|
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 29.07.2011 > Тема "Українці мої..."
#1 за 29.07.2011
ПИСЬМЕННИК, ЯКИЙ В╤ДМОВИВСЯ БУТИ Т╤ЛЬКИ ПИСЬМЕННИКОМ
Михайлов╕ Слабошпицькому - 65!
У письменника, лауреата Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕мен╕ Т. Г. Шевченка Михайла Слабошпицького одна з його документальних книг ма╓ назву «Укра╖нець, який в╕дмовився бути б╕дним». Ця книга – хвилююча, захоплююча розпов╕дь про людину, укра╖нця-патр╕ота з далеко╖ Канади Петра Яцика, який започаткував у нас, в Укра╖н╕, Всеукра╖нський конкурс з… укра╖нсько╖ мови. Уже приблизно через р╕к, п╕сля смерт╕ цього мецената-добровольця, конкурс значно розширив сво╖ меж╕, залучивши до мовних змагань не т╕льки укра╖нських школяр╕в, а й молодь з багатьох заруб╕жних кра╖н, де живе укра╖нство. Конкурс став називатися М╕жнародним конкурсом з укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Петра Яцика – людини, котра стояла б╕ля його виток╕в. Отож, перефразовуючи назву книги про П. Яцика, можна сказати, що й сам ╖╖ автор, письменник Михайло Слабошпицький, з добро╖ вол╕, а не чи╓╖сь принуки, став тим письменником, який в╕дмовився бути т╕льки письменником, узявши на сво╖ плеч╕ по смерт╕ П. Яцика ус╕ орган╕зац╕йн╕ клопоти з проведення конкурсу, який, широко заявивши про себе на всю Укра╖ну, а згодом ╕ на весь укра╖номовний св╕т, мав тримати свою марку, не затухнути, а навпаки – духовно розгоратись. Тож письменник Михайло Слабошпицький ма╓ пряме в╕дношення до цього вельми престижного конкурсу, котрий нин╕шнього року в╕дбувся уже в десятий раз.
М. Слабошпицький - один з тих, хто був, як кажуть, правою рукою П. Яцика, був серед тих, хто стояв б╕ля фундац╕╖ дуже поважно╖ орган╕зац╕╖ – М╕жнародного благод╕йного фонду Л╕ги укра╖нських меценат╕в, й за рекомендац╕╓ю Петра Яцика став його виконавчим директором.
Як виконавчий директор Л╕ги укра╖нських меценат╕в, як письменник-патр╕от, лауреат багатьох престижних л╕тературних прем╕й, у тому числ╕ й Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Т. Г. Шевченка, Михайло Слабошпицький став душею конкурсу з укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Петра Яцика. Левова частка ус╕х орган╕зац╕йних питань проведення конкурс╕в, а ╖х, як зазначалося, проведено вже десять (!), лежить на плечах ╕ сов╕ст╕ цього ентуз╕аста, котрий дба╓, аби Яцик╕в конкурс, як його лаг╕дно називають, не зм╕л╕в духовно, не потьмарився негараздами через встромлення палиць в колеса деякими нин╕шн╕ми недоброзичливцями, аби в╕н проходив сво╓часно ╕ на високому р╕вн╕.
К╕лька рок╕в посп╕ль я був Головою жур╕ конкурсу з укра╖нсько╖ мови ╕м. П. Яцика в Автономн╕й Республ╕ц╕ Крим ╕ тому знаю, що там, де випало працювати пл╕ч-о-пл╕ч з виконавчим директором Л╕ги укра╖нських меценат╕в Михайлом Слабошпицьким, не було жодних орган╕зац╕йних проблем.
Пригадую, як╕ нелегк╕ часи переживала ╓дина укра╖нська просв╕тницька державницька газета Криму «Кримська св╕тлиця» у 2005 роц╕. Майже кожен ╖╖ номер виходив з чорною смугою застереження до укра╖нсько╖ влади про те, що газета «Кримська св╕тлиця» без ф╕нансово╖ п╕дтримки держави гине, а разом з нею гине й дов╕ра до владних структур. Треба було ус╕ма силами докричатись до влади ╕, користуючись тим, що саме цього 2005 року, мен╕ – шеф-редактору дитячо╖ газети «Джерельце» й мо╓му колез╕ вчителев╕-письменнику Василев╕ Латанському випала велика честь отримувати в березн╕ престижну прем╕ю ╕мен╕ Олекси Г╕рника – за патр╕отичне виховання п╕дростаючого покол╕ння - в переповнен╕й переможцями п’ятого конкурсу ╕м. П. Яцика учнями, осв╕тянами й просв╕тянами зал╕ Ки╖вського будинку вчителя, ми з Василем Григоровичем виступили з ╕н╕ц╕ативою, аби наступний, шостий Яцик╕в конкурс, зважаючи на критичне становище укра╖нсько╖ духовност╕ в Криму, в╕дбувся саме тут, у нас. Нашу пропозиц╕ю одним з найперших гаряче п╕дтримав саме в╕н, Михайло Слабошпицький.
Кримськ╕ школяр╕, учасники мовних змагань, вчител╕ та просв╕тяни пам’ятають т╕ незабутн╕ листопадов╕ дн╕ 2005 року, коли у нас в Криму, в День писемност╕ та р╕дно╖ мови, в╕дбувалося в╕дкриття Шостого М╕жнародного конкурсу з укра╖нсько╖ мови ╕м. П. Яцика в актов╕й зал╕ Укра╖нсько╖ школи-г╕мназ╕╖ м. С╕мферополя, на якому була присутня поважна делегац╕я письменник╕в, журнал╕ст╕в, представник╕в Л╕ги укра╖нських меценат╕в з Ки╓ва та ╕нших кра╖н на чол╕ з Михайлом Слабошпицьким. Те д╕йство вилилося у справд╕ велике ╕ незабутн╓ свято знавц╕в ╕ шанувальник╕в р╕дного слова. Ск╕льки вогню, патр╕отичного запалу привнесли у це чудове змагання з р╕дно╖ мови ╕ сам Михайло Слабошпицький, ╕ його колеги та побратими, котр╕ змусили не т╕льки учн╕в кримських шк╕л, а й багатьох дорослих по-новому, по-р╕дному поставитись до свого ж таки близького ╕ р╕дного, але дещо притлумленого, призабутого на теренах зрос╕йщеного Криму укра╖нського слова. Ус╕ вони в╕дчули себе справжн╕ми укра╖нцями сво╓╖ в╕льно╖ ╕ незалежно╖ держави Укра╖ни.
А книга М. Слабошпицького про мецената-патр╕ота з Канади П. Яцика «Укра╖нець, який в╕дмовився бути б╕дним» стала в Криму для багатьох наст╕льною, шанованою ╕ ц╕кавою: кожен намагався ╖╖ прочитати, аби б╕льше д╕знатися: хто ж в╕н, отой Петро Яцик, котрий не пошкодував сво╖х зароблених грошей на проведення конкурсу з укра╖нсько╖ мови, аби юне покол╕ння любило ╕ шанувало мову сво╖х батьк╕в, аби конкурс став не рядовим, а престижним!
Престижним тому, що можна було отримати не т╕льки диплом, а й ц╕нний, варт╕сний подарунок – нагороду за в╕дм╕нне знання р╕дно╖ мови. Ц╕кавий тим, що на заключних змаганнях в╕дбувалися справжн╕ мистецьк╕ свята р╕дно╖ п╕сн╕, в╕рша, танцю, свята нашо╖ укра╖нсько╖ мови, нашо╖ духовност╕.
Повторюсь, що в усьому цьому духовному п╕днесенн╕ велика заслуга ╕ Михайла Слабошпицького, людини, котра в╕дмовилася бути т╕льки письменником, а й стала одним з духовних наставник╕в цього конкурсу. А м╕г би, як чимало його колег-письменник╕в, сид╕ти спок╕йно й писати книги. Але ж н╕, в╕н не з тих, хто т╕льки пише, хоч ╕ написав чимало ц╕кавих книг, таких як романи «Мар╕я Башкирцева», «Никифор Дровняк ╕з Криниц╕», «Поет ╕з пекла», «Автопортрет художника в зр╕лост╕», пов╕ст╕ «Г╕лка ял╕вцю з Сааремаа», «Душ╕ на в╕трах», книжки критики та л╕тературознавства: «Василь Земляк», «Тодось Осмачка», «За гамбурзьким рахунком», «Роман ╤ваничук», книжки для д╕тей: «Славко ╕ Жако», «Озеро Олдан», «Папуга з ос╕нньо╖ г╕лки», «З голосу нашо╖ Кл╕о», «Норвезький к╕т у намист╕», «Чи далеко до Африки?», «Казки», документал╕стика: «Укра╖нець, який в╕дмовився бути б╕дним», «Укра╖нськ╕ меценати», «Не загублена укра╖нська людина», «25 поет╕в укра╖нсько╖ д╕аспори» та ╕н.
А ще ж М. Слабошпицький – директор видавництва «Ярослав╕в Вал», в╕домого сво╓ю друкованою продукц╕╓ю. Багато найсол╕дн╕ших ╕ найпрестижн╕ших л╕тературних вечор╕в та презентац╕й нових книг не лише в Ки╓в╕, а й у р╕зних м╕стах Укра╖ни в╕дбуваються за його участ╕. Згадаймо ╕ захоплююч╕ розпов╕д╕ про ц╕кавих актор╕в та ╖хн╕ книги, як╕ чу╓мо по рад╕о ╕ дивимось по телебаченню. А ще ж реценз╕╖, в╕дгуки, л╕тературознавч╕ статт╕ та статт╕ про набол╕ле на стор╕нках письменницько╖ газети «Л╕тературна Укра╖на»…
28 липня Михайлов╕ Слабошпицькому, який народився 1946 року в сел╕ Мар’ян╕вка Шполянського району на Черкащин╕, виповню╓ться 65 рок╕в. В╕к, як для письменника, найсприятлив╕ший для вт╕лення в життя творчих задум╕в, в╕к творчих звершень. А ╖х, ╕ задум╕в, ╕ звершень, гада╓мо, у Михайла Федотовича ще дуже й дуже багато. Отож побажа╓мо йому доброго здоров’я, щоб вс╕ його ╕ житт╓в╕, ╕ творч╕ задуми збулися. З роси та води Вам, славний наш друже, Михайле Федотовичу!
«Кримська св╕тлиця» пам’ята╓ ╕ шану╓ Вас за щире убол╕вання, за ╖╖ невеселу ╕ не вельми легку кримську долю (адже ж хтось ╕ тут мусить нести цей нелегкий хрест просв╕тництва!), за Ваше щире п╕клування про укра╖нську духовн╕сть у Криму! Будьмо ж ╕ шануймося!
Данило КОНОНЕНКО,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, лауреат прем╕╖
╕м. Олекси Г╕рника.
***
Високоповажний Михайле Федотовичу!
Кримська ф╕л╕я Наукового Товариства ╕м. Тараса Шевченка та вся укра╖нська громада Криму в╕та╓ Вас з╕ славним юв╕ле╓м.
Вас, пане Михайле, вашу пл╕дну та багатогранну л╕тературну творч╕сть як видатного укра╖нського письменника, публ╕циста та активного громадського д╕яча зна╓ не лише Укра╖на, але й укра╖номовний св╕т.
Укра╖нськ╕й культур╕ Ви повернули ╕з забуття ц╕лу низку славетних д╕яч╕в л╕тератури, мистецтва та науки. Укра╖н╕ Ви в╕дкрили ╕м’я великого Укра╖нця Петра Яцика – видатного укра╖нського п╕дпри╓мця та щедрого мецената. Не без Вашо╖ участ╕ створено М╕жнародний фонд укра╖нських меценат╕в його ╕мен╕. Ви започаткували також щор╕чний М╕жнародний конкурс з укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Петра Яцика. Завдяки йому майже за два десятил╕ття фонд меценат╕в та Ваш особисто в Укра╖н╕ та св╕т╕ виховалось к╕лька покол╕нь талановито╖, високопатр╕отично╖ молод╕, а укра╖нська мова стала одн╕╓ю з престижних у св╕т╕.
П╕д Вашим кер╕вництвом ╕ за Вашо╖ участ╕ к╕лька таких конкурс╕в проведено ╕ у Криму. Кримськ╕ осв╕тяни-укра╖н╕сти щороку згадують Вас добрим словом, знаючи, що за конкурсом незабутнього Петра Яцика сто╖ть постать такого подвижника, яким Ви ╓ ╕ завжди будете.
М╕цного Вам здоров’я, дорогий пане Михайле, довгол╕ття, нових творчих здобутк╕в та звершень на славу Укра╖ни.
Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ, д╕йсний член НТШ, академ╕к УЕАН, лауреат прем╕╖ ╕м. Дмитра Нитченка.
На фото: Михайло Слабошпицький з директором с╕мферопольсько╖ ЗОШ № 33 Людмилою Горб, яка гостинно приймала у себе конкурси ╕м. Петра Яцика.
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 29.07.2011 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9130
|
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
