити і передавати свої знання. Привітна і світла особистість, її вроджені інтелігентність та відчуття гумору завжди підкоряли співрозмовників. У спілкуванні вона – неперевершений оповідач, з перших слів якого відчувалися глибокі знання, помножені на непростий життєвий досвід, жагу творити і навчати. А барвистість мови – то від таланту оспівувати красу на полотні.
Влітку 2005 року виставка «Український рушничок» у музеї оформлялася під пильним керівництвом її автора. Пригадую, як поріг закладу неквапно переступила сивочола жінка. У свої 94 роки вишивальниця охоче ділилася спогадами, випромінювала оптимізм і планувала майбутнє. На відкритті виставки теплі слова на адресу Віри Сергіївни пролунали від доктора мистецтвознавства, доктора філософських наук, доктора богословських наук Д. Степовика, народного художника України С. Нечипоренка, музейних співробітників і численних шанувальників, яких зібрала під одним дахом любов до неї та її мистецтва.
Творчість Віри Роїк, безумовно, живе поза часом і давно перестала належати тільки українському народові. Її світлий образ і щира душа навічно закарбувалися в пам’яті палких послідовників та учнів, а сповнені сонця і тепла витвори прикрашають численні музейні та приватні колекції в Україні та за кордоном.

Адріана ВЯЛЕЦЬ,
генеральний директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва, заслужений працівник культури України

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 30.09.2011 > Тема "Душі криниця"