«НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ ПОХОВАЛИ ╥Х...», АЛЕ НЕ ПАМ’ЯТЬ ПРО ╥ХН╤Й ПОДВИГ
«День пам’ят╕ Крут» - такою скромною ╕ не для кожного зрозум╕лою позначкою в╕дбулися укладач╕ «Укра╖нського народного календаря», згадуючи ╕ не згадуючи про под╕╖, що сталися 93 роки тому 29 с╕чня. ╤нш╕ л╕тописц╕ под╕бного роду взагал╕ промовчали. Та ╕ випливла ця дата з п╕тьми часу лише в останньому десятил╕тт╕, хоча багато людей, для яких ╕стор╕я Укра╖ни була ширшою за викладену у п╕дручниках, пам’ятали ╖╖ завжди. ╤ називали вони дату, коли було розстр╕ляно близько 300 ки╖вських студент╕в, л╕це╖ст╕в та старшокласник╕в поблизу станц╕╖ Крути, днем пам’ят╕ геро╖в Крут. Вийшли юнаки на битву з б╕льш як вдесятеро численн╕шими б╕льшовицькими в╕йськами Муравйова, аби захистити Укра╖нську народну республ╕ку на чол╕ з ╖╖ л╕дерами М. Грушевським та В. Винниченком, успадкувавши в╕д сво╖х попередник╕в прагнення мати Укра╖ну в╕льною, незалежною державою, вийшли на в╕рну смерть, св╕домо в╕дмовившись в╕д майбутнього, осиротивши сво╖х батьк╕в, а дехто ╕ д╕тей. Звичайно, на ╕дейному п╕д╜рунт╕ цей вчинок патр╕отично налаштовано╖ молод╕ можна спробувати заплямувати, але зробити це не так вже й легко – надто вже чистими були юн╕ душ╕, надто в╕дданими, ╕ ╓дине благо, на яке могли спод╕ватися, - це померти пл╕ч-о-пл╕ч з╕ сво╖ми однодумцями та залишити по соб╕ добру пам’ять. Тому, звичайно, ╖хн╕й подвиг найзручн╕ше було замовчувати, як це ╕ робилося десятил╕ттями. Вт╕м, гост╕ телепередач╕ «Большая политика» з ╢вгеном Кисельовим молодь не пожал╕ли, як ╕ пам’ять про них. Рег╕онал Юр╕й Болдир╓в об╜рунтував ╖хн╕й вчинок класовою ненавистю ╕ назвав цей виступ... протистоянням з╕ «жлобами». В╕н ст╕льки раз╕в вжив це слово, що закорт╕ло нав╕ть дов╕датися, чи сам пан Болдир╓в виключно голубо╖ кров╕? Рядовим еп╕зодом Громадянсько╖ в╕йни намагалися зробити под╕ю п╕д Крутами ╕ чимало ╕нших запрошених, а з точки зору Олеся Бузини вона взагал╕ в╕дома лише тому, що там загинув хтось ╕з нащадк╕в представник╕в Центрально╖ Ради. Та ╕ вбивали юнак╕в н╕бито майже «не боляче» - дозволяли нав╕ть об╕йнятися. Зрештою, под╕бну позиц╕ю ╕сторик╕в ╕ псевдо╕сторик╕в можна спробувати зрозум╕ти. Адже ц╕ хлопц╕ вступили у двоб╕й не з н╕мцями, не з самураями, а з представниками рос╕йського в╕йська, а це момент досить бол╕сний. Бо в наших родинах як по цей, так ╕ по той б╕к рос╕йського кордону ╕ кров перем╕шалася, ╕ традиц╕╖ переплелися, ╕ геро╖ка ст╕льки рок╕в була сп╕льною. Тож м╕н╕стр осв╕ти ╕ науки Укра╖ни пан Табачник буц╕мто ╕ намага╓ться вберегти укра╖нську молодь в╕д стрес╕в, вилучаючи з п╕дручник╕в т╕ стор╕нки ╕стор╕╖, як╕ розводять ╖╖ предк╕в по р╕зн╕ боки барикад. Але ж адаптувалося багато покол╕нь школяр╕в до под╕й Громадянсько╖ в╕йни, коли у прямому смисл╕ брат ╕шов на брата. ╤ соц╕ально╖ мотивац╕╖ не т╕льки не соромилися – багато рок╕в вона була нар╕жним каменем виховання ╕ нав╕ть дарувала молод╕ сво╖х геро╖в на кшталт Павлика Морозова. Нац╕ональна ж мотивац╕я набрала сво╓╖ чинност╕ в умовах утворення незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави, хоча, звичайно ж, донесення цих ╕дей до учн╕вського загалу вимага╓ особливого педагог╕чного хисту, аби нин╕шня малеча не гралася в укра╖нц╕в ╕ рос╕ян, як у роки мого дитинства однол╕тки ╕м╕тували во╓нн╕ д╕╖ рос╕ян та н╕мц╕в. Але в╕д правди ховатися не варто. Чутливе, як барометр, до будь-яких зм╕н у влад╕ тор╕к наше кримське сусп╕льство ╕ зовс╕м оголосило ворогами купку молод╕, яка називала себе орган╕зац╕╓ю «Патр╕оти Укра╖ни» ╕ намагалася провести у веч╕рн╕й час урочисту ходу з╕ смолоскипами з центру м╕ста до пам’ятника Тарасу Шевченку, а завершити цей зах╕д м╕тингом-рекв╕╓мом на честь пам’ят╕ загиблих п╕д Крутами. Зам╕сть цього, под╕бно в╕йськам Муравйова, на м╕сц╕ збору ╖х зустр╕ло в десятки раз╕в б╕льше угруповання «Русского ╓д╕нства». На зимовому в╕тр╕ шум╕ло з п╕всотн╕ триколор╕в, прикрашених двоголовим орлом, молодики, ╕з якими я ризикнула посп╕лкуватися, брудно лаялися ╕ збиралися посадити «хохл╕в» на коли. Здавалося, з цим напором агрес╕╖ не впорався б ╕ ц╕лий п╕дрозд╕л м╕л╕ц╕╖, що витанцьовував в╕д холоду поряд. Н╕, смолоскипи так ╕ не загор╕лися, а доки «Патр╕оти Укра╖ни» ман╕вцями добиралися до пам’ятника, ╖хн╕й час для проведення акц╕╖ було вичерпано, ╕ м╕л╕ц╕я попросила ус╕х роз╕йтися. У мо╖й св╕домост╕ ця под╕я й дос╕ перегуку╓ться з битвою п╕д Крутами. Невже ось так ╕ стаються трагед╕╖? Нещодавно враження п╕дсилила розпов╕дь одного з колишн╕х прац╕вник╕в СБУ, який з телеекрана мимох╕ть обмовився, що у 1994 роц╕ готувалася передача Криму Рос╕╖, чому перешкодили п╕дрозд╕ли «Альфи». Тож, враховуючи невизначен╕сть ситуац╕╖, цього року згадувати Крути, здавалося б, ╕ зовс╕м недоречним. Але… «Русско╓ ╓д╕нство», передчасно в╕дчувши себе нац╕ональною гвард╕╓ю та мозковим центром держави, дещо помилилося. Президент В╕ктор Янукович заявив-таки про себе як про Президента вс╕╓╖ Укра╖ни, а не прихильника хоч ╕ сутт╓во╖, але локально╖ ╕де╖. В╕н виступив на всю Укра╖ну з╕ словом, у якому назвав подвиг геро╖в Крут справжн╕м прикладом для наступних покол╕нь того, як треба боротися за укра╖нську незалежн╕сть. Бо Укра╖на – самост╕йна держава, вона мусить мати власну геро╖ку, власн╕ виховн╕ приклади, ╖╖ молодь ма╓ пам’ятати: захищати свою В╕тчизну – це почесна м╕с╕я, ╕ н╕кому не буде дозволено бруднити пам’ять тих, хто в╕ддав за Укра╖ну сво╓ життя. Цього дня представники укра╖нських патр╕отичних парт╕й та громадських орган╕зац╕╖ з╕бралися б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку. Божу службу в╕дправив представник греко-католицько╖ церкви о. В╕ктор. Виступило к╕лька промовц╕в. П╕сля покладання кв╕т╕в присутн╕ засп╕вали Г╕мн Укра╖ни. Хочеться в╕рити, що через р╕к тут буде ╕ людей б╕льше, ╕ кв╕т╕в, ╕ менше протестних гасел. А укра╖нський народ разом з вибраною ним же владою таки спроможеться на справжню об’╓днавчу нац╕ональну ╕дею – не шукати ╕ншого благодатного краю, а самов╕ддано, жертовно любити ╕ плекати св╕й.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
