Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2002 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 11.10.2002
як провели літні канікули
восьмикласники ЗОШ № 29 м. Сімферополя

Ось уже й осінь у розповні своїх сил і барв. І знову шкільний дзвоник кличе на урок. А в душі, у спогадах - тепле літечко, канікули... Про те, як провели свої літні канікули, розповідають восьмикласники ЗОШ № 29 м. Сімферополя.

У СЕЛІ В БАБУСІ

Щороку свої літні канікули я проводжу у бабусі. Вона живе у степовій частині Криму. Я дуже люблю бабусине село, бо в ньому багато простору і казкового затишку.

У бабусі я не тільки відпочиваю, а й працюю, допомагаючи їй, від чого маю велике задоволення. Найбільше мені подобається доглядати за коровою Зіркою та кудлатим цапом, а також за домашньою птицею.

Мій ранок у селі, зазвичай, починався зі сходом сонця. Від сну мене пробуджав спів горластих півнів та ще духмяний запах бабусиних пирогів.

Після сніданку я з друзями ходив на риболовлю. Шлях пролягав через луг, на якому зеленіла буйна трава та вирувало розмаїття квітів. Це - чудовий куточок сільської природи.

Я давно не купався у річці і з задоволенням заходив у теплу й прозору воду. Від пекучого сонця ховався у розлогих вербових заростях, що обрамляли річку.

Перегук півнів, мукання корів, гавкання собак та кумкання жаб на річці - усе це надає селу особливого колориту і справляє незабутнє враження від спілкування з живою природою. Я ще довго згадуватиму, як провів літні канікули у селі в бабусі.

Роман РОМАНСЬКИЙ.

 

ВІДВІДАЛА БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ПАЛАЦ

Я дуже люблю літо, а тому з нетерпінням чекала канікули. Ідучи в останній день зі школи, я вже обміркувала, як буду їх проводити. Мені дуже хотілося побувати в Бахчисараї, відвідати історичну пам'ятку Ханський палац, тому що я ніколи там не була.

І от ми з бабусею в Бахчисараї. Тут ми провели цілий тиждень, живучи в родині нашого дядька. За цей час я побувала в Ханському палаці, а також в горах, що височіють в околицях дядькової садиби. Мені усе дуже сподобалось. Там, в Бахчисараї, у мене з'явилося багато нових друзів. І хоч як не чудово було в Бахчисараї, більше тижня я там бути не хотіла, кортіло додому, в свою домівку.

Повернувшись додому, я даремно час не марнувала. Щодня допомагала бабусі по господарству. Зранку ми ходили прополювати грядки, саджали квіти. А по суботах та неділях мене з собою на роботу брала мама допомагати їй торгувати на ринку.

Я не нудьгувала під час літніх канікул.

Дінара ІЛЬЯСОВА.

 

НАВЧИВСЯ КАТАТИСЯ ВЕРХИ НА КОНІ

Нинішнє літо я провів у бабусі, яка живе в селі Пожарському Сімферопольського району. Це село розкинулося посеред пагорбів. Там дуже мальовнича природа.

Зранку я пас корову, а потім з друзями ходили купатися у ставку та грати в футбол, щосереди відвідували дискотеки, іноді вирушали до іподрому в сусіднє село Дем'янівку. Колись цей іподром був дуже великим, а тепер від нього майже нічого не залишилося. Мої друзі навчили мене кататися верхи на конях. Це мені сподобалось і, гадаю, в житті знадобиться. Я дуже гарно провів час на канікулах.

Нусрет ЧОРМАН.

 

БІЛЯ ПІДНІЖЖЯ ГОРИ КАСТЕЛЬ

Влітку я відпочивала у найгарнішому місці, про яке ходять легенди. Це місце розташоване біля підніжжя гори Кастель, неподалік від Алушти. На честь цієї гори було названо табір відпочинку школярів "Кастель". Коли ми з моєю подружкою Наталкою сюди приїхали, то були дуже здивовані, побачивши павичів. Ці птахи гордо й величаво прогулювались по всій території табору.

Ми ходили в різні екскурсії, дуже гарно проводили свій час. Брали участь у різноманітних змаганнях та конкурсах, познайомилися з багатьма дівчатками з різних країв. Сподобалися й вожаті, котрі приїхали з міста Прилуки й стали нашими друзями.

Коли настав час їхати додому, ми з болем у душі прощалися з лагідним Чорним морем, з яскравою зеленню гір, з кипарисовою алеєю, біля якої я провела свій відпочинок.

Катерина РУСІНА.

 

НА ВЕРБЛЮДАХ НА АЙ-ПЕТРІ

Я хочу розповісти історію, яка трапилась зі мною цього літа.

Одного сонячного ранку я поїхала з батьками в Ялту, аби піднятися на гору Ай-Петрі. Для туристичних прогулянок тут використовували верблюдів. Мої батьки дозволили покататися на одному з них. Після катання мені захотілось погладити його. Я тільки-но хотіла до нього доторкнутися, а верблюд як розізлиться, як скочить, а потім націлився ще й плюнути на мене, але його господар заспокоїв. Мої батьки сміялися з цієї сцени, а мені не дуже вже й смішно було.

Вікторія МАКЕЄВА.

 

БІЛЯ СУДАЦЬКОЇ ФОРТЕЦІ

На жаль, дуже швидко промайнуло літо. У повітрі запахло дощем, а в небі тільки й чути гомін відлітаючих у вирій птахів. Проте мені й досі згадуються мої літні канікули.

В червні місяці я їздила до міста Судак з мамою та нашими знайомими. Там ми дуже весело відпочивали. Відвідали Генуезьку фортецю. З Дівочої башти, що знаходиться у фортеці, милувалися прекрасними краєвидами. Також ми їздили до селища Новий Світ. Там нам довелося підніматись крутими схилами, але це було того варте. Піднявшись на одну зі скель, побачили справжню сцену, на якій колись співав сам Шаляпін. Отож у червні я відпочивала біля моря.

В липні ми з мамою поїхали в село. Воно знаходиться в Черкаській області. Раніше там жили мамині батьки, і хоч їх вже й нема, ми все одно туди їздимо. Там у мене багато друзів. І ми весело проводили час. У вихідні дні ходили до Дніпра купатись, а хлопці - рибалити. Іноді ходили до лісу збирати гриби. До речі, там навіть влітку є білі гриби.

Мені в селі дуже подобається. Коли я приїжджаю туди, то ніби потрапляю до іншої реальності. Там всі спілкуються українською мовою. Люди похилого віку збираються вечорами разом, на лавочках, розмовляють та співають пісні, як у давнину. Мені це все дуже цікаво, тому що в місті такого не побачиш, та й вільно не поговориш рідною мовою.

Тепер я з нетерпінням чекаю наступного літа, щоб зустрітись з друзями та відпочити від метушливого міста.

Марія БОДУНОВА.

 

БУЛА І В МОСКВІ, І В ФОРОСІ

Ці літні канікули були найкращими у моєму житті. Все літо я подорожувала.

Перша моя подорож була в Росію. Я їздила у Москву до свого дядька Олега. Він там відпочивав зі своєю дружиною Людмилою та її батьками. Ось купили мені квиток у поїзд Сімферополь - Москва і, попрощавшись з бабусею, їду у вогоні. У ньому було дуже пусто та сумно, бо всі люди їдуть в Крим, а я - звідти. Але мені було не дуже сумно, бо я читала книгу М. Горького "Дитинство", а провідниця доглядала за мною. Уранці в Москві мене зустрів дядько Олег, з ним був його друг і ми поїхали додому. По дорозі додому я дивилася у вікно і дивувалася: переді мною було місто моєї мрії! На великих площах стояли величезні будинки, розкішні і красиві магазини. Удома мені всі зраділи. Я познайомилась з батьками тітки Людмили. Вони були дуже добрі і милі.

Я жила з ними, а через тиждень приїхала їхня племінниця Женя. Вона на два роки молодша від мене, але ми спілкувалися з нею, ще й як! Ми познайомились з дітьми у дворі, в нас було дуже багато друзів. Ми з ними гуляли, гралися в різні ігри. З родичами дядька Олега їздили на озеро купатися та загорати, побували на виставці досягнень народного господарства (ВДНХ) майже у всіх павільйонах. Каталися на "Американських гірках". Ходили до Красної площі, до мавзолея, де лежить В. І. Ленін. Настав час їхати додому. Я попрощалась зі всіма і поїхала. Але у цьому поїзді було дуже багато людей, бо всі їхали у Крим. І мені було не дуже сумно.

Друга моя подорож була у Форос до табору відпочинку. Коли я приїхала туди, всі почали зі мною знайомитися (тому що я приїхала найостаннішою). Діти були з Уфи та Уренгоя. Вони - всі добрі й справедливі, не давали нікого з нашого загону кривдити. Ходити на зарядку не дуже хотілося, але потрібно було і ми - йшли. Ходили ми на море щодня, чи до райського куточка, чи до тренажерів, чи у спортзал, чи до бібліотеки, брали книжки і читали їх. В перший тиждень нашого відпочинку ми ходили у похід до церкви, що розташована високо в горах. Нам розповідали, що її побудував граф Кузнецов. Йшли ми пішки. Було дуже важко, але ми дійшли до церкви - звідси відкривався чудовий краєвид. З гори  було видно узбережжя Криму. Дуже гарно ми провели день. Сама церква була звичайна, як і у нашому місті. Потім їздили до Ялти, до Севастополя, Алупки.

Свій час ми проводили дуже цікаво і весело. Але, на жаль, наша зміна закінчилась дуже швидко. Двадцять шість днів пролетіли як один день. В останній день ми брали один у одного адреси, телефони та побажання на пам'ять.

Я дуже гарно і цікаво відпочила.

Олена АКСАРІНА.

 

З ПОДРУГОЮ У ТАБОРІ ЧУДОВІМ!

Літечко промайнуло дуже швидко, але багато приємних спогадів лишилося. Наприклад, те, що я разом зі своєю подругою Катеринкою поїхала у табір під назвою "Кастель". Там дуже чудове, чисте, лазурне море, прозора, як кришталь, вода. Табір багатий на різноманітні види дерев і квітів. Це місце пальм, кипарисів, павичів і різних загадкових скульптур. В таборі чудова природа. Мені там дуже сподобалось. Ми з Катеринкою познайомилися з вожатими та подружилися з ними. В таборі ми знайшли багато друзів.

Поряд з нашим корпусом протікає річка Айлія. Вона починається у верхів'ї табору і зникає десь у горах. Річка дуже маленька, але весною виходить із своїх берегів. В таборі багато своїх таємниць. Наприклад, дерево мрій секвойя та скульптура жінки і її дитини. Вони померли, та, за легендою, й досі їхній дух ходить у цих місцях. І ще я тільки  в таборі усвідомила, що добре плаваю. Ввечері було дуже приємно гуляти на пальмовій алеї, вдихати морське повітря. Кожного разу відбувалися концерти, конкурси та фестивалі. А в останній вечір, коли багато дітей повинні були їхати додому, директор табору влаштував веселий концерт. Запалили вогнище, а після всього був чудовий фейєрверк. Після вечірки всі чекали, поки заснуть вожаті, та мазали усіх фарбами. Коли ми з Катеринкою виїжджали з табору, нам дуже не хотілося розлучатися з цим чудовим місцем. Ось таке моє літечко в таборі.

Наталка КІРСАНОВА.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2002 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=93

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков