"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "Українці мої..."
#11 за 02.09.2011
«ВАСИЛЬ СТУС БУВ ЛЮДИНОЮ З ВЕЛИКО╥ Л╤ТЕРИ...»
До 26-╖ р╕чниц╕ з дня загибел╕ поета
Багата наша земля на ген╕╖в, найкращих д╕тей сво╖х. Можна говорити про кожного з них годинами ╕ це буде справедливо, адже вони заслуговують на це. Одним ╕з таких людей був Василь Стус. Вноч╕ з 3 на 4 вересня виповню╓ться 26 рок╕в ╕з дня його загибел╕. Укра╖на живе без поета вже чверть стол╕ття, досить великий терм╕н для того, щоб оц╕нити творчу спадщину, самобутню, неповторну поез╕ю, уявити ╕ зрозум╕ти силу духу ╕, звичайно, за вс╕ма ген╕альними творами розглед╕ти людину, яка, як ╕ вс╕ ми, хот╕ла бути щасливою, мала люблячу родину, друз╕в, колег, але оф╕рувала власним щастям, а згодом ╕ життям заради щастя сво╓╖ Батьк╕вщини. Василь Стус був людиною з велико╖ л╕тери, яка в╕дважно й самозречено виступала за висок╕ ╕деали Добра, Правди, Справедливост╕, Гуман╕зму, Свободи. В╕н був «незручний» для можновладц╕в. Його безкомпром╕сн╕сть була природною, а не показовою, моральн╕ вимоги до часу, до середовища й до себе були надзвичайно високими. Тому у лист╕ до громадськост╕ поет писав: «Я обвинувачую КДБ як орган╕зац╕ю в╕дверто шов╕н╕стичну й антиукра╖нську, тому що вона зробила м╕й народ ╕ без’язиким, ╕ безголосим. Судов╕ процеси 1972-1973 рок╕в на Укра╖н╕ – це суди над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуман╕змом, над проявами син╕всько╖ любов╕ до свого народу. Покол╕ння молодо╖ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, що його зробили покол╕нням пол╕тв’язн╕в, було виховане на ╕деях гуман╕зму, справедливост╕, свободи. У цьому вся його провина, весь його злий нам╕р. Але т╕льки такими синами славен народ – ╕ нин╕ й у в╕ки в╕чн╕». Василь Стус сповна п╕знав муки заз╕хання на внутр╕шню свободу шляхом ф╕зичного спокорення, тотального нищення творчого ген╕я, нав╕ть у славнозв╕сн╕ ш╕стдесят╕ роки, роки «хрущовсько╖ в╕длиги». Знущання було витонченим: гноблячи т╕ло, не забували про душу – забирали кожний написаний в╕рш, кожний рядок, кожний переклад. Тирани бояться нескорених, незламних. Р╕к Стуса тримали в одиночн╕й камер╕. Не зламали – ╕ ось новий вирок: десять рок╕в табор╕в, п’ять – заслання. За таких обставин можна стати зв╕ром, можна – велетнем, велетнем думки, л╕тератури, якого н╕хто не зможе п╕дкорити. Василь Стус вивчив французьку й англ╕йську мови, переклав Рембо, Бодлера, Р╕льке, ╫ете ╕ написав сво╖ найкращ╕ в╕рш╕ про Укра╖ну. Вона була для поета найб╕льшою святинею, його духовним порятунком: О, земле втрачена, явися Бодай у зболеному сн╕. ╤ лазурово простелися, ╤ душу порятуй мен╕. Страшно це розум╕ти, але в╕нцем свободи, ╖╖ вт╕ленням для поета була смерть, оск╕льки життя не давало йому можливост╕ жити, ╕ лишалося т╕льки: «смертю зберегти себе, внутр╕шньо в╕льного, для себе ╕ для Укра╖ни». В одн╕й ╕з поетичних замальовок Стус писав: «Я ╓ в╕льний – ╕ тому Укра╖на ╓ в╕льною, бо вона в мен╕». Як же сильно поет любив ╖╖ – свою Укра╖ну, прийнявши за не╖ смертн╕ муки. На Колим╕ в снах бачив ╖╖, об╕цяв до не╖ повернутися, не зрадив ╖╖, «не набрався скверни» ╕ об╕цянки сво╓╖ дотримався. Народе м╕й, до тебе я ще верну, ╕ в смерт╕ обернуся до життя сво╖м стражденним ╕ незлим обличчям, як син, тоб╕ доземно уклонюсь ╕ чесно гляну в чесн╕ тво╖ в╕ч╕, ╕ в смерт╕ з р╕дним кра╓м пор╕днюсь. Стус живе серед нас у сво╖х безсмертних в╕ршах. ╤ буде жити в╕чно, адже добро не можна знищити, воно, як птах Фен╕кс, в╕дроджу╓ться з попелу, приймаючи при цьому р╕зн╕ форми життя. З його смертю Укра╖на отримала ще одного заступника на неб╕. В╕н, як завжди, перейма╓ться ╖╖ долею, ╖╖ майбутн╕м. ╤ ми повинн╕ зробити все для того, щоб це майбутн╓ було св╕тлим, бо його фундамент сво╖м жертовним життям заклав Василь Стус, тепер подальша будова залежить в╕д нас. Ми ма╓мо жити за законами поета, законами правди, добра, справедливост╕ – т╕льки так ми побуду╓мо г╕дне майбутн╓ Укра╖ни. Жити за ╕ншими законами ми не ма╓мо права, адже ╓ той, хто з неба дивиться на нас, ╕ п╕д його в╕дкритим поглядом жити ╕накше неможливо. Василь Стус – наша сов╕сть. Катерина ╤ВКОВА, студентка 4 курсу Севастопольського м╕ського гуман╕тарного ун╕верситету
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9297
|