Версiя для друку Обговорити в форумi

Михайло КУЛИНЯК: «ЩОБ КУЛЬТУРА В УКРАЇНІ СПРАВДІ ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА ПОТУЖНИЙ ЧИННИК ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ І СУСПІЛЬНОГО ОНОВЛЕННЯ...»

 18 березня відбулося розширене засідання підсумкової колегії Міністерства культури України. У засіданні взяли участь голова підкомітету у справах релігій Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Михайло Косів, начальник Управління культури Київської облдержадміністрації Світлана Зоріна, начальники управлінь культури обласних держадміністрацій. Пропонуємо увазі читачів доповідь Міністра культури України Михайла Кулиняка на розширеному засіданні колегії Міністерства.
 У році, що минув, українська культура, завдяки зусиллям працівників культурно-мистецької сфери, потужній підтримці держави та місцевого самоврядування, зберігала темп розвитку, попри нелегкі проблеми, породжені фінансовою кризою і наслідками загальної соціальної трансформації, що її переживало суспільство в попередні десятиліття.
 Потужним чинником, що забезпечував стабільний розвиток галузі культури в 2010 році, став той факт, що Президент України Віктор Янукович надає вирішального значення ролі культури у справі успішної модернізації суспільно-економічного життя сучасної України, і з постійною увагою ставиться до проблем і потреб культури.
 Зокрема, у своєму Посланні до Українського народу (від 3 червня 2010 року) Президент України В. Янукович наголосив:
 «...завдання економічної та цивілізаційної модернізації, які стоять перед Україною, ми вирішимо лише за умови випереджального розвитку гуманітарної та соціокультурної сфери».
 У цьому Посланні Президент України також визначив кілька пріоритетів, на які слід орієнтуватися в забезпеченні суспільної модернізації, і серед них – «формування оновленої, модерної моделі культури та розвиток національної інфраструктури культурних індустрій».
 У плані конкретних дій нашого Міністерства це означає, з одного боку, відповідне оновлення законодавчої бази культурної сфери, а з іншого – посилення й урізноманітнення форм державної підтримки культури і мистецтва сучасної України в усьому їх розмаїтті.
 Серед масштабних заходів, здійснення яких ініціював Президент України у своєму Посланні:
 - проведення всеукраїнського форуму «Україна: діалог культур»;
 - створення Національної електронної бібліотеки як мережі потужних інформаційних ресурсів;
 - проголошення 2012 року – Роком культури та відродження музеїв в Україні і низка інших важливих ініціатив.
 Колектив нашого Міністерства, всі працівники галузі культури докладають чимало зусиль, аби реалізувати поставлені перед нами завдання.
 Зокрема, здійснено важливі кроки в оновленні правової бази культури: в 2010 році прийнято низку важливих законодавчих та нормативних актів, найважливішим серед яких став Закон України «Про культуру».
 Цей Закон, покликаний замінити «Основи законодавства про культуру» зразка 1992 року, відповідає істотно зміненій суспільній, культурній, економічній ситуації в Україні. Він має поліпшити правову базу державної підтримки розвитку культури, стати дієвим регулятором різноманітних форм культурної діяльності.
 Основною метою Закону України «Про культуру» є вдосконалення діючих механізмів реалізації державної політики та правових відносин у сфері культури, а саме:
 правове окреслення засад, цілей, основних механізмів державної політики щодо підтримки розвитку культури;
 визначення основних прав громадян у сфері культури та шляхів їх забезпечення з боку держави, зокрема – засад і механізмів соціального захисту професійних творчих працівників та працівників культури.
 Законом визначено основні поняття правового регулювання сфери культури. Такого розділу не було в «Основах законодавства про культуру», що дозволяло довільно трактувати окремі їхні положення. Визначено основні засади державної політики та пріоритети у сфері культури, а також визначено права громадян у сфері культури, зокрема, право на доступ до культурних цінностей та культурних благ, на свободу творчості, на об’єднання у творчі спілки і національно-культурні товариства, на збереження і розвиток культурної самобутності всіх етносів України, на здобуття культурно-мистецької освіти.
 Окремі статті присвячено створенню єдиного культурного простору України, що передбачає і забезпечення охорони культурної спадщини, і підтримку національного виробника у сфері культури.
 Визначено також об’єкти культурного призначення, що не підлягають приватизації. Серед них – об’єкти, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання України, пам’ятки археології, документи Державного бібліотечного фонду України, пам’ятки державної частини Музейного фонду України.
 У законі окреслено зміст і засади функціонування базової мережі закладів культури, котра має забезпечувати розвиток усіх жанрів і видів мистецтва, а також цілісність національної культури.
 Окремий розділ присвячений соціальному захисту працівників культури. Згідно із законом, держава забезпечує працівникам у сфері культури роботу на повну тарифну ставку. Це положення важливе тому, що тисячі працівників культури (особливо в сільській місцевості) змушені працювати на половину або й на чверть ставки. Законодавчо передбачено надбавки і доплати працівникам у сфері культури, зокрема, за вислугу років, почесне звання, науковий ступінь тощо, а також – допомогу на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань. Законом збережено пільги для працівників культури, які працюють у сільській місцевості, а також пенсіонерів, що працювали в культурній сфері села.
 На наше переконання, прийняття і впровадження в життя Закону «Про культуру» суттєво поліпшить правові умови функціонування культурно-мистецької сфери, сприятиме збереженню і розвитку мережі закладів культури, розширенню і забезпеченню соціальних гарантій працівників культури, розвитку недержавного сектора в культурній сфері, краще захистить вітчизняного виробника культурно-мистецьких товарів і послуг.
 Верховною Радою України у 2010 році прийняті й інші закони України, підготовлені Міністерством:
 «Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження» (20.01.2010), ратифікація Конвенції створить сприятливіші умови для розвитку культур національних меншин, для заохочення різноманіття форм культурного самовираження та міжкультурної взаємодії.
 «Про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів» (16.03.2010). Метою Закону є правове забезпечення державної підтримки національної кінематографії відповідно до міжнародної практики організації кінопроцесу, поліпшення правової бази продюсерської діяльності та умов фінансування національного кіновиробництва.
 «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони культурної спадщини» (09.09.2010). Закон спрямований на вдосконалення охорони культурної спадщини та роботи історико-культурних заповідників, на підвищення відповідальності за порушення законодавства з охорони культурної спадщини.
 «Про внесення змін до статті 10 Закону України «Про державні нагороди України» (щодо запровадження почесного звання «Заслужений працівник туризму України» (20.01.2010).
 Триває процес погодження з іншими центральними органами виконавчої влади ще низки важливих законопроектів, розроблених Міністерством.
 Попри фінансові труднощі, в минулому році не зменшувалося бюджетне фінансування культури. У Державному бюджеті України 2010 року на потреби культури було виділено понад 1 млрд. 475 млн. грн. (у 2009 році було 1 196 млн. грн.), а в місцевих бюджетах – загалом 5 336 млн. грн. (у 2009 році було 4 250 млн. грн.). Знаменно, що у 2010 році загальний обсяг фінансування галузі з державного та місцевих бюджетів уперше в історії незалежної України перевищив позначку, що дорівнює одному мільярдові доларів США.
 Заклади культури (бібліотеки, музеї, заповідники, інші культурно-освітні заклади) профінансовано на суму 309,5 млн. грн. (90,5% від планових призначень). Заклади освіти профінансовано на 424,1 млн. грн. (100% планових призначень). Театрально-видовищні підприємства профінансовано на 586,9 млн. грн. (99,4% від плану). Театрально-видовищні підприємства виконали план по доходах на 105,8% (отримано 139,7 млн. грн. доходів, у т. ч. від основної діяльності – 111,5 млн. грн.). Протягом року Національними театральними й мистецькими колективами показано 7510 театральних вистав та концертних програм.
 Проведено низку загальнодержавних культурно-мистецьких заходів, що їх профінансовано на 34,2 млн. грн., а також низку заходів з підтримки творчо обдарованих дітей та молоді (4,5 млн. грн.); із забезпечення розвитку та застосування української мови (7,6 млн. грн.). Шляхом надання грантів Президента України підтримано творчі проекти молодих діячів культури і мистецтва на загальну суму 154,8 тис. грн.
 За рахунок Держбюджету здійснено гастрольні поїздки п’яти мистецьких колективів на загальну суму 652,6 тис. грн. Крім того, за рахунок коштів гастрольного збору здійснено гастрольні поїздки 20 колективів на загальну суму 1428,3 тис. грн.
 Протягом 2010 року була відсутня заборгованість із заробітної плати, стипендій у бюджетних закладах культури, підпорядкованих Міністерству.
 У 2010 році продовжувалось підвищення рівня оплати праці в галузі культури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 15.08.07 № 1050. Середня зарплата працівників державних закладів галузі культури у листопаді 2010 року склала 2850 грн.
 Водночас левова частка бюджетного фінансування на сьогоднішній день припадає на оплату праці та на комунальні платежі закладів, тобто – на видатки споживання. Натомість частка видатків розвитку зменшується.
 Тому варто підняти перед Урядом питання щодо недопущення дальшого зниження видатків розвитку в загальному бюджетному фінансуванні культури при формуванні як державного, так і місцевих бюджетів на наступні роки.
 Інше важливе питання – удосконалення механізмів фінансування культурно-мистецької діяльності, зокрема – із застосуванням кращого європейського досвіду. В більшості розвинених країн Європи на сьогодні найбільш ефективним і поширеним методом державної підтримки сучасного мистецтва є механізм конкурсного надання ґрантів на конкретні мистецькі проекти. Натомість у нас поки що є лише два ґрантових механізми підтримки мистецтва – Президентські ґранти молодим митцям та ґранти мистецьким колективам на здійснення гастрольних заходів. За обома цими механізмами розподіляється в середньому близько 2 млн. грн. на рік, тобто – менше ніж півпроцента загальних видатків на культуру з державного бюджету.
 Тому доцільно створити нормативну базу та ефективні організаційні механізми для ширшої конкурсної ґрантової підтримки сучасного мистецтва.
 У минулому році продовжував динамічно розвиватися недержавний сектор культурно-мистецької сфери, зокрема – кінопрокат, концертна справа, книговидання. Наприклад, кількість глядачів у кінотеатрах України за рік зросла на 15%, а валовий збір кінопрокату – на 41%. На жаль, це зростання відбувається за рахунок іноземних фільмів. Аби посилити присутність українського кіно в нашому культурному просторі, в Державному бюджеті 2011 року на національне кіновиробництво виділено рекордну суму 110 млн. грн.
 У новому Податковому Кодексі України передбачено пільги щодо національного фільму – від кіновиробництва до кінопоказу. Зокрема, до 1 січня 2016 року звільняються від сплати податку на додану вартість операції з постачання національних фільмів виробниками цих фільмів, постачання робіт і послуг з виробництва цих фільмів, операції постачання послуг з демонстрування національних фільмів, а також дублювання українською мовою іноземних фільмів.
 За підтримки Міністерства у Національному центрі ім. Олександра Довженка закуплено та встановлено новітнє обладнання з обробки кіноплівки і тиражування фільмокопій. На Національній кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка створено центр цифрового відновлення фільмофонду.
 Ми щиро сподіваємося, що ці конкретні вагомі кроки нарешті започаткують реальний вихід українського кінематографа з кризи.
 Успішними були цьогорічні міжнародні кінофестивалі «Молодість», «Крок», Одеський міжнародний кінофестиваль, Київський міжнародний фестиваль, кінофестивалі «Відкрита ніч», «Кінолітопис», «Українські альтернативи».
 Стабільне зростання демонстрували й інші галузі в культурній сфері. У державних театрально-видовищних закладах кількість глядачів за 2010 рік склала 2 712 тис. (у 2009 році – 2 632 тис.), а валовий дохід театрів зріс від 122 млн. грн. у 2009 році до майже 140 млн. грн. Варто пригадати, що у 2000 році все фактичне фінансування культури з Державного бюджету склало 144 млн. грн.
 Зросла також кількість відвідувачів Національних історико-культурних заповідників (від 1 865 тис. у 2009 році – до 1 978 тис. у 2010 році). Зростання відбулося головним чином за рахунок заповідників поза Києвом (у «Шевченківському заповіднику» в Каневі – більш ніж удвічі, в заповіднику «Хортиця» – на чверть, у заповіднику «Чигирин» – майже на 20%, у заповіднику «Херсонес Таврійський» – більш ніж на 10%).
 За активного сприяння Президента України В. Януковича було завершено реставрацію будівлі музею Т.Г.Шевченка в Шевченківському національному заповіднику (м. Канів). Урядом виділено 5,6 млн. грн. на створення експозиції музею, що була урочисто відкрита Президентом України 23 серпня 2010 року.
 Продовжується звірка наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією згідно з наказом Мінкультури від 29.10.2003 р. № 681. Актуальність цих робіт обумовлена небезпідставною тривогою за реальний стан музейних зібрань. Вже опрацьовано матеріали по музеях Запорізької, Луганської, Харківської, Донецької областей, Автономної Республіки Крим та міста Києва.
 Протягом 2010 р. тривало поповнення Державного реєстру нерухомих пам’яток України. За рік прийнято рішення про внесення до Реєстру іще 862 пам’яток. Для порівняння: в 2007 році до Держреєстру було внесено лише 119 пам’яток, у 2008 – 1231 пам’ятку, у 2009 – 357 пам’яток.
 Упродовж 2010 року розвивалося міжнародне культурне співробітництво, розширювалася його договірна база. У звітному році підписано двосторонні міжнародні договори про культурне співробітництво із Сирією, Єгиптом, Росією, Білоруссю та Македонією. Готуються до підписання угоди про співробітництво в галузі культури з Албанією, Алжиром, Грецією, Італією, Кіпром, Литвою, Мальтою, Монголією, Норвегією, Португалією, Румунією, Чехією, Шрі-Ланкою.
 На виконання міжнародних домовленостей у 2010 році проведено: Дні культури України в Китаї (26-31 серпня 2010 р.); Дні культури Білорусі в Україні (26-30 вересня 2010 р.); Дні культури України в Сирії (5-12.12.2010 р.).
 Відповідно до Плану дій Ради Європи для України на 2008-2011 рр., Міністерство здійснює реалізацію регіональної програми «Київська ініціатива для демократичного розвитку через культуру Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови та України». У рамках цієї програми в 2010 році велася активна робота за проектами «Культурна політика і культурний обмін», «Транскордонна кінокультура», «Виноробство, культурний туризм та обміни» та «Реабілітація культурної спадщини історичних міст».
 Водночас у галузі культури зберігається гостра проблема неповної зайнятості. Попри всі зусилля і декларації попередніх років, ситуація з року в рік ускладнюється: якщо у 2007 році неповна зайнятість у закладах культури складала до 23 тисяч працівників, то, за оперативними даними, станом на 01.01.2010 р. по Україні вже понад 28 тисяч працівників галузі працювали на умовах неповного робочого дня.
 Як уже зазначалося, нещодавно прийнятий Закон України «Про культуру» передбачає державну гарантію працівникам культури щодо їх роботи на повну ставку. Міністерство вже розпочало розроблення конкретних заходів, спрямованих на втілення в життя цього важливого положення. Зокрема, активно ведеться розроблення підзаконних актів, що забезпечать формування і стабільну роботу базової мережі закладів культури. Але тим часом, поки базова мережа ще не сформована, в деяких регіонах, особливо в сільській місцевості, мають місце факти закриття закладів культури. Тому, на наше переконання, слід терміново ввести мораторій на закриття закладів культури до моменту, поки у відповідному регіоні не буде сформовано базову мережу згідно із Законом України «Про культуру».
 У 2010 році також вирішено проблему оплати праці працівникам академічних закладів. Прийнятою Урядом постановою від 3 лютого 2010 року № 109 «Про оплату праці працівників закладів культури, яким надано статус академічних» передбачено з 1 січня 2011 року, при визначенні максимальних розмірів посадових окладів керівних працівників, художнього та артистичного персоналу закладів культури, що мають статус академічних, застосування додаткового коефіцієнта підвищення окладів, максимальний розмір якого не перевищує 2, а для інших працівників згаданих закладів – 1,3.
 Окрім того, з метою підняття престижності праці в клубних закладах, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 15.09.2010 № 840 «Про виплату працівникам державних і комунальних клубних закладів матеріальної допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань».
На наш погляд, комплексне вирішення цих та інших соціальних проблем культури, поліпшення системи оплати праці в галузі сприятиме залученню до культурно-мистецької сфери кваліфікованих фахівців, у першу чергу – молоді.
 Чималу стурбованість органів виконавчої влади та українського суспільства загалом викликає непроста ситуація, що склалася в галузі культури в сільській місцевості та в малих містах.
 Мережа сільських клубних закладів скоротилася з 21 тис. у 1991 році до 16,5 тис. у 2010 році. Матеріально-технічна база кіномережі та кіновідеопрокату в малих містах та в сільських будинках культури – на 90% морально і фізично застаріла. Сьогодні понад 40% сільських клубних закладів, майже половина музейних приміщень та дві третини сільських шкіл мистецтв потребують капітального ремонту. Згадана вище проблема неповної зайнятості працівників культури також у першу чергу стосується сільських закладів.
 Складне становище галузі культури на селі – це віддзеркалення загального незадовільного стану соціальної сфери в сільській місцевості. Адже рівень життя в селах та малих містах України в цілому суттєво нижчий, ніж у великих містах, так само нижчий рівень доступу селян до культурних послуг. Як свідчить фінансова статистика, сільська родина на культурні потреби витрачає в середньому в 3,5 рази менше коштів, ніж міська, зокрема, на культурні послуги – в сім разів менше.
 Усе це гостро ставить проблеми забезпечення належного функціонування сільських закладів культури (в першу чергу клубів, будинків культури, бібліотек), а також державного забезпечення надання культурних послуг жителям сіл та малих міст.
 Деякі з цих проблем будуть вирішуватися шляхом втілення тих соціальних положень Закону України «Про культуру», що про них ішлося вище. Сьогодні вже розпочато підготовку низки підзаконних актів до цього Закону, що стосуються, зокрема, формування базової мережі, оплати праці та побутових умов сільських працівників культури.
 Однак становище сільських закладів культури – це не єдина проблема, що постає перед нами сьогодні.
 У сфері культури за попередні роки накопичилася низка серйозних проблем, які чи то не вирішувалися, чи то вирішувалися недостатніми або малодієвими методами. Найсерйозніші з цих проблем такі.
 Унаслідок не завжди продуманих, часом анахронічних підходів до мовно-етнічної неоднорідності та культурного різноманіття України, ця неоднорідність перетворилася на живильний ґрунт для конфронтацій, із загрозою соціокультурного розколу. Є нагальна потреба в забезпеченні єдності всього культурного простору України, у використанні значного позитивного потенціалу культурного різноманіття. Явно недостатнім є внесок вітчизняних культурних індустрій у формування єдиного національного культурного простору, зокрема, через надто слабкі та застарілі механізми підтримки культурних індустрій.
 В умовах вільного ринку наростають загрози збереженню історико-культурної спадщини, поширеним є нищення пам’яток з комерційною метою. Зокрема, неконтрольована забудова в буферних зонах визначних пам’яток, включених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО (Софія Київська, Києво-Печерська Лавра, історичний центр Львова), стала настільки загрозливою проблемою, що за її вирішення мусив взятися особисто Президент України В.Ф.Янукович, винісши це питання на розгляд Гуманітарної Ради при Президентові України 17 березня 2011 року. Немає сумніву, що не лише наше Міністерство, а й усі працівники пам’яткоохоронної сфери та активна громадськість підтримають ініціативи Президента, спрямовані на розв’язання цієї непростої проблеми.
 Попри значне бюджетне фінансування мистецьких закладів і колективів, внесок сучасного мистецтва в духовне й соціальне оновлення українського суспільства, у формування привабливого образу України в світі є недостатнім. До причин цього слід віднести застарілість, інерційність форм державної підтримки мистецтва, слабо зорієнтованих на конкретний мистецький результат.
 Як уже говорилося, на більшість із зазначених проблем вказано в Посланні Президента України В.Януковича до Українського народу; у цьому ж документі також запропоновані основні напрямки дій, що мають забезпечити вирішення проблем.
 Узагальнюючи положення президентського послання, можна стверджувати, що оптимальним варіантом реформування у сфері культури буде стратегія, яка поєднуватиме серйозну бюджетну підтримку культури із стимулюванням благодійництва, підприємницької активності культурно-мистецьких закладів, передбачатиме поєднання адміністративної реформи в управлінні культурною сферою – із запровадженням нових, конкурсних і прозорих механізмів фінансування мистецьких проектів; поєднання підтримки національних культурних індустрій із заходами з формування цілісного культурного простору України.
 Можна також визначити наступні пріоритетні напрямки реформ у галузі культури:
 - Формування єдиного й цілісного гуманітарного простору України (в першу чергу мовно-культурного), зокрема – через наповнення його якісним і різноманітним вітчизняним культурно-мистецьким продуктом;
 - Збереження й підтримка етнокультурного різноманіття сучасного українського суспільства, сприяння діалогу й взаємозбагаченню культур в Україні;
 - Забезпечення розвитку вітчизняних культурних індустрій через урізноманітнення форм їх фінансової підтримки, впровадження сучасного менеджменту в культурі, активну промоцію національних культурних товарів і послуг як у самій Україні, так і за кордоном;
 - Збереження національної культурної спадщини, її актуалізація, тобто перетворення на важливий чинник соціального й економічного розвитку суспільства, зокрема – через розвиток пам’яткоохоронної й туристичної інфраструктури;
 - Підтримка кращих зразків сучасної української культури й мистецтва, провідних митців і колективів, спроможних належно представити сучасний, динамічний образ української культури у світі;
 - Інтеграція української культури до світового культурного простору, формування засобами культури позитивного іміджу України у світі.
 Варто принаймні коротко окреслити основні завдання, вирішення яких забезпечуватиме реалізацію основних пріоритетів.
 Забезпечення формування єдиного культурного простору України та розвитку вітчизняних культурних індустрій повинні здійснюватися шляхом посилення й урізноманітнення підтримки національного виробника культурно-мистецького продукту, як через традиційні механізми державного замовлення (на кінопродукцію, книговидання тощо), так і через механізми непрямої підтримки вітчизняного виробника, при збереженні відкритості української культури до світового культурного простору.
 Це передбачатиме, зокрема:
 · Посилення фінансової підтримки кіновиробництва;
 · заходи з технічного переозброєння державних кінопідприємств;
 · забезпечення присутності національного кіно у прокаті – зокрема, через здійснення регіональних програм кінообслуговування населення;
 · державна підтримка культурологічних видань та часописів, поповнення бібліотек новими українськими виданнями.
 Збереження й актуалізація культурної спадщини можуть забезпечуватися через зміцнення системи державних органів з охорони пам’яток, належну бюджетну підтримку охорони й реставрації пам’яток, із ширшим залученням благодійних коштів, через комплексні зусилля з перетворення культурної спадщини на ключовий чинник суспільного й господарчого відродження багатих на культурну спадщину регіонів, міст, сіл.
 Для цього доцільно реалізувати:
 · заходи з розвитку національних заповідників та заповідних територій, залучення їх до туристичної інфраструктури;
 · створення нових музеїв (як-от комплексу «Мистецький Арсенал») та реконструкція діючих (Національний Шевченківський заповідник та ін.);
 · підтримку використання нових інформаційних технологій у розробках і проектах, спрямованих на фіксацію й популяризацію національної культурної спадщини, зокрема – через формування Національної електронної бібліотеки;
 · заходи із збереження нематеріальної спадщини; впровадження в Україні положень відповідних конвенцій ЮНЕСКО.
 У справі підтримки етнокультурного різноманіття сучасної України, розвитку народного мистецтва – потрібна якісно нова державна політика, що включала б заходи з налагодження постійного діалогу й взаємозбагачення культур, реалізації позитивного потенціалу культурного різноманіття, відродження культури на селі через формування базової мережі закладів культури.
 Це включатиме, зокрема, такі завдання:
 · проведення Всеукраїнського форуму «Україна: діалог культур», ініційованого Президентом України В.Януковичем;
 · активізація роботи закладів культури у малих містах, сільській місцевості через виконання положень Закону «Про культуру» щодо створення базової мережі закладів культури;
 · заходи з підтримки мов і культур етносів України, втілення положень Європейської хартії регіональних мов і мов меншин;
 · відродження осередків традиційних художніх ремесел та промислів;
 · фіксація й збереження явищ нематеріальної культурної спадщини різних етносів та регіонів України у співпраці з ЮНЕСКО та Радою Європи.
 У справі підтримки кращих зразків сучасного професійного мистецтва також необхідне стабільне бюджетне фінансування провідних мистецьких закладів і колективів, посилення законодавчої підтримки меценатства. Урізноманітнення форм підтримки мистецьких проектів зробить господарче становище митців та колективів стабільнішим, а мистецьке життя – різноманітнішим.
 Це передбачає реалізацію таких завдань:
 · забезпечення розвитку провідних мистецьких закладів і колективів;
 · розвиток конкурсних, ґрантових механізмів підтримки мистецьких проектів;
 · відродження національних мистецьких шкіл, зокрема – в академічному мистецтві;
 · підтримка гастрольної діяльності українських митців і колективів;
 · поетапне запровадження єдиної електронної системи оформлення квитків до театрально-видовищних закладів України.
 У міжнародному культурному співробітництві – необхідна активізація євроінтеграційних зусиль у гуманітарній сфері, активна участь у культурних програмах Ради Європи, ЄС, ЮНЕСКО.
 Така діяльність має передбачати:
 · активізацію співпраці з ЮНЕСКО, зокрема, в поповнені Списку всесвітньої культурної і природної спадщини;
 · інтенсифікацію культурного співробітництва з Євросоюзом, Радою Європи, зокрема – у продовженні (переформатуванні) регіональної програми «Київська ініціатива»;
 · розвиток двостороннього культурного співробітництва з країнами Європи та регіональними організаціями;
 · розвиток і поглиблення культурних зв’язків із закордонним українством.
 Очевидно, держава, зокрема – Міністерство культури, має й надалі забезпечувати належні, сучасні й дієві умови – фінансові, правові, організаційні, соціальні – для того, щоб культура в Україні справді перетворилася на потужний чинник цивілізаційного розвитку і суспільного оновлення, щоб наші митці, діячі культури, культурно-мистецькі організації, заклади, підприємства працювали краще, динамічніше, успішніше, здобували прихильність і визнання не лише в Україні, а й поза її межами.
Дякую за увагу.

ТИМ ЧАСОМ…

 Віктор ЯНУКОВИЧ: «ПРО КІНО НАВІТЬ СОРОМНО ГОВОРИТИ...»

 Українці за 20 років незалежності не стали господарями у власному культурному просторі. Як передає кореспондент УНІАН, таку думку висловив 17 березня на засіданні Громадської гуманітарної ради у Києві Президент України Віктор Янукович.
 У зв’язку з цим глава держави наголосив, що дав відповідне доручення щодо вивчення стану справ у культурній та освітній сферах, «аби зрозуміти реальний стан справ напередодні надзвичайної події у житті нашої держави – святкування 20-річчя незалежності України”.
 Як також заявив В.Янукович, «я знав, що ситуація, м’яко кажучи, не блискуча, але реальна картина виявилася набагато гіршою».
 «Якщо називати усі речі своїми іменами, то треба визнати: за 20 років незалежності ми так і не змогли стати повноправними господарями у власному культурно-освітньому просторі. Ми втрачаємо позиції у сфері фундаментальних наукових досліджень, катастрофічно знизилися обсяги книговидання. Фахівці засвідчують застій у театральному процесі. Дедалі більше діячів культури і науки у пошуках кращої долі виїжджають за кордон, бо не можуть реалізувати себе тут, на батьківщині. Про кіно навіть соромно говорити…», - охарактеризував ситуацію глава держави.
 В.Янукович наголосив, що це є викликом для України сьогодні. За його словами, необхідно виправити ситуацію і повернути людям надію на краще та віру у власні сили.
 «Ми зобов’язані подолати відчуження, що утворилося між виробниками культурного та науково-освітнього продукту і простими людьми… Наше завдання у тому, щоб відтворити простір, через який усі здобутки наших діячів культури стануть доступними кожному українцю», - наголосив глава держави.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 18.03.2011 > Тема "З перших уст"