Версiя для друку Обговорити в форумi

 Героїня цієї розповіді Ольга Фірнаго народилася серед мальовничих гір, що височіють на кордоні сучасних України та Молдови, у невеличкому селі Тецкани. Дівчинка підростала у щирій українській родині, разом зі старшою сестричкою Людмилою пізнавала та опановувала навколишній світ. А він був справді чудовим. Маленька річка, що несла свої води вздовж села, великий ставок, на берегах якого так чудово проводити час у спекотний літній день, могутній ліс, що вкривав навколишні гори і немов обіймав село.
 Звичайне життя звичайної дівчинки. Дитячий садок, де наша героїня з 4-х років почала відвідувати студію спортивного танцю. Середня школа, де наполегливість, працьовитість та відповідальність дівчинки допомогли їй стати круглою відмінницею. Батько Іван, що змалку привчав до праці, матуся Зінаїда, любов якої зігрівала та берегла в усі часи.
 Саме тут, на шкільній дискотеці, вона познайомилась зі своєю любов’ю. Його звали Руслан і він був курсантом Військово-інженерного інституту Подільського державного аграрно-технічного університету. Через три роки випускник військового навчального закладу до нового місця служби у Бахчисарай приїхав із молодою дружиною.
 Нелегко починалось життя у молодого подружжя. Чоловік постійно перебував на службі, а усі господарські клопоти лягли на плечі тендітної господині. Та ще й власного, як то кажуть, куточка – «даху над головою» - у молодят не було. Лише після шести років очікування родина Фірнаго отримала квартиру в новобудові у селищі Віліно, що за 25 кілометрів від Бахчисарая. Але любов, взаємна повага та підтримка одне одного допомогли молодому подружжю витримати усі випробування. У 2002 році в Руслана та Ольги народився синочок, якого нарекли на честь дідуся Іваном.
 Коли сину виповнилося 2 роки, Ольга, маючи лише документ про середню освіту Республіки Молдова, пішла у вечірню школу і згодом отримала український атестат про середню освіту. А вже наступного року успішно склала іспити на заочне навчання у Сімферопольському філіалі Європейського університету, обравши для себе один з найважчих факультетів вишу і спеціалізацію «банківська справа».
 Навчання у виші давалося легко, та відчуття неповної реалізованості привело нашу героїню до пошуку роботи. На той час, а мова йде про 2006 рік, у частинах та підрозділах, що дислокуються на теренах автономії, активно впроваджувалась система автоматизованого зв’язку «Дніпро». Порадившись із чоловіком, Ольга підписала перший контракт та почала опановувати посаду оператора АСУ в одній з частин Бахчисарая. Згодом за сімейними обставинами змінила військову частину, але й у новому колективі її добре прийняли. Начальник штабу військової частини майор Михайло Скрипник: каже, що Ольга Фірнаго хороший фахівець, бездоганно виконує функціональні обов’язки, підвищує професійний рівень. Саме тому без жодних проблем старший телефоніст вузла зв’язку «Кораловий» Ольга Фірнаго підписала другий трирічний контракт, а нещодавно отримала чергове військове звання «старший матрос».
 І ось – чергова сходинка у професійному зростанні. 1 лютого цього року відбувся блискучий захист дипломної роботи, і незабаром одна з найкращих випускниць Європейського університету Ольга Фірнаго отримає диплом, що підтвердить її кваліфікацію фахівця банківської справи.
 Ось така коротенька історія про жінку, яких у нашій країні так багато… Жінку, яка не лише сподівається та вірить у краще майбутнє, а й докладає до цього зусилля, талант, чесноти й бажання...
 У переддень весняного жіночого свята хочеться привітати героїню нашої публікації та мільйони інших українських жіночок. Побажати добра й злагоди, сімейного затишку та порозуміння, любові й щастя, бо вони на це заслуговують, тому що - найкращі!
 
Владислав СЕЛЕЗНЬОВ,
 підполковник.
 
  

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.03.2011 > Тема "З потоку життя"