Топ-новиною телев╕з╕йних новин та республ╕кансько╖ преси стала задекларована можновладцями реформа державно╖ системи охорони здоров’я населення. Будь-яка реформа ма╓ два вза╓мозалежн╕ фактори: з одного боку – це т╕, заради кого вона зд╕йсню╓ться (у даному випадку 99,99% населення кра╖ни за винятком 0,01 в╕дсотка держслужбовц╕в найвищого р╕вня та ол╕гарх╕в - перш╕ реформували п╕д себе «Феофан╕ю», ╕нш╕ – протоптали стежку до давно реформовано╖ медицини заруб╕жжя), з ╕ншого – т╕, чи╖ми руками вона буде зд╕йснюватися, - а це багатотисячний колектив л╕кар╕в, медсестер, управл╕нц╕в, як╕ складають робочу силу заплановано╖ реформи. Саме ╖хн╕ ╕нтереси ╕ повинн╕ визначати сутн╕сть реформаторських д╕й та ╕дей. В ╕нтерв’ю першого заступника глави Адм╕н╕страц╕╖ Президента ╤рини Ак╕мово╖ в╕д ╕мен╕ держави ╕ керованого нею ком╕тету з економ╕чних реформ чи не вперше ч╕тко задекларован╕ напрямки ╕ зм╕ст чергового державного прожекту (а може, проекту на цей раз?) у галуз╕ охорони здоров’я. У зм╕ст╕ стартуючо╖ реформи конкретно визначено ╖╖ ц╕л╕. Четвертим пунктом (з чотирьох проголошених) виступа╓ майбутн╓ п╕двищення статусу л╕каря. Щоправда, виника╓ запитання - чому цей пункт не перший? Бо хто ж буде вт╕лювати ц╕ ╕де╖ у життя, в╕д кого залежить ╖хн╕й к╕нцевий результат? ╤ як збираються реал╕зувати цю основоположну ╕дею? Невже доплата за як╕сть виконаних роб╕т у рамках коеф╕ц╕╓нта в╕д нин╕ д╕ючо╖ м╕зерно╖ ставки та ще й п╕сля обговорення медичною громадськ╕стю та затвердження М╕н╕стерством охорони здоров’я ╕ ╓ реальним шляхом вир╕шення проблеми? ╤люз╕я чи обман? До реч╕, ставка л╕каря-╕нтерна терапевтичного проф╕лю РКЛ ╕м. М. О. Семашка склада╓ на сьогодн╕ 1049 грн. Реформа деклару╓ три напрямки: оптим╕зац╕я мереж╕ л╕кувальних заклад╕в, перех╕д до програмно-ц╕льового методу ф╕нансування, впровадження контролю за як╕стю наданих послуг. Виника╓ запитання – серед усього цього перерозпод╕лу ╕ модерн╕зац╕╖ – де реальн╕ кроки щодо створення сучасно╖ матер╕ально-техн╕чно╖ бази, що в╕дпов╕да╓ запитам пац╕╓нт╕в, ╕ задля профес╕йно╖ д╕яльност╕ та задов╕льного соц╕ального статусу медичного прац╕вника? Зв╕дки мають узятися матер╕альний статок ╕ д╕агностично-л╕кувальн╕ можливост╕ с╕мейного л╕каря? Невже не ╓ очевидним той факт, що для усп╕шного вт╕лення реформи необх╕дно матер╕ально зац╕кавити ╖╖ реал╕затор╕в, створити хоча б близьк╕ до оптимальних умови ╖╖ зд╕йснення? Я сп╕лкуюся з╕ сво╖ми колегами з рег╕он╕в, що стали п╕лотними для апробац╕╖ реформаторських ╕дей: В╕нниц╕, Донецька, Дн╕пропетровська. У систему охорони здоров’я цих областей держбюджет не вклав жодно╖ додатково╖ коп╕йки для того, щоб проголошене було зреал╕зоване. Усе ма╓ вир╕шуватись за рахунок сумац╕╖ та перерозпод╕лу. Наче нев╕домо, що якщо сумувати вм╕ст двох жебрацьких торб, то нагодувати ╖хн╕х власник╕в не вдасться. Що ще диву╓, насторожу╓ ╕ породжу╓ сумн╕ви у д╕╓здатност╕ автор╕в пропоновано╖ реформи? У ц╕лях та засобах ан╕ слова про реформування системи п╕дготовки та переквал╕ф╕кац╕╖ медичних прац╕вник╕в. Склада╓ться враження, що н╕ влада, н╕ сусп╕льство н╕як не хочуть зрозум╕ти, що нин╕ функц╕онуюча система п╕дготовки л╕кар╕в в Укра╖н╕ д╕йшла до то╖ критично╖ точки, за якою сто╖ть завтрашн╕й профес╕йний крах! За роки незалежност╕ держава зробила ц╕лий ряд планом╕рних крок╕в, щоб зн╕велювати не т╕льки престижн╕сть л╕карсько╖ профес╕╖, а й зруйнувати успадковану в╕д СРСР систему як╕сно╖ п╕дготовки медичних прац╕вник╕в. Першим кроком було введення госпрозрахунково╖ системи навчання у медичних ВНЗ для громадян сво╓╖ ж держави (до цього не додумалися н╕ Сорбонна, н╕ Стокгольм, н╕ Кембридж, н╕ Прага з Краковом тощо) з поетапним скороченням держзамовлення. У результат╕ – зам╕сть найвищого конкурсу ел╕тних аб╕тур╕╓нт╕в у медичн╕ ВНЗ п╕шла потоком с╕ра маса випускник╕в шк╕льних коридор╕в, як╕ за сво╖м р╕внем п╕дготовки ще 10 рок╕в тому не змогли б претендувати на усп╕шне осво╓ння елементарних робочих профес╕й - «майстра машинного до╖ння» та «столяра III розряду» у профтехучилищах. ╤, як результат, – 50% нин╕шн╕х та вчорашн╕х випускник╕в медичних ВНЗ – то ╓ медичний баласт, не здатний н╕ л╕кувати, н╕ д╕агностувати, н╕ зд╕йснювати реформи. А з них же л╕плять с╕мейних л╕кар╕в-спец╕ал╕ст╕в, як╕ апр╕ор╕ повинн╕ вм╕ти ╕ знати на порядок б╕льше, н╕ж рядовий терапевт, пед╕атр, акушер-г╕неколог ╕ стати профес╕йним стрижнем оновлено╖ системи ОЗ. ╢дина над╕я на держбюджетних випускник╕в, як╕ прийшли у ВНЗ медичного проф╕лю за результатами незалежного тестового оц╕нювання в останн╕ три роки. Але ж ╖х всього 45–50% в╕д набору! Наступний крок – р╕зке скорочення ф╕нансування ВНЗ. Медичн╕ ╕нститути, як╕ за помахом чар╕вно╖ палички урядовц╕в ус╕ до одного стали ун╕верситетами та академ╕ями (ще й у переважн╕й б╕льшост╕ нац╕ональними!), отримують з держбюджетного столу р╕вно ст╕льки, ск╕льки необх╕дно на оплату м╕н╕мальних викладацьких ставок та студентських стипенд╕й, змусивши ректор╕в сп╕шно переквал╕ф╕куватись у господарник╕в з головним болем – чим заплатити за спожит╕ газ, тепло, воду, електроенерг╕ю, як розрахуватися з ремонтниками, постачальниками, буд╕вельниками? Про як╕сть навчально-науково-л╕кувального процесу вести мову стало недоречно та й небезпечно для подальшого працевлаштування. В╕драхування нерадивого студента ста╓ епопе╓ю ╕ музейною р╕дк╕стю... Трет╕й крок – сп╕шне й всеохоплююче переведення медичних ВНЗ на кредитно-модульну систему навчання. Жодних заперечень – при╓днання до Болонського процесу ╓ реальною (але не ╓диною) дорогою до загальносв╕тового осв╕тнього простору. Але ж ми в черговий раз винайшли сво╓ власне осв╕тн╓ «ноу-хау» - укра╖нський вар╕ант кредитно-модульно╖ системи навчання у медичних закладах найвищого р╕вня акредитац╕╖. Що це означа╓? Перераховую: реальна наповнюван╕сть академ╕чних груп 12–14 студент╕в зам╕сть 6–8; сп╕вв╕дношення студент-викладач 10:1 зам╕сть бажаного 6:1 й рекомендованих 4:1; матер╕альна база на р╕вн╕ 1960–1980 рок╕в минулого стор╕ччя; персональн╕ комп’ютери; електронн╕ терм╕нали; сучасн╕ адаптован╕ п╕дручники; ╕нтернет-мереж╕ на кожному робочому м╕сц╕ в аудитор╕╖ та гуртожитку «усп╕шно зам╕нюють» дерев’яна дошка й крейда в союз╕ з одним застар╕лим комп’ютером на 10-20 користувач╕в. Зам╕сть багатопроф╕льних ун╕верситетських кл╕н╕к, де визначальними пр╕оритетами ╓ пац╕╓нт, професор, студент або ж ╕нтерн, з’явились наполовину, а то й на вс╕ сто в╕дсотк╕в «прихватизован╕» ╕менн╕ л╕карн╕, диспансери, денн╕ стац╕онари, д╕агностичн╕ центри, в яких правлять бал головн╕ л╕кар╕, зав╕дувач╕ в╕дд╕лень, видатн╕ фах╕вц╕ та висок╕ управл╕нц╕, ╕ де некомфортно, на правах пасинк╕в, почува╓ться ╕стинна нин╕шня ╕ потенц╕йна завтрашня медична ел╕та. Як вих╕д з╕ становища – окрем╕ ун╕верситети почали будувати власн╕ спец╕ал╕зован╕ кл╕н╕ки – але ж вони, як правило, малопотужн╕, малопроф╕льн╕, та ще й на самоокупност╕. Де результати п╕лотних проект╕в з багатопроф╕льними ун╕верситетськими кл╕н╕ками на баз╕ обласних л╕карень у Луганську та Тернопол╕? ╤ ще хочеться запитати в автор╕в реформи: якщо ми руха╓мось до ╢вропи, то як довго ще в медичних ун╕верситетах Укра╖ни будуть ╕снувати медичн╕ стоматолог╕чн╕ факультети, як╕ продукують фах╕вц╕в з ун╕кальним дипломом «л╕кар-стоматолог»? Для чого студенти фармацевтичних факультет╕в п’ять рок╕в «гризуть» гран╕т практично╖ медицини, якщо реальним м╕сцем ╖хнього працевлаштування сьогодн╕ ╓ аптечний к╕оск, в якому необх╕дн╕ профес╕йн╕ навички, швидше, под╕бн╕ до «оператора касового апарата», як╕ можна осво╖ти за 3 м╕сяц╕ навчання? Куди працевлаштуватися випускникам за проф╕лем «кл╕н╕чна фармац╕я», якщо в л╕карнях ╖х не чекають, а в аптеках вони непроф╕льн╕? Яке м╕сце у запропонован╕й медичн╕й реформ╕ в╕дводиться проф╕лактичн╕й медицин╕ з нин╕шньою системою сан╕тарно-г╕г╕╓н╕чного контролю? Як впису╓ться до ╖╖ структури ще ╕снуюча система сан╕тарно-курортних оздоровниць ╕ реаб╕л╕тац╕йних центр╕в? Де, врешт╕-решт, знайдуть застосування сво╖м знанням ╕ дипломам випускники з квал╕ф╕кац╕йними характеристиками «ф╕зична реаб╕л╕тац╕я» та «медична психолог╕я», яких вже добрий десяток рок╕в усп╕шно штампують класичн╕ ун╕верситети, а з недавньо╖ пори ще й медичн╕? Де медична складова державно╖ програми пропаганди та реал╕зац╕╖ здорового способу життя – без алкоголю, пал╕ння, наркотик╕в, з╕ спортивними клубами, реальними, а не об╕цяними басейнами, реан╕мованою системою ДЮСШ? Чому на невизначене «завтра» в╕дклада╓ться введення медичного страхування? Посилання ╤рини Ак╕мово╖ на аналог╕ю з д╕рявою трубою та непосильн╕сть ще одного соц╕ального платежу для роботодавця навряд чи когось переконають. Для того, щоб вода не вит╕кала з труби, трубу треба зам╕нити або хоча б накласти тимчасовий «бандаж». В обох випадках необх╕дн╕ ф╕нансов╕ витрати – мусимо п╕ти на ринок ╕ за реальний товар заплатити реальн╕ грош╕. А тут пропону╓ться без жодно╖ додатково╖ коп╕йки перепланувати всю ╕снуючу «систему водопостачання» (на початок у п╕лотному вар╕ант╕ в трьох областях). А може, лог╕чн╕ше було б у цих областях паралельно запустити ╕ проект з медичним страхуванням? Жодн╕ найсм╕лив╕ш╕ в╕дсотки ймов╕рних страхових в╕драхувань не можуть пор╕внятися з уже ╕снуючими т╕ньовими в╕драхуваннями, як╕ «добров╕льно» зд╕йсню╓ кожен пац╕╓нт медично╖ установи щодня у бездонн╕ кишен╕ «л╕карських кас», «благод╕йних фонд╕в», головних ╕ рядових л╕кар╕в! То, може, т╕ платеж╕ легал╕зувати й пустити на потреби системи охорони здоров’я, а не на потреби ╖╖ регулятор╕в, як╕ користуються повною безконтрольн╕стю на ус╕х р╕внях власних коридор╕в, тотальною корупц╕╓ю та вза╓моприхильн╕стю? Шановн╕ урядовц╕ ╕ законодавц╕! Чи не зда╓ться вам, що п╕сля футбольного ╢вро-2012 нац╕ональним мегапроектом повинна стати не «гостроактуальна» ╕дея проведення зимово╖ ол╕мп╕ади 2022 року в Карпатах, а негайна реал╕зац╕я повноц╕нно╖ всеохоплюючо╖ медично╖ реформи?! Дайте медицин╕ додатковий бюджет ╢вро-2012 – ╕ медична реформа д╕стане реальн╕ шанси бути зреал╕зованою. За ╕нших вар╕ант╕в може статися так, що до 2020 року не залишиться не т╕льки здорових укра╖нц╕в, як╕ змогли б проб╕гти лижними ол╕мп╕йськми трасами чи стрибнути з трампл╕на, а й профес╕йних л╕кар╕в з в╕тчизняними дипломами, як╕ зможуть надати квал╕ф╕ковану медичну допомогу ╕ноземним спортсменам у випадку профес╕йно╖ травми чи банального апендициту. Соромно буде перед ╢вропою, а вона нас не зрозум╕╓... У черговий раз.
Василь ПИКАЛЮК, професор, зав╕дувач кафедри Кримського державного медичного ун╕верситету м. С╕мферополь
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
