Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 02.09.2011
РОМАН, ЯКОГО В НАС НЕ БУЛО

Книжкова полиця

  Це роман, якого в наш╕й л╕тератур╕ ще не було. Роман, якого нам дуже не вистачало. «Час смертохрист╕в (М╕раж╕ Укра╖ни 2077)» - не просто пол╕тична антиутоп╕я, хрестомат╕йний трилер. Це концентрац╕я ╕ художня кристал╕зац╕я небезпечних тенденц╕й пол╕тичного життя Укра╖ни та й усього св╕ту.
 За вигадливим авторським гротеском ╕ подеколи фантастичними ситуац╕ями виразно прогляда╓ реальна масштабн╕сть можливих геопол╕тичних потряс╕нь. Широко цитован╕ та╓мн╕ документи розкривають цин╕зм ╕ подв╕йн╕ стандарти св╕тово╖ пол╕тично╖ сцени.
 Роман Ю. Щербака багатоплановий; у його динам╕чн╕й, карколомн╕й фабул╕ по╓дналися пригодницько-розв╕дувальна л╕н╕я, дивовижна любовна ╕стор╕я генерала в╕йськово╖ розв╕дки Укра╖ни й загадково╖ ж╕нки з США  (за якою сто╖ть велика та╓мниця), а також рел╕г╕йна в╕йна, що ╖╖ розв’язали так зван╕ смертохристи.
 Роман цей про крах диктаторського режиму в Укра╖н╕. Про загрозу зникнення укра╖нсько╖ нац╕╖ та державност╕. Про глобальн╕ св╕тов╕ виклики укра╖нськ╕й людин╕ й Укра╖нськ╕й Держав╕.
 Це тв╕р “на р╕вн╕ партитур” Орвелла, Гаксл╕, як╕ застер╕гали св╕т в╕д страшних небезпек. Гадаю, що Щербак, як ╕ ц╕ видатн╕ письменники, вельми далекий од марень про лаври Касандри. Не про те в нього йдеться. Йдеться про те, що Укра╖на щодал╕ виразн╕ше поста╓ перед загрозою. Про те, що вона летить у пр╕рву, в як╕й палахкотить ╕нфернальний вогонь...
 Двадцять з лишком рок╕в минуло в╕д часу появи останнього прозового твору Юр╕я Щербака (перекладено╖ в десятках кра╖н документально╖ пов╕ст╕ «Чорнобиль»). Збагачений досв╕дом пол╕тично╖, державно╖ ╕ дипломатично╖ д╕яльност╕ автор, екс-посол Укра╖ни в США, Канад╕, Мексиц╕ та ╤зра╖л╕ да╓ сво╓ парадоксальне ╕ пророче бачення того, що може статися з Укра╖ною в майбутньому.
 Роман «Час смертохрист╕в (М╕раж╕ Укра╖ни 2077 року)» друку╓ться у видавництв╕ «Ярослав╕в Вал».
 
Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ
 
 
 Юр╕й ЩЕРБАК

 ЧАС СМЕРТОХРИСТ╤В
 М╕раж╕ Укра╖ни 2077 РОКУ
 (Фрагменти з роману)

 94.
 3 серпня 2077 р.
 To:IHDK@ GLOB.com
 Та╓мно, особисто
 Координатору Фронту
 Визволення Укра╖ни
 Генерал-лейтенанту Гайдуку ╤. П.

 Достойний ╤горе Петровичу!
 У цей траг╕чний для нашо╖ Батьк╕вщини час хочу звернутися до Вас, одного з л╕дер╕в нац╕онально-визвольного руху Укра╖ни, з╕ словами гарячо╖ п╕дтримки Вашо╖ д╕яльност╕, спрямовано╖ на повалення подв╕йного ярма – злочинного режиму Клинкевича – Крейди – Басманова - Фощенка, вбивць законно обраного гетьмана Махуна, як╕ довели нашу В╕тчизну до ру╖ни ╕ окупац╕йного режиму Чорно╖ Орди – заклятих ворог╕в християнства та укра╖нського народу.
 Як Ви зна╓те, я завжди стояв на сторож╕ державно-нац╕ональних ╕нтерес╕в Укра╖ни, у непростих умовах намагаючись п╕дпорядкувати службу Державно╖ Варти завданням захисту територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕, правопорядку ╕ особистих свобод громадян. Звичайно, не все вдавалося, враховуючи шалений оп╕р можновладц╕в, як╕ зневажали закони Укра╖ни, л╕кв╕дували незалежне судочинство ╕ створили в держав╕ незаконний каральний орган – ГЕПРУ. Ви як профес╕онал добре розум╕╓те це. ╤ я вдячний Вам за те розум╕ння ╕ п╕дтримку, що ви завжди надавали ДерВару ╕ мен╕ особисто в ход╕ нашо╖, на жаль, коротко╖ сп╕впрац╕. Сп╕льн╕ усп╕шн╕ операц╕╖ ДерВару ╕ В╤РУ п╕дтверджують пл╕дн╕сть даного напрямку безпеково╖ роботи.
 Л╕кв╕дац╕я ДерВару та В╤РУ, ╖хн╕х випробуваних часом вза╓модоповнюючих структур ╕ метод╕в роботи, розгром досв╕дчених кадр╕в злочинною кл╕кою Клинкевича, в╕дверта ставка режиму на крим╕нальн╕ структури ╕ бандформування призвели до втрати державою розв╕дувально╖ ╕ контррозв╕дувально╖ компоненти як найнеобх╕дн╕ших опор нац╕онально╖ безпеки.
 Ваш безп╕дставний арешт ╕ мо╓ незаконне в╕дсторонення в╕д посади – це ланки одного ланцюга – зусиль правлячого Директорату позбутися чесних профес╕йних патр╕от╕в-державник╕в. У сво╓му останньому лист╕ до гетьмана Махуна я попереджав про небезпеку, яку становлять для держави смертохристи. ╕ пропонував конкретн╕ заходи протид╕╖. При цьому, дорогий ╤горе Петровичу, я згадав Ваше пророче попередження щодо небезпеки смертохрист╕в, висловлене Вами при наш╕й перш╕й зустр╕ч╕. Хот╕в би, щоб принципов╕ державницьк╕ ╕нтереси, як╕, переконаний, у нас з Вами зб╕гаються, взяли в цей нелегкий час гору над др╕бними непорозум╕ннями, що под╕ляли нас.
 Мр╕ю, щоб той високий дух вза╓моповаги, що об’╓днував нас з вами п╕д час в╕йни з Румун╕╓ю, знову повернувся у наш╕ в╕дносини перед лицем тяжких випробувань, що випали на долю Укра╖ни сьогодн╕.
 Я повн╕стю п╕дтримую принципи ╕ ц╕л╕ Фронту Визволення Укра╖ни, в д╕яльност╕ якого вже беруть участь ряд чесних оф╕цер╕в ДерВару ╕ В╤РУ, ╕ пропоную Вам союз в ╕м’я боротьби з╕ сп╕льним ворогом – союз ДерВару ╕ В╤РУ, союз Ю. Мережка та ╤. Гайдука.
 У раз╕ Вашо╖ згоди готовий п╕дпорядкувати Вам ╕ поставити на службу ФВУ наявн╕ ресурси ДерВару, як╕ перебувають у мо╓му розпорядженн╕. При особист╕й зустр╕ч╕ ми могли б обговорити з Вами конкретний план сп╕льних операц╕й у рамках всенародного опору окупац╕╖ Укра╖ни.
 Адже мета в нас ╓дина: бачити улюблену Укра╖ну в╕льною демократичною ╓вропейською державою, а не поневоленим улусом Чорно╖ Орди.
 Чекаю на Вашу якнайоперативн╕шу в╕дпов╕дь на адресу YYMR@GLOB.com. Наш╕ люди можуть негайно ув╕йти в особистий контакт ╕ домовитися про нашу зустр╕ч упродовж наступних 3-5 дн╕в.
 З щирою повагою, Ваш Ю. Мережко.
 Ц╕кавим було обговорення цього листа в штаб╕ Гайдука: полковник Пал╕й був переконаний, що Мережко заманю╓ Гайдука в пастку, хоче здати його генералу Мохамад-беку; Пал╕й запропонував погодитись на зустр╕ч Гайдука ╕ Мережка в такому м╕сц╕, де снайпери В╤РУ могли б л╕кв╕дувати колишнього директора ДерВару. Два оф╕цери–спецназ╕вц╕ п╕дтримали ╕дею ╕ висловили бажання провести цю операц╕ю. Гайдук вагався. Знаючи довг╕ роки Мережка, в╕н пов╕рив у щир╕сть пропозиц╕й старого, ображеного Клинкевичем жандарма, в його бажання знову повернутися до влади – тепер уже влади ФВУ. Його знання агентури й авторитет серед оф╕цер╕в ДерВару були б не зайвими зараз, коли ФВУ так потр╕бна була п╕дтримка з боку одн╕╓╖ з наймогутн╕ших структур держави. Але крапку в суперечках поставив мудрий Григор╕й Нев╕нчаний.
 - ╤горе Петровичу, ви що – осл╕пли? Мати справу з цим бляхою-мухою все одно, як п╕сля розгрому Н╕меччини в 1945 роц╕ зустр╕чатися з Г╕ммлером. Невже ви не розум╕╓те, що Мережко патолог╕чно ненавидить вас, ненавидить так, як колись один укра╖нський президент – забув його пр╕звище – ненавид╕в свого прем’╓р-м╕н╕стра. До судорог, до посин╕ння. ╤ зна╓те, коли це почалося? Не пам’ята╓те? Коли ми з вами взяли у полон румунського генерала ╕ не в╕ддали цьому курдупелю, Мережку. В╕н хот╕в усю славу приписати соб╕. Мен╕ хлопц╕ з його оточення розпов╕дали, що в╕н поклявся знищити вас. В╕н н╕кому ╕ н╕чого не прощав. Тому я пропоную: орган╕зувати з ним зустр╕ч ╕ схопити його. В╕н зна╓ дуже багато та╓мниць. А пот╕м в╕ддати п╕д суд. Пов╕рите йому – значить ви – найб╕льший лох у св╕т╕. В╕н знищить вас. От ╕ вся бляха-муха.
 На тому ╕ пор╕шили.
 
95.
 Генерал арм╕╖ Мохамад-бек похмуро сид╕в перед великим екраном штабного комп’ютера, переглядаючи та╓мн╕ пов╕домлення командування визвольних сил Чорно╖ Орди та ╕нформац╕ю агентури МУР – м╕жнародного управл╕ння розв╕дки. Генерал в╕дкинув пропозиц╕ю вез╕ра Хлищенка-Хлищова, цього каторжника, якого в╕н зневажав, про розм╕щення командування на гор╕ над Дн╕пром, у прим╕щенн╕ Сейму. Мохамад-бек наказав п╕дняти червоно-чорний прапор визвольно╖ арм╕╖ над Батий-градом, над золотим палацом, що дом╕нував над зах╕дною частиною Ки╓ва. Головний штаб арм╕╖, МУР та тилов╕ структури зосередились у спорудах на Бати╓в╕й гор╕, в яких уряд Територ╕╖ збирався проводити ╕сторичний сам╕т СДОР.
 Генералу подобався його новий просторий каб╕нет, розташований на верхньому поверс╕ башти хана Батия, п╕д золотим куполом, що нагадував розк╕шний купол мечет╕ Куббат ас-Сахра в ╢русалим╕. До в╕дкриття сам╕ту залишалося понад три м╕сяц╕ ╕ генерал вир╕шив, що найкращим подарунком для його учасник╕в буде зам╕на золотих хрест╕в на ки╖вських церквах на золот╕ п╕вм╕сяц╕, й побудова високих, схожих на бал╕стичн╕ ракети, м╕нарет╕в навколо Успенського собору Печерсько╖ Лаври, золотоверхого Михайл╕вського ╕ Соф╕йського собор╕в. В╕н уже був дав в╕дпов╕дн╕ розпорядження ╕нженерн╕й служб╕ тилу арм╕╖, але ╕стор╕я з захопленням американського посольства ╕ м╕жнародний резонанс, що вона викликала, примусили Мохамад-бека на певний час в╕дкласти сво╖ арх╕тектурн╕ плани.
 Операц╕я «Тамерлан» розвивалася далеко не так усп╕шно, як передбачав план. Вже 3 серпня погода в Ки╓во-Дн╕провському улус╕ р╕зко зм╕нилася – зам╕сть африкансько╖ спеки, до яко╖ звик генерал ╕ велика частина його арм╕╖, – прийшло похолодання й почалися дощ╕: ╖х можна було б назвати троп╕чними, якби не те, що ст╕на зливи була перем╕шена з╕ сн╕гом: рух визвольних в╕йськ упов╕льнився – танки ╕ вантаж╕вки буксували в чорноземах, а дороги в ц╕й клят╕й кра╖н╕, яка називала себе ╓вропейською, були знищен╕, бо господар╕ кра╖ни пересувалися по пов╕трю на «черепахах» - отих розк╕шних «Тойотах», «Мерседесах» та BMW – з кулеметами та ракетними комплексами, з салонами, оздобленими слоновою к╕сткою ╕ червоним деревом, - ╕ не знали, в якому стан╕ перебувають шляхи на земл╕. Т╕льки один хайвей Зах╕д-Сх╕д п╕дтримувався Фр╕дманом у б╕льш-менш пристойному стан╕, щоб автопо╖зди могли приносити барону зиск. Але п╕сля втеч╕ Фр╕дмана з Ки╓ва на хайве╖ почалися акти саботажу, п╕дриву полотна дороги та в╕адук╕в, що упов╕льнило темпи доставки пального ╕ бо╓припас╕в. Особливо велик╕ проблеми виникли з пальним для «черепах», бо на Стал╕нградському х╕м╕чному п╕дпри╓мств╕ стався вибух. Злива, яка не вгавала вже тиждень, принесла з собою численн╕ повен╕, в яких потопали злиденн╕ села ╕ м╕стечка Л╕вобережжя. Граф╕к вивезення харчових продукт╕в – насамперед зерна – на чому наполягав Чинг╕з-Сарай, було з╕рвано. Урочист╕ зустр╕ч╕ во╖н╕в-визволител╕в з м╕сцевим населенням, запланован╕ на 5 серпня у Донецьку, Одес╕, Черн╕гов╕ та Микола╓в╕, не в╕дбулися, бо н╕хто не хот╕в стояти п╕д сн╕годощем у л╕тн╕х строях, тримаючи штучн╕ кв╕ти ╕ прапорц╕ Чорно╖ Орди в руках, у той час, як похмур╕ натовпи безроб╕тних смерд╕в ╕ фабричних кр╕пак╕в стояли облогою навколо магазин╕в спиртних напо╖в ╕ вимагали в╕дновити продаж гор╕лки. Патрул╕ ╕рансько╖ та пакистансько╖ жандармер╕╖ розстр╕ляли к╕лька таких ворожих ман╕фестац╕й, чим наразилися на самосуд натовпу, який закидав страж╕в порядку коктейлями Молотова ╕ саморобними тротиловими п╕дривними зарядами. Довелося жорстоко покарати м╕сцев╕ власт╕ тих рег╕он╕в, в яких було з╕рвано урочист╕ зустр╕ч╕ в╕йськ: к╕лька десятк╕в продажних чиновник╕в було пов╕шено на центральних площах ╕мен╕ Лен╕на у названих м╕стах.
 Лише в Полтав╕ сподобилися належним чином зустр╕ти в╕йська Чорно╖ Орди. В╕йськовий комендант м╕ста та взвод охорони були урочисто прийнят╕ в Музе╖ полтавсько╖ битви, де братам-окупантам на спец╕альному електрокар╕ викотили ун╕кальну п’ятитонну галушку, негайно занесену до книги рекорд╕в Г╕ннеса. Правда, через к╕лька годин тих, хто скуштував галушку, охопив спалах кишково╖ проносно╖ ╕нфекц╕╖; але ця обставина не зац╕кавила в╕йськовий в╕дд╕л пропаганди, який вже розм╕стив на глобальних новинах телесюжет про захоплюючу зустр╕ч визволител╕в у м╕ст╕ рос╕йсько╖ слави.
 Проте не ц╕ – вт╕шн╕ чи поган╕ – новини стали причиною пригн╕ченого стану Мохамад-бека.
 П╕вгодини тому в╕дбулася вкрай непри╓мна розмова генерала з його Свят╕стю, Чорною З╕ркою Земл╕, Сонцем Сходу, безсмертним вождем Чорно╖ Орди Кара-ханом.
 - Ти що наробив, г╕внюк? – спитав тремтячим голосом людини, що помира╓, Кара-хан. – Ти м╕й заступник чи верблюдяче г╕вно, що засиха╓ в пустел╕? Ти людина, чи дурний баран з маленькою головою ╕ великими яйцями?
 - Ваша Святосте, - вимовив Мохамад-бек, проклинаючи старого диктатора, який н╕як не хот╕в здихати. – Я готовий нести в╕дпов╕дальн╕сть за вс╕ сво╖ вчинки.
 - ╤ понесеш, - прохрип╕в Кара-хан. – Що ти наробив з посольством тих американських слуг Шайтана? Я щойно дов╕дався, що с╕он╕сти оголосили нам в╕йну.
 «Це означа╓, – подумав Мохамад-бек, - що упродовж к╕лькох дн╕в в╕н був в╕дключений в╕д життя ╕ перебував у барокамер╕. Вже недовго».
 - Ваша Святосте, у посольств╕ перебувала агентка, яка знала та╓мницю марс╕ансько╖ суперзбро╖. Я змушений був видати наказ про атаку.
 - Ну ╕ що? Ти ╖╖ п╕ймав, г╕внюк хашем╕тський?
 - Ще н╕, Ваша Святосте. Але...
 - Я виключаю тебе з╕ списку претендент╕в на мо╓ м╕сце. – Було чути, як Кара-хан важко диха╓.
 - Ваша воля – воля Аллаха, - пок╕рливо сказав генерал, бо набагато краще, н╕ж Сонце Сходу, розум╕в насл╕дки свого провалу. Вся св╕това юдо-л╕беральна та с╕он╕стська преса верещала про «Злочин у Ки╓в╕», забувши про невинн╕ жертви Л╕вану, Сир╕╖, ╤рану, Афган╕стану та ╢гипту. Четверта глобальна в╕йна була оголошена, але активних д╕й не спостер╕галося. Мохамад-бек розум╕в, що Ширл╕ Мак Доул чека╓, коли пропагандистська кампан╕я, розв’язана нею проти Чорно╖ Орди, дасть результати: процент американц╕в, як╕ п╕дтримували в╕йну з Чорною Ордою в ╢вроп╕, вже зр╕с до 53% ╕ продовжував невпинно зростати: у вс╕х ╕нтернет-мережах та на телебаченн╕ безупинно кружляли сентиментальн╕ ╕стор╕╖ про дипломат╕в, загиблих у Ки╓в╕, та ╖хн╕ с╕м’╖. Особливо розкручувалася ╕стор╕я марс╕анського героя Америки новомученика В╕льяма Кроуфорда, змальовувалися страждання його с╕м’╖. Т╕льки ╕м’я Божени О’Коннел н╕де не ф╕гурувало.

(Зак╕нчення буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9298

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков