Версiя для друку Обговорити в форумi

 Про цей фартушок голова Союзу українок Севастополя Богдана Процак на виставках української вишивки, пропагуючи народні традиції, завжди розповідає особливо схвильовано. У середині 90-х років його подарувала тітка чоловіка, колишня зв’язкова УПА, яка берегла запаску всі ці роки, і розповіла її історію.
 Над цим художнім твором довго працював Грицько Данилюк із села Багатківці Теребовлянського району Тернопільської області. Чотирнадцятирічний хлопець мав хворобу і не міг рухатись, а вишивав прегарно. Було це у далекому 1939 році. Коли в село прийшли ненависники України, більшість людей втекли у ліс, а він залишився вдома. Грицька жорстоко били і катували, і він за кілька днів помер.
 Богдана Михайлівна сама вишиває і сумнівається, що знайдуться такі умільці, які могли б повторити ці досить складні візерунки. Вона бачить, що тут символічно зображені багато церков, вона читає орнамент, що, начебто, люди тримаються за руки, а між ними – кольори українського прапора. Пані Богдана каже, що зараз майстрині часто-густо вишивають по заздалегідь зроблених на канві заготовках, а тут маємо приклад полотна, яке в селі традиційно робили з конопель. Особливо вона наголошує на високому художньому смаку юного Грицька, який так вдало підібрав нитки за кольорами.
 Захоплено відгукуються про вишитий фартушок і майстрині, які фотографують ці узори, щоб зберегти і використати цей унікальний орнамент, що несе глибинну і давню сутність високої української культури.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 12.08.2011 > Тема "Душі криниця"