Версiя для друку Обговорити в форумi

Актуально!

  ПОЗБАВЛЯЄМОСЬ ЕНЕРГОЗАЛЕЖНОСТІ?
 До 7,5 МВт вдалося довести потужність сонячної електростанції біля села Родникове, що під Сімферополем, хоча не минуло й року від її запуску. Спорудила одну з найбільших в Європі геліостанцію австрійська фірма Activ Solar минулої осені з запорізьких комплектуючих на основі панелей з полікристалічного кремнію.
 Це дозволить уже невдовзі виробляти сонячної енергії до 9,3 млн. кіловат-годин щороку, запевнили фахівці, яких працює тут усього п’ять. Й розповіли: повністю автоматизована станція складається з 34 тисяч панелей із полікристалічного кремнію, що розташувалися на 15 гектарах угідь. Фотоелектричні пластини збирають сонячне світло й перетворюють на постійний струм. Його регенерує трансформатор і передає на найближчу електростанцію. Так отримана енергія сонця надходить на спільний енергоринок України, й потім споживачам за ту саму ціну, що й будь-яка інша.
 Селяни Родникового й навколишніх сіл - Аркадіївки, Кубанського, Нового Миру, Шкільного (загалом понад п’ять тисяч жителів) кажуть, що тарифи на електрику у них не підвищили, зате зовсім зникли перебої з її подачею: поливати город чи дивитись телевізор тепер можна коли завгодно. Одна панель виробляє 230 Вт, яких вистачає, щоб одночасно запалити п’ять лампочок. Термін служби панелей 25 років, їх легко можна замінити на нові, вироблені Запорізьким заводом напівпровідників. Енергетики зізналися, що поки що сонячна енергія дорожча за електрику в 2,5 раза, але завдяки державному «зеленому тарифу» споживачі цього не відчують. А проект окупиться вже за шість років, і тепер не доведеться спалювати тонни вугілля й газу та забруднювати довкілля. Тож у Сімферопольському районі вже невдовзі з’явиться ще одна екологічно чиста електростанція потужністю 100 МВт.
 Сонця на півострові - 275 днів на рік, як і в Італії. Це дає можливість отримати енергію, рівну 380 тисячам тонн умовного палива. Ще й, крім сонця, Крим має колосальний потенціал практично усіх видів відновлювальних джерел енергії: вітрової, геотермальної, довкілля, біомаси й малих річок: річний потенціал усіх разом таких енергоносіїв еквівалентний 7069 млн. кубометрів природного газу. Ця цифра значно перевищує об’єми спільних річних енергетичних потреб автономії. Мета прискореного освоєння природних джерел енергії в Криму - якнайшвидше зменшити залежність від постачання зовні й поетапно примножити частку відновлювальної енергії в енергобалансі півострова.
 Зауважимо, що спроби змусити служити кримчанам енергію Ярила почалися рівно чверть століття тому, коли біля селища Щолкіне поруч з Кримською АЕС спорудили першу в світі сонячну електростанцію баштового типу потужністю 5 МВт. Через вісім років вона виробила понад 2 млн. кіловат-годин. Але тоді ж припинилося фінансування, й екологічно чиста, але дорога електрика стала «неконкурентоспроможною». З того часу різко загострилася проблема енергоносіїв, вартість кіловатів зросла на порядок, й отримання енергії з сонячних променів перестало бути надто витратним.
 Нині у цій справі є багато хороших новин. Ця ж фірма вже завершила будівництво першої черги однієї з найбільших у світі сонячних електростанцій у селі Охотнікове Сакського району потужністю 25 МВт на рік й дозволить скоротити до 20 тис. тонн викидів вуглецю щороку та забезпечити електроенергією близько п’яти тисяч господарських об’єктів. Хід успішної реалізації своїх проектів компанія Activ Solar презентуватиме днями на міжнародній виставці Intersolar у Мюнхені.
 А німецькі інвестори компанії «WKN Windkraft Nord AG» у відповідь на щиру зацікавленість й гарантії співпраці уряду автономії зголосилися швидко збудувати у Джанкойському й Красноперекопському районах Криму дві вітроелектростанції за майже 600 млн. євро загальною потужністю 400 МВт. Керівники цієї компанії зазначили, що для них Крим являє чималий інтерес у питанні розвитку альтернативних джерел енергії. Втіленням подібних проектів зайнялося створене Агентство регіонального розвитку автономії, головні завдання якого – не лише безпосереднє залучення надійних інвесторів, а й турботливе супроводження їхніх проектів. Результат не забарився: не лише німецькі, а й американські, англійські, французькі, португальські інвестори вже почали споруджувати на півострові кілька вітроелектростанцій на 8 млрд. євро. загальною потужністю 5 тисяч МВт.
 Крім того, в Криму стартує новий проект у галузі альтернативних джерел за участі грецьких інвестицій із запланованим об’ємом вкладень 795 мільйонів євро. У результаті реалізації всіх цих проектів Крим «уже до 2014 року збільшить виробництво електроенергії втричі й забезпечить власні потреби більш ніж на третину», зазначають урядовці автономії. Й підкреслюють, що стимулювання альтернативної енергетики й інноваційної промисловості стали чільним напрямком розвитку Криму.
 
 ПРИПЛЮСУЄМО Й ЕНЕРГОНОСІЇ З ГЛИБИН?
 З’явилися втішні новини й у царині власного видобутку вуглеводнів. Фахівці дочірньої компанії «Нафтогаз України» - ДАТ «Чорноморнафтогаз» повідомили, що в поточному році отримають у своє розпорядження чотири нових технологічних судна, баржу для швидкого вкладання труб, потужну плавучу бурову установку й устаткування для видобутку і освоєння шельфу Азово-Чорноморського басейну. Завдяки новому устаткуванню компанія найближчим часом освоїть два нових газових родовища - Одеське й Безіменне - та почне експлуатацію першого в Чорному морі нафтового Суботинського родовища.
 Сучасне обладнання дозволить продовжити розвідку й видобуток на більших глибинах, де виявлено 11 перспективних структур. Прогнозні ресурси п’яти з них складають близько 70 млрд. кубометрів газу, запаси останніх шести – понад 70 млн. тонн нафти. Нова установка «Петро Годованець» дозволить компанії вийти на глибини до 120 метрів з бурінням свердловин до 9 тисяч метрів. А розробка свого шельфу Чорного моря дасть можливість Україні подвоїти власний видобуток газу. До речі, наша держава нині щороку видобуває зазвичай 20 млрд. кубометрів газу, подвоєння цього ресурсу дасть змогу відмовитися від закупівлі значних обсягів дорогого російського газу. (Цього року ми плануємо придбати його 40 мільярдів кубометрів). Отже, розробка родовищ вуглеводнів на вітчизняному шельфі посилить енергобезпеку нашої країни.
 За оцінками експертів, тільки на Прикерченській ділянці шельфу запаси перевищують 10 мільярдів кубометрів. Видобуток лише тут дозволив би Україні збільшити притік власного газу на 4 млрд. кубометрів, а нафти – на 3 мільйони тонн.
 
 НАФТА Й ГАЗ СТАНУТЬ ДОСЯЖНИМИ. АЛЕ ДЛЯ КОГО?
 Схоже, цей «енергопрорив» не входить у плани нашої північної сусідки. Чим же ще пояснити не- вирішення протягом уже 15 років питання делімітації морської частини державного кордону між Україною і Росією в Керченській протоці? Адже саме на паритетній розробці родовищ, розміщених на цій прикордонній території, наполягає російська сторона, яка вважає цю частину морського шельфу спірною.
 Суперечка про кордони в Азовському морі та юрисдикцію Керченської протоки надто затяглася. Досі Київ наполягав на визнанні кордону згідно з картами генштабу СРСР – на основі адміністративного поділу між Українською РСР й РСФСР. Це означає, що Україні має відійти близько 60% акваторії моря й повний контроль над суднохідним каналом у Керченській протоці, нині платний для проходу росіян. Та російська сторона відмовляється визнати цей принцип, стверджуючи, що в часи СРСР внутрішні кордони були умовними. Тому Кремль пропонує провести нову лінію кордону за так званою модифікованою серединною лінією, рівновіддаленою від берегів обох країн, а також передбачити спільне використання каналу.
 Керченська протока – давній камінь спотикання між Росією й Україною. Її ділять сусіди безуспішно ледь не від часу здобуття нашою країною незалежності, хоча було вже 50 раундів перемовин. Сушу якось поділили, а ось з водою – ніяк. Українська сторона ще в 1998 році позначила свою акваторію. Прокреслила кордон згідно з картами СРСР, як при його роз’єднанні й було домовлено. Росія, керуючись іншою угодою, це не прийняла, й понині вважає протоку спільною територією. Стара проблема неделімітованості ініційована не нашою стороною. Є указ Президента України про проходження лінії кордону, яка з нашого боку визначена чітко. Але російська сторона досі керується договором про спільне використання Азовського моря й Керченської протоки від 2004 року й цю лінію не визнає, що призводить до плутанини. Наші судна дотримуються лінії, російські – ні, бо деякі з них можуть займатися браконьєрством, обмінюватися контрабандними вантажами, нафтопродуктами з якірних стоянок, пересаджувати нелегалів. Адже законодавство наших країн різне: порушення кордону в нас - адміністративне порушення, у Росії - кримінальний злочин. Чому ж тоді виходить так: Росія кордон не визнає, але рибалок за його незаконний перетин… штрафує.
  Попередня переговорна позиція базувалася на твердому підґрунті – основоположних принципах Конституції України про територіальну цілісність нашої держави. На жаль, останнім часом Україна вже зробила ряд поступок росіянам з питання делімітації Азовського моря й розмежування Керченської протоки, наголошують експерти. Бо нинішнє керівництво нашої держави, відмовляючись від принципу спільних вод, водночас ніби й готове прислухатися до пропозицій росіян та лояльніше підійти до розмежування Керченської протоки, Азовського й Чорного морів.., змістивши лінію кордону в наш бік. Росіяни ж твердять: мовляв, треба прокласти кордон так, щоб і ваша Тузла, і все, що до неї прилягає, було спільним. Тобто прагнуть провести кордон по берегах затоки, але решта буде для спільного користування. А такий «братній» переділ вигідним для України не стане. Російська сторона твердить на перемовинах, що, мовляв, усе це є спільним. Однак, вже знаємо з минулого досвіду, що так би мовити «колгоспне» - завжди нічиє. То що, віддамо РФ багату на поклади енергоносіїв частину моря? Прикрий приклад із втратою значної морської акваторії біля острова Зміїного вже маємо.
 Експерти вважають, що у питанні делімітації кордонів російська сторона міцно тримається своєї вигоди, адже в Азовському морі розвідані багаті глибоководні родовища нафти і газу, належність яких залежить від лінії кордонів. Хоча ситуація не проста, сторони мають врешті вирішити давню суперечку, тому підуть на компроміси. Бажано б, не надто збиткові для нас.
 
Віктор ХОМЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "З потоку життя"