"Кримська Свiтлиця" > #20 за 30.09.2011 > Тема "Українці мої..."
#20 за 30.09.2011
ТРИ ЗУСТР╤Ч╤ З МИСТЕЦТВОМ КРАСИ
...Пам’ятаю, як у 1967 роц╕, коли я працювала у Льв╕вському музе╖ укра╖нського мистецтва, мене покликала В╕ра ╤лар╕он╕вна Св╓нц╕цька, в╕дома досл╕дниця укра╖нського мистецтва, зокрема ╕конопису, музе╓знавства. З рад╕стю сказала: «Ра╖со, до нас при╖хала талановита вишивальниця родом з Полтавщини. Вона дуже добре зна╓ вишивку Слоб╕дсько╖ Укра╖ни. Зайд╕ть до мне». Я зайшла в ╖╖ робочу музейну к╕мнату. Застала сидячих за столом двох усм╕хнених ж╕нок. Познайомилася з В╕рою Серг╕╖вною. Обидв╕ мо╖ сп╕врозмовниц╕ наввипередки одна одн╕й стали висловлювати сво╖ думки про необх╕дн╕сть робити все можливе, щоб збер╕гати ╕ розвивати багатющ╕ мистецьк╕ традиц╕╖ вишивок в ус╕х рег╕онах Укра╖ни. Розмова була дуже ц╕кава. Я чула ╖хн╕ ствердження, що незбереження вишивально╖ краси – гр╕х. Коли ж говорилося про вишивку Полтавщини, то В╕ра Св╓нц╕цька розстелила на стол╕ привезен╕ В╕рою Ро╖к вишит╕ рушники, сорочки, фартушки, декоративн╕ серветки та ╕нш╕ вироби, р╕знофункц╕ональн╕ за призначенням, вишит╕ на основ╕ традиц╕йного вишивального мистецтва Полтавщини, сказала: «Ось про таких людей – вишивальниць треба дбати, п╕дтримувати. ╥хн╕й досв╕д сл╕д знати, вм╕ти його розум╕ти, вивчати його та примножувати». Ця перша зустр╕ч з В╕рою Ро╖к запам’яталася мен╕ до сьогодення. Я в╕дчула ╖╖ прагнення якомога б╕льше часу вид╕лити на ознайомлення з фондами льв╕вських музе╖в, з вишивкою окремих рег╕он╕в Укра╖ни. Вона не дбала про побутов╕ умови перебування у Львов╕. ╥й не вистачало на це часу. Я запросила ╖╖ пожити у мо╖й квартир╕. Вона радо погодилася. Ми мали можлив╕сть б╕льше часу обм╕нюватися думками про укра╖нську вишивку. В╕ра Ро╖к була весь час прив╕тна, зосереджена. В усьому в╕дчувався ╖╖ профес╕онал╕зм, ф╕лософсько-правдивий, практичний досв╕д як у справ╕ оц╕нки якостей вишивок, так ╕ опубл╕кованих праць про не╖, розум╕ння питань ╕стор╕╖, теор╕╖ ╕ практики укра╖нського вишивального мистецтва. Я уважно слухала розпов╕д╕ про ╖╖ славний р╕д, зустр╕ч╕ в дово╓нний час з ╢. Скаржинською, родичами А. Керн, А. Макаренком, П. Мирним, сво╖м родичем В. Короленком, наставником-порадником в ╖╖ житт╕, та ╕ншими. Як же можна не оц╕нити те, що великий письменник В. Короленко присвятив семир╕чн╕й В╕р╕ Сосюрко св╕й в╕рш на день народження 25 кв╕тня 1918 року, побажав ╖й добра в житт╕ та осво╓нн╕ вишивання. А воно не завжди було сонячним. Довелося переживати ╕ матер╕альн╕ труднощ╕, част╕ пере╖зди, контуз╕ю п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, покал╕чення право╖ руки, поранення чолов╕ка на в╕йн╕ та мати сили для життя, зум╕ти навчитися вправно вишивати л╕вою рукою. В ╖╖ розпов╕дях не в╕дчувалося нар╕кань на долю. Вона вм╕ла г╕дно переживати житт╓в╕ незгоди ╕ в╕рити в перемогу добра ╕ краси. В╕ра Ро╖к у сво╖й житт╓в╕й наземн╕й дороз╕ часто була над проваллям, та набиралася сил, п╕дн╕малася ╕ д╕йшла до вершин мистецько╖ слави, творчих усп╕х╕в, неспод╕ваних, добрих, ц╕кавих под╕й. Х╕ба ж це не диво, що через 81 р╕к життя правнучка В. Короленка у в╕дгуку на персональну виставку написала, звертаючись до В╕ри Ро╖к з╕ словами, що вона ╖╖ глибоко поважа╓, любить ╕ гордиться, що у не╖ така родичка не т╕льки по кров╕, але й по духу. Написала в╕рш «Исповедь» з п╕дписом Наталя Ляхович (Короленко). В╕ра Ро╖к ум╕ла сво╖ми вишивками хвилювати людськ╕ душ╕. Це в╕дчувалося на перш╕й зустр╕ч╕ з нею. На мо╓ запитання, в кого ж вона вчилася вишивати по сут╕ з 10-р╕чного в╕ку, в╕дпов╕ла, що ╖╖ мама була художником-граф╕ком. Вона ╖╖ спрямовувала на вивчення в школах музичного, образотворчого, балетного мистецтва, вчила важлив╕й науц╕ – любити мистецтво р╕дного народу. В╕ра Ро╖к наголосила, що для не╖ було дуже важливим навчання в Полтавськ╕й Мар╕╖нськ╕й г╕мназ╕╖, на роб╕тфац╕ Полтавського ╕нституту с╕льськогосподарського буд╕вництва. Та найвищою школою для не╖ була Лубенська вишивальна арт╕ль. Там талановит╕ полтавськ╕ вишивальниц╕ з р╕зних с╕л, особливо Засулля, були, як говорила В╕ра Ро╖к, наймудр╕шими вчителями. У них вона навчалася р╕вненько стелити численн╕ граф╕чно-др╕бненьк╕ ст╕бки у розма╖тих орнаментально-композиц╕йних вир╕шеннях полтавсько╖ вишивки. Для мене було дуже важливо дов╕датися про детал╕ орган╕зац╕йно-навчально╖ роботи у вишивальн╕й арт╕л╕, значення творчо╖ сп╕впрац╕ народних вишивальниць ╕ художник╕в-профес╕онал╕в. Бо ж це важлив╕ основи розум╕ння того, чому в св╕т╕ (Англ╕╖, Япон╕╖, США, ╢вроп╕) тако╖ популярност╕, високо╖ оц╕нки зазнавала полтавська вишивка. В╕ра Ро╖к все сво╓ життя намагалася вивчити до найтонших нюанс╕в творч╕сть народних майстр╕в ╕ художник╕в-профес╕онал╕в, що працювали в галуз╕ вишивального та модель╓рного мистецтва. Уже в 1936 роц╕ ╖╖ вишивки усп╕шно експонувалися на Всесоюзн╕й виставц╕ самод╕яльного мистецтва в Москв╕. ╥╖ участь у виставках дово╓нного часу викликала сво╓р╕дну потребу дал╕ працювати, реал╕зовувати сво╖ задуми в осучасненн╕ традиц╕й вишивального мистецтва Полтавщини. Майже щоденно займалася вишивальною роботою. В 1963 роц╕ зак╕нчила курси з вишивки, крою та шиття Художнього навчального комб╕нату в Москв╕. Стала брати участь у численних виставках ╕ готувати – орган╕зовувати персональн╕ виставки. Особливу увагу прид╕ляла проведенню навчально╖ роботи в р╕зних формах ╕ методах педагог╕чно╖ роботи з молоддю, вс╕ма, хто бажав вчитися вишивальн╕й справ╕. П╕д час друго╖ зустр╕ч╕ з В╕рою Ро╖к в С╕мферопол╕ я мала можлив╕сть ознайомитися з ╖╖ власною ц╕кавою, але дещо завимогливою методикою навчання учн╕в вишивати, п╕знавати мистецьку сутн╕сть вишивок, ╖х художньо-виражальн╕ засоби, ум╕ння п╕дбирати для вишивання матер╕али, тканини ╕ нитки за структурою ╕ кольором. Особливу увагу прид╕ляла В╕ра Ро╖к удосконаленню техн╕к вишивання, зокрема, таких, як полтавський рушниковий шов вир╕зування, виколювання, насипочка, лиштва, лям╕вка та ╕нш╕. ╥╖ вишит╕ вироби – зразково-показов╕ виразники граф╕чно╖, техн╕чно╖, орнаментально╖, живописно╖ культури вишивального мистецтва. Вона зум╕ла сво╓р╕дно возвеличити найтипов╕ш╕ мотиви полтавсько╖ вишивки – «дерев життя», «кв╕тучих дерев», «калини», «дубового листя», «в╕ночк╕в», «фантастичних птах╕в», як╕ немовби зл╕тають у п╕днебесся, «качечок» – сидячих, стоячих, летючих. ╥хн╕ голови – з кв╕тами, галузками, а хвостики – немов розкв╕тл╕ брунечки та багато ╕нших. Нема╓ меж у ╖х творч╕й ╕нтерпретац╕╖. Особливо ориг╕нальн╕ хрещат╕, есовидн╕ мотиви, розетки, ромби, кружальця, променист╕ сонечка, величав╕ антропоморфн╕ мотиви. Зум╕ла В╕ра Ро╖к у розма╖тих формах показати багатство геометричних, геометризовано-рослинних, кв╕ткових мотив╕в, як╕ вза╓моузгоджен╕ в складн╕ орнаментальн╕ та сюжетн╕ композиц╕╖. Щодо колористично╖ гами, то вона досконало виразила сво╓ бачення декоративно╖ ефективност╕ вишивок б╕лими нитками на б╕лому фон╕, червоними ╕ чорними нитками з вид╕ленням одного дом╕нуючого – червоного, вкраплення до червоних, чорних вишивальних ниток – оранжевих, золотистих, зелених та ╕нших. Багатокол╕рна гама ╖╖ вишивок на кольоровому фон╕ тканин. Нелегко осмислити розма╖ття художньо-виражальних засоб╕в вишивок В╕ри Ро╖к. Вона сп╕вроб╕тничала з прац╕вниками обласних в╕дд╕л╕в культури, Будинк╕в народно╖ творчост╕, Будинк╕в учителя, ╕нших заклад╕в, до яких в╕дносилися питання осв╕ти, навчання, орган╕зац╕╖ занять з народного декоративного мистецтва, особливо вишивального. В╕ра Ро╖к зум╕ла орган╕зувати сво╓р╕дну школу укра╖нсько╖ вишивки в Криму. Об’╓ктивн╕ слова про В╕ру Ро╖к президента М╕жнародних прем╕й, академ╕ка Костянтина Бобрищева: «Про не╖ пишуть книги, науков╕ досл╕дження, зн╕мають к╕ноф╕льми. Нею дивуються як феноменом у мистецтв╕. Нею захоплюються… ╥╖ мислення, ф╕лософський склад св╕тосприйняття, образн╕сть висловлювань просто вражають». Про не╖ написан╕ ╕ пишуться окрем╕ статт╕, нариси, книги, каталоги, буклети та ╕нше. ╥хн╕ автори – в╕дом╕ державн╕ д╕яч╕, академ╕ки, мистецтвознавц╕, етнографи, письменники, журнал╕сти та ╕нш╕. Серед них – О. Федорук, Д. Степовик, М. Сел╕вачов, В. Щербак, Т. Кара-Василь╓ва, Р. Чмелик, ╢. Шудря та багато ╕нших. Заслуговують на особливу увагу в╕дгуки на численн╕ виставки В╕ри Ро╖к. У них — всенародн╕ щир╕ враження в╕д оглянутих витвор╕в, ╕ головне – висловлен╕ справедлив╕ критер╕╖ оц╕нки ╖х мистецьких ц╕нностей. Заслугову╓ окремого досл╕дження поява у В╕ри Ро╖к все нових ╕ нових ╕дей, ╖╖ ф╕лософських задум╕в як у створенн╕ орнаментальних, тематичних вишитих витвор╕в, так ╕ ╖х показу людям через орган╕зац╕ю персональних виставок як сво╓р╕дних зв╕т╕в. Наприклад, орган╕зац╕╖ численних виставок до юв╕лейних дат, свят м╕ст тощо. Як важливе явище звучить назва ╖╖ пересувних виставок «Укра╖нський рушничок» у багатьох м╕стах Укра╖ни та заруб╕жжя. До них надрукован╕ буклети з фотограф╕ями ╕ авторськими словами: «Кожен рушничок – то спалах душ╕ мо╓╖, то частина життя, то доля моя…». Вважаю знаменною под╕╓ю на початку ХХ╤ стол╕ття орган╕зац╕ю ╖╖ персонально╖ виставки – великого турне по обласних центрах Укра╖ни. У Львов╕ в залах Музею етнограф╕╖ та художнього промислу ╤нституту народознавства НАН Укра╖ни в╕дкриття виставки в╕дбулося 28 липня 2006 року. Я з хвилюванням ╕шла на третю зустр╕ч з В╕рою Ро╖к. Ефектно виглядали експонован╕ витвори ╖╖ внучки Ал╕ни ╕ правнучки Юл╕╖. В╕ра Серг╕╖вна сид╕ла в кр╕сл╕ з г╕дно п╕днятою головою ╕ уважно дивилася на в╕дв╕дувач╕в. Я зайшла до виставково╖ зали, побачила автора вишивок ╕ п╕шла до не╖, а вона здалеку мене вп╕знала, голосно сказала: «Ра╓чка». Зробила спробу привстати, та я скор╕ше п╕д╕йшла до не╖. Прив╕талася. ╥╖ пам’ять мене здивувала. Вона детально пам’ятала про наш╕ зустр╕ч╕ ╕, як не дивно, узори вишивок, як╕ ми анал╕зували… Ус╕ в╕дв╕дувач╕ виставки були захоплен╕ ╖╖ житт╓ствердними помислами, розум╕нням зм╕сту краси ╕ добра в житт╕. Я запитала: «Як же це ви такий геро╖чний вчинок зробили, що ╖здите по вс╕й Укра╖н╕?» Вона усм╕хнулася ╕ сказала мен╕: «Все син Вадим допомага╓, внучки ╕ правнучки». Нас ╓днало вза╓морозум╕ння значення ╓диних син╕в у нашому житт╕. Мама ╕ син. Важко висловити зм╕ст цих сл╕в. В╕ра Ро╖к розпитувала мене про мого сина Олександра ╕ розпов╕дала про свого Вадима. Сказала, що ми повинн╕ дякувати Господу, що наш╕ сини так сердечно п╕дтримують обрану нами долю – вишивки укра╖нського народу. Син геро╖чно╖ ж╕нки В╕ри Ро╖к – Вадим ус╕х нас при╓мно вразив увагою, любов’ю до сво╓╖ матер╕. Мене схвилювали його слова: «Я дуже багато бував за кордоном ╕ можу сказати, що красив╕шо╖ в╕д Укра╖ни нема╓ кра╖ни в св╕т╕. Бо тут прославлена земля мо╖х батьк╕в, земля моя ╕ мо╖х д╕тей та внук╕в, земля, кр╕зь яку в мене пророста╓ кор╕ння мого славетного роду, яка сво╖м барвистим розма╖ттям перейшла на рушники, вишит╕ руками мо╓╖ неньки – В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к». Ц╕ слова – головн╕ в мо╖х роздумах про велич, глибинну сутн╕сть вишивального мистецтва укра╖нського народу. Воно — феноменальне явище нац╕онально╖ культури укра╖нц╕в, загальновизнане в усьому св╕т╕. Його високомистецька ц╕нн╕сть, духовно-ф╕лософська сутн╕сть, багатство художньо-виражальних засоб╕в обумовлен╕ талановит╕стю незчисленних автор╕в. Це вони впродовж тисячол╕ть зум╕ли виразити сво╖ св╕тоглядн╕ помисли, в╕рування, вм╕ння, розум╕ти ╕ творити красу, нести добро людям ╕ рад╕сть. Пам’ять про творц╕в цього житт╓рад╕сного мистецтва укра╖нського народу ми зобов’язан╕ зберегти назавжди.
Ра╖са ЗАХАРЧУК-ЧУГАЙ, доктор мистецтвознавства, професор, старший науковий прац╕вник ╤нституту народознавства НАН Укра╖ни
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 30.09.2011 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9413
|