Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 09.03.2010 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 09.03.2010
Валентина Чекал╕на: «З ново╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вихолощено актуальне пол╕тичне сьогодення»

Перш за все я хочу «подякувати» М╕н╕стерству культури та туризму Укра╖ни та його доч╕рньому п╕дпри╓мству «Газетно-журнальне видавництво» за позбавлення нас, кримських укра╖нц╕в, вже й в╕ртуально╖ можливост╕ сп╕лкуватися р╕дною укра╖нською мовою.

Робилося все посл╕довно й методично. Спочатку в╕д газети в╕дштовхнули дописувач╕в укра╖нського слова, не сплачуючи ╖м жодно╖ коп╕йки за роботу. Пот╕м стали вимагати скорочення на одну третину творчих штатних прац╕вник╕в ╓диного на п╕востров╕ укра╖номовного видання, на що редактор газети, заслужений журнал╕ст Укра╖ни В╕ктор Качула, погодитися не м╕г, оск╕льки було б н╕кому творити ц╕кавий для читача матер╕ал. Ц╕кавий не лише для кримчан, а й мешканц╕в материково╖ Укра╖ни та укра╖нсько╖ д╕аспори: «Кримську св╕тлицю» читали за океаном в Америц╕, на п’ятому континент╕, в далек╕й Австрал╕╖. Газета мала велике коло прихильник╕в, як╕ п╕дтримували сво╓ улюблене видання матер╕ально в час чорно╖ смути безгрош╕в’я, коли колектив редакц╕╖ не отримував зароб╕тно╖ плати, а позаштатн╕ кореспонденти робили св╕й творч╕й внесок на шпальти газети безкорисно, з патр╕отизму.

Я з глибокою повагою ставлюся до нового редактора газети «Кримська св╕тлиця» Леон╕да П╕лунського за його високий журнал╕стський профес╕онал╕зм (й донин╕ в пам’ят╕ чудов╕ рад╕опередач╕ 80-х рок╕в минулого стол╕ття «Для тих, хто в мор╕»). Вдячна йому за те, що в╕н, високоерудована, в╕дома на п╕востров╕ людина, взявся керувати Народним Рухом Укра╖ни в складних кримських умовах укра╖нофобства.

Але, випущений п╕д його кер╕вництвом новий формат «Кримсько╖ св╕тлиц╕» не задовольня╓ мене як читача ╕ дописувача газети. ╤ не ст╕льки тому, що в╕д дня виходу в св╕т з 31 грудня 1992 року наша газета була класичним укра╖номовним виданням, а зараз нам пропонують тримовний г╕брид газети з журналом.

По сут╕, видання  «Кримсько╖ св╕тлиц╕»  п╕д редакц╕╓ю В╕ктора Качули було всеукра╖нською загальнопол╕тичною (!) л╕тературно-художньою газетою. Вона наповнювалася зм╕стом, що сприяв ╕дентиф╕кувати себе разом з ус╕м укра╖нським народом. Вона допомагала вчителям та вихователям формувати з п╕дростаючого покол╕ння (не т╕льки з етн╕чних укра╖нц╕в, а й ус╕х кримських нац╕ональностей) патр╕от╕в сво╓╖ Батьк╕вщини — Укра╖ни. Газета завжди в╕дчувала пульс пол╕тичного процесу, що в╕дбува╓ться  в держав╕. Була ╓диною в кримському ╕нформац╕йному простор╕, що протистояла масовому зомбуванню кримчан на п╕дстав╕ великодержавного рос╕йського шов╕н╕зму, трансформац╕╖ етн╕чних укра╖нц╕в в малорос╕в.

Ще на початку ХХ ст. при виданн╕ пролетарсько╖ газети «╤скра» ╖╖ творець наголошував, що «газета не т╕льки пропагандист ╕ аг╕татор, а й  колективний орган╕затор». «Кримська св╕тлиця» активно займалася орган╕заторськими питаннями гуртування навколо себе укра╖нц╕в. Чого варт╕, наприклад, мистецьк╕ творч╕ зустр╕ч╕ за ╕н╕ц╕ативи батька й доньки Качул╕в з автором книги «Бол╕ти болем слова нашого» вченим-теоретиком укра╖нського слова Роксоланою Зор╕вчак. Також редакц╕я газети проводила кримськ╕ конкурси школяр╕в п╕д рубрикою «Ми д╕ти тво╖, Укра╖но!», змагання д╕тей-ерудит╕в, переможц╕ якого отримали багато приз╕в, головний з яких був — комп’ютер.

«Кримська св╕тлиця» п╕д редакц╕╓ю Леон╕да П╕лунського — це абсолютно новий проект всеукра╖нсько╖ л╕тературно-публ╕цистично╖ мистецько╖ газети — сучасний, модерн╕зований, на дорогому глянцевому папер╕. Але ця газета виходить без  звичних репортаж╕в з передово╖ змагань за укра╖нську державн╕сть в Севастопол╕ Л╕д╕╖ Степко, зустр╕ч╕ з борцями за волю Серг╕я Лащенка, без дитячого додатку «Джерельце» Данила Кононенка, яке розвивало творч╕ л╕тературн╕ зд╕бност╕ д╕тей. Це при тому, що на державному «Ол╕мп╕» визнано, що Укра╖на в Криму програла ╕нформац╕йний прост╕р. З ново╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вихолощено актуальне пол╕тичне сьогодення.

Тако╖ газети, якою нин╕ стала «Кримська св╕тлиця», я не виписувала. В ман╕пуляц╕ях з зам╕ною головного редактора газети вбачаю пол╕тичне п╕д╜рунтя, яке порушу╓ мо╓ право на ╕нформац╕ю, бажання знати б╕льше.

Публ╕чно заявляю, що я не бажаю читати «Кримську св╕тлицю» в ╖╖ сучасному вигляд╕ й за ╖╖ сучасним зм╕стом, оск╕льки для мене це не т╕льки марна зайва витрата часу, а й об’╓кт дратування при спостер╕ганн╕ рос╕йськомовного та татарськомовного перекладу матер╕алу майже на кожн╕й стор╕нц╕ .
Невже на п╕востров╕ мало рос╕йськомовних чи кримськотатарських  видань? Настав якраз саме той час, щоб «розмити» ╓дине укра╖номовне державне патр╕отичне видання в Криму, визнане ус╕ма.

Я в╕с╕мнадцять рок╕в не беру в руки й не читаю «Кримсько╖ правди» за ╖╖ антиукра╖нську спрямован╕сть, щоб зайвий раз не спостер╕гати, як ображають м╕й народ.

Я не можу терп╕ти п’ять м╕сяц╕в передплати наругу над сво╖ми уподобаннями та почуттями, адже модерн╕зовану «Кримську св╕тлицю» опускатимуть в мою поштову скриньку. Тому прошу редактора газети Леон╕да П╕лунського повернути мо╖ кошти за передплату газети за ш╕сть м╕сяц╕в, вдво╓ дорожчих тих, коли газета була незалежною в╕д державно╖ установи, б╕дною, але завжди чесною. П╕двищення вартост╕ загальнонародно╖ газети — також один з крок╕в знищення загальновизнаного видання шляхом обмеження доступу до нього читач╕в. Ск╕льки малозабезпечених не мали можливост╕ передплатити газету, зверталися за допомогою редакц╕╖. Зокрема, я передплатила два екземпляри: для себе та сво╖х друз╕в.

Н╕би за ╕рон╕╓ю дол╕, п╕сля чужого глянсового журналу п╕д назвою «Кримська св╕тлиця» я отримала з м╕сячною затримкою перший номер р╕дно╖ укра╖нсько╖ за духом, державницько╖ за зм╕стом газети, який мав вийти 1 с╕чня нового року, саме такий, який я завжди чекала по п’ятницям вс╕ 17 рок╕в ╕снування. З одержанням останнього 1590 номеру газети коментар╕, як кажуть, зайв╕. Розставлен╕ вс╕ крапки над «╕» з причин нищення улюблено╖ багатьма кримчанами ╕ тако╖ необх╕дно╖ державницько╖ газети в досить складному кримському рег╕он╕, якою була «Кримська св╕тлиця» за час╕в редагування ╖╖ В╕ктором Качулою.

╤ на завершення, мабуть, варто «подякувати» одному з╕ сп╕взасновник╕в газети Всеукра╖нському товариству «Просв╕та» ╕мен╕ Т. Шевченка, зокрема, його оч╕льнику Павлу Мовчану за довершений к╕нець укра╖нсько╖ справи в Криму — л╕кв╕дац╕╖ свого д╕тища. Адже, все почалося з того, як одержуючи в╕д держави, а значить в╕д нас, платник╕в податк╕в, кошти на утримання просв╕тянських укра╖нських проект╕в, сп╕взасновники перестали ф╕нансувати «Кримську св╕тлицю», загнавши ╖╖ тим самим в глухий кут, в залежн╕сть в╕д чиновник╕в з передбаченими насл╕дками. Зам╕сть об╕цяного на Майдан╕ громадського телебачення, знищили й те, що було досягнуто в друкованих засобах масово╖ ╕нформац╕╖.

До реч╕, як йдуть справи з буд╕вництвом Тарасово╖ церкви на Чернич╕й гор╕, для яко╖ колектив С╕мферопольсько╖ школи-╕нтернату перерахував б╕льше трьохсот гривень? Якщо церква не буду╓ться, то передайте кошти на завершення ремонту музею Т. Г. Шевченка в Канев╕.
Виходячи з╕ сказаного, зак╕нчити св╕й виступ хочу словами Тараса Шевченка, нашого укра╖нського Пророка:

«Доборолась Укра╖на
До самого краю,
Г╕рше ляха —
Сво╖ д╕ти ╖╖ розтинають».
Валентина Чекал╕на, вчитель ╕стор╕╖ вищо╖ категор╕╖, в╕дм╕нник народно╖ осв╕ти УРСР
http://www.slovo.crimea.ua/?module=numbers&page=viewnumber&var=75#2.php

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 09.03.2010 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8381

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков