Серед «в╕чних проблем», як╕ в ус╕ часи хвилювали вчител╕в ╕ батьк╕в д╕тей шк╕льного в╕ку, чи не перше м╕сце пос╕да╓ така: як стати Великою Людиною, такою, скаж╕мо, як Ейнштейн або Ед╕сон? Як у с╕м’╖ ╕ навчальному заклад╕ сприяти цьому? Напевно, школярев╕ потр╕бно бути серйозним, твердо йти до нам╕чено╖ мети. ╤ ще: як лише переступив в╕н пор╕г школи - в╕дм╕нно вчитись... Чи не так? Може, й так, а може, й не зовс╕м... Оц╕нка знань у щоденников╕ учня, як св╕дчать б╕ографи Великих Людей, ще не ╓ визначальним фактором... Уже чу╓ться протестне: як це так, «не ╓ визначальним фактором? Тод╕ що ж?..»
╤. ЯК ЛОМОНОСОВУ ЗНАЙТИ СВО╢ М╤СЦЕ? Автор цих нотаток, який п╕вв╕ку в╕дпрацював у школ╕, завжди з певною пересторогою ставився до учн╕в, яких мо╖ колеги, част╕ше за все не без гордост╕, називали «круглими в╕дм╕нниками», «золотими медал╕стами». Мен╕ так╕ учн╕ ╕нколи видавались «яскравими пустоцв╕тами – всезнайками»... Учень безликий, учень невиразний, «с╕рий», безбарвний, хоча б в╕н був «круглим в╕дм╕нником», учень, якого н╕що не хвилю╓ ╕ не захоплю╓, який з однаковою байдуж╕стю запам’ятову╓ математичн╕ формули ╕ л╕ричн╕ в╕рш╕, проводить х╕м╕чн╕ досл╕ди ╕ працю╓ з географ╕чною картою тощо - такий учень не може не викликати у вчителя занепоко╓ння. Переконаний: у наш надскладний, багатовар╕ативний, суперечливий, динам╕чно вдосконалюючий св╕т науки знати все «на в╕дм╕нно», нав╕ть на шк╕льному р╕вн╕, неможливо. У XXI стол╕тт╕ в науц╕ пану╓ вузька спец╕ал╕зац╕я, де Ломоносовим уже м╕сця нема╓. ╤ проблема ця постала не сьогодн╕ - в ╕стор╕╖ науки чимало приклад╕в того, як, на думку вчител╕в, «нездатн╕ до навчання», насправд╕ з дитинства були одержимими у певн╕й галуз╕ знань. А це вже беззаперечна ознака зд╕бностей, обдарування. ╤ тут дуже багато залежить в╕д того, чи зум╕ють доросл╕ - вчител╕ та батьки д╕тей - сво╓часно розглед╕ти зав’язь таланту, обережно, турботливо п╕д╕йти до його нос╕я. А якщо н╕?.. Тод╕ дитин╕, майбутньому ген╕╓в╕, неминуче стелиться п╕д ноги «шлях через терни до з╕рок».
2. НЕЗДАТН╤ ДО НАВЧАННЯ ГЕН╤╥ П╕д цим кутом зору звернемося до б╕ограф╕й лише тих учених, хто в планетарному масштаб╕ зд╕йснив справжн╕й переворот у науц╕, заклавши основи ╖╖ нових напрямк╕в. З перших же дн╕в перебування у школ╕ Карл учився наст╕льки погано, що педагоги радили батькам забрати сина з╕ школи ╕ навчати його не наукам, а якомусь ремеслу. Може, хоч там хлопчина доб’╓ться якогось усп╕ху... Йдеться про шк╕льн╕ роки КАРЛА Л╤ННЕЯ - знаменитого шведського ботан╕ка, автора велико╖ к╕лькост╕ наукових праць. У 28 рок╕в в╕н, зокрема, п╕дготував до друку головну працю свого життя – «Система природи», яка у ХVIII стол╕тт╕ була тим самим, чим мендел╓╓вська таблиця для х╕м╕╖ у XIX стол╕тт╕. А х╕ба не через так╕ сам╕ випробування пройшов Чарльз. Його батько, спостер╕гаючи «туп╕сть» сина у навчанн╕, у розпач╕ волав: «Ти, неуч, зганьбиш нашу родину!..» Минув час, ╕ англ╕йський природодосл╕дник ЧАРЛЬЗ-РОБЕРТ ДАРВ╤Н прославив у планетарному масштаб╕ себе ╕ св╕й р╕д, заклавши основи дарв╕н╕зму - вчення про еволюц╕йний розвиток св╕ту, про законом╕рност╕ його ╕сторичного розвитку. Його вважали безнад╕йно тупим. Батьки нав╕ть побоювались за розумов╕ зд╕бност╕ хлопчика - в╕н дуже п╕зно заговорив. ╤ вчител╕ були у в╕дча╖. «╤з вас,- сказав Альбертов╕ вчитель г╕мназ╕╖, - н╕коли н╕чого путнього не вийде. У вас не вистача╓ зд╕бностей...» Та ╕ сам АЛЬБЕРТ ЕЙНШТЕЙН був здивований, одного разу в╕дкривши для себе, що ╓ знаменитою людиною, автором теор╕╖ в╕дносност╕. А йому йшов лише 36 р╕к! Перед смертю в╕н сказав: «Сво╓ завдання на земл╕ я виконав». Маленький Томас був останн╕м за усп╕шн╕стю учнем у сво╓му клас╕. Фактично за все сво╓ життя в╕н учився в школ╕ всього три м╕сяц╕, решту знань в╕н отримав дома п╕д кер╕вництвом сво╓╖ мами. В╕н не знав вищо╖ математики, не зрозум╕в сут╕ теор╕╖ в╕дносност╕... Але все це не завадило ТОМАСУ АЛЬВ╤ ЕД╤СОНУ стати знаменитим винах╕дником у р╕зних галузях техн╕ки. Лише у США в╕н запатентував 1093 винаход╕в. ╤ майже три тисяч╕ у тридцяти чотирьох ╕нших кра╖нах. Такого ще св╕това науково-техн╕чна практика не знала!
3. МАНДР╤ВКА ДО РАЮ Р╕зн╕ сюжети, р╕зн╕ дол╕... Одне повторю╓ться ╕з сюжету в сюжет: учител╕ ╕ батьки не зум╕ли сво╓часно розглед╕ти в цих д╕тях потенц╕йн╕ ╕нтелектуальн╕ можливост╕. Все списувалось на вигадану розумову в╕дстал╕сть, поган╕ оц╕нки в навчанн╕. Були ╕ ╓, звичайно, й так╕ д╕ти - розумово в╕дстал╕, д╕ти з тимчасовою затримкою у розвитку, д╕ти з╕ зниженою здатн╕стю до навчання, зрештою - хвор╕ д╕ти. Але для цього й ╕сну╓ профес╕я вчителя, щоб об’╓ктивно, на науковому р╕вн╕, якомога ран╕ше ╕ безпомилково визначити: хто ╓ хто... ╤ це не особиста справа педагога, а потреба, вимога сусп╕льства, запорука його розвитку. Втрачати таких д╕тей - золотий фонд науки, техн╕ки ╕ культури - профес╕йний злочин. Але ж так╕ втрати були ╕ ╓ - ось у чому питання, ось що виклика╓ тривогу. ╢ в Марка Твена повчальне опов╕дання – «Мандр╕вка кап╕тана Стормф╕льда до раю». У ньому розпов╕да╓ться: «На тому св╕т╕, в раю нема н╕ ангел╕в, н╕ святих, н╕ божественного неробства, а живуть люди в раю таким самим трудовим життям, як ╕ на гр╕шн╕й земл╕. В╕др╕зня╓ться рай в╕д земл╕ т╕льки одним: там кожний займа╓ться справою за сво╖м покликанням. Н╕кому не в╕домий на земл╕ швець ста╓ п╕сля смерт╕ видатним полководцем, а бездарний за життя генерал, який, проте, волод╕╓ кал╕граф╕чним почерком, ма╓ задовольнитись у штаб╕ скромною роллю писаря. Письменник, який докучив читачам нудними, н╕кому не потр╕бними романами, знаходить сво╓ справжн╓ покликання в профес╕╖ токаря по металу. Людина, яка випадково стала педагогом, усе життя мучила ╕ себе. й учн╕в, виявля╓ться прекрасним бухгалтером...» От якби досягти тако╖ гармон╕╖ вже «на цьому св╕т╕»! Про це мр╕яв великий Педагог сучасност╕ Василь Олександрович Сухомлинський, з яким мен╕ пощастило свого часу неодноразово сп╕лкуватись! ╤ не просто мр╕яв, але д╕яв, вт╕люючи цю мр╕ю в життя. А ще в╕н був великим Педагогом-Мислителем. Прислуха╓мося до його повчань. «КОЖНА, буквально КОЖНА без винятку дитина - це ц╕лий св╕т. Св╕т ще не в╕дкритий ╕ не досл╕джений... У наших вихованц╕в др╕млють задатки талановитих математик╕в, ф╕лолог╕в й ╕сторик╕в, б╕олог╕в та ╕нженер╕в, майстр╕в творчо╖ прац╕ в пол╕ ╕ б╕ля верстата... Ц╕ таланти розкриваються Т╤ЛЬКИ ТОД╤, коли КОЖЕН п╕дл╕ток зустр╕не у вчителев╕ ту ЖИВУ ВОДУ, без яко╖ задатки засихають ╕ хир╕ють...» За життя Василя Олександровича ця теза була покладена в основу навчального ╕ виховного процесу в школ╕ села Павлиш, що на К╕ровоградщин╕. «Наш педагог╕чний колектив, - ще ╕ ще раз наголошував директор школи, - добива╓ться того, щоб у КОЖНОМУ учнев╕ розкривався його задаток, щоб КОЖЕН учень знайшов свою улюблену справу, став майстром у ц╕й справ╕, пережив щастя творчо╖ прац╕… Шлях у науку почина╓ться в загальноосв╕тн╕й середн╕й школ╕». Читач, напевно, вже звернув увагу на те, з якою стал╕стю з речення в речення повторю╓ Сухомлинський ключове слово «КОЖНИЙ»! Це слово в систем╕ педагог╕чних д╕й працювало безв╕дмовно ╕ результативно. Особливо яскраво воно проявило себе у позаурочн╕й робот╕, де КОЖНИЙ учень мав можлив╕сть обрати соб╕ заняття за покликанням ╕ вчителя за бажанням. А ця проблема, якщо поставити ╖╖ у площину реальних педагог╕чних д╕й, надзвичайно складна. Вона вимагала в╕д кожного вчителя профес╕йних ум╕нь найвищого ╜атунку. Дв╕ч╕ на м╕сяць щопонед╕лка учител╕ Павлисько╖ школи збирались на зас╕дання науково-педагог╕чно╖ ради або психолог╕чного сем╕нару, щоб обговорити особливост╕ та шляхи розвитку особи того чи ╕ншого учня. «Нема╓ н╕чого потр╕бн╕шого, корисн╕шого ╕ ц╕кав╕шого, н╕ж розмова про дитину, - наставляв сво╖х колег Сухомлинський. - Найчаст╕ше ми говоримо про д╕тей, не пом╕тних у колектив╕, як╕ н╕чим себе не виявили. Дитина, яка н╕чим не заявля╓ про свою ╕ндив╕дуальн╕сть, н╕чим не ц╕кавиться, н╕кого не непоко╖ть, н╕кому не завда╓ жодних турбот ╕ прикрощ╕в, - це НАЙВАЖЧА ДИТИНА». Ц╕люща «ЖИВА ВОДА» омивала кожного павлиського школяра. Перед кожним з них, оминаючи терни, стелився шлях до з╕рок. В╕зьм╕мо ╕ ми, нин╕ сущ╕ прац╕вники осв╕ти, на озбро╓ння бодай цю частку сухомлинознавства, вбачаючи у цьому сутн╕сть нашого профес╕онал╕зму.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
