Версiя для друку Обговорити в форумi

Слово і діло 

 Згідно з останнім Всеукраїнським переписом населення, який проводився у 2001році, у Севастополі мешкає 377,2 тис. громадян, з яких майже чверть – 84,4 тис.( 22,4 %) - українці. Із 74 загальноосвітніх навчальних закладів міста лише в одному школі-інтернаті для дітей-сиріт викладання всіх предметів та виховний процес здійснюється  українською мовою. Ще в декількох школах є українські класи. Але, якщо українців у місті – майже чверть, то шкіл з українською мовою навчання мало би бути 17. 
 Дванадцять років тому місцеві вчителі, активісти українських громадських організацій та військовослужбовці ВМС України задумали побудувати в Севастополі  школу-колегіум з українською мовою навчання. Виходили з того, що  створення  навчального закладу нового типу, з високим рівнем матеріально-технічної бази, впровадженням новітніх технологій навчання та виховання, викладанням всіх предметів державною мовою, матиме, насамперед, політичне й соціокультурне значення: створюватиме українське мовне середовище, сприятиме вихованню в молоді шанобливого ставлення до мови, культури та історії України.
 У серпні 2001 року до Президента України Леоніда Кучми з клопотанням щодо заснування у Севастополі школи- колегіуму звертаються також делегати III Всесвітнього форуму українців.
 Пропозицію створення цього навчального закладу підтримала адміністрація національного університету «Києво-Могилянська Академія».
 До Леоніда Кучми з листами зверталися активісти севастопольських громадських організацій: «Просвіта», Союз українок, Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Ващенка.
 Командування та Військова Рада ВМС України зверталися листом до віце-премєр міністра М.Жулинського з проханням всіляко сприяти побудові навчального закладу.
 Пізніше проект побудови школи-колегіуму увійшов до Програми сталого розвитку м. Севастополя 2001-2005 рр., затвердженої Кабінетом Міністрів  України. Збереглися цілі теки пропозицій, звернень, макетів будівлі тощо.
 Йшли роки, змінилися три Президенти й п’ять градоначальників, а будівля й досі не закінчена. Більше того, на момент приходу останнього з градоначальників, Валерія Саратова, у квітні поточного року, на будівництві працювало 36 робітників, а рівно через три дні його правління, їх там залишилося двоє. «Всі решта відправлені у відпустку»,- повідомив охоронець, що відчинив браму будівельної загорожі, аби я змогла сфотографувати неповний каркас основної будівлі, що за формою нагадує обіцяну десятиріччями школу. Шкільний спортивний комплекс поки що можна побачити лише на макеті.
 Орієнтовний об’єм фінансування за роки виріс з 42 до 98 млн. грн., з яких 20 млн.грн. – освоєно.
 Отже, якщо за 12 років виконано п’яту частину робіт, то за парти школи «нового» типу наші школярі сядуть десь у 2058 році.
 Школа нового типу в Севастополі є, але не наша. Уряд Москви побудував її 12 років тому, якраз тоді, коли ми запланували свою. Зателефонувавши директору, аби уточнити скільки років навчальному закладу, я почула різко-нелюб’язне: «А зачем это вам, это – школа другого государства».
 Працює ця школа в режимі військової частини, за російською програмою, підпорядкована військовій раді ЧФ РФ. Перед управлінням освіти не звітує. Заповнена трохи більше ніж на половину дітьми російських військових. Решту добирають з українських родин. В Севастополі всі школи – російськомовні, але Росія дбає про ідеологічне виховання своїх громадян. До того ж, московська школа краще оснащена, ніж наші. Й це ще один привід розставити пріоритети.
 «Якщо твій план розрахований на рік – сій хліб, на десятиліття – вирощуй дерева, на віки – виховуй дітей…» мовить наша народна мудрість, вмістивши досвід багатьох поколінь. Правда ми ніяк не навчимося  планувати на віки, а відтак дбаємо лише про хліб насущний. 
 
Лідія СТЕПКО,
 власкор «КС».
 м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2010 > Тема "Бути чи не бути?"