Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 24.12.2010 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 24.12.2010
НАШ╤ ПОБРАТИМИ ПРАЦЮЮТЬ!

Нещодавно у видавництв╕ «Друкарський дв╕р» (Слов’янськ Донецько╖ област╕) вийшла книга професора Василя Горбачука «Тридцять рок╕в на Донбас╕». Фактично, це щоденников╕ записи з 1973-го по 2004 р╕к, а отже, певно╖ ваги ╕сторичний документ. Укра╖нським патр╕отом ╕, як насл╕док, професором укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ його зробили вояки рейдуючого загону УПА, який наприк╕нц╕ 40-х рок╕в минулого стол╕ття нер╕дко заходив до л╕сового хутора Батарея, що в Берез╕вському район╕ Брестсько╖ област╕. Тепер земляки ╕ нащадки повстанц╕в записан╕ б╕лорусами, але тод╕ ще була пора над╕й на збереження укра╖нсько╖ ╕дентичност╕. Хтось ╕з укра╖ноф╕л╕в загинув у сутичках ╕з загонами Арм╕╖ Крайово╖ (п╕зн╕ше з частинами НКВД), когось в╕дправили до Сиб╕ру, сотн╕ колишн╕х укра╖нських актив╕ст╕в опинилися в таборах ГУЛАГУ. Родину Горбачук╕в лихо н╕би об╕йшло стороною, тому юний Василь в╕дправився до Львова на навчання. Статус «паспортного» б╕лоруса до пори, до часу нав╕ть рятував його в╕д пересл╕дувань, бо укра╖нцям на укра╖нськ╕й ф╕лолог╕╖ було ой, як непросто… Але згодом Горбачук близько з╕йшовся з тод╕ ще н╕кому нев╕домим ╢вгеном Сверстюком, ╕ це знайомство ледь не виявилося фатальним для берестейця. Ф╕лолог дружить з дисидентами? Для УРСР це нонсенс! Т╕льки дивом викладач не опинився в таборах – допомогли зал╕зна витримка, терп╕ння та над╕йн╕ тили (на дружину Л╕ду можна було завжди покластися). Випадок ╕ допомога порядних людей допомогли закр╕питися у Слов’янську на Донбас╕, бо дорога на Волинь та Галичину була над╕йно перекрита всюдисущими ╕ всезнаючими «органами». Нав╕ть на В╕нничин╕ та К╕ровоградщин╕ таким не давали працевлаштуватися надовго, в чому Василь Тихонович переконався на власному досв╕д╕. Що залишалося робити? Найц╕кав╕ш╕ под╕╖ професор терпляче ф╕ксував у щоденнику; все це довг╕ роки переховувалося, пот╕м чекало сво╓╖ черги, ╕ т╕льки тепер вдалося видати книгу. Ось деяк╕ уривки з не╖:
 29.09.1973 р. «В╕длуння тридцятих. У сел╕ Семен╕вка в нед╕лю (23 вересня) студенти працювали на буряках. Я зав╕в розмову з об’╖ждчиком – той говорить гарною укра╖нською, виявля╓ться родом з Б╕лгородщини. Запитую - як там розмовляють? «Розговор такий, як ото в мене, вс╕ так говорять…». Його мова мене зац╕кавила, але пот╕м розмова покотилась в ╕ншому напрямку: «Студенти тепер не хочуть працювати, бо не знають б╕ди. От ми горя побачили! Сус╕дн╓ село Богдан╕вка (об’╖ждчик ╕з Новооскольського району), - як╕ там сади були! – повн╕стю вимерло з голоду в 1933-му… З родич╕в там н╕кого не залишилося… А в 1937-му у нашому сел╕ на 250 двор╕в взяли 48 чолов╕к, повернулося лише чотири. Решта пропали – й дос╕ нев╕домо де…»
 * * *
 А ось ще уривок, який да╓ уявлення про тогочасний р╕вень «пролетарського ╕нтернац╕онал╕зму» на Донбас╕:
 «У гуртожитку по сус╕дству з╕ мною живе Винокуров, ╓врей, родом ╕з Житомирщини. Працював рок╕в 20 у Мелекес╕ (Саратовська область), там ╕нститут закрили, так в╕н тут. Пригадую, зустр╕лися в парку Винокуров, Попов ╕ я. Зайшла мова про под╕╖ на Близькому Сход╕, хтось запитав – як╕ новини? Винокуров в╕дпов╕в: «Там все в порядке. Египтяне здорово дают по морде агрессорам. Можно не сомневаться, что на этот раз восторжествует справедливость, с Израилем будет покончено!». Попов усе це ╕з задоволенням сприйняв. Я був здивований: як ╓врей може таке говорити? П╕зн╕ше сп╕лкувався з ним, переконався, що Винокуров добре зна╓ ╕стор╕ю ╤зра╖лю, зна╓ про репрес╕╖ стосовно тих ╓вре╖в, як╕ хот╕ли ви╖хати. Свою позиц╕ю в╕н мен╕ пояснив так: «У вас ще не так страшно, як у нас (мав на уваз╕ мовник╕в ╕ марксист╕в). За найменший промах загримиш ╕ вже н╕коли не п╕дн╕мешся…» Розпов╕в про викладача , якого зняли з роботи, виключили з парт╕╖ ╕ той пов╕сився.
 * * *
 Так мислив тод╕ радянський ╓врей, викладач… До реч╕, усв╕домлював, що з укра╖нським ф╕лологом Горбачуком ще можна говорити в╕дверто, а ось ╕з рос╕янином Поповим – вже н╕.
 Внутр╕шн╕й св╕т самого Попова розкрива╓ться в ╕ншому запис╕ в╕д 9.11.1973 року: «Якось при мен╕ (я зайшов до нього в к╕мнату) Попов розгорнув свою геостратег╕ю: конфл╕кт на Близькому Сход╕ може перерости в конфл╕кт м╕ж нами ╕ Америкою. Жарту╓: «Наша квартирна проблема (вс╕, що в гуртожитку стоять на черз╕) розв’яжеться сама собою. Що й говорити, жертви будуть величезн╕. Але остаточна перемога буде за нами. З ходу треба зайняти Зах╕дну ╢вропу ╕ знешкодити Китай. Нападати треба зразу ╕ р╕шуче! Досить нам оволод╕ти Зах╕дною ╢вропою ╕ Кита╓м, як доля св╕ту буде вир╕шена остаточно…
 * * *
 Грудень 1973 р. Сисол╕на. Ця постать заслугову╓ на окремий нарис. Коли дов╕далася, що мене зняли з роботи, то якось висловилася з ╓хидством: «А Димка ваш по-украински так и продолжает говорить?!» Мовляв, якщо мене зняли за нац╕онал╕зм, то пора б уже й сину в╕дмовитись в╕д укра╖нсько╖ мови…
 * * *
 30.07.1974 р. Я вже майже р╕к працюю у Слов’янську. Л╕да з д╕тьми ще жила в К╕ровоград╕, а в с╕чн╕ 1974 року захистила дисертац╕ю. Вир╕шила звернутися до ректора К╕ровоградського пед╕нституту Овчаренка з проханням дати згоду на обм╕н нашо╖ квартири. Той дуже розгн╕вався ╕ пров╕в з нею роз’яснювальну роботу: «На работу он (тобто я) без меня не устроился бы. Вы не знаете ситуацию – любая анонимка может испортить положение! Грубо говоря, сматывайте удочки побыстрее. Живите в общежитии, снимите угол, что угодно… Пусть сидит тихо и не делает глупостей – это мой совет вам…»
 * * *
 17.12.1975 р. Ф. П. Медвед╓в розпов╕в, як в╕н виступав опонентом у Воронеж╕: «Дисертант добре волод╕в укра╖нською мовою, бо родом ╕з села, де говорять укра╖нською. ╤ на захист╕ в╕н заявив, що вдома розмовля╓ лише укра╖нською, так йому природн╕ше сп╕лкуватися. ╤ ось уяв╕ть, це йому зовс╕м не зашкодило, вс╕ проголосували «за». У нас було б по-╕ншому, знайшли б у цьому якусь крамолу. Надто вже почали перестраховувати себе. Я кинув репл╕ку: «Тут, в Укра╖н╕, перегинають палку з цим …». В╕н моментально стрепенувся: «Це не нашого ума д╕ло!».
 * * *
 31.10.1977 р. У к╕нц╕ березня викликали «туди». Допитував сам Мельников: «Як сталося, що в област╕ всього один нац╕онал╕ст Тихий ╕ той вийшов на контакт саме з вами? Пот╕м приступив до Сверстюка, Бровка. ╤з задоволенням ствердив, що Бровко хворий, Сверстюк засуджений. Чи не п╕дтримую з ними зв’язк╕в? А пот╕м: «Мы вас знаем хорошо. Вы настоящий диссидент! И ваше место там (зробив жест рукою). Вы только случайно не угодили туда. Я даже удивляюсь, что вы до сих пор не в тюрьме!».
 * * *
 19.07.1980 р. Нещодавно складала екзамен з укра╖нсько╖ мови студентка другого курсу дефектолог╕чного факультету Запорожцева. Я звернув увагу, що вимова у не╖ рос╕йська, а зовн╕ - типова укра╖нка. Коли став розпитувати, виявилося, що живе в С╕мферопол╕, чолов╕к ╖╖ Запорожцев, батьки родом з Мел╕тополя на пр╕звище Петруненко. Вважа╓ себе рос╕янкою. ╤ на Укра╖н╕ живе, а вже зовс╕м в╕д╕йшла в╕д свого народу!
 * * *
 10.04.1982 р. Про Василишина. На початку цього року в╕н ╖здив на Терноп╕льщину. Його зас╕кли там у як╕йсь компан╕╖, де в╕н розпов╕дав, що в Слов’янську н╕де не чути укра╖нсько╖ мови. ╤ ось зв╕дти пов╕домили, щоб тут за ним простежили – хто в╕н ╕ про що говорить.
 * * *
 1.02.1985 р. Л╕да була в Кисловодську на л╕куванн╕. Сус╕дками по к╕мнат╕ були удмуртка з ╤жевська та мордвинка з Казахстану. У мордвинки чолов╕к мордвин (рос╕ян не любить за безгосподарн╕сть, безалаберн╕сть), а ╖хня дочка при одержанн╕ паспорта мовчки записалася рос╕янкою, не признавшись батькам. В удмуртки чолов╕к рос╕янин. Д╕ти, звичайно, також записан╕ рос╕янами. Син не хоче й чути р╕дно╖ мови, та й дочка виходить з к╕мнати, коли мама з бабусею розмовляють удмуртською. Як же швидко радянськ╕й влад╕ вдалося прищепити малим народам комплекс меншовартост╕!
 * * *
 21.11.1990 р. Розмовляв недавно з депутатом м╕ськради Олександром Возняком про потребу в╕дродження УАПЦ на Донбас╕. Зайшла мова про той страх, який ще парал╕зу╓ наше громадянство; про те, що дос╕ треба оглядатися ╕ бути готовим до того, що викличуть…
 * * *
 17.03.1991 р. По центральному телебаченню показували виступ Кубанського козацького хору п╕д кер╕вництвом В╕ктора Захарченка. Словами передати св╕тло-печальне враження в╕д концерту неможливо. Часто накочувалися сльози радост╕ ╕ ставало тоскно. Як╕ прекрасн╕ п╕сн╕ були виконан╕! ╤, н╕би в п╕дсв╕домост╕, як фон - згадувалися руйнування, вчинен╕ в цьому кра╖ б╕льшовиками п╕д проводом Кагановича. Яка прекрасна культура зруйнована! Яка велика ╕ прекрасна г╕лка укра╖нсько╖ нац╕╖ засушена… ╤ який подвиг зробив В╕ктор Захарченко – в попел╕ роздмухав вогонь!
 * * *
 По сут╕, книга ╓ сво╓р╕дною документальною пов╕стю, яка розпов╕да╓ про життя на Донбас╕ небайдужого укра╖нського ф╕лолога. Вона да╓ уявлення про те, чим жили ╕ що думали люди т╕╓╖ епохи. Чимало ╓ згадок про Б╕лгородщину, Воронежчину, Кубань, до яких автор, укра╖номовний пол╕щук, в╕дчував певний сентимент… Окр╕м усього ╕ншого, книга ╓ сво╓р╕дним пам’ятником берестейським повстанцям, як╕ там, у р╕дних пущах загинули вс╕, але встигли залишити добрий сл╕д в душ╕ Василя Горбачука. В╕н об╕цяв ╖м боротися за Укра╖ну, ╕ боровся, як м╕г – вже не збро╓ю, а укра╖нським словом - цим добрим нас╕нням, яке колись мало з╕йти у краю донецьких терикон╕в. ╤ проросло таки – Слов’янський район тепер один з найкращих у галуз╕ укра╖нського шк╕льництва. Може, й не так геро╖чно боровся професор, як полегл╕ на б╕лоруськ╕й територ╕╖ «л╕сов╕ хлопц╕», та так╕ вже були умови ╕деолог╕чного двобою на Донбас╕ – не на р╕вних.
 * * *
 До реч╕, майже одночасно з Горбачуком видала свою наступну (третю вже!) поетичну зб╕рку наша читачка з Мел╕тополя Тамара Бойко. Назва ╖╖ «Коментар╕ до сьогодення» - це й справд╕ поетичн╕ в╕дгуки на багато важливих под╕й, як╕ в╕дбулися в Укра╖н╕ та в ╖╖ р╕дному приазовському м╕ст╕. Майже щодня народжу╓ться новий в╕рш з-п╕д пера колишньо╖ вчительки, бо не може мовчати ╖╖ небайдуже, зболене серце: «Сучасний л╕нгвоцид», «Школярам про культ особи», «Ск╕ф╕╓ моя», «Порада друзям», «Кримськ╕й св╕тлиц╕», «М╕й в╕чний б╕ль», «Синдром бузиняцтва», «Тривога», «Напередодн╕ кавказько╖ в╕йни», тощо.
 Не таке вже й велике м╕сто Мел╕тополь, ╕ читач╕в наших – по пальцях перел╕чити можна, зате ╖хн╕й активност╕ можна позаздрити! Бо не так давно видав свою чергову книгу «Контражур натхнення» ╕нший наш «св╕тличанин» - Олег Гончаренко. Видав у сп╕вавторств╕ з талановитим мел╕топольським художником Валер╕╓м Прох╕ним. Тому й ╕люстрац╕╖ чудов╕, ╕ в╕рш╕ «на висот╕»:
 Саднить содомська
 брудн╕сть сьогодення?
 Ти з нею рано душу примирив.
 Буди талант –
 цей контражур натхнення,
 кураж косм╕чний,
 сонячний порив!
 Не хочу, аби в читач╕в склалося враження, що працюють, не покладаючи рук, лише наш╕ «п╕вденно-сх╕дн╕» побратими. Не так давно льв╕в’яни радо в╕тали автоб╕ограф╕чну книгу науковця ╕ «св╕тличанина» з багатор╕чним стажем Володимира ╤ванишина «Тернистими стежками»; а вже ╓ нов╕ усп╕хи: м╕сяць тому в Терноп╕льському видавництв╕ «Мандр╕вець» вийшла книга льв╕вського санскритолога Василя Кобилюха: «Айни очима укра╖нця ╕ санскриту». В╕н також наш давн╕й читач ╕ автор. А незабаром вийде у св╕т книга найактивн╕шо╖ льв╕всько╖ «св╕тличанки» Анастас╕╖ Гумницько╖ – «Сув’язь укра╖нства».
 У рос╕ян ╓ висл╕в: «Мал золотник, да дорог…». В╕н якнайкраще п╕дходить для характеристики нашо╖ найп╕вденн╕шо╖ (╕ фактично дос╕ «прифронтово╖»!) укра╖нсько╖ газети. Не дивлячись на вкрай складн╕ умови ╕снування нашого видання, в╕с╕мнадцять рок╕в боротьби не пройшли даремно - вдалося об’╓днати таких читач╕в!
 
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
 
 
 ТИМ ЧАСОМ...
 
 Цушко заблокував випуск сотн╕ укра╖нських книжок

 Держкомтелерад╕о заявля╓, що вперше за багато рок╕в ╕снування програма «Укра╖нська книга» опинилася п╕д загрозою зриву. Про це УН╤АН пов╕домили у прес-служб╕ Державного ком╕тету телебачення ╕ рад╕омовлення Укра╖ни.
 «Сьогодн╕ головною перепоною у друкуванн╕ понад сотн╕ сусп╕льно важливих книжок стало М╕н╕стерство економ╕ки, - сказав голова Держкомтелерад╕о Юр╕й Плаксюк. - Справа в т╕м, що це М╕н╕стерство ма╓ погоджувати тендерн╕ процедури закуп╕вл╕ в одного учасника послуг в друкуванн╕ книг. Але воно з 8 листопада залиша╓ над╕слан╕ нами документи без в╕дпов╕д╕”.
 Тому, п╕дкреслив в╕н, попри те, що М╕н╕стерство ф╕нанс╕в вид╕лило грош╕, жоден проект з програми ще не проф╕нансовано.
 “Прикро, що чиновники М╕неконом╕ки не розум╕ють значення ц╕╓╖ програми для нац╕ональних ╕нтерес╕в та ╕гнорують ╖╖ в той час, коли в Укра╖н╕ зменшу╓ться випуск книг за назвами та тиражами, коли держава не задовольня╓ потреби сусп╕льства в як╕сн╕й, зм╕стовн╕й книз╕, науков╕й л╕тератур╕”, - сказав Ю.Плаксюк.
 За його словами, саме програма «Укра╖нська книга» заповню╓ ц╕ прогалини, в ╖╖ рамках заплановано випуск твор╕в як класик╕в укра╖нсько╖ л╕тератури, так ╕ сучасник╕в, як╕ пишуть ╕стор╕ю нашого народу, велика к╕льк╕сть проект╕в для д╕тей, наукова та п╕знавальна л╕тература… “Наступний р╕к, як ми зна╓мо, особливий для Укра╖ни - 20 рок╕в Незалежност╕, Шевченк╕вськ╕ дати, ╕нш╕ в╕хи нашо╖ ╕стор╕╖. ╤ все це було враховано в бюджетн╕й програм╕», - зазначив голова Держкомтелерад╕о.
 Як пов╕домлялося, програма «Укра╖нська книга» форму╓ться за Порядком, затвердженим наказом Держкомтелерад╕о ╕ заре╓строваним в М╕н’юст╕. Кожний видавничий проект програми 2010 року пройшов незалежну експертизу та фаховий в╕дб╕р Експертною радою (консультативним, пост╕йно д╕ючим дорадчим органом), у склад╕ якого в╕дом╕ письменники, науковц╕, громадськ╕ д╕яч╕. До програми цього року ув╕йшло 116 видавничих проект╕в 55 видавництв та видавничих орган╕зац╕й, 61 видання перенесено з програми «Укра╖нська книга» 2009 року, за якими Ком╕тет мав ф╕нансов╕ зобов’язання (всього – 177 видань). Сума кошт╕в, передбачена в державному бюджет╕ 2010 року на випуск книжково╖ продукц╕╖ за програмою «Укра╖нська книга», становить 33 млн. грн. (з урахуванням минулор╕чних борг╕в).
Що ж стосу╓ться ситуац╕╖ ╕з книговиданням в Укра╖н╕ в ц╕лому, то, за даними Книжково╖ палати ╕м. ╤. Федорова, випуск книг та брошур у 2010 роц╕ зменшився пор╕вняно з тим же пер╕одом минулого року за к╕льк╕стю назв - на 12,5%, за тиражами – на 21,2%.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 24.12.2010 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8603

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков