ВЕНЕЦ╤АНСЬКА КОМ╤С╤Я: ПРОЕКТ ЗАКОНУ ПРО МОВИ ОБМЕЖУ╢ СТАТУС УКРА╥НСЬКО╥
Мова про мову
Венец╕анська ком╕с╕я вважа╓ незбалансованим проект закону про мови в Укра╖н╕, внесений народними депутатами О.С. ╢фремовим, П.М. Симоненком, С.Р. Гриневецьким, та пропону╓ укра╖нськ╕й влад╕ зробити виб╕р на користь б╕льш комплексного п╕дходу у визначенн╕ вс╕╓╖ укра╖нсько╖ мовно╖ пол╕тики. Про це кореспонденту УН╤АН заявила Марина Ставн╕йчук. Вона нагадала, що Венец╕анська ком╕с╕я на сво╓му 86-му пленарному зас╕данн╕ розглянула законопроект про мови ╕ прийняла в╕дпов╕дн╕ рекомендац╕╖. На основ╕ правового анал╕зу та широкого д╕алогу з ус╕ма зац╕кавленими сторонами в Укра╖н╕, Ком╕с╕я п╕дтриму╓ намагання Укра╖ни п╕дготувати сучасне законодавство щодо використання мов, адже дотепер в Укра╖н╕ (з незначними зм╕нами) д╕╓ закон про мови прийнятий ще за радянських час╕в. Ком╕с╕я визна╓, що, в контекст╕ ╕сторичного, мовного та пол╕тичного розвитку Укра╖ни, структурування мовного середовища кра╖ни становить серйозний виклик. Позитивно також, що законопроект у загальних положеннях виходить ╕з основних м╕жнародних документ╕в у сфер╕ захисту прав людини, захисту нац╕ональних меншин та ╖х мов. Водночас, пов╕домила Ставн╕йчук, незважаючи на ц╕ загальн╕ позитивн╕ моменти, Ком╕с╕я вважа╓, що проект не пропону╓ достатньо точно╖, посл╕довно╖ та збалансовано╖ правово╖ основи для використання ╕ захисту мов в Укра╖н╕. Навпаки, якщо прийняти його в нин╕шн╕й редакц╕╖, то в╕н може стати контрпродуктивним засобом регулювання використання мов у кра╖н╕. Питання мови в Укра╖н╕ - це складне ╕ чутливе питання, що неодноразово поставало п╕д час виборчих кампан╕й та ╕нод╕ призводить до напруженост╕ в укра╖нському сусп╕льств╕. По-перше, з точки зору справедливого балансу м╕ж захистом мов нац╕ональних меншин та захистом державно╖ мови. Хоча проект не передбача╓ для рос╕йсько╖ мови будь-якого додаткового оф╕ц╕йного статусу, в╕н сприйма╓ться як спроба розширити сферу використання рос╕йсько╖ мови в Укра╖н╕ ╕ як крок на шляху практично╖ оф╕ц╕йно╖ двомовност╕ - укра╖нсько╖ ╕ рос╕йсько╖. В╕н явно обмежу╓ статус державно╖ мови, оск╕льки основний ефект в╕д законопроекту – це захист та сприяння рос╕йськ╕й мов╕ щонайменше на однаковому р╕вн╕ ╕з державною мовою в багатьох сферах життя по вс╕й територ╕╖ Укра╖ни. По-друге, дуже обмежен╕ зусилля спрямован╕ у проект╕ в напрямку сприяння ╕ншим мовам меншин. Ком╕с╕я вважа╓, що б╕льш всеосяжний п╕дх╕д, при якому прид╕лялася б належна увага до становища ╕ потреб ус╕х мов в Укра╖н╕ ╕ щодо ус╕х меншин, був би б╕льш доц╕льним ╕ в╕рним. Отже, проект ма╓ багато зауважень щодо його нев╕дпов╕дност╕ положенням як укра╖нсько╖ Конституц╕╖ (зокрема, стаття 10), так ╕ в╕дпов╕дним м╕жнародним угодам. Кр╕м того серйозною проблемою законопроекту ╓ неналежне застосування у ньому принцип╕в правово╖ визначеност╕ та пропорц╕йност╕. Текст проекту м╕стить ц╕лий ряд техн╕чних проблем правового регулювання, не забезпечуючи балансу м╕ж ╕ндив╕дуальною свободою вибору, використання мови у приватному ╕ сусп╕льному житт╕ та можливими обмеженнями цього вибору, що мають бути визначен╕ прямо в закон╕ ╕ не суперечити Конституц╕╖, м╕жнародно-правовим актам, а також давати людин╕ ч╕тке розум╕ння порядку реал╕зац╕╖ ╖╖ права. З ╕ншого боку критер╕╖ використання мови, що пропонуються у проект╕ також можуть призвести до невиправданого спотворення реального мовного складу населення та не в╕дпов╕дають принципам поваги до само╕дентиф╕кац╕╖ особи. На думку Венец╕ансько╖ ком╕с╕╖, укра╖нська влада повинна п╕дготувати б╕льш адекватн╕ законодавч╕ р╕шення, щоб встановити справедливий баланс м╕ж захистом прав меншин, з одного боку, ╕ збереженням державно╖ мови в якост╕ ╕нструменту для ╕нтеграц╕╖ сусп╕льства у вс╕х сферах, з ╕ншого боку. Венец╕анська ком╕с╕я пропону╓ укра╖нськ╕й влад╕ зробити виб╕р на користь б╕льш комплексного п╕дходу у визначенн╕ вс╕╓╖ укра╖нсько╖ мовно╖ пол╕тики та ╕н╕ц╕ювати всеосяжний процес перегляду та модерн╕зац╕╖ в╕дпов╕дно до Конституц╕╖ Укра╖ни та чинних м╕жнародних зобов’язань. Таким чином цей законопроект вимага╓ серйозного доопрацювання. Венец╕анська ком╕с╕я виходить з того, що ч╕тка ╕ посл╕довна мовна пол╕тика, заснована на великому нац╕ональному консенсус╕, ╓ ключовою умовою для усп╕шного законодавчого процесу в ц╕й сфер╕. Кр╕м того, у тепер╕шн╕х умовах реальна статистика даних про мовну само╕дентиф╕кац╕ю ос╕б набува╓ першочергового значення. Особлива увага повинна бути прид╕лена тому, як мовне питання буде висв╕тлено при проведенн╕ наступного перепису населення.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
