Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 11.03.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 11.03.2011
ЯК ГОТУВАВСЯ «ЗОЛОТИЙ ВЕРЕСЕНЬ» 1939 РОКУ

Готуючи ╕сторичний нарис про р╕дне село, натрапив на достатньо ц╕кавий еп╕зод з часу «золотого вересня» 1939 року. Про нього, зда╓ться, ще н╕хто не писав, ма╓ться на уваз╕ - про п╕дготовку антипольського повстання в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. В усякому випадку, це було для мене новиною, тому, спод╕ваюся, зац╕кавить й ╕нших читач╕в.
 Мирослав МАМЧАК.
 м. Севастополь.

 17 вересня 1939 року Червона арм╕я без оголошення в╕йни вступила на територ╕ю Реч╕ Посполито╖. Того ж дня танков╕ частини Червоно╖ арм╕╖ зайняли територ╕ю Прикарпаття. Протягом багатьох десятил╕ть цей м╕сяць називався не ╕накше як «золотий вересень», наступ Червоно╖ арм╕╖ СРСР на Польщу – визвольний пох╕д, а Червона арм╕я лише арм╕╓ю–визволителькою, що принесла з собою галичанам «мир, волю ╕ щасливе життя» та об’╓днала во╓дино споконв╕чн╕ укра╖нськ╕ земл╕. Насправд╕, як виявля╓ться, «золотий вересень» став результатом роз╕грування укра╖нсько╖ карти у Берл╕н╕ ╕ в Москв╕ напередодн╕ 2-╖ Св╕тово╖ в╕йни ╕ не ма╓ жодного в╕дношення до ╕де╖ «визволення зах╕дноукра╖нц╕в з-п╕д польського ярма» ╕ воз’╓днання споконв╕чних укра╖нських земель. У цьому випадку ╕дея «об’╓днання укра╖нц╕в» стала засобом порозум╕ння двох кровожерних диктаторських режим╕в – нацистського ╕ б╕льшовицького.
 Зрештою, 17 вересня 1939 року п╕сля довгих десятил╕ть боротьби наших земляк╕в проти р╕зношерстних поневолювач╕в була таки зреал╕зована мр╕я багатьох покол╕нь укра╖нц╕в - жити у злуц╕ в ╓дин╕й держав╕. Терплячи п╕сля пад╕ння УНР ╕ ЗУНР нац╕ональне приниження в часи польсько╖ окупац╕╖, жител╕ Галичини прагнули визволення, тому боротьба з поневолювачами не припинялася, ╕ ще задовго до приходу Червоно╖ арм╕╖ ╖╖ селами вже ходили обнад╕йлив╕ чутки, що до них «йде Укра╖на».
 Поголос про скорий наступ на Польщу просочувався не лише ╕з-за Дн╕стра ╕ Збруча, а й ╕з-за Бугу. Першими використати п╕днев╕льний стан укра╖нц╕в Польщ╕ намагалися н╕мецьк╕ нацисти. Щоби швидше заставити СРСР вступити у ╓вропейську в╕йну ╕ убезпечитися другого фронту, у Берл╕н╕ був створений н╕мецький план створення «укра╖нсько╖ держави» в результат╕ антипольського повстання у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ ╕ саме задля цього плану були нав’язан╕ контакти з ОУН А. Мельника. Демонструючи «сп╕вчуття» укра╖нцям ╕ свою «добру волю», н╕мц╕ «визволили» з угорського полону 400 карпатських с╕човик╕в, з яких в навчальному центр╕ Абверу в К╕рхендорф╕ орган╕зували укра╖нський диверс╕йний Лег╕он «Допомога горян», який очолив полковник УНР Р. Сушко. Зг╕дно м╕ркувань у Берл╕н╕ цей заг╕н мав би бути закинутим в Галичину, там мав спровокувати антипольське повстання, «на допомогу» якому мали б прийти «друз╕ з Велико╖ Н╕меччини» ╕ проголосити «незалежну Зах╕дну Укра╖ну».
 У Берл╕н╕ бачили, який страх у Москв╕ викликало проголошення Карпатсько╖ Укра╖ни у березн╕ 1939 року ╕ як╕ там вживалися заходи, аби убезпечитися в╕д в╕дродження «самост╕йницького» руху в Укра╖н╕, тому саме зв╕дти розповсюджувалися чутки можливого об’╓днання Карпатсько╖ Укра╖ни з Радянською Укра╖ною в незалежну державу. Цю ╕дею вимушений був прокоментувати сам Стал╕н на XVIII з’╖зд╕ ВКП(б) 10 березня 1939 року. У Москв╕ зрозум╕ли значення Зах╕дно╖ Укра╖ни ╕ ╖╖ роль у майбутн╕й пол╕тиц╕, яку ╖й надають у Берл╕н╕, тому в╕дразу вжили сво╖ контрзаходи. Аби не допустити н╕мецького впливу в рег╕он╕, св╕т досить швидко дов╕дався про н╕мецько-радянське порозум╕ння, яке з обох стор╕н направлялося проти Польщ╕. П╕сля парт╕йного з’╖зду у Москв╕ уряду ╕ КП(б)У було поставлене завдання готувати в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ плацдарм для акц╕╖ ╖╖ радянського «визволення».
 Та св╕това сп╕льнота в той тривожний час могла ╕ не зрозум╕ти московсько╖ любов╕ до дол╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни. У цьому випадку, щоб надати в╕роломному нападу СРСР на Польщу характеру визвольного походу ╕ не виглядати перед св╕том агресором, планувалося заран╕ п╕дняти в Галичин╕ антипольське повстання ╕, вже як би на заклик самих повстанц╕в, прийти ╖м на допомогу. У цьому випадку «визвольний пох╕д» в очах св╕тово╖ сп╕льноти мав би зовс╕м ╕нший вигляд – Червона арм╕я подала руку допомоги братам-укра╖нцям, як╕ ст╕кали кров’ю у нер╕вн╕й боротьб╕ з польськими колон╕заторами. Для виконання цього плану планувалося у першу чергу залучити колишн╕х член╕в КПЗУ, розпущено╖ Ком╕нтерном в 1938 роц╕, та соц╕ал╕ст╕в з забороненого поляками «СельРобу».
 Для практичного вт╕лення цього плану в життя на початку л╕та 1939 року в Галичину та╓мно прибули «представники з Ки╓ва», п╕д кер╕вництвом яких ╕ готувалося повстання. На Покутт╕ ще зосталися св╕дки ╕ безпосередн╕ учасники п╕дготовки ц╕╓╖ акц╕╖, як╕ пам’ятають подробиц╕ «золотого вересня». Б╕льшовик╕в, як╕ готували «визволення», непоко╖в гарматний полк, дислокований у ще австр╕йських час╕в «червоних казармах» у Коломи╖, та потужний коломийський гарн╕зон. Тому повстанським загонам з Коломийського, Снятинського ╕ Городенк╕вського район╕в ставилося завдання напередодн╕ переходу Червоною арм╕╓ю радянсько-польського кордону атакувати коломийськ╕ казарми, захопити ╖х штурмом ╕ утримувати до п╕дходу Червоно╖ арм╕╖. Одночасно повстал╕ по селах Покуття мали надати повстанню характер всенародного.
 Чи не першою на Прикарпатт╕ п╕дп╕льна бойова група була створена на Снятинщин╕, командиром яко╖ призначили Мошука Дмитра Михайловича, а його р╕дне село Княже попервах стало штабним селом повстання. У хат╕ Мошука ╕ жив «представник з Ки╓ва». Зброя, бо╓припаси ╕ вибух╕вка для повстанц╕в та╓мно доставлялися спец╕альними кур’╓рами з-за Збруча ╕ складувалися у сел╕. Коли польськ╕й пол╕ц╕╖ стало щось в╕домо про п╕дп╕льник╕в, повстанський штаб ╕ арсенал з╕ збро╓ю ╕ вибух╕вкою перенесли в л╕сову хащу п╕д с. Х╕мчином, п╕д Рожновом, у викопан╕ ╕ обладнан╕ там бункери-кри╖вки, подал╕ в╕д ц╕кавих очей. Там же у л╕с╕ «представник з Ки╓ва» ╕ провадив наради кер╕вник╕в повстанських загон╕в з с╕л. З п╕д Х╕мчина ╕ планувався наступ на коломийськ╕ казарми.
 Призначення Мошука командиром Снятинського загону повстанц╕в було не випадковим. В╕н служив у польському в╕йську, знав польську в╕йськову орган╕зац╕ю ╕ мову, ум╕в працювати оперативно ╕ був ╕дейним комун╕стом, його колишня с╕льська «первинна орган╕зац╕я КПЗУ» була одн╕╓ю з найактивн╕ших в пов╕т╕ – у Ки╓в╕ про все це знали.
 Нараз╕ залишилося та╓мницею, ким насправд╕ був «представник з Ки╓ва» в Снятинському район╕, якого у Княжу пам’ята╓ чимало старших людей. Нев╕домим залишилося ╕ його пр╕звище, спроби його розшукати в 1970-т╕ роки виявилися невдалими. Сьогодн╕ вже важко встановити, ск╕льки людей п╕д ╕дею повстання з╕брав Мошук на Снятинщин╕, але ╓ вс╕ п╕дстави допустити, що до них були залучен╕ не лише колишн╕ члени КПЗУ ╕ «СельРобу», а й молод╕ хлопц╕ з ОУН, чого згодом Мошуку радянська влада не забула – Мошук був таки б╕льше укра╖нцем, н╕ж комун╕стом.
 Однак Н╕меччина першою напала на Польщу, в╕д удару яко╖ польська державна машина розсипалася. У перш╕ дн╕ в╕йни коломийський гарн╕зон виступив на оборону кра╖ни п╕д Варшаву, ╕ потреба у повстанн╕ ╕ захопленн╕ коломийських казарм для Червоно╖ арм╕╖ в╕дпала – вони залишилися майже пустуючими. П╕сля вступу у в╕йну Червоно╖ арм╕╖ повстанцям залишилося лише роззброювати розпорошен╕ польськ╕ п╕дрозд╕ли, як╕ через Коломию ╕ Снятин в╕дступали на Румун╕ю. Ситуац╕я зм╕нила попередн╕й план – з 17 вересня СРСР перед св╕том вже «рятував» укра╖нц╕в Зах╕дно╖ Укра╖ни в╕д захоплення ╖х дружньою Н╕меччиною.
 Сьогодн╕ вже достеменно в╕домо, що «волевиявлення» населення Зах╕дно╖ Укра╖ни було сплановане ще до початку «визвольного походу» Червоно╖ арм╕╖. П╕сля нападу Н╕меччини на Польщу, Пол╕тбюро ЦК ВКП(б) 4 вересня 1939 року розглянуло питання пово╓нного облаштування Польщ╕. Це р╕шення Пол╕тбюро, датоване 4 вересня – 3 жовтня 1939 року було оформлене ╓диним протоколом №7113. В ньому, зокрема, приписувалося:
 «1. Скликати Укра╖нськ╕ Народн╕ Збори з виборних по областях Зах╕дно╖ Укра╖ни (територ╕я колишн╕х во╓водств Стан╕славського, Льв╕вського, Терноп╕льського ╕ Луцького) та Б╕лоруськ╕ Народн╕ Збори з виборних по областях Зах╕дно╖ Б╕лорус╕.
 Народн╕ Збори повинн╕: 1) затвердити передачу пом╕щицьких земель селянським ком╕тетам; 2) вир╕шити питання про характер створювано╖ влади; 3) вир╕шити питання про входження до складу СССР, тобто про входження укра╖нських областей до складу УРСР; 4) вир╕шити питання про нац╕онал╕зац╕ю банк╕в ╕ велико╖ промисловост╕».
 А пункт 8-й цього р╕шення передбачав, що окупац╕йна адм╕н╕страц╕я ма╓ провести виборчу кампан╕ю (за радянським стандартом – з одним-╓диним списком кандидат╕в) ╕ забезпечити ╖╖ правильний ╕деолог╕чний супров╕д. ЦК КП(б) Укра╖ни (Хрущов) ╕ ЦК КП(б) Б╕лорус╕ (Пономаренко) мали заздалег╕дь п╕дготувати декларац╕╖, що ╖х пот╕м ухвалювали б Народн╕ Збори.
 Коли доля Зах╕дно╖ Укра╖ни була визначена в Москв╕, повстанським загонам Прикарпаття була направлена вказ╕вка створювати тимчасов╕ органи с╕льсько╖ влади на м╕сцях - «Ревкоми» - революц╕йн╕ ком╕тети, брати владу у сво╖ руки ╕ орган╕зовувати урочист╕ зустр╕ч╕ Червоно╖ арм╕╖–визволительки. У Москв╕ ще оглядалися на м╕жнародну реакц╕ю «визвольного акту» кра╖ни Рад, який н╕чим не в╕др╕знявся в╕д акту визволення нацистського.
 18 вересня 1939 року московськ╕ «Известия» писали: «Спас╕ння йде з СРСР. Гр╕зна, сувора, непохитна ╕ великодушна – йде Роб╕тничо-Селянська Червона Арм╕я. Заради щастя людського побудована наша кра╖на, ╕ на сторож╕ його сто╖ть Червона Арм╕я. Заради ц╕╓╖ мети Червона Арм╕я рушила сьогодн╕, затемнюючи небо сталевими крилами, потрясаючи землю бронемашинами, важкою ходою незчисленних полк╕в». Удосв╕та 18 вересня радянськ╕ танки п╕д╕йшли до Коломи╖ ╕ в╕др╕зали польський уряд ╕ його генштаб в╕д сил, що боронили Льв╕в. Коли радянськ╕ танки входили в села Покуття, там, по-сут╕, польсько╖ влади вже не було зовс╕м, на будинках с╕льських управ майор╕ли червон╕ ╕ жовто-блакитн╕ прапори.
 З перших дн╕в встановлення радянсько╖ влади т╕, хто найб╕льше до не╖ стрим╕в - колишн╕ найактивн╕ш╕ борц╕ за соц╕ал╕стичний спос╕б життя - члени КПЗУ ╕ «СельРобу», в╕дразу були в╕дсторонен╕ «визволителями» в╕д проголошено╖ народно╖ влади: б╕льшовицька парт╕я вважала ╖х опортун╕стами, троцьк╕стами ╕ т. ╕н., тому дов╕ри до них не мала ╕, за невеликим виключенням, до влади нав╕ть у селах не допускала. А командиру Снятинського повстанського загону Дмитру Мошуку просто порадили: якщо не хочеш б╕ди, н╕кому не розказуй, що ти був членом КПЗУ.
Однак пропагандистами СРСР був створений м╕ф про «золотий вересень» 1939 року, про подану братську руку допомоги «великого рос╕йського народу» народу укра╖нському, м╕ф, який експлуату╓ться ще й дос╕. Насправд╕ ╕нтереси укра╖нц╕в у т╕й пол╕тичн╕й гр╕ були на останньому м╕сц╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 11.03.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8754

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков