Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 18.02.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 18.02.2011
НЕВИЛ╤КОВНИХ ХВОРОБ НЕ БУВА╢...

Дорога до Храму

  Я отримав листа... В╕рн╕ше, нав╕ть не листа, а пов╕домлення у «Facebook» в╕д незнайомо╖ мен╕ сестри. Ось воно: «Вибачте, що турбую Вас. Надсилаю Вам посилання – цим людям потр╕бна ╕ духовна допомога. Якщо у Вас буде час ╕ можлив╕сть – перечитайте, будь-ласка, коментар╕. Мо╖ батьки хвор╕ли на рак, але... Н╕хто мене не просив написати Вам, ╕ я не можу сказати, як будуть сприйнят╕ Ваш╕ слова, якщо вони прозвучать. Але група в╕дкрита, ╕ надсилаючи Вам посилання, я н╕чию волю не порушую. Всього доброго Вам! ╤ дякую за увагу. З повагою, Олена…»
 Я зайшов на вказану стор╕нку. Це була в╕дкрита група – «Прошу допомоги». Останн╓ пов╕домлення, яке впало у в╕ч╕ на «ст╕н╕», було ось це, або в╕д родички, або в╕д подруги: «...х╕м╕я в Ольги (╕м’я зм╕нене з етичних причин) розпочнеться вже через 2,5 тижн╕, сьогодн╕ начебто ╖й стало трохи легше – стало менше пекти в грудях, а то у не╖ майже тиждень нестерпно пекло. Вона нав╕ть спочатку думала, що це печ╕я, але пот╕м зрозум╕ла, що все-таки пече в област╕ серця, леген╕в. А л╕кар мен╕ вчора, до реч╕, й казала, що в Оксани пошкоджен╕ серце ╕ леген╕, тобто в тих м╕сцях грудно╖ кл╕тини, де виявлен╕ вузли, а це говорить про те, що це метастази... Я кидати ╖╖ не збираюся, але й щось пропонувати ╖й, наприклад, з вид╕в нетрадиц╕йно╖ медицини... Вона не хоче, каже, що не дов╕ря╓ ╕ бо╖ться... З приводу того, що хоча б причаститися ╕ спов╕датися у священика – вона теж не хоче, не в╕рить! Я вже не знаю, що робити... Питання нав╕ть у тому, що, наприклад, мен╕ порадили, що треба збалансувати харчування, але це ж означа╓, що потр╕бно купувати досить дорог╕ як╕сн╕ продукти, а в них грошей нема╓ зовс╕м, я ╕ так окр╕м л╕к╕в кожен день щось з продукт╕в ╖й купую, але в мене само╖ по грошах не дуже... Я розум╕ю, що це вже наш╕ проблеми, просто все так навалилося!.. Та й в основному вс╕ наш╕ друз╕, знайом╕ майже хором говорять, що саркома у нас в Укра╖н╕ в принцип╕ не л╕ку╓ться! Може, я себе вже дуже накрутила, але мен╕ вже страшно!..»
 Руки сам╕ лягли на клав╕атуру. Вже глибока н╕ч. Завтра вранц╕ служба. Я зак╕нчую писати. Спод╕ваюся, це допоможе...
 Одного разу, рок╕в десять тому, коли я служив ще дияконом в нижньому храм╕ Луцького Свято-Тро╖цького кафедрального собору, до мене п╕д╕йшла одна з параф╕янок, слухачка Б╕бл╕йно╖ школи, сестра А., ╕ попросила благословити ╖╖ на операц╕ю. Онко. Вона була на третьому, або нав╕ть на четвертому м╕сяц╕ ваг╕тност╕, тепер вже й не пам’ятаю. Передбачався аборт, видалення пухлини матки ╕ внутр╕шн╕х ж╕ночих орган╕в. Л╕кар╕ наполягали. Вс╕ анал╕зи, вс╕ попередн╕ процедури уже зроблен╕. Назад дороги нема╓. Завтра лягати... Я п╕дняв руку для благословення ╕ не зм╕г опустити. На серц╕ порожнеча. Як у ст╕ну, оббиту повстю... Н╕ молитви. Н╕ благословення. Не можу... – Не благословля╓ Господь, – сказав я ╖й. – Давайте помолимось сугубо. Запишу Вас на сорокоуст, вся громада буде молитися. Попрацюйте над собою. Смир╕ться. Покайтеся серцем. Прийм╕ть обставини такими, як╕ вони ╓. Попрос╕ть вибачення у вс╕х, хто завинив перед вами, на кого кам╕нь на душ╕... В╕ддайтеся на волю Божу. Дов╕ртеся Йому. Почн╕ть працювати духовно, душевно, ф╕зично. Зм╕н╕ть мислення. Збалансуйте харчування в б╕к б╕льш здорового. П╕ст, молитва, холодна вода...
 Вся громада молилася за не╖. П╕дключив сестру З.С., керуючу групою здоров’я нашо╖ Б╕бл╕йно╖ школи, у не╖ в╕д Бога талант. (П╕зн╕ше я видав книгу – практичний пос╕бник з духовного д╕яння «Нехай буде воля Твоя...» ╥╖ можна завантажити на http://www.vedmedenko.org/books/book5.doc. Вона «написана кров’ю». У н╕й виклав вс╕ рекомендац╕╖, дан╕ тод╕). Почали працювати...
 Сьогодн╕ ця ж╕нка народила вже третю дитину. Жива, здорова, щаслива. Для Бога нема╓ н╕чого неможливого. Згадую той день ╕ ста╓ страшно, що сталося б, благослови я ╖╖ тод╕...
 Я впевнений, – ╕ це мо╓ право бути впевненим, – нема╓ невил╕ковних хвороб, ╓ невил╕ковн╕ хвор╕. (До реч╕, так назива╓ться книга згадано╖ мною сестри З.С.) Сестра А. лише повн╕стю дов╕рилася Богов╕, ╕ Господь зц╕лив ╖╖. ╤ це був лише перший под╕бний досв╕д. Сьогодн╕ ╖х у мо╖й священицьк╕й практиц╕ десятки ╕ десятки. П╕сля того випадку я не благословляю на онкооперац╕╖. Я не благословляю на опром╕нення. Я не благословляю на х╕м╕ю... Я впевнений, ╕ це мо╓ право бути впевненим, що онкозахворювання – це хвороба не т╕ла, це хвороба душ╕. Вона не л╕ку╓ться скальпелем х╕рурга н╕ на як╕й стад╕╖. Якщо вам кажуть, що таке можливо, то це означа╓, що або злояк╕сного утворення не було взагал╕, або людина покаялася, глибоко смирилася, ╕ так здобула благодать зц╕лення. Смирилася до смерт╕, можливо, ╕ не усв╕домлюючи цього розумом, але в╕дчувши серцем. ╤ Господь забрав хворобу. Бо освятився кор╕нь – дух, серце людське. А коли святий кор╕нь, то й в╕ття. Просто була прибрана причина; насл╕дки ж п╕шли сам╕ по соб╕. Скальпель зазвичай лише посилю╓ проблему, а ╕нод╕ робить неможливим ╕ саме чудо зц╕лення.
 «Господь любить людей, але посила╓ скорботи, щоб люди п╕знали нем╕чн╕сть свою та смирилися, ╕ за смирення сво╓ прийняли Святого Духа, а з Духом Святим – усе добре, все рад╕сно, все чудово...» – навча╓ старець Силуан (Антонов). У кожного з нас ╕снують раков╕ кл╕тини, але активуються вони чомусь не в кожного. У кожного з нас ╓ паличка Коха, але не в кожного розвива╓ться туберкульоз. У кожному орган╕зм╕ ╓ р╕зн╕ грибки, але не кожен захворю╓ м╕козом. Я ╕ сам маю под╕бний досв╕д. Я прийшов до Бога через онкодиспансер, ╕ тому маю право сказати: якби народилася на св╕т людина, яка б винайшла л╕ки в╕д раку, ╖й давно б уже поставили золотий пам’ятник за життя. Нема╓ поки, ╕, напевно, не буде...
 ╤стинн╕ л╕ки одн╕. Просто в╕ддайся в руки Бож╕, просто смирися. По-справжньому. До кров╕, до нудоти, до смерт╕... В╕дречися себе. Але не так: «Господи, я в╕ддаю себе в руки Тво╖, а Ти мен╕ за це...» Це в╕дносини людини ╕ золото╖ рибки, це язичництво, а не в╕ра. Н╕! Розкритися перед небом у покаянн╕, самозреченн╕ та любов╕, назустр╕ч Богов╕ ╕ стих╕╖. Зректися себе. Розслабитися, в╕ддатися, повн╕стю дов╕ритись Богу. Це треба в╕дчути, як пол╕т, як на гойдалц╕ в дитинств╕, до захоплення дихання. Повна дов╕ра, повна в╕ддача, повне самозречення... «В руки Тво╖, Господи, в╕ддаю дух, душу й т╕ло мо╖. Здоров’я мо╓, с╕м’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мо╖... Ти ж мене благослови. Ти мене помилуй. ╤ життя в╕чне даруй мен╕. Ам╕нь... » (Це моя молитва на розкриття серця). Це – самозречення: смирення, розкриття, або молитва серця.
 Ти зна╓ш, Господи, що мен╕ потр╕бно! Не я, але Ти, Господи! Н╕чого не знаю ╕ знати не хочу!.. Якщо Твоя воля забрати мене з ц╕╓╖ гр╕шно╖ земл╕ – я не буду кричати Тоб╕ «н╕»! Хай буде воля Твоя... Т╕льки так, ╕ н╕як не ╕накше.
 ╤ якщо це д╕йсно так. Якщо не хапа╓мося за слухавку. Якщо в╕двернулися до ст╕ни, ╕ повн╕стю в╕ддалися Йому... Тод╕ т╕льки Його блага воля торкнеться нас сво╖м небесним крилом. Але тод╕ нам не важливий вже буде результат... Важливий? Значить, не торкнулася...
 Ще один досв╕д. Негативний. Досв╕д недов╕ри. Коли брат, за якого молилися, який в╕др╕кся себе ╕ смирився до к╕нця, ╕ пухлина в голов╕ розсмокталася. ╤ обличчя знову набуло колишньо╖ форми. ╤ анал╕зи здивували фах╕вц╕в... Але теща наполягла зак╕нчити курс опром╕нення. Адже л╕кар такий хороший. В╕н так пережива╓. В╕н так наполяга╓. Адже г╕рше не буде... Цей брат помер. Але помер не в╕д основного захворювання – воно п╕шло. Помер в╕д раку кров╕, викликаного опром╕ненням. Це про дов╕ру до к╕нця...
 На завершення – цитата з листа, отриманого мною буквально минулого тижня. Подаю майже без будь-яких правок:
 «Слава Богу, отець Олег!
 Я хочу Вам подякувати за Ваш╕ лекц╕╖, як╕ допомогли мен╕ врятувати маму в╕д раку. Я хот╕ла б под╕литись ц╕╓ю рад╕стю з ус╕ма, ╕ спод╕ваюсь, що Ви, на мо╓му приклад╕, зможете ще глибше донести до людей одну просту ╕стину – Бог ╓, ╕ В╕н завжди з нами.
 В дитинств╕ я дуже в╕рила в Бога (за конфес╕╓ю я грекокатоличка, але це не ма╓ н╕якого значення), молилась щоранку ╕ щовечора. Ходила до дитячо╖ церкви. Але, на жаль, п╕дростаючи, я втратила зв’язок з Богом. Б╕льше того, вела зовс╕м не християнський спос╕б життя. Про Бога згадувала т╕льки п╕д час проблем. Так само ╕ моя мама. Вона нав╕ть сварилася з Богом, казала, що Його нема╓, тому що В╕н ╖╖ не чу╓…
 Сталося так, що у жовтн╕ минулого року мам╕ д╕агностували рак четверто╖ стад╕╖, дуже складна форма. Не знаю, чи зрозум╕╓те Ви, в якому я стан╕ була. Мама для мене - це все. Я ╖╖ в думках вже поховала. Я була в страшному ступор╕ ц╕лий тиждень. Тод╕ моя знайома дала мен╕ прочитати дв╕ книжечки. Одна з них називалась «Исцеление от рака». В ц╕й книз╕ я знайшла багато цитат ╕з Б╕бл╕╖, як╕ мене просто вразили.
 Наступного дня я взяла в руки Б╕бл╕ю. Ще через к╕лька дн╕в, шукаючи в ╤нтернет╕ в╕дпов╕дн╕ ресурси, я натрапила на Ваш сайт (www.vedmedenko.org – О.В.). Це зм╕нило мене ц╕лком ╕ повн╕стю!!! Дякую Вам! Я зрозум╕ла, що т╕льки Бог – наш Отець, наш Татко, який не хоче, щоб ми хвор╕ли! Який завжди трима╓ нас за руку! Треба т╕льки цю руку Йому простягти! Я п╕знала волю Бога стосовно здоров’я мо╓╖ мами, ╕ я наст╕льки пов╕рила в те, що вона буде здорова...
 Таким же чином п╕знавала Бога ╕ моя мама. Ми почали ходити до церкви, спов╕датися, причащатися. Я дос╕ не можу пов╕рити, що це сталося! Це чудо!!!!! Господи, дякую тоб╕! Мен╕ не вистачить н╕ сл╕в, н╕ почутт╕в, щоб подякувати Тоб╕! Дякую Господу ╕ Вам.
 Сьогодн╕ томограф╕я показала, що пухлина розсмокталась…»
 
Прото╕╓рей Олег ВЕДМЕДЕНКО.
www.vedmedenko.org

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 18.02.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8686

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков