«БЛАЖЕНН╤ МИЛОСТИВ╤, БО ВОНИ ПОМИЛУВАН╤ БУДУТЬ...»
Добро вряту╓ св╕т!
За вс╕х час╕в ╕ формац╕й в сусп╕льств╕ були й будуть б╕дн╕, хвор╕ та нем╕чн╕ люди, що потребують допомоги. Вони не завжди схильн╕ виокремлювати щиросерду благод╕йн╕сть в╕д благод╕йност╕ заради п╕ару, чи, скаж╕мо, ╕м╕джу. Я теж вважаю, що ставити п╕д сумн╕в щир╕сть благод╕йника – марна справа, хоч ╕ визнаю р╕зницю м╕ж доброчинн╕стю, що стала нормою життя й жертовн╕стю, скаж╕мо, на пер╕од вибор╕в. Замислюючись над ц╕╓ю суто людською чеснотою, я б також не шукала ╖╖ у ментал╕тет╕ лише укра╖нц╕в, бо вважаю милосердя явищем наднац╕ональним. Проте, з при╓мн╕стю в╕дм╕чаю ╖╖ у представник╕в мого народу й пишаюся нею, як надбанням культури нац╕╖. До таких роздум╕в мене спонукала д╕яльн╕сть м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Червоного Хреста, яку ось вже два роки очолю╓ л╕кар Олександр Коваленко. За майже два десятил╕ття незалежност╕ держави Севастопольський Червоний Хрест так ╕ не зм╕г зорган╕зуватися. Повна в╕дсутн╕сть документ╕в нав╕ть не да╓ змогу оц╕нити його д╕яльн╕сть, хоч за цей пер╕од зм╕нилося 10 гол╕в орган╕зац╕╖. Вони приходили й залишали ╖╖, нав╕ть не передаючи справи одне одному. Ситуац╕я почала зм╕нюватися лише у 2009 роц╕, коли головою орган╕зац╕╖ став л╕кар Олександр Коваленко. За досить короткий час були погашен╕ борги з оренди прим╕щення, комунальних платеж╕в тощо. Орган╕зац╕я була в╕докремлена в╕д АРК та заре╓стрована. Патронажна служба упорядкована й також виведена з п╕дпорядкування АРК. З м╕ськими л╕карнями ухвален╕ договори. Сьогодн╕ патронажн╕ сестри м╕ста обслуговують близько 500 городян: б╕льш, н╕ж 50 ос╕б – щодня. Севастопольська орган╕зац╕я Червоного Хреста Укра╖ни долучилася до виконання загальнодержавно╖ Програми боротьби з туберкульозом й за проведену роботу отримала високу оц╕нку Нац╕онального Ком╕тету Червоного Хреста Укра╖ни. Олександр Коваленко зак╕нчив Запор╕зький медичний ╕нститут у 1993 роц╕, деякий час працював у Херсонському д╕агностичному центр╕. У Севастопол╕ – з 2002 року. Спочатку об╕ймав посаду л╕каря-мамолога у Севастопольському Центр╕ медично-психолог╕чно╖ допомоги, п╕зн╕ше працював у Центр╕ переливання кров╕. У березн╕ 2009 року йому запропонували очолити Севастопольське в╕дд╕лення Товариства Червоного Хреста Укра╖ни. Зав╕тавши до орган╕зац╕╖, намагаюся д╕знатися, чи не жалку╓ фаховий л╕кар, що погодився на незвичну для нього посаду: - Для л╕каря такий крок означа╓ к╕нець профес╕йно╖ кар’╓ри? - Скаж╕мо так, це ╕нший напрямок д╕яльност╕, але я не залишив остаточно профес╕ю л╕каря: маю приватну практику. Медицина й Червоний Хрест – це й справд╕ р╕зн╕ напрямки д╕яльност╕. Зг╕дно з Законом Укра╖ни – це добров╕льна громадська благод╕йна орган╕зац╕я, що нада╓ медико-соц╕альну допомогу найменш захищеним прошаркам населення. Каб╕нет М╕н╕стр╕в ф╕нансу╓ нашу патронажну службу й це – ╓дина допомога держави. Тобто, вс╕ допом╕жн╕ служби ╕снують за рахунок добров╕льних пожертв та членських внеск╕в первинних орган╕зац╕й. Ран╕ше я мав суто перес╕чне уявлення про Червоний Хрест ╕ особливо не переймався р╕внем його д╕яльност╕ у Севастопол╕, хоч деяка ╕нформац╕я ╕нколи з’являлася у м╕сцевих ЗМ╤. Пот╕м все якось згасло, аж до повно╖ тиш╕. Якось мене запросили на зас╕дання правл╕ння ц╕╓╖ орган╕зац╕╖, де були присутн╕ вельми поважн╕ люди з м╕ського управл╕ння охорони здоров’я та управл╕ння соц╕ального забезпечення, головн╕ л╕кар╕ деяких м╕ських л╕карень, а також представник з Нац╕онального ком╕тету Червоного Хреста. На зас╕данн╕ п╕дбивали п╕дсумки роботи. Тод╕ й стало зрозум╕ло, що орган╕зац╕я у повному занепад╕. Районних орган╕зац╕й нема╓, членськ╕ внески не збираються, медична допомога якщо й надавалася, то безсистемно. Структура Червоного Хреста побудована таким чином: на п╕дпри╓мствах створюються первинн╕ орган╕зац╕╖ й вони сплачують членськ╕ внески. З первинних орган╕зац╕й формуються районн╕. - Ск╕льки первинних орган╕зац╕й у Севастопол╕? - Сьогодн╕ – 76, й ус╕ вони сформован╕ протягом останн╕х двох рок╕в. - Кер╕вники п╕дпри╓мств охоче пристають на пропозиц╕ю ╖х створення? - Не зовс╕м. Зараз люди трохи призабули, що таке Червоний Хрест. Кр╕м того, у наш час перес╕чного громадянина пост╕йно схиляють здавати на щось грош╕. Тому реакц╕я на нашу пропозиц╕ю бува╓ не завжди позитивною. Але чинне законодавство зобов’язу╓ вс╕х кер╕вник╕в приватних ╕ державних п╕дпри╓мств сприяти робот╕ Червоного Хреста. В свою чергу органи м╕сцево╖ влади повинн╕ п╕дтримувати гуман╕тарну та доброчинну д╕яльн╕сть у м╕ст╕. ╢ кер╕вники п╕дпри╓мств, що реагують досить спок╕йно на прохання надати можлив╕сть зустр╕тися з колективом, з метою створення первинно╖ орган╕зац╕╖. Але бувають ╕ так╕, яким доводиться дел╕катно нагадувати про ╕снування чинного законодавства. В будь-якому раз╕ це – справа непроста. Треба дуже дел╕катно пояснювати людям, що стар╕сть торкнеться вс╕х, без винятку, й дехто може залишитися наодинц╕ з хворобою у цей складний пер╕од життя. Така бес╕да – сво╓р╕дний пошук милосердя в людських серцях. - Ви одразу погодилися на цю посаду? - Я отримав три доби на роздуми в╕д Президента Товариства Червоного Хреста Укра╖ни ╤вана Гнатовича Ус╕ченка. Проте, погоджуючись, вже був впевнений, що впораюсь. До того ж, для мене п╕дняти пласт роботи, що довг╕ роки був неп╕дйомним – справа чест╕. Спочатку було складно: жахливе прим╕щення, н╕ штату, н╕ техн╕чного забезпечення. Сам писав листи, сам ╖х в╕дносив. Зустр╕чався з тими, хто потребу╓ допомоги, пот╕м з тими, хто ма╓ сприяти, аби та допомога над╕йшла. - Не жалкували, що взялися за цю справу? - Спочатку жалкував. Перш╕ три м╕сяц╕ пропадав на робот╕ ледве не ц╕лодобово й не отримував за це жодно╖ коп╕йки. Для чолов╕ка, що ма╓ родину, таке випробування – не з легких. Нап╕вп╕двальне прим╕щення було взагал╕ непридатним для роботи. Сиро, запах, як у занедбаному сара╖. Запл╕сняв╕л╕ ст╕ни й пацюки довершували картину. До кого не звернешся за допомогою – н╕хто не зна╓, що це за орган╕зац╕я й чим вона займа╓ться. Спочатку я шукав партнер╕в та кошти на ремонт прим╕щення, п╕зн╕ше почав погашати борги за комунальн╕ послуги. Проте, вже через два м╕сяц╕, у травн╕ 2009 року, орган╕зац╕я надала першу гуман╕тарну допомогу соц╕ально незахищеним громадянам. Пам’ята╓ться, я тод╕ прив╕з ╖╖ з Ки╓ва. - Але ж, мабуть, гуман╕тарно╖ допомоги на вс╕х не вистача╓, яким чином вир╕зня╓те найб╕льш нужденних? - Як л╕кар, я знаю безперспективн╕ категор╕╖ хворих, з цього й виходжу. Зараз люди вже знають, що орган╕зац╕я працю╓ й звертаються сам╕. Минулого року ми надали гуман╕тарну допомогу 500 ветеранам в╕йни, десь на суму 25 тисяч гривень. Загальна ж сума, на яку була надана гуман╕тарна допомога в 2009 роц╕, склала 78 тисяч гривень. У 2010 роц╕ цифра зросла до 118 тисяч гривень. Тод╕ ми не оминули й мешканц╕в с╕л рег╕ону. - Кого з благод╕йник╕в Ви можете назвати? - В╕д самого початку нам допомага╓ М. Ю. Стефлюк – голова севастопольсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Парт╕╖ пенс╕онер╕в Укра╖ни, в╕н також ╓ членом нашого правл╕ння. Одразу п╕шло нам назустр╕ч кер╕вництво ст╕в╕дорно╖ компан╕╖ «Авл╕та», благод╕йний фонд банку «Морской», м╕ська санеп╕демстанц╕я, м╕ська л╕карня №5, буд╕вельна ф╕рма «Ор╕он-дизайн», Севастопольський морський завод та рибоконсервний завод «Новий». Можна сказати, що вже добре налагоджен╕ стосунки з Севастопольським рибним портом. Хочу ще назвати приватного п╕дпри╓мця Людмилу Руденко. Ми беремо участь у Програм╕ боротьби з туберкульозом. У хворих на цю страшну недугу ослаблений ╕мун╕тет. Саме для них п. Руденко щом╕сяця, десь на 600 гривень, нада╓ куряче м’ясо. Звичайно ж, ми завжди ч╕тко зв╕ту╓мо перед благод╕йниками про витрачен╕ кошти та передан╕ продукти. - Як╕ перспективи розвитку орган╕зац╕╖? - У травн╕ я ╖ду до Ки╓ва на курси, аби отримати Сертиф╕кат м╕жнародного зразка на надання нев╕дкладно╖ допомоги населенню. Пот╕м ми зробимо у Севастопол╕ коротеньк╕ курси для м╕сцевих добровольц╕в, аби вони навчилися надавати першу допомогу населенню. Як, наприклад, правильно зробити перев’язку, зупинити кровотечу, чи, скаж╕мо, зробити штучне дихання. П╕дготувавши ╕нструктор╕в, ми почнемо навчати цьому населення. Тобто, у школах, на п╕дпри╓мствах ц╕ знання отрима╓ чимала к╕льк╕сть людей. Так╕ навички надавати першу допомогу принесуть неабияку користь – знизять ризик для життя й здоров’я городян. ╢ в мене ще одна задумка: для с╕л севастопольського рег╕ону створити ви╖зну д╕агностичну лаборатор╕ю. Сьогодн╕ я написав листа одному нашому меценату. Якщо ця задумка зац╕кавить його, то ми придба╓мо портативний апарат УЗД. Ц╕на його 10-12 тисяч ╓вро. Ми також хочемо розширити св╕й штат. Виходячи з к╕лькост╕ населення м╕ста, ми могли б мати 27 патронажних сестер зам╕сть 6 ╕снуючих, тобто, по 6 на кожен район. Уявля╓те, яка це сила? Ми взагал╕ могли б забезпечити патронажними сестрами похилих людей з с╕л рег╕ону й зняти цю проблему з держави. Серед задумок ще – орган╕зац╕я волонтерського руху серед школяр╕в м╕ста. Милосердя треба виховувати змалечку. Я погоджуюся з Олександром Коваленком щодо виховання милосердя у д╕тей й бажаю йому зд╕йснення вс╕х найзапов╕тн╕ших задум╕в у ц╕й нелегк╕й, але шляхетн╕й та конче необх╕дн╕й справ╕. Дума╓ться, лише любов ╕ милосердя здатн╕ примирити й об’╓днати увесь Св╕т.