Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.


СУМНО ВС╤М НА ГОЛОВОС╤КИ
Днем смутку, печал╕ ╕ строгого посту вважа╓ться церковне свято Ус╕кновення Голови ╤вана...


ОС╤НЬ У КАМ’ЯНЦ╤ ПОЧИНА╢ТЬСЯ З ПОЕЗ╤╥
Четвертий р╕к посп╕ль л╕тературно-мистецьке свято «Поетична ос╕нь у Кам’янц╕»...


Л╤ТЕРАТУРНА ПРЕМ╤Я ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Дуже рад╕сна зв╕стка долинула з м. Кам'янки, Батьк╕вщини нашого кримського колеги-св╕тличанина...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.03.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 04.03.2011
СЛОВО - ЗБРОЯ!

Ярослава Степан╕вна Шумляк╕вська народилась 14 жовтня 1950 р. на Терноп╕льщин╕, у с. Храбузн╕ Збор╕вського району. П╕сля смерт╕ Стал╕на ╕ повернення батька з Сиб╕ру, де за зв’язок з нац╕онально-патр╕отичним п╕дп╕ллям в╕н в╕дсид╕в 5 рок╕в ╕ мав сид╕ти ще 20, родина у пошуках роботи пере╖хала в степов╕ райони Криму. Тут Ярослава зак╕нчила школу-╕нтернат, згодом – Золоч╕вський с╕льськогосподарський техн╕кум у Льв╕вськ╕й област╕. Пот╕м - Л╕тературний ╕нститут у Москв╕.
 Твори друкували газети: «Кримська св╕тлиця»,«Л╕тературна газета», «Кримська правда», «Л╕тературна Укра╖на», журнали «Москва», «Журнал╕ст», «Дн╕про», «Ранок», ╕нш╕ газети, журнали, альманахи. Вийшли книжки в╕рш╕в «Времена перемен», «Спасённые строки», написан╕ рос╕йською. Ярослава Шумляк╕вська – член сп╕лки рос╕йських письменник╕в. Мешка╓ у Московськ╕й област╕.
 Видавництво «Тернограф» у 2010 р. видало книгу в╕рш╕в Ярослави Шумляк╕всько╖ «Зупинка в дороз╕».
 Як пов╕домила газета «Л╕тературна Укра╖на», на зас╕данн╕ Презид╕╖ Ради Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни 7 лютого 2011 р. Ярославу Шумляк╕вську разом з ╕ншими л╕тераторами було прийнято до Сп╕лки. В╕та╓мо пан╕ Ярославу з ц╕╓ю под╕╓ю ╕ пропону╓мо уваз╕ читач╕в нов╕ в╕рш╕ поетеси.
 
 Ярослава ШУМЛЯК╤ВСЬКА
 МОВА

 У б╕д╕, як в трав╕, по кол╕на,
 Ти пряму╓ш куди, Укра╖но?
 Незалежна, вродлива, палка...
 Чом життя тво╓ – лиха р╕ка?
 Не тому, що правител╕ хиж╕
 Злу сприяють?
 Вс╕ злидн╕, як з д╕ж╕,
 Л╕зуть, л╕зуть...
 Вже мову чужу
 Запроваджують –
 хочуть маржу.
 П╕дл╕ зрадники!
 Тягнуть до згуби.
 Не в╕ддай свою душу ╖м, люба.
 ШКОЛИ
 На п╕дтримку батькам ╕ д╕тям, у яких закривають школи.
 Знову закривають окупанти
 В Укра╖н╕ р╕дномовн╕ школи,
 П╕д кремл╕вськ╕ нав╕сн╕
 куранти
 Збурюють народ наш
 вже в╕дколи!..
 Що тут скажеш?
 Щось казати можна!
 Влада ненавидить Укра╖ну,
 Наш╕ мр╕╖ чути неспроможна,
 ╤дентичн╕сть ставить нам
 в провину.
 Боже, Боже, мстяться
 вже на д╕тях,
 Т╕льки за одне - що укра╖нц╕!.
 ...Саме так було
 ╕ при «сов╕тах»:
 Горя ╕ знущань –
 по сам╕ в╕нця.
 Школи закривали укра╖нськ╕,
 В тюрми забирали маму, тата,
 Везли д╕ток,
 мов тваринок св╕йських,
 В «продувних» вагонах
 в ╕нтернати.
 ...Нам, було, здалось,
 що вже н╕коли
 Не ощирять пащ╕ лихол╕ття.
 Закривають укра╖нськ╕
 школи,
 Не дають навчатись
 нашим д╕тям.
 Чи не тих, бува, «стребк╕в»
 онуки,
 Що тод╕ стр╕ляли нас ╕ били,
 Закружляли зус╕б╕ч,
 мов круки,
 Штурхають в нас той закон,
 як вила?
 Кожне серце стало,
 як гармата,
 Кожна ж╕нка видряпа╓ оч╕
 За свою дитину... Кожна мати
 Люту зл╕сть
 в╕ддать на кул╕ хоче.
 
«ЗАСТИДАЛИСЬ Д╤ТИ МАМИ...»

 Застидались д╕ти мами,
 Присяглися образами,
 Що вона – не ╖хня ненька:
 «Не така» ╕ застаренька.
 Друг╕ маму на тортури
 Повели за м╕цн╕ мури,
 Кажуть: - Мама завинила,
 Не такого ╖х навчила.
 Трет╕ мат╕нку на плаху
 Вже поклали, та й з розмаху
 Мам╕ голову в╕дтяли,
 Бо чогось ╖м не додала.
 ╤нш╕ вправно заховались,
 Як з ╖х матер╕ знущались
 Вкрай розбещен╕ сус╕ди,
 Що так╕ цнотлив╕ з виду.
 Не дадуть порядн╕ люди
 Маму нищити (так всюди),
 Р╕дну мову – на поталу...
 Х╕ба розуму б не стало.
 
ЛИСТ

 У сус╕да до об╕ду
 пила я гор╕вку.
 Його ж╕нка Катеринка
 подалась в мандр╕вку.
 У Венец╕╖ далек╕й
 грош╕ заробля╓,
 ╥╖ Йванко ще ╕з ранку
 розум пропива╓.
 «Мила Катю, в тво╖й хат╕
 свята щогодини.
 Ус╕х грошей не заробиш
 в св╕т╕, Катерино.
 Повертайся в р╕дн╕ злидн╕,
 в клоп╕т, в негаразди,
 Повертайся до осел╕,
 бо гуля╓ газда.
 Д╕ти виросли, онуки
 ще не знають баби,
 Без хазяйки твоя хата,
 наче та незграба.
 З ким ти будеш, Катерино,
 в╕к св╕й доживати?
 Хоть Венец╕я прекрасна,
 та у н╕й чужа ти.
 Там потр╕бн╕ твоя сила,
 ╕ краса, ╕ руки.
 На чужин╕, Катерино,
 старим людям – мука…»
 ...У сус╕да до об╕ду
 пила я гор╕вку,
 Його ж╕нка Катеринка
 подалась в мандр╕вку.
 
ВОЛЯ

 Доки буде пес любити
 Ланцюги та палку,
 Доти мусить в╕н терп╕ти
 Штурхани з кавалком.
 Укра╖но, нащо волю,
 Даровану Богом,
 Продавати, наче поле,
 М╕няти на роги?
 Батьк╕вщино, згадуй,
 ну ж бо,
 Сиб╕рську нагайку!
 Що то ╓ рос╕йська «дружба»?
 Неволя та лайка.
 Людомори ╕ Чорнобиль,
 За б╕дою - лихо...
 Р╕дн╕ злод╕╖, нероби,
 Теж грабують стиха.
 Спонукають, щоб в сус╕да,
 Начебто з любов╕
 Узяла ти долю, б╕ди,
 Образи ╕ мову.
 Вже й у паспорт╕ не пишеш,
 Що ти укра╖нка.
 З наркотиння ледве дишеш,
 З вух тече гор╕лка.
 Тво╖ д╕ти-укра╖нц╕
 Тинькаються в св╕т╕,
 ╥х впускають лише в с╕нц╕ –
 Прибирать ╕ мити.
 Нащо волю в╕ддавати?
 Х╕ба пот╕м купиш?
 Ошукана наша мати,
 Клич д╕тей до купи!

 КАТИ

 «Де ви тепер, кати мого
 народу?» (В. Симоненко)

 Кати поета Симоненка,
 де ви?
 ╤з См╕ли ви були м╕л╕ц╕янти.
 Тепер, напевне, лисуват╕
 франти,
 То в ш╕стдесятих, як голодн╕
 леви,
 Прив’язаного жерли…
 Рикошетом
 Прибула грамота вам -
 нагорода:
 «За катування власного
 народу
 ╤ за кал╕цтво ген╕я-поета».
 ...Будь ╕нопланетяни
 або н╕мц╕,
 А то ж сво╖ катують Укра╖ну!
 Сусп╕льство ╖м не ставить це
 в провину:
 Нема його у нас,
 вс╕ - поодинц╕.
 Кати поета Симоненка,
 де ви?
 Велик╕ пузани соб╕ на╖ли?
 Господь наш бачив,
 як поета били!
 В╕д вас п╕ти пом╕г В╕н
 Василев╕.
 Бо сов╕ст╕ нема у вас, угоду
 Не скласти з вами.
 Що ви за гатунок?
 Гада╓те, Христос –
 лише малюнок?
 Кати поета - то кати народу.

 МОЛИТВА

 Як обступить серце туга
 За коханим або другом,
 Помол╕ться щиро Богу,
 Хай в╕дступляться тривоги.
 Наш Господь –
 це наше свято,
 Ми до нього, як до тата
 Поверта╓мось в молитв╕,
 Щоб набратись сил для битви
 З лихом, з б╕дн╕стю,
 з гр╕хами...
 Бож╕й Матер╕, як мам╕,
 Ми повинн╕ помолитись,
 У молитв╕ душ╕ вмити.
 Ти, красуне, ти, бандите,
 Щоб над╕╖-мр╕╖ кв╕тли,
 Помол╕ться Богу щиро.
 Бо як ╓ в народ╕ в╕ра,
 Той народ не подолати:
 В╕ра владна вс╕х з’╓днати.
 Не л╕н╕ться - помол╕ться,
 Щастя-доля вс╕м згодиться.

 МО╥ ЧИТАЧ╤

 Мо╖ читач╕ – у майбутн╕х
 стор╕ччях,
 Я ╖х вп╕знаю по натхненних
 обличчях.
 А в мо╖м стор╕чч╕ – не люди,
 а зв╕р╕:
 Не мають в душ╕
 н╕ шляхетства, н╕ в╕ри.
 Х╕ба поодинц╕, подекуди,
 нишком
 Читають „Псалтир”
 ╕ Шевченкову книжку.
 У мо╖м стор╕чч╕
 повибит╕ люди –
 Радянськ╕ в╕йськов╕
 ╖м ц╕лили в груди.
 Сиб╕р загатили людськими
 к╕стками.
 Хто вижив – набрався гр╕х╕в
 м╕ж катами.
 Нав╕що ╖м в╕рш╕ –
 духовн╕й голот╕?
 Ховають хвости у грошах,
 як в болот╕.

 П╤ДСТАВА

 У комуняк╕в п╕дстава чергова -
 Вбить Укра╖ну
 задушенням мови:
 Щоб аж дв╕ мови
 були в нас державн╕ –
 Р╕дна, а з нею
 ще й тотал╕тарна.
 Мова, з якою червон╕ ╕уди
 Сх╕д п╕д╕м’яли,
 де вуг╕ль ╕ руди.
 Мова, з якою тягнули
 на страту
 Мого татуся ╕ кревного брата.
 Подруга каже:
 «А мого ж, а мого
 Вбили фашисти,
 загнавши в облогу!».
 Ой, кол╕жанко,
 велика р╕зниця -
 Вмерти в бою
 чи з плювками на лицях!
 Мова кат╕в аж нестерпно
 ворожа.
 Як в╕дмолить ╖╖,
 Господи Боже?
 У комуняк╕в жадання чергов╕ –
 Вбить Укра╖ну
 задушенням мови.
 Встаньмо на сполох!
 Встаньмо на сполох!
 Знов заганя╓ в провалля нас
 молох.
 Будем без мовоньки
 аборигени,
 Мамину п╕сню схова╓м
у гени?!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 04.03.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8730

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков