Версiя для друку Обговорити в форумi

 У ВСЕАРМІЙСЬКОМУ КОНКУРСІ «МІС ДЕСАНТ» КРИМЧАНКА ОЛЕНА СОЛОВЙОВА ВИБОРОЛА ДРУГЕ МІСЦЕ

 22 грудня, у Києві, в Центральному будинку офіцерів ЗС України, завершився фінал та пройшло нагородження переможниць Всеармійського фотоконкурсу “Міс Десант”, організованого Центральним друкованим органом Міністерства оборони України газетою “Народна армія” за підтримки торгової марки “Десант”.
 Всеармійський фотоконкурс “Міс Десант” вперше проводився у Збройних Силах України і був приурочений до 19-ої річниці Української армії. Фото майже сорока конкурсанток, які були відібрані журі “Міс Десанту”, щотижня, протягом восьми місяців, прикрашали сторінки “Народної армії”. Читачі мали змогу переконатися у чарівності прекрасних представниць нашого війська та взяти участь у своєрідному кастингу.
 Своїми враженнями ми попросили поділитися призерку конкурсу краси, оператора протитанкового взводу окремого батальйону морської піхоти з Феодосії кримчанку Олену Соловйову, яка виборола друге місце.
 - Девіз морської піхоти – «Де ми – там перемога!». Олено, чи Ви очікували, що станете однією з переможниць конкурсу?
 - Для мене найголовніше було просто взяти участь у конкурсі і спробувати себе ще й у такій ролі. Це так несподівано сталося, я ледве встигла здати чергування, а наш командир батальйону морської піхоти (тепер уже колишній) підполковник Андрій Миколайович Андрей раптом поставив переді мною таке «бойове» завдання.
 Зараз радію, що це не було заплановано. І взагалі, коли щось відбувається ось так спонтанно, як цей конкурс, – тоді щось і виходить!
 І в Києві побувати - це теж було для мене велике свято, думаю, що ця поїздка запам’ятається на все життя.
 - Олено, розкажіть, будь ласка, трохи про себе і родину, що привело Вас до війська, до десанту?
 - Народилася в місті Новоград-Волинський Житомирської області у сім’ї військовослужбовців. Зі зміною місця служби наша родина перебралася до Криму.
 Проживали ми у військовому містечку Кизилташ, де я вчилася до 10 класу. У 2006 році переїхала до Феодосії, де закінчила 11-й клас. Поступила до Фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин та у 2010 році закінчила економіко-правовий факультет. Тож за фахом я зовсім не десантник, а економіст.
 В армію пішла слідами батьків. Батько, Петро Миколайович - колишній військовий, служив у протитанковому взводі десантних військ. Зараз військовий пенсіонер, разом з мамою працює в «Артек-Союзі», займаються організацією харчування військовослужбовців.
 - Чим запам’яталися Вам міжнародні навчання, в яких Ви брали участь?
 - На міжнародних навчаннях «Сі-Бриз-2010» я була прикомандирована, як телефоніст. Ми забезпечували надійний і якісний радіо- і телефонний зв’язок у польових умовах. Бойова робота тривала і вдень, і вночі. Теорію ми проходили у класах, виконували практичні дії за планами бойової підготовки безпосередньо в полі. Особливо запам’яталося спілкування з військовослужбовцями інших країн - грузинами, румунами, американцями.
 Побутові умови були непрості, це ж таки наближені до бойових навчання. А для мене найважче було підніматися опів на шосту ранку – оце було випробування! В усьому підтримували одне одного. Особливо вдячна психологу батальйону старшому лейтенанту Сергію Карасевичу. На полігоні він завжди нам казав: «Дівчата не здавайтеся, ви все зможете!». І ми впоралися!
 У батальйоні морської піхоти постійно відбуваються інші заходи бойової підготовки. Ми залучалися і під час навчань «Взаємодія – 2010» на полігоні «Опук». Вперше побачила, як стріляє мінометна батарея. Бойові стрільби на мене справили просто приголомшливе враження - така страшна сила в людських руках...
 Допомагало й те, що у війську нашому служать справжні лицарі, на полігонах під час тривоги кожен з хлопців прагнув підставити своє плече дівчатам, допомогти. Тому служити мені зовсім не важко.
 Фах військового мені дуже подобається. І хоча в мене є економічна освіта, служба у війську мене цілком влаштовує, тому в майбутньому я хочу стати офіцером.
 - А чим ще захоплюється чарівна морська піхотинка?
 - З дитинства люблю легку атлетику, біг. У школі займала перші місця на різних спортивних змаганнях, була призеркою районних змагань з легкої атлетики. Під час занять у військовій частині, які у нас проходять на стадіоні «Кристал» строго тричі на тиждень, ми бігаємо на дистанцію три кілометри. Підтягуємося, стрибаємо, віджимаємося.
 Обожнюю футбол і мою улюблену команду «Динамо» (Київ). Як це, може, й дивно звучить, люблю бокс. Ніколи не пропускаю бої братів Кличків. Зазвичай, ми їх дивимося з батьком. Віталій і Володимир мені дуже подобаються, як люди, імпонує їхня життєва позиція.
 Моє улюблене місто - Севастополь. Тут я приймала присягу, проходила підготовку два місяці. Взагалі відчуваю себе в цьому місті легко і затишно.
 Улюблена пора року - осінь. Восени в мене день народження - 23 вересня. У цей період і не холодно, й не пекуче. Це дуже лагідна й приємна пора року.
 Серед інших уподобань – фільми: містика, історичні, психологічні. А улюблене блюдо - смажена картопля!
 - Дякую, Олено, за щиру розповідь! За перебігом конкурсу слідкував не тільки батальйон морської піхоти, «тримали кулаки» за Вас усі Військово-Морські Сили, тож приєднуємося до привітань з перемогою, бажаємо натхнення і успіхів у нелегкій справі служіння Вітчизні!
 
Руслан СЕМЕНЮК,
 Регіональний медіацентр МО України.
 м. Феодосія.
(Фото автора).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 24.12.2010 > Тема "З потоку життя"