Версiя для друку Обговорити в форумi

Мова про мову

 «Придумали і твердий знак, якого шовіністи Донецька ліплять на всі вивіски та реклами. Напевно, зупиняться тоді, коли слово «гусь» і «Русь» напишуть з твердим знаком…»
 Антон Талімончук,
 м. Донецьк.

 Донецький просвітянин бачить те, що під боком, а тому трохи ідеалізує ситуацію. Твердий знак, цей своєрідний символ дореволюційної російськості, помаленьку підминає весь український візуальний простір, не обмежуючись Донецьком.
 Я й справді майже відразу помітив на одній з центральних вулиць шахтарської столиці велику вивіску: «Ремонт часовъ». Було й багато інших. Але на фоні решти українських міст Донецьк суттєво не виділяється.
 «Трактиръ на Кіевской», «Салон «Бульваръ», «Холодъ», «Купецъ» - все це побачив у Сімферополі. «Ломбардъ» і «Провіантъ» - у Севастополі. І, повірте, довго не довелося ходити.
 Думаєте, Київ пасе задніх? Помиляєтесь. Схоже, столиця України ностальгує за тими часами, коли Київ був губернським центром. Ось ресторан «Онегинъ», ось «Гастрономъ на Михайлівській» - зауважте, твердий знак непогано прижився і в українському тексті. У одному з переходів кидається в очі: «Салон оперативной печати «Полиграфъ Полиграфыч». Принаймні, тут хоч увесь текст російською…
 Але, погодьтеся, дещо дивно виглядає: «Трактиръ «Війна і миръ». Або: «Трактиръ запрошує киян та гостей міста». Далі по тексту: «Сніданки до 30 гривень. Домашні обіди до 40 гривень. Вечері на будь-який смак та розмір гаманця». Сам Валуєв просльозився б від радості, якби побачив оці наочні приклади масової інтеграції українців у світ російської мови та культури. Це ж як душею прикипіти треба до одного із символів Російської імперії!
 Чи можна в такому разі вважати, що Україна визначилася із зовнішньополітичним курсом? Адже саме в останні п’ять років з’явилися не будь-де, а саме в Києві ось такі наочні символи «зачарованості на схід»:
 «Український паб «Абсолютъ»,
 «Аптекарскій магазінъ»,
 «Магазин «Кондитеръ»,
 «Грузинская кухня «Старый Тифлисъ».
 І не тільки в центрі столиці таке робиться! Хтось же додумався у Теремках, спальному мікрорайоні Києва, де живуть етнічні українці - вихідці із села, відкрити новенький «Продмагъ». Отже, впевненість була, що не протестуватимуть? А ще кажуть, що усі кияни - націоналісти і «помаранчеві», які тужать за НАТО…
 В одному селі – по дорозі з Києва на Ірпінь – якийсь скоробагатько відкрив магазинчик «Карманъ». І звучить романтично, і всі бачитимуть, який він крутий.
 До речі, в самому Ірпені, давній резиденції українських письменників, з’явився ресторанчик «Ірпінський двіръ». Створити такий гібрид сучасного українського і дореволюційного російського – це навіть Сталіну було не під силу! А незалежні українці масово продукують:
 «Домъ обуви» (Кіровоград);
 «Чоботаръ» (Дніпропетровськ);
 «Телефонъ» (Житомир).
 Назви ось такі, ностальгійно-імперські, а далі – українські тексти. І, погодьтеся, до Севастополя з Донецьком ще сотні й сотні кілометрів. Але ж тенденція яка!
 У невеликому місті Щорсі – це північ Чернігівської області – з’явилася вивіска «Сновскъ». Найстаріші мешканці району і зараз кажуть не Щорс, а «Сновське». Саме так українською (в середньому, а не в чоловічому роді) називалося місто до 1935 року. Звідки ж узявся «Сновскъ»? Відповідаю: декілька років тому у місті знімали фільм за мотивами повісті А. Рибакова «Гарячий пісок». Згодом усі декорації і вивіски часів окупації прибрали, а цю, ностальгійну, залишили. Німе свідчення глибокої любові до Росії…
 То хто там говорить про русофобію в Україні? Сам Денікін, якби встав з могили, порадів би таким тенденціям. До речі, на черкаських трасах, звідки і до Моринців, і до Холодного Яру недалеко, розмістився не один «трактиръ»…
 Тож, шановний пане Анатолію, ваш Донецьк не може пишатися оригінальністю! Бо у самісінькому центрі Львова можна було б звеселити серця російських білоемігрантів вивісками: «Первакъ & Табакъ», «Магазінъ ЦісаR» тощо. Невже і Львів ностальгує за імперією? А може, це наші звичні малоросійські комплекси?
 У будь-якому випадку просвітяни дуже легковажать, коли не моніторять ситуацію з вивісками. По-перше, кращого показника нашої незнищенної «різновекторності» годі пошукати. А по-друге, легше було б «відгавкуватись» від звинувачень у русофобії.
 
Сергій ЛАЩЕНКО.
 
  А У НАС?

 «НЕПРИЯТНОСТЬ ЕТУ МИ ПЕРЕЖИВЙОМ»?

 Приятне Свідання. Розум протестує проти такого словосполучення українською мовою. Так, не довго думаючи, назвали працівники ДАІ поселення на 9 кілометрі шосе Сімферополь — Севастополь. Більше того, хтось і у Мережевій Вікіпедії так неоковирно переклав назву. І на картах Google вона закріпилась.
 Якби ж то у нас було міністерство з мови чи мовна поліція або небайдужа місцева влада, яка знає державну мову…
 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 29.07.2011 > Тема "Резонанс"