Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 15.04.2011 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 15.04.2011
ЧАС СМЕРТОХРИСТ╤В
Юр╕й ЩЕРБАК

 (Уривок з роману. Зак╕нчення. Поч. у №11).

 Генерал д╕знався про ╕снування ц╕╓╖ клято╖ марс╕анки та ╖╖ та╓мниц╕ т╕льки першого серпня, у день наступу на Укра╖ну, коли його увага була зосереджена виключно на виконанн╕ граф╕ка операц╕╖. Начальник МУРу, генерал-майор Яс╕р Вах╕т, допов╕в йому, що американський ╕нформатор, псевдон╕м «Руда свиня», який перебува╓ на територ╕╖ посольства Конфедерац╕╖, пов╕домив про лейтенанта косм╕чного лег╕ону «Марс» Божену О’Коннел, коханку генерала Гайдука (знову цей Гайдук, покарай його Аллах), яка н╕бито зна╓ та╓мницю марс╕ансько╖ суперзбро╖, що може вир╕шити долю в╕йни на земл╕. «Руда свиня» пропонувала п╕д час захоплення посольства Конфедерац╕╖ здати в руки МУРу згадану Б. О’Коннел за винагороду 50 м╕льйон╕в глобо.
 Мохамад-бек, не консультуючись з Чинг╕з-Сара╓м, бо знав, що Кара-хан не в змоз╕ приймати р╕шення, ╕ ц╕лком справедливо вважаючи себе першим заступником Чорно╖ З╕рки Земл╕, в╕ддав наказ про захоплення посольства ще до того, як сили Конфедерац╕╖ почнуть евакуац╕ю дипперсоналу. ╤нша р╕ч, що цей ╕д╕от, командир карального корпусу яничар Ал╕ Акбар П╓р╓в╓рз╓в недбало п╕дготувався до операц╕╖ «Райський сад» ╕ дозволив сво╖м зар╕зякам вчинити б╕йню, в як╕й могли загинути як агент «Руда свиня», так ╕ Божена О’Коннел. За провал операц╕╖ генерал П╓р╓в╓рз╓в покараний п’ятдесятьма ударами батога, розжалуваний у рядов╕ ╕ в╕дправлений до штрафбату в афганську пров╕нц╕ю Кандагар. Мохамад-бек приклав геджет до губ ╕ наказав:
 - Зайд╕ть до мене.
 До каб╕нету ув╕йшла монгольська красуня Алтанцецен – «золотулька», один вигляд яко╖ осв╕тив темну душу Мохамад-бека ся╓вом спогад╕в про перше кохання. Вона с╕ла поряд ╕ в╕н поклав руку на ╖╖ плече:
 - Уважно слухай ╕ перекладай.
 Щойно йому над╕слали з МУРу знах╕дку з посольства Конфедерац╕╖, яка могла пролити св╕тло на ╕стор╕ю з клятою марс╕анкою.
 В╕н ув╕мкнув запис в╕дд╕лу безпеки посольства Конфедерац╕╖ в╕д 2/08/2077. 00.15 АМ. У кутку к╕мнати сид╕ла прив’язана до ст╕льця д╕вчина, поруч, тривожно озираючись, стояв кремезний чолов╕к у камуфляж╕, тримаючи в руц╕ важкий арм╕йський п╕столет «Тaurus». Двер╕ в╕дчинилися ╕ в к╕мнату стрибнув хтось у дивн╕й накидц╕, обличчя не видно – ╕ одразу впав, отримавши потужний удар кулею в груди. Вскочив другий ╕ сказав щось незрозум╕ле по-укра╖нськи:
 - Я з Рогульки.
 - Вбий цю тварюку! Не б╕йся за мене! – крикнула йому д╕вчина.
 - Переклади, - нетерпляче сказав Мохамад-бек, просовуючи праву руку у розр╕з блузки, туди, де можна було торкнутися маленьких грудей Алтанцецен.
 - Генерале, - невдоволено пересмикнула вона плечем, - ми траха╓мось чи переклада╓мо?
 В╕н забрав руку з ╖╖ плеча.
 Я з Рогульки. Незрозум╕ло, що це? Пароль? Назва м╕сцевост╕? Але ясно, що Божена ╕ цей нев╕домий знають один одного. Вбий цю тварюку! Не б╕йся за мене. Так, вона зна╓ цю людину, вони на «ти» ╕ вона так ненавидить цю «Руду свиню» (сумн╕ву в тому, що це саме в╕н, не було), що готова вмерти – т╕льки б в╕н помер.
 Генерал та Алтанцецен вражено застигли, спостер╕гаючи, як трет╕й урятував другого ╕ спопелив голову ╕ руки «Рудо╖ свин╕».
 З особливою увагою Мохамад-бек вивчав обличчя другого, добре заф╕ксоване камерою: густе волосся, крупний н╕с, вузький прор╕з очей.
 Генерал дав вказ╕вку начальнику МУРу провести спектральний анал╕з голосу другого ╕ подивитися в файлах ДерВару – чи не потрапляв у поле зору людей Клинкевича цей тип.
 - Йди, дитино, - сказав в╕н Золотульц╕, яка оч╕кувально дивилася на нього. - На сьогодн╕ все. Це зробимо завтра.
 ╤ хлопнув ╖╖ по попц╕.
 Але Золотулька невдовз╕ знову знадобилася генералу.
 Одне пов╕домлення з комп’ютера привернуло його особливу увагу: вчора службою безпеки Клинкевича ╕ в╕йськовою жандармер╕ю у колон╕╖ Феофан╕я-Пирогово було п╕д час н╕чно╖ операц╕╖ схоплено дванадцять укра╖нських нац╕онал-терорист╕в – ц╕лий партизанський заг╕н – як╕ зд╕йснили ряд напад╕в на окупац╕йн╕ п╕дрозд╕ли сил визволення й п╕д╕рвали на окружному шосе м╕ст п╕д час проходження колони вантаж╕вок з бо╓припасами. У терорист╕в було вилучено зброю ╕ пропагандистськ╕ матер╕али Фронту Визволення Укра╖ни.
 П╕д час зд╕йснення рутинно╖ процедури розстр╕лу на м╕сц╕ кожного третього терориста (╕нших в╕дправляли до спецф╕льтр╕в карального корпусу яничар), якийсь божев╕льний п╕п, коли черга на постр╕л у потилицю д╕йшла до людини, що стояла поряд з ним, попросив сержанта жандармер╕╖ краще застрелити себе, мотивуючи тим, що в його сус╕да – дво╓ д╕тей ╕ оч╕ку╓ться третя дитина. Жандарми, вражен╕ цим еп╕зодом, залишили в живих (тимчасово, звичайно) обох терорист╕в ╕ допов╕ли про цей випадок начальству.
 Генерал Мохамад-бек дав наказ привести до нього цього божев╕льного, який в╕дмовлявся в╕д життя в ╕м’я врятування ╕ншо╖ людини, ╕ знову викликав перекладачку Алтанцецен. ╥й дуже личила штабна ун╕форма – б╕ла формена блузка з червоними погонами ╕ червоними аксельбантами, б╕ла п╕лотка з двома чорними з╕рками, що хвацько сид╕ла на коротко стриженому чорному волосс╕ Золотульки, ╕ чорн╕ брюки, при пояс╕ – ср╕бний кинджал, подарунок Мохамад-бека за особлив╕ заслуги.
 У к╕мнату ввели полоненого: худенький, невисокий на зр╕ст, з довгим русявим брудним волоссям, що злиплося п╕сля дощу, хирлявою бор╕дкою, на як╕й спеклась кров, з синцями п╕д очима, в╕н ледве тримався на ногах. Вдягнений був у подерту чорну ризу, а на грудях вис╕в маленький хрестик, що його тримав закривавленою правицею терорист.
 - Ти хто, нев╕рний? – спитав генерал.
 - Отець ╤ван, священик Феофан╕всько-Пироговсько╖ церкви.
 - Як же ти, християнин, став терористом? Х╕ба це не суперечить вченню пророка ╤си?
 - Христос казав: не думайте, що прийшов, щоб мир на землю принести. Я не мир прийшов принести, а меча… - шамкаючи, в╕дпов╕в отець ╤ван, в якого були вибит╕ передн╕ зуби.
 За одн╕ ц╕ слова, сповнен╕ ворожнеч╕ до велико╖ визвольно╖ м╕с╕╖ в╕йська Чорно╖ Орди, цей попик заслуговував на смерть. Але щось було в його м╕зерн╕й постат╕ ╕ в лаг╕дн╕й усм╕шц╕ таке, що примусило Мохамад-бека продовжити допит.
 - До яко╖ церкви ти належиш?
 - До Христово╖.
 - Сансизба╓в теж належить до Христово╖ церкви, - зауважив Мохамад-бек.
 - Сансизба╓в належить до церкви Антихриста. В╕н смертохрист.
 - А ти д╕йсно в╕риш у воскрес╕ння Христа?
 - В╕н воскрес ╕ в╕н з нами, - переконано сказав отець ╤ван.
 - ╤ в друге пришестя Христа в╕риш?
 - Його пришестя близько.
 - Зв╕дки ти зна╓ш?
 - Бо В╕н дав знаки. Треба бути сл╕пим, щоб не бачити ╖х. В╕н сказав, що повстане народ на народ, ╕ царство на царство, ╕ голод, мор та землетруси прийдуть, ╕ видаватиме на смерть брата брат, а батько дитину. ╤ що за ╕м’я Христове будуть ус╕ нас, тих, хто в╕ру╓ в Нього, ненавид╕ти. ╤ Христи неправдив╕ народяться…
 Генерала вразила в╕ра, з якою вимовляв полонений це страшне пророцтво. Але спрацювала заспок╕йлива рац╕ональна впевнен╕сть в╕йськового: ск╕льки во╓н було ╕ ск╕льки к╕нц╕в св╕ту оч╕кували, а св╕т щоразу виживав ╕ в╕дроджувався. Св╕т воскресав ╕з мертвих, наче пророк ╤са.
 Незважаючи на те, що перед Мохамад-беком стояв рел╕г╕йний фанатик – такий самий, як сауд╕вськ╕, ╕ранськ╕ чи кавказьк╕ ╕сламськ╕ фанатики-ваххаб╕ти – генерал, долаючи небажання переступати заборонену межу, все ж наважився спитати те, чого не розум╕в.
 - Нав╕що ти хот╕в в╕ддати сво╓ життя ╕ншому терористу?
 Отець ╤ван знизав плечима:
 - Жаль мен╕ його ╕ його д╕тей. Нехай живе. В мене д╕тей нема╓.
 - А себе не жаль?
 - Себе теж жаль. Але Христос мене не покине. Благодать Його возс╕яла на цих горах, - отець ╤ван простягнув руку до в╕кна, за яким, за с╕рою ст╕ною поток╕в дощу ╕ сн╕гу вгадувались обриси ки╖вських г╕р. – ╤ залишиться тут во в╕ки в╕чн╕.
 - Ми тут залишимось назавжди, – зло сказав Мохамад-бек, якого дратував цей божев╕льний попик, який прин╕с до каб╕нету генерала визвольно╖ арм╕╖ найстрашн╕шу зброю – н╕кому не потр╕бне, забуте вс╕ма, небезпечне, бо н╕чим, н╕яким рац╕ональним ╕нтересом не вмотивоване добро.
 - Ви не залишитесь, чужинцю, - сказав отець ╤ван з╕ сп╕вчуттям. – Ви прилет╕ли сюди з╕ степу, як перекотиполе, ви й полетите, гнан╕ в╕тром. Все, що зда╓ться вам в╕чним, перетвориться на тл╕н. Згадайте долю Золото╖ Орди… Що в╕д не╖ в Ки╓в╕ залишилось? Т╕льки назва гори.
 - Ну добре, - Мохамад-бек зусиллям вол╕ намагався загасити полум’я гн╕ву, що спалахнуло в ньому, бо схованим далеко та╓мним чуттям розум╕в, що ╤ван каже правду. – А от якби поряд з тобою стояв я – генерал арм╕╖ Мохамад-бек, власник двадцяти дружин ╕ батько тридцяти семи д╕тей, ╕ це мене мали б застрелити – ти б пожал╕в мене? ╤ запропонував би сво╓ життя взам╕н за мо╓?
 - Мен╕ жаль тебе, - в╕дпов╕в отець ╤ван. – Бо Христос вчить нас любити ворог╕в наших, благословляти тих, хто нас проклина╓, творити добро тим, хто ненавидить нас ╕ молитися за тих, хто нас пересл╕ду╓. Я молився ╕ буду молитися за тебе, чужинцю. А як хочеш перев╕рити мене – встань поряд з╕ мною в той смертний ряд, де кожному третьому стр╕ляють в потилицю. ╤ тод╕ побачиш…
 - Ось бачиш, - криво всм╕хнувся Мохамад-бек, - добро в тебе виб╕ркове. Для християн одне, для мусульман ╕нше.
 - Ти не правий, чужинцю, - заперечив отець ╤ван. – Бо сказано: для Христа нема╓ н╕ елл╕на, н╕ римлянина, н╕ юдея. Як нема╓ н╕ матер╕, н╕ брата, н╕ сестри… ╢ т╕льки В╕н, Його воля, Його св╕тло. А тебе я дуже жал╕ю. Бо темряву бачу в тво╖й душ╕.
 Мохамад-бека втомила ця розмова. В╕н в╕дчув раптом збайдуж╕ння до всього, що здавалося йому таким важливим – оперативних зведень штабу арм╕╖, пов╕домлень МУРу, нав╕ть до розмови з Кара-ханом, який позбавив генерала будь-яких честолюбних над╕й с╕сти на трон у Чинг╕з-Сара╖, - все втратило сенс ╕ в╕д╕йшло дуже далеко, наче м╕раж у пустел╕.
 В╕дчув г╕ркоту в рот╕ й ледве ворухнув рукою:
 - Забер╕ть його.
 - Що з ним робити? – спитав пом╕чник, молодий полковник, якому дивно було, що головнокомандуючий сх╕дно╓вропейським фронтом витрача╓ св╕й час на якогось брудного дерв╕ша, безсилого ворога, якому не зупинити переможну ходу Чорно╖ Орди.
 - В╕ддайте Сансизбаю. Нехай робить з ним, що хоче, - наказав генерал.
 Полоненого вивели з каб╕нету. Мохамад-бек запам’ятав його прощальний погляд, сповнений сп╕вчуття до чорнобородого, смаглявого, гордого, але з╕ спаленою душею араба, наче це генерала вели на страту, а не отця ╤вана.
 Генерал ступив до сус╕дньо╖ к╕мнати в╕дпочинку, де стояла кругла мармурова раковина для омов╕ння. Умив прохолодною джерельною миргородською водою обличчя, ополоснув руки ╕ витерся вишиваним полтавським рушником, наче хот╕в стерти вид╕ння отця ╤вана, що стояло перед очима.
 Повернувся до каб╕нету. Алтанцецен притулила обличчя до холодного в╕кна, дивлячись на неприв╕тне, вороже м╕сто, що лежало перед нею.
 Золотулька повернула лице до Мохамад-бека. В очах ╖╖ стояли сльози. Вона схлипнула:
 - Не вбивайте його. Прошу вас.
- Ти в╕льна, - сухо в╕дпов╕в генерал. Я дуже зайнятий. Йди...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 15.04.2011 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8854

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков