Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 25.02.2011 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 25.02.2011
НАВКОЛОМОВНЕ ПИТАННЯ

 Мови – як люди: живуть поруч себе, сп╕в╕снують, п╕дглядають за сус╕дами, переймають, запозичують. У когось виходить краще одне, у когось ╕нше. У когось молитися, у когось осв╕дчуватись у коханн╕, а в когось брудно лаятися чи погрожувати. Те, що в певн╕й мов╕ виходить краще, н╕ж у ╕нших, ╕ншими в не╖ ╕ запозичу╓ться. У цьому сенс╕ чистих мов просто не ╕сну╓ – як не ╕сну╓ стерильних людей. Кожна мова ╓ сум╕шшю власного й запозиченого, а часом ╕ змавпованого, бо мови, як ╕ люди, мавпують. При цьому вс╕ жив╕ мови (як ╕ жив╕ люди, зрештою) в найб╕льшому боргу перед сво╖ми мертвими попередницями – латиною, грецькою, санскритом.
 Слова, та н╕ – ц╕л╕ лег╕они сл╕в ╕ вислов╕в, перекочуються з кра╖ни в кра╖ну, з культури в культуру, обростаючи вс╕лякими фонетичними й морфолог╕чними нашаруваннями й приростаючи до м╕сцевих смисл╕в. У наш╕й укра╖нськ╕й «мавп╕», в╕д яко╖ й походить згадане щойно д╕╓слово «мавпувати», в╕длуню╓ англ╕йське «ape» (ейп), н╕мецьке Affe, ╕, зв╕сно ж, польське «malpa» (щось наче «маупа» у вимов╕, т╕льки з дуже коротеньким «у»). Рос╕йське ж «обезьяна» не схоже на жодну ╕ншу назву цих тварин, бо виникло внасл╕док непорозум╕ння ╕ походить в╕д французького obeissant, себто «слухняний», «пок╕рний». Ут╕м, важко знайти реальну мавп’ячу особину, над╕лену саме цими якостями. Середньов╕чний французький продавець мавп св╕домо дезор╕╓нтував на╖вного покупця-московита. А слово лишилося назавжди.
 У швейцарсько-н╕мецькому слов╕ Estrich (ештр╕х) мен╕ вчува╓ться не т╕льки р╕дне галицьке «стрих» (горище), а й загальноукра╖нська «стр╕ха». Рос╕йський же «чердак» в╕дгонить безумовним тюрк╕змом. Хоч кажуть, наче ╕ в Румун╕╖ горище називають точн╕с╕нько так само, себто не т╕льки мансардою, а й чердаком. Що ж до наших власних тюрк╕зм╕в, ус╕х цих «майдан╕в», «баштан╕в», «чабан╕в», «башлик╕в», «гаплик╕в» ╕ «козак╕в», то вони ╓ найжив╕шим св╕дченням того, як близько наш╕ Сх╕д ╕ П╕вдень сп╕в╕снували з Османською Портою. Саме в╕д наших предк╕в тюрк╕зми запозичувалися й зах╕дними сус╕дами. Н╕мецьке Kurbis походить в╕д нашого з тюрками «гарбуз». Рос╕йський «арбуз» (як ╕ польський arbuz) по-нашому «кавун», у той час як польський melon ╓ нашою з рос╕янами «динею», при тому, що польська dynia ╓ тим-таки гарбузом, себто по-рос╕йському «тыквою». Але кавуна все-таки нема╓ н╕ в кого, кр╕м нас.
 Розташована пом╕ж Сходом ╕ Заходом, Укра╖на не т╕льки роз╕рвана ╖хн╕ми вза╓мними в╕дштовхуваннями. Вона ще й намага╓ться цю роз╕рван╕сть долати, зшиваючи Сх╕д ╕ Зах╕д докупи. Тому в наш╕й мов╕ можлив╕ як «тютюн», так ╕ «табака». Щоправда, остання може означати ще й статевий орган – так би мовити, метафорично. У будь-якому раз╕ т╕льки ми ма╓мо повне право ╕ на Тютюнник╕в, ╕ на Табачник╕в.
 Звичайно, мови сп╕вживуть ╕ проникають одна в одну. Проте ╕нод╕ вони, як ╕ люди, починають м╕ж собою сваритися й одна в╕д одно╖ в╕дгороджуватися. ╤нод╕ в╕д мови в╕дгороджу╓ться один ╕з ╖╖ д╕алект╕в ╕, якщо йому сприя╓ ╕стор╕я, сам ста╓ самост╕йною мовою. ╤нод╕ навпаки – самост╕йн╕й мов╕ ╕стор╕я переста╓ сприяти, ╕ сус╕дська почина╓ кошмарити ╖╖ тим, що вона н╕яка не мова, а всього т╕льки ╖╖, сус╕дсько╖, д╕алект. Найг╕рше, коли мови стають ворогами.
 «Московська мова ╓ вкрай прим╕тивною ╕ вульгарною, тяжко соб╕ уявити б╕льш простацьку гов╕рку», - не раз доводилося мен╕ чути в середовищах д╕аспори в╕д людей, що насправд╕ й уявлення про ту «московську» мову не мають. «Украинский – это никакой не язык, а деревенское наречие великорусского», - повторю╓, н╕би заклинання, мовний чорносотенець з дивним, як на чорносотенця, пр╕звищем Вассерман. Йому зда╓ться, що настав час кошмарити – в Укра╖н╕ при влад╕ однодумц╕.
 Мова найстар╕ших народних п╕сень наших П╕вдня ╕ Сходу ╓ прямою в╕дпов╕ддю на вассерманське запитання «Откуда здесь какие-то укры?» От верблюда, дядьку! Коли я вкотре повторюю степову «Зеленую л╕щиноньку» з ╖╖ близьким до традиц╕йного турецького музичним орнаментом, то думаю: «╤ хтось ╕ще буде мен╕ втирати про единый русский народ?»
 Укра╖нц╕, що масово дезертирували з р╕дно╖ мови в години ╕сторичного ╖й несприяння, все одно позалишали сво╖м нащадкам родим╕ плями укра╖нства, хоч як прагнули ╖х позбутися. Можна тисячу раз╕в зректися мови ╕ ст╕льки ж раз╕в назвати ╖╖ «телячою» - перша стор╕нка паспорта все одно видасть тебе з головою: ти не Сапожн╕ков, ти Швець. Ти Коваль або Коваленко – не Кузн╓цов. Ти Кравець – не Портнов. А якщо хоча б один ╕з тво╖х прапрад╕д╕в був козаком на С╕ч╕, то ти взагал╕ який-небудь Убийвовк, Вирвихв╕ст, Непийпиво чи Не╖жборщ. Можливо, ти нав╕ть Голосраченко, хоч як це не прикро.
 А ще в укра╖нц╕в трапля╓ться пр╕звище Перевертень. Причому т╕льки в укра╖нц╕в. Не знаю, чи бувають серед рос╕ян Оборотн╓ви. Вервольф╕в серед н╕мц╕в нема╓ точно. А в нас Перевертн╕ ╓, ╕ ╖х багато. Ось така (як воно, рос╕йською?) говорящая фамилия. Очень даже и весьма говорящая.
 
Юр╕й АНДРУХОВИЧ.
http://www.unian.net

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 25.02.2011 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8702

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков