"Кримська Свiтлиця" > #23 за 01.07.2011 > Тема "Резонанс"
#23 за 01.07.2011
К╤НА НЕ БУДЕ?
ПО ТОЙ Б╤К ЕКРАНА “У приниженн╕ не можна жити ╕ перемагати. Я думаю, що укра╖нський народ дос╕ не перем╕г, бо пережива╓ велике ╕сторичне приниження. Всяка наволоч його принижу╓, а в╕н десь загубив у соб╕ в╕дпорн╕сть. Йому кажуть, що в╕н меншоварт╕сний — в╕н звик”. ╤з виступу Л╕ни Костенко на презентац╕╖ книги “Берестечко” в Укра╖нському Дом╕ 2010 року.
Процитувавши Л╕ну Костенко, хочу запропонувати укра╖нському народу, який ще й дос╕ пережива╓ велике приниження, таке ось к╕но. Про футбол. Якраз до 2012 року можна зняти. А щоб укра╖нцям ф╕льм був р╕дн╕шим ╕ ближчим, то за тло стр╕чки в╕зьмемо знаменитий матч ки╖вського “Динамо” проти н╕мецько╖ команди п╕д час фашистсько╖ окупац╕╖ Ки╓ва 1942 року. Пам’ята╓те ту легенду, коли н╕бито “Динамо” виграло у н╕мц╕в ╕ буц╕мто за це вс╕ гравц╕ були розстр╕лян╕? Красива легенда! Отож на цьому тл╕ будуватимемо сюжетн╕ л╕н╕╖ нашого к╕но, яке назвемо “Матч смерт╕”. Головним геро╓м нехай буде воротар ╕ кап╕тан ки╖вського “Динамо”. Дамо йому пр╕звище — Ран╓в╕ч, Коля. У Ран╓в╕ча нехай буде молодший брат Степан. В╕дпов╕дно теж Ран╓в╕ч. В╕н буде одним ╕з орган╕затор╕в ки╖вського п╕дп╕лля. Розноситиме антифашистськ╕ лист╕вки ╕ плакати. А ще з позитивних геро╖в нехай буде с╕м’я Св╕рск╕х: Ал╓ксандр Рув╕мов╕ч, його дружина Руф╕на Львовна, син М╕ша Св╕рск╕й та донька Софочка. Пр╕звища у вс╕х позитивних геро╖в, як бачимо, не укра╖нськ╕, але н╕чого, так задумано. Ще до них додамо красиву ж╕нку Анну. Вона, у ход╕ розпов╕д╕, покине свого чолов╕ка укра╖нця Георг╕я Швидка, негативного героя, теж футбол╕ста, ╕ покоха╓ Колю Ран╓в╕ча. Що зробиш — любов зла… Тепер перейдемо до негативних геро╖в. Окр╕м Швидка, якого ми вже згадали, ще одним негативним буде такий соб╕ круглолиций, тлустий типовий хахол, якого ми змусимо на початку в╕йни тягти додому металеву с╕тку в╕д л╕жка, накривати ╖╖ п’ятьма матрацами, щоб п╕д ним пересид╕ти бомбардування. А ще в╕н у нас збиратиме по вулицях н╕мецьк╕ лист╕вки, зриватиме плакати ╕ зноситиме те все додому, бо то дуже хороший пап╕р для п╕дтирання гузна. ╤м’я цьому герою дамо просте ╕ до болю знайоме укра╖нцям… назвемо його Тарасом Григоровичем. Ще одним негативним геро╓м у нас буде бургом╕стр Ки╓ва, законно обраний на зборах м╕ського проводу ОУН. Пр╕звище без натяк╕в — Бараз╕й. В╕н у вишит╕й сорочц╕ зустр╕чатиме б╕ля ЦУМу н╕мц╕в, як╕ заходитимуть до Ки╓ва. На фасад╕ буд╕вл╕ майор╕тимуть жовто-блакитн╕ прапори. Разом ╕з ним фашист╕в стр╕чатимуть ще багато киян, серед яких дв╕ д╕вчини у нац╕ональному укра╖нському одяз╕, як╕ мають п╕днести окупантам хл╕б-с╕ль. Але вони забудуть його на вишитому рушнику в загальному туалет╕. Ну, присп╕чило д╕вчатам ╕ забули там хл╕б-с╕ль на п╕дв╕конн╕. Бараз╕й об╕зве ╖х “тварюками”. Це треба, для п╕дсилення негативного образу героя. Коли ж д╕вчата поквапом забиратимуть ╕з загально╖ вбиральн╕ укра╖нськ╕ нац╕ональн╕ символи, то зробимо так, щоб вишитий укра╖нський рушник упав на п╕длогу. У лайно. Але д╕вчатка витрусять його, покладуть зверху хл╕бину ╕ п╕дуть стр╕чати н╕мц╕в. Сцена, як бачимо, хороша, з п╕дтекстом. Бургом╕стр проголосить н╕мецькому генералу в╕рноп╕дданицьку промову: “Маю запевнити вас у повн╕й та щир╕й лояльност╕ укра╖нського народу до велико╖ Н╕меччини. В╕рю, що сп╕льними зусиллями ми побуду╓мо на наш╕й багатостраждальн╕й земл╕ в╕льну Укра╖ну!”. Тепер ма╓мо повну картинку негативних геро╖в. Як бачимо н╕мц╕в серед них нема╓, ус╕ укра╖нц╕. Н╕мц╕ — у другорядних ролях. Та й нащо, к╕но ж не про н╕мц╕в, а про запроданц╕в-хохл╕в. А под╕╖ розгортатимуться приблизно так: Ран╓в╕ч ╕ Св╕рск╕й п╕дуть добровольцями на фронт захищати Ки╖в, а бургом╕стр Бараз╕й, Тарас Григорович ╕ Швидко, як ми уже говорили, стр╕чатимуть у Ки╓в╕ н╕мц╕в. Пот╕м Тарас Григорович, одягнутий в ун╕форму з ОУН╕вською символ╕кою, разом з ╕ншими укра╖нськими пол╕цаями зганятиме ╓вре╖в з усього Ки╓ва до Бабиного Яру на загибель. Георг╕я Швидка призначать заступником бургом╕стра з╕ спорту. У нього велик╕ плани на майбутн╓. Щоб показати, як гарно живеться за н╕мц╕в, в╕н хоче влаштувати багато футбольних матч╕в укра╖нц╕в ╕з командами н╕мецьких вояк╕в. Але спочатку, так би мовити, пробний матч — укра╖нська нац╕ональна футбольна команда п╕д назвою… “Рух”, до складу яко╖ входять запроданц╕-хохли, лояльн╕ до окупац╕йно╖ влади, проти тако╖ соб╕ слабенько╖ команди “Старт”, яку складають залишки ки╖вського “Динамо” на чол╕ з кап╕таном Ран╓в╕чем. Переможець гратиме з н╕мцями! Зв╕сно ж, укра╖нськ╕ запроданц╕ з команди “Рух” у жовтих майках ╕ блакитних трусах, як╕ за задумом Швидка мали б виграти, зазнають нищ╕вно╖ поразки в╕д червоно-б╕лих ран╓в╕чей. Пот╕м будуть ще десятки переможних матч╕в команди Ран╓в╕ча проти н╕мецьких солдат, ╕, нарешт╕, н╕мц╕ привезуть до Ки╓ва сво╖х профес╕йних футбол╕ст╕в, у яких Ран╓в╕ч ╕з хлопцями теж виграють, хоч наперед знатимуть, що за це ╖м ус╕м буде смерть. Отакий ось, як бачимо, укра╖нський патр╕от цей кап╕тан команди Ран╓в╕ч! В╕н ╕ Ки╖в захища╓ ╕ честь свою не прода╓, нав╕ть перед обличчям смерт╕. А Тарас Григорович у зрадники батьк╕вщини подався… Ну, ╕ як вам таке к╕но? Певно, читач подума╓, що автор цього опусу просто провоку╓ його на скандал, або ж з’╖хав ╕з глузду й розпов╕в якийсь сон рябо╖ кобили. Але ж н╕ — це справжн╕й сценар╕й художнього ф╕льму, ╕ я коротко переказав його, не в╕д╕йшовши в╕д ориг╕налу. Сценар╕й ╓ в ╤нтернет╕ на сайт╕ http://graphomanoff.uaforums.net. Охоч╕ можуть ознайомитися. В╕н так ╕ зветься “Матч смерти”, ╕ його хоче зн╕мати якась рос╕йська студ╕я “РЕКУН-СИНЕМА” (принаймн╕, так зазначено на титульн╕й стор╕нц╕). Можете набрати в пошуков╕й систем╕ ╤нтернету: “Рекун-синема” ╕ побачите усе про цю студ╕ю. Нав╕ть фото ╖╖ оч╕льника. Хто написав сценар╕й, на жаль, не зазначено. Але можна здогадатися. Та найзухвал╕ше в ц╕й ╕стор╕╖ те, що “РЕКУН-СИНЕМА” надумала зн╕мати ф╕льм про нег╕дник╕в-укра╖нц╕в саме тут, на наш╕й укра╖нськ╕й земл╕; що ц╕ с╕нематворц╕ залучають на рол╕ укра╖нських зрадник╕в, пол╕ца╖в ╕ придурк╕в саме наших укра╖нських актор╕в (уже нав╕ть устигли роздати декому для прочитання сценар╕й); а до всього того, ще й показуватимуть те к╕но у нас, в Укра╖н╕, ╕ ми заплатимо за перегляд, в╕дбивши таким чином ╖хн╕ витрати на зйомки. Проте, дума╓ться мен╕, ф╕льм зн╕матимуть не лише для укра╖нц╕в. Вони продублюють його англ╕йською ╕ продемонструють ╕ноземцям п╕д час ╓врочемп╕онату 2012 року… А ми на все це будемо спок╕йно дивитися. Боюся, що так воно й буде. Боюся, що в нашому уряд╕ нав╕ть знайдуться т╕, хто ще й державних грошеняток п╕дкине на це к╕но. Боюся, що й актор╕в куплять. А чому н╕? Адже знайшли сина й онука великого Богдана Ступки на роль нег╕дник╕в у рос╕йському к╕ноф╕льм╕ “Мы из будущего 2”, де, п╕д сп╕в Вакарчука, укра╖нц╕в розмазали по п╕длоз╕, як т╕льки хот╕ли. Мало того, в одному з╕ сво╖х ╕нтерв’ю на запитання кореспондента: “Нав╕що ви взялися грати таку нег╕дницьку роль?” — О. Ступка в╕дпов╕в: мовляв, я актор, а актор повинен грати. А якщо я солдат, я повинен стр╕ляти! — ╕ випустити чергу ╕з автомата по сво╖х, по укра╖нцях? А зброя ж у будь-якого митця, тим паче актора, значно сильн╕ша за автомати й гармати — вона стр╕ля╓ в душу. “Чи зна╓ш ти, як сильно в душу б’╓”, пане Вакарчук? ╤ чи “вистача╓ каяття” у вас трьох, Остапе, Дмитре ╕ В’ячеславе, за те, що поранили не одного юного укра╖нця. А може, ╕ вбили. Може, тисяч╕ молодих хлопц╕в ╕ д╕вчат н╕коли б╕льше не захочуть називатися укра╖нцями п╕сля перегляду ф╕льму з вашою участю. Ус╕ ц╕ ф╕льми, книги, телепередач╕, в яких укра╖нець — жад╕бний зрадник, боягуз, запроданець, дурисв╕т, нечупара, направлен╕ на те, щоб не випустити нас з отого волячого стану приниження, бо принижен╕, як казала поетеса, не перемагають. ╤ все це робиться не просто здуру чи в╕д вродженого цин╕зму ╕ безкультур’я якогось одного чи двох ╓врейських чи рос╕йських митц╕в. Н╕, ╕ ще раз — н╕! Це далекоглядна пол╕тика на знищення Укра╖нця! А в╕н потоптаний ╕ принижений майже в ус╕х рос╕йськомовних ф╕льмах. Як ви дума╓те, чому рос╕яни сво╖м власовцям у себе в Рос╕╖ встановлюють пам’ятники, а нам показують к╕но “Мы из будущего 2”, де укра╖нська ж╕нка укра╖нського во╖на УПА назива╓ фашистом, де укра╖нц╕ з ненавистю вбивають укра╖нц╕в? Або згадайте давн╕й “Таёжный роман”, де п’яний ╕ голодний рос╕йський оф╕цер ╕де на╖стися до оф╕цера укра╖нця. Дружина-укра╖нка пода╓ п’яниц╕ борщ. А той з “н╓годован╕╓м” бачить там муху. А укра╖нська господиня вийма╓ ╖╖ з тар╕лки пальцями ╕ каже: “Н╕чого, ╖жте, ╖жте”. Але п’яний рос╕йський оф╕цер гидливо в╕дсува╓ той борщ… Чи ж не соромно п╕сля такого к╕но нашим ж╕нкам буде з╕знаватися, що вони — укра╖нки? Або еп╕зод з ╕ншого к╕но, коли москаль убива╓ укра╖нця ╕ з п╕ною б╕ля рота кричить: “Ето т╕б╓ за Крим!”. Чи ╕нший еп╕зод, де жлоб-вод╕й (укра╖нець, звичайно) не хоче под╕литися бензином ╕з рос╕йським вод╕╓м, який потрапля╓ у дороз╕ в б╕ду… Чи ╖сть сало на очах у голодних полонених ╕ н╕ з ким не д╕литься… Приклад╕в можна навести сотн╕, шкода паперу. А де ж наша в╕дпорн╕сть? Чи хоч хтось ╕з укра╖нських чиновник╕в заборонив показувати у нас ц╕ ф╕льми? Може, хоч якийсь укра╖нець дав по пиц╕ режисеру ╕ сценаристу, як╕ зняли це? Може, хоч виступив у прес╕, на рад╕о чи телебаченн╕ з осудом? Та н╕, не пригадую такого. Нащо розпалювати м╕жнац╕ональну ворожнечу, ще чого доброго звинуватять у антисем╕тизм╕ чи русофоб╕╖, а ми ж толерантн╕, вихован╕, ми ж ╓вропейц╕. Якби держава себе поважала, то ц╕ горе-митц╕ уже давно б показували сво╖ ф╕льми в Рос╕╖ чи ╤зра╖л╕ ╕ не мали б права на в’╖зд до нашо╖ кра╖ни. А з них, як бачимо, що з гуся вода. Зате уважно простежте, який ╜валт зчинився в Укра╖н╕ проти укра╖нського письменника Василя Шкляра, котрий у сво╓му роман╕ трьох москал╕в назвав кацапурами, а трьох ╓вре╖в — жидами! Я н╕чого не маю проти рос╕ян чи ╓вре╖в, у мене багато добрих приятел╕в ╕ друз╕в т╕╓╖ й ╕ншо╖ нац╕╖, мен╕ з ними ╓ про що поговорити ╕ за що випити, але ж вибачте, придумати таке к╕но, яке я переказав, ╕ при╖хати до нас його зн╕мати, ╕ залучати наших актор╕в — це ж просто в╕дверта хуцпа! Це цин╕чна, нахраписта, безпардонна, свав╕льна, хамовита, не стримана жодними морально-етичними нормами нахабн╕сть, п╕сля яко╖ розводиш руками ╕ не зна╓ш, як себе поводити! Не можна спок╕йно дивитися, коли якась наволоч тебе принижу╓, коли твою нац╕ю опускають нижче пл╕нтуса, коли насм╕хаються над тво╖ми символами, коли гидять тво╖ святин╕. Треба беззастережно в╕дкинути оте дике, насаджене нам чужим народом: “Якщо тебе ударили по л╕в╕й щоц╕ — п╕дстав ╕ праву”. Треба одразу давати здач╕ тим, хто цин╕чно, з ╓хидною ухмилкою паскудить тоб╕ в душу. Бо принижен╕ н╕коли не перемагають!
Василь ТРУБАЙ. http://slovoprosvity.org
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 01.07.2011 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9107
|