"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "З потоку життя"
#11 за 02.09.2011
«НЕДИТЯЧ╤» НАГОРОДИ В╤ЙСЬКОВОГО МЕДИКА
Неспод╕ваний ракурс Численн╕ нагороди ╕ регал╕╖ колишнього начальника ╢впатор╕йського центрального дитячого кл╕н╕чного санатор╕ю М╕н╕стерства оборони Укра╖ни полковника медично╖ служби у в╕дставц╕ Анатол╕я Ненька безпосередньо пов’язан╕ з╕ справою всього його життя – х╕рург╕╓ю, дитячою реаб╕л╕тац╕╓ю ╕ ортопед╕╓ю. Скаж╕мо, перший, ще радянський, орден «Знак Пошани» Анатол╕й Михайлович одержав за усп╕шне впровадження при л╕куванн╕ нижн╕х к╕нц╕вок у д╕тей методу академ╕ка Гаврила ╤л╕зарова. Наступним - «За службу Батьк╕вщин╕ у ЗС СРСР» - позначене його двом╕сячне в╕дрядження у 1988 роц╕ до зони в╕рменського землетрусу. До слова, цю саму гуманну м╕с╕ю в╕йськового медика оц╕нила ще й фундатор всесв╕тньо в╕домого «Ордену милосердя» мати Тереза, особисто вручивши ╓впатор╕йцю престижний «орденський» кулон. За ╕нш╕ здобутки на нив╕ л╕кування та оздоровлення маленьких пац╕╓нт╕в Укра╖ни, ближнього ╕ дальнього заруб╕жжя оф╕цер удосто╖вся нов╕тн╕х президентських в╕дзнак ╕ церковних орден╕в, Державно╖ ╕ республ╕кансько╖ (кримсько╖) прем╕й. А ще у цьому послужному списку ╓ ╕менна зброя. Нею у 1996 роц╕ кер╕вник в╕тчизняного оборонного в╕домства в╕дзначив здобуток дитячого медика за вс╕ його 40 рок╕в оф╕церсько╖ служби (уся ж календарна вислуга Анатол╕я Ненька сяга╓ п╕встол╕ття). У самому нагородженн╕, власне кажучи, н╕чого дивного нема╓. «Родзинка» у детал╕, точн╕ше, в ╕менн╕й збро╖ - справжньому н╕мецькому «Вальтер╕» сер╕╖ ППК ╕з заводським клеймом 1933 року. П╕столет усього на один р╕к старший в╕д самого ╓впатор╕йського ╕менинника. - Коли мен╕ запропонували вибрати ╕менну зброю, - розпов╕да╓ Анатол╕й Михайлович, - я довго не вагався. Т╕льки «Вальтер». Под╕бний п╕столет ╕ набо╖ до нього кал╕бру 7,65 у мене з’явилися ще у дитинств╕. Тож настр╕лявся з нього досхочу. Взагал╕, у т╕ пово╓нн╕ роки у нас, с╕льських хлопчак╕в, на Херсонщин╕ яка могла бути розвага? Здеб╕льшого зброя, ╖╖ тод╕ не бракувало - п╕столети, автомати, набо╖, м╕ни. Нав╕ть ракетниця ╕ ПТР (протитанкова рушниця) у нас були. А свого тод╕шнього «кишенькового» «Вальтера» Анатол╕й Ненько позбувся одразу п╕сля нового 1957 року, коли вже навчався на в╕йськовому факультет╕ Саратовського мед╕нституту. Подал╕, як кажуть, в╕д гр╕ха. Адже при заповненн╕ анкети в╕н написав, що збро╖ у нього нема╓, а це геть не в╕дпов╕дало д╕йсност╕. Тому, при╖хавши у р╕дне село на перш╕ кан╕кули, Анатол╕й д╕став свою сховану «цяцьку», роз╕брав ╖╖ до гвинтика ╕ потайки порозкидав усе по чотирьох глибоких криницях. Деякою м╕рою, певен сьогодн╕ Анатол╕й Михайлович, до його вибору л╕карсько╖ профес╕╖ «долучились» спогади про т╕ лих╕ пустощ╕ дитинства. У 1944 роц╕, в╕дразу п╕сля визволення в╕д фашистських загарбник╕в, у ╖хньому сел╕ стояла наша в╕йськова частина. ╤ саме тод╕ майбутн╕й в╕йськовий медик одержав сво╓ «бойове хрещення». - Хтось ╕з однол╕тк╕в, - продовжу╓ Анатол╕й Михайлович, - невдало кинув «лимонку». Вона вибухнула. Мене добряче пос╕кло осколками. Опинився у медсанбат╕, прооперували. Лежу такий «красивий», у рубцях, але в╕дчуваю себе «геро╓м». На сус╕дн╕х л╕жках - поранен╕ оф╕цери, солдати. П╕дходять до нас л╕кар╕ у в╕йськових одностроях, порипують ╖хн╕ чоботи, портупе╖. Оц╕ незабутн╕ враження закарбувались на все життя... П╕сля школи Анатол╕й Ненько у 1952 роц╕ усп╕шно склав ╕спити до Одеського медичного ╕нституту. Студентський квиток йому вручав знаменитий офтальмолог, академ╕к Володимир Ф╕латов. А лейтенантськ╕ погони п╕сля зак╕нчення 4-го курсу, перед в╕дправленням до Саратова, - знаменитий полководець Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни, тод╕шн╕й м╕н╕стр оборони СРСР Георг╕й Жуков…
Василь ДРАГОЛЮК
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9292
|