Версiя для друку Обговорити в форумi

Спочатку було Слово...

Центр Маріуполя. Великий побутовий комплекс. Скло і бетон. Так сучасно виглядає Централізована бібліотечна система міста. Але чи відповідає сучасному вигляду споруди зміст закладу, призначеного нести людям розумне і вічне?
Зразу в фойє відвідувач може швидко одержати квиток члена бібліотеки або зробити ксерокопію, сканування потрібних документів. Нікуди не треба виходити – зручно! Тут же на нижньому поверсі розташований Літературний музей. Він починається з портрета О. Пушкіна, який колись проїжджав неподалік у Приазовських степах, мандруючи до Одеси. Поряд стенд Т. Шевченка. Чи був Шевченко у Приазов’ї? Місцевий краєзнавець А. Проценко знаходить підтвердження можливості такої події. Безсумнівний факт - відомий маріупольський грек Феоктист Хартахай приятелював з Шевченком, коли обидва жили у Петербурзі, та виголосив промову над його могилою українською мовою. Житель Маріуполя, грецький поет Григорій Костоправ був першим, хто переклав Шевченківський «Заповіт» новогрецькою (румейською) мовою. Деякий час жили у нашому краї письменник О. Серафімович, ціла плеяда відомих поетів – В. Мамнєв, М. Берилов, А. Шапурма. Саме тут часто проходять презентації книжок місцевих письменників.
Піднявшись на другий поверх бачимо зручні крісла та журнальні столики для роботи читачів з каталогами. Завідувач інформаційно-бібліографічного відділу Надія Герасимова через комп’ютерну базу даних допоможе вам знайти будь-який правовий документ, адже у 2007 році ЦБС змогла придбати ліцензійну пошукову систему нормативних актів України - НАУ. Вона коштує дорого, але тепер жоден запит мешканця міста не залишається без відповіді. «Для незахищених верств населення у нас проводяться безплатні правові консультації студентами юридичного факультету Маріупольського державного гуманітарного університету. Це дуже корисна справа, особливо для пенсіонерів, - ділиться новинами пані Герасимова. - Крім того, маємо систему автоматизованого каталогу «ІРБІС». У нас не буває черг, хоча люди приходять з ранку до вечора! Взагалі робота ЦБ ім. В. Короленка повністю комп’ютеризована. Це виводить наш заклад на високий сучасний рівень».
Довга по-південному світла галерея з великими діжками квітучих китайських роз. Уздовж неї - портрети видатних письменників, символіка України. Влітку тут спекотно, але відчинивши двері у читальні зали, можемо з полегшенням зітхнути: кондиціонер робить температуру приміщень зручною для праці над літературою. У залі періодичних видань розкладає по поличках щоденні надходження завжди усміхнена Тетяна Кір’якулова. Газети й блискучі журнали ознайомлюють читача з подіями в Україні та світі. На стендах завжди можна знайти останні числа «Києва», «Сучасності», «Філософської думки». Студенти міста цінують ці змістовні видання. Поряд читацький зал із міськими раритетами. Тендітна Наталя Кібкало настільки знає свою справу, що навіть із зав’язаними очима може швидко знайти книги з найскладніших питань. Саме сюди потрапляють ще «гарячі» довідники та підручники з менеджменту, політики, економіки, які користуються найбільшим попитом. Читальний зал зберігає нові розкішні видання «Тарас Шевченко» у 12 томах, «Енциклопедію сучасної України» й безліч інших.
Нарешті потрапляємо в кабінет директора ЦБС м. Маріуполя, заслуженого працівника культури України, лауреата конкурсу «Маріупольчанка 2001 року» Людмили Гуркової.
- Як Вам вдається мати сучасне обладнання, меблі й багато нових надходжень, коли багато бібліотек скаржаться на всілякі негаразди? – хочу дізнатися секретів у господарки кабінету. - Поділіться таємницею успіху!
- Жодних таємниць нема, - заперечує пані Гуркова. - У нашій роботі найголовніше – фінансування. Маріупольські заводи-гіганти працюють стабільно, тому й місто забезпечує нас фінансами досить щедро. Але до нашої системи входить 14 філій по місту і близьких до нього районах, плюс наша головна бібліотека ім. В. Короленка. Маємо трохи і позабюджетного фінансування, завдяки тим послугам, які самі робимо читачам. Це копіювання на ксероксі, можливість для відвідувачів брати літературу на ніч додому, послуги з підбору потрібних документів в електронній мережі, їхнє роздрукування. Такі послуги приваблюють людей, а нам надають додаткових грошей. Саме тому ще у 1993 році ми перші з бібліотек області змогли придбати 3 комп’ютери і почали поступово запроваджувати новітні технології. Нині не тільки у Центральній бібліотеці, але й у філіях переходимо до роботи на електронних носіях, що підвищує якість обслуговування читачів.
- Це добрий почин, і я не дивуюсь, що він народився саме у Вас, Людмило Василівно. Адже про Вас працівниці кажуть: «Пані Гуркова – це справжній «вічний двигун». Вона зранку приходить з новою ідею, а надвечір та ідея вже втілена у життя!» Ваша відзнака од Міністерства культури і туризму за багаторічну працю та перемога в регіональному конкурсі майстерності «Обличчя культури» - тому підтвердження.
- Так, цікаві ідеї виникають досить часто, але це не тільки моя заслуга. Цьому сприяє можливість обмінюватись досвідом з фахівцями різних країн. Мені, наприклад, вдалось побувати у Німеччині та Данії в складі делегацій від Інституту підвищення кваліфікації нашого міністерства. Такі поїздки здійснюються за програмою «Європейські стратегії розвитку бібліотек». Працівниці нашої установи вже 15 років відвідують у кримському місті Судак міжнародні конференції «Бібліотечні та інформаційні ресурси в сучасному світі». Також ми зустрічаємось з українськими колегами з різних областей держави під час заходів за програмою «Схід – Захід». Після таких зустрічей голова сповнюється незабутніх вражень, а руки самі просяться зробити щось нове. Але про це ліпше розкажуть наші невтомні жіночки.
Переходжу до кабінету головного методиста бібліотек м. Маріуполя Ольги Подтинної. Тут бачу комп’ютер і стелажі з довідниками. Розмову починаю з історії бібліотечної справи в місті.
- Перша публічна бібліотека Маріуполя відкрилась у 1904 році на Олександрівській площі, – без напруги згадує дати пані Подтинна. – Кілька разів та бібліотека змінювала місце свого розташування, у 1923 р. була названа на честь Володимира Короленка з нагоди його 70-річчя. У 1976-му кілька районних бібліотек об’єднались в єдину систему, що зараз нараховує 15 складових. Приморський Маріуполь може пишатись сторічною історією розвитку культурних закладів!
- Міцне підґрунтя – запорука гарної споруди, - погоджуюсь я. – Але зараз мене цікавить теперішнє надходження української літератури до ЦБС та її використання. Чи є пріоритети в закупівлі українських книжок?
- Українську літературу ми отримуємо постійно. Багато довідкової літератури нам надходить по обміну з Донецької обласної наукової бібліотеки ім. Н. Крупської. Також постійно її замовляємо та закуповуємо самі, вивчивши попит. У тому нам допомагає тісна співпраця з методичним центром Маріупольського управління освіти. Починаючи з 2006 р., ми запрошуємо до себе вчителів міста, насамперед філологів. Пропонуємо теми лекцій у Літературному музеї, інформуємо про новинки. Кожне помітне видання, насамперед книжки переможців літературного конкурсу «Коронація слова», ми закуповуємо, незважаючи на їхню ціну. Крім того, у нас створена медіотека відеофільмів та DVD, що містить багато художніх фільмів за творами українських, російських, грецьких письменників-класиків. Учителі та студенти цим матеріалом охоче користуються, - підсумовує методист О. Подтинна.
До спілкування приєднується заступник директора Наталя Кудинова.
- Багато місцевих поетів і прозаїків дарують нам свої твори, адже тільки бібліотека збереже їх на довгі роки. Деякі політики також роблять благодійну справу. Наприклад, колишній мешканець нашого міста Михайло Поживанов передав 1000 примірників української та англійської літератури. Дуже щедрою дарувальницею була дружина екс-президента Катерина Ющенко. У 2006 році вона направила бібліотекам Донецької області розкішні альбоми про життя, побут, мистецтво українців. Ми завжди представляємо ці чудові видання на наших виставках. Але найбільша наша гордість – це Канадський центр!
В абонементному залі найголовніше місце відведено надходженням Канадсько-українського бібліотечного центру, відкритого у 2001 році з ініціативи Канадського товариства приятелів України. Маріупольський центр був 14-тим на теренах незалежної України.
Головний бібліотекар Лілія Козінченко повідомляє: «Центр відкривав голова Канадського товариства Степан Горлач, який хрестив новонароджену Україну власним хресним ходом. З ним були Микола Колодка, доктор Марія Фішер-Слиж – спонсори проекту. Подивіться, які чудові зібрання творів вони нам передали! – із захопленням показує відповідальна. – Тут повна «Історія України-Руси» Михайла Грушевського і його же «Історія української літератури», «Українська мала енциклопедія» Євгена Онацького, «Антологія української поезії», «Антологія українського оповідання». Усі ці видання користуються великим попитом у населення, насамперед у студентства».
Придивляюся і помічаю на поличках твори Дмитра Донцова, «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби, інші патріотичні видання, яких точно нема в інших бібліотеках. Приємно радує, що працівниці влаштовують виставки до дат, які у громаді Донеччини викликають дискусії: до 350-річчя Конотопської битви, 70-річчя проголошення Карпатської України на чолі з Августином Волошиним.
- А це наша гордість – справжні енциклопедії із Великобританії та Колумбії англійською мовою, є зв’язки і з іншими країнами, - показує далі Л. Козінченко. – Видання німецькою мовою нам надсилає Інститут Ґете при німецькому представництві у Києві, а чудову «Енциклопедію США» передав українсько-американський фонд «Корпус миру».
Здається, після того читача вже нічим не можна здивувати, але завбачливі бібліотекарі приберегли родзинку наостанок. То Інтернет-центр, де за комп’ютерами працює переважно молодь.
– Як Вам вдалося обладнати цілий комп’ютерний комплекс? – дивуюсь і запитую Вікторію Лісогор. – Це ж коштує купу грошей?
- Інтернет-центр, справді, дороге задоволення. Однак ми його маємо безплатно, оскільки виграли оголошений посольством США конкурс «Інтернет для читачів публічних бібліотек LEAP». 2001 року посольство перерахувало нам $24000. На них ми придбали комп’ютери і обладнання. Пізніше ще три рази вигравали конкурси американського посольства і отримали $4500.
- Це значні суми, і можна тільки дивуватись вашій наполегливості у співпраці з різними організаціями, - захоплююсь винахідливістю наших бібліотекарів. – А як маріупольці відреагували на появу Інтернет-центру в бібліотеці ім. В. Короленка?
- Коли ми відкривались, то була сенсація на все місто! Тоді комп’ютерів у людей було мало, а вихід на Інтернет взагалі мали одиниці. Ми же, за домовленістю з американцями, перші 2 роки працювали безплатно. Щоби дістатись до безплатного Інтернету, жителі записувались у чергу на кілька тижнів уперед, - згадує пані Лісогор.
- Які послуги, крім Інтернету, надає Ваш центр?
- Постійно робимо нові програми. На сьогодні є сайти «Бібліотека і влада», де зібрано усі закони й постанови Маріупольської міськради. Є база даних «Край» про краєзнавчі ресурси Донеччини в різних галузях. Для школярів та студентів маємо базу рефератів, курсових робіт. Усі ці документи ми можемо роздрукувати або записати бажаючим на CD, DVD-R. Початок нового навчального року ми відзначили відкриттям безплатної послуги виходу в WiFi-зону із читального залу для тих, хто має ноутбук, - додає бібліограф Інга Шульга. - У планах – організувати курси з української мови для бібліотекарів, які давно прагнуть вдосконалити свої знання.
Справді, немає меж розвитку у тих, хто прагне нового! Негаразди, які завжди бувають, перемагають лише слабких і загартовують сміливих. Нема сумніву, що ЦБС Маріуполя розвиватиметься і далі, оскільки її жінки-працівниці не самотні. Поруч з ними завжди 52 000 читачів, а це більш ніж одна десята усього населення Маріуполя.

Ірина МОЛЧАНОВА,
член НСЖУ, голова Маріупольської філії Союзу українок

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 23.09.2011 > Тема "Душі криниця"