Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2010
ХТО СП╤ВА╢, ТОГО ЗНАЮТЬ, АБО МИСТЕЦТВО ╤ ПОЛ╤ТИКА КРОКУЮТЬ ПОРУЧ

П╤СЕННА СВ╤ТЛИЦЯ

Щиро вдячний газет╕ «Кримська св╕тлиця», що вона п╕сля досить активного обговорення ╕ визначення сво╖ми читачами найкращо╖ «п╕сенно╖ двадцятки» невдовз╕ розпочала вже новий конкурс, щоб «визначити гуртом двадцять найкращих, найталановит╕ших, найпопулярн╕ших укра╖нських виконавц╕в» в╕д минулих стол╕ть ╕ до сучасност╕ включно. Я теж хот╕в би взяти участь у цьому конкурс╕. Щоправда, маю до нього два побажання: по-перше, щоб не занадто довго розтягувати його в час╕, а по-друге, при в╕дбор╕ кандидат╕в, мабуть, варто звертати увагу не лише на силу таланту, а й на те, чи служить сьогодн╕ той талант на користь укра╖нському народов╕.
Я народився ╕ вир╕с у сп╕вочому сел╕ на Роменщин╕ (Сумська область), ╕ вже з раннього дитинства чув укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕, передус╕м звертаючи увагу на красу мелод╕╖, а пот╕м вже на слова та виконавця. ╤ роль сп╕вака тут далеко не остання, бо саме в╕д його голосу й манери виконання багато залежить, як ти сприймеш ту чи ╕ншу п╕сню: ╕з задоволенням ╕ на довго, чи в╕дразу забудеш. Пам’ятаю, як гарно сп╕вали мо╖ товариш╕ — В╕тя Павлов та ╤ван Вовк, однокласниця Шура Басараб ╕ чимало ╕нших мо╖х односельц╕в. ╤ нехай вибачать мен╕ наш╕ заслужен╕ артисти, але я б╕льше жодного разу в житт╕ не чув такого задушевно-чудесного виконання п╕сн╕ «Копав, копав криниченьку», як це виходило в наших студент╕в (молодих хлопц╕в ╕ д╕вчат), як╕ п╕сля навчання в р╕зних м╕стах Укра╖ни при╖жджали до сво╖х батьк╕в на л╕тн╕ кан╕кули. Особливо там вражав присп╕в, що звучав у р╕зних вар╕антах:
«Ой, жаль, жаль
Мен╕ буде —
В╕зьмуть ╖╖ люди!
В╕зьмуть ╖╖ люди -
Моя не буде!
Ой, жаль, жаль!».
Недарма кажуть, що вс╕ ми родом ╕з дитинства, адже саме в╕дтод╕ починали п╕знавати навколишн╕й св╕т ╕ пакували св╕й багаж у майбутн╓. Вже тод╕ бачили, що в р╕зних сп╕вак╕в якось ╕накше звучить одна й та сама п╕сня, що сп╕ваки часто в╕ддають значну перевагу як╕йсь одн╕й чи двом-трьом п╕сням, хоча й знають ╖х безл╕ч. Так, наприклад, «На город╕ верба рясна» — це була найб╕льш улюблена п╕сня ╤вана Вовка, д╕д Михайло найчаст╕ше сп╕вав «Гаю, гаю, зелен розмаю», а дядя Вася не м╕г об╕йтися без п╕сн╕ «Ой у пол╕ озеречко». Про таку особлив╕сть багатьох сп╕вак╕в нав╕ть анекдоти складають... Приб╕га╓ одна ж╕нка до ╕ншо╖ молодиц╕ й гука╓: «Слухай, Галько! Он тв╕й чолов╕к п’яний борса╓ться у багнюц╕, мов свиня, та ще й сп╕ва╓». «А яко╖ ж сп╕ва╓?» — захвилювалася та. «За туманом н╕чого не видно». «Ну, слава Богу, то не м╕й, — полегшено з╕тхнула молодиця, — бо м╕й, коли вип’╓, завжди сп╕ва╓ «Гей, наливайте повн╕╖ чари...».
Власне, ╕ багатьох сво╖х улюблених сп╕вак╕в ми теж сприйма╓мо найчаст╕ше через одну-дв╕ чи три п╕сн╕. Скаж╕мо, для мене особисто Н╕на Матв╕╓нко — це передус╕м «Ой роде наш ясний, роде наш прекрасний», «Зелене╓ жито, зелене», «Ой у вишневому саду»; Ра╖са Кириченко — це «Козачка» та «Ой на гор╕ два дубки»; Оксана Петрусенко — як найкраща виконавиця п╕сн╕ «Ой не св╕ти, м╕сяченьку...». Зда╓ться, лише в тр╕о Маренич╕в чи не кожна п╕сня звучить, як тепер кажуть, суперово, ╕ там год╕ визначити лише якусь одну.
Якщо глибше заглянути в ╕стор╕ю укра╖нсько╖ п╕сн╕ ╕ великих сп╕вак╕в, як╕ сам╕ складали слова й мелод╕ю, то в цьому славному ряду мають стояти ╕ «Боян — п╕снетворець днедавн╕х час╕в Олега ще ╕ Ярослава», ╕ кобзар Карпо з тою безсмертною п╕снею-маршем «Ой на гор╕ та женц╕ жнуть», ╕ легендарна полтавка Маруся Чурай («В к╕нц╕ гребл╕ шумлять верби», «Засв╕т встали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю, та на вечорниц╕» тощо).
Чар╕вний сп╕в плюс при╓мна зовн╕шн╕сть черн╕г╕вського козака Олекс╕я Розумовського наст╕льки вразили рос╕йську цар╕вну (згодом ╕мператрицю) ╢лизавету Петр╕вну, що вона закохалася в нього й та╓мно пов╕нчалася з ним. Цей ╕сторичний факт для нас сьогодн╕ особливо ц╕кавий ╕ повчальний тим, що той талановитий сп╕вак Олекс╕й ╕ при такому казковому злет╕ залишався й надал╕ справжн╕м укра╖нським патр╕отом, не забуваючи н╕ сво╖х друз╕в та родич╕в, н╕ сво╓╖ р╕дно╖ Батьк╕вщини (чого не скажеш про багатьох наших сучасник╕в), а найголовн╕ше те, що в╕н зум╕в переконати свою дружину-царицю, щоб та в╕дновила автоном╕ю Укра╖ни (гетьманство). До реч╕, Кирило Розумовський — молодший брат Олекс╕я — був достойним гетьманом (1750-1764), аж доки вже наступна ╕мператриця — розбещена та всесильна «вража баба» Катерина ╤╤ — знову стала нищити Укра╖ну: передус╕м л╕кв╕дувала гетьманство (1764), згодом — Запорозьку С╕ч (1775), а вже пот╕м ввела в нас ╕ кр╕пацтво (1783), яке вже давно лютувало в Рос╕╖.
Той випадок ╕з Олекс╕╓м Розумовським засв╕дчу╓, що талановитий сп╕в ╕ державна пол╕тика — це реч╕, ц╕лком сум╕сн╕ ╕ можуть ╕ти поряд. Це ми бачили також ╕ за президентства Кучми, ╕ щоразу бачимо п╕д час вибор╕в, особливо президентських. Але тут надзвичайно важливо, щоб уславлен╕ артисти сам╕ були нац╕онально св╕домими громадянами ╕ п╕дтримували лише тих пол╕тик╕в, як╕ дбають про нац╕ональн╕ ╕нтереси Укра╖ни, а не яко╖сь ╕ншо╖ держави чи певного клану.
За кожним талановитим сп╕ваком сто╖ть велика група ╖хн╕х щирих шанувальник╕в, як╕ п╕дтримують на виборах, зв╕сно, саме тих кандидат╕в чи парт╕ю, за яку аг╕ту╓ ╖хн╕й кумир. Вс╕ пол╕тики це прекрасно розум╕ють, тож ╕ стараються залучити до себе популярних митц╕в. Так було, скаж╕мо, ╕ в 2004 роц╕, коли патр╕отичний, проукра╖нський кандидат у Президенти В. Ющенко боровся ╕з пророс╕йськи налаштованим
В. Януковичем.
Мен╕ добре запам’ятався ясний ╕ теплий день 8 серпня 2004 року, коли В. Ющенко з╕ сво╓ю артистичною групою п╕дтримки (Дмитро Гнатюк, Оксана Б╕лоз╕р, Анатол╕й Паламаренко) при╖жджали до нас у смт. Красногвард╕йське. Тод╕ В. Ющенко ще не був отру╓ний ворожими силами ╕ мав вигляд здорового й сильного чолов╕ка при╓мно╖ зовн╕шност╕. На м╕тингу було близько п╕втори тисяч╕ людей ╕з райцентру та навколишн╕х с╕л, як╕ уважно вислухали допов╕дь Ющенка, а пот╕м ставили йому багато запитань, часом досить у╖дливих. ╤ кожен отримав ╜рунтовну в╕дпов╕дь. А вже пот╕м взяли слово й артисти. Найб╕льше сподобався мен╕ виступ Оксани Б╕лоз╕р. ╥╖ палка аг╕тац╕я за кандидата, коли вона к╕лька раз╕в повторила, що «Ющенко — саме той, хто потр╕бен Укра╖н╕!», а пот╕м ╕з почуттям засп╕вала п╕сню «Одна калина», яку, на мо╓ велике здивування, п╕дхопило й дуже багато красногвард╕йц╕в...
Точно не знаю, хто саме з артист╕в-сп╕вак╕в п╕дтримував тод╕ Януковича, але неодноразово чув на цю тему одну н╕би бувальщину. Зустр╕лись якось десь на Харк╕вщин╕ дв╕ аг╕тац╕йн╕ бригади артист╕в. От Н╕на Матв╕╓нко, яка очолювала ющенк╕вц╕в, запиту╓ в тих, хто за Януковича: «Як же це ви, д╕вчата, в цю антиукра╖нську групу потрапили?» «Грошей мало!» — в╕дпов╕дь. А пан╕ Н╕на уточню╓: «Таки грошей чи, може, сов╕ст╕?..»
Незабаром у нас уже й нов╕ вибори, але тривоги залишаються стар╕, бо знову поста╓ питання з питань: хто кого врешт╕-решт переможе?» Чи нац╕ональна самосв╕дом╕сть та ╕нстинкт самозбереження укра╖нц╕в, а чи ╖хн╕й старий колон╕альний синдром, який притаманний ╕ багатьом кандидатам у президенти Укра╖ни?
Ясно одне, що й ця президентська кампан╕я аж н╕як не об╕йдеться без активного втручання в пол╕тику багатьох талановитих сп╕вак╕в. Бо вже зараз на телеканалах по к╕лька раз╕в на день показують групу ╕з 13 («чортова дюжина!») артист╕в, як╕ п╕дтримують одного з кандидат╕в. Законом╕рно, що в ц╕й» дюжин╕» знаходяться Наталя Могилевська та ╤рина Б╕лик, бо ╖хню антиукра╖нську спрямован╕сть уже оц╕нило й жур╕ цьогор╕чного фестивалю «Червона рута», присудивши ╖м антинагороди ╕мен╕ Шарикова. Могилевську нагородили за «╕сторичне в╕дкриття» (вона заявила, що в Ки╓в╕ н╕коли не розмовляли укра╖нською мовою), а Б╕лик нагородили за «ст╕йк╕сть ╕ мужн╕сть», бо вона й не прихову╓, що не може сп╕вати для укра╖нц╕в укра╖нською мовою. (До реч╕, останн╕м часом ╕ Соф╕я Ротару геть забула укра╖нськ╕ п╕сн╕). Але, якщо з цими двома сп╕вачками все ясно, то мен╕, наприклад, важко збагнути, як у цю 13-ку потрапили Руслана Лижичко, Олександр Пономарьов, Ан╕ Лорак та ╕нш╕? Ран╕ше я нав╕ть збирався включити декого з них до двадцятки найкращих. Але коли талант не служить на благо сво╓╖ В╕тчизни, то нав╕що його й згадувати?!
Сьогодн╕, в переддень вибор╕в, особливо актуальними ╓ слова Василя Кука, що Президент Укра╖ни ма╓ бути нац╕онал╕стом (як це зазвичай водиться в кожн╕й цив╕л╕зован╕й держав╕ св╕ту). Але так ╕сторично склалося, що Укра╖на ╓ постколон╕альною та ще й постгеноцидною кра╖ною, а тому ми ще й дос╕ жаха╓мося в╕д самого слова «нац╕онал╕ст», а поняття «патр╕от» тлумачимо по-р╕зному. Хоча основна р╕зниця м╕ж цими двома словами загалом ╓ у ╖хньому звучанн╕, бо перше походить з латинсько╖ мови, а друге — з грецько╖.
Добре, що в╕дносно поняття «нац╕ональн╕ ╕нтереси», або «нац╕ональн╕ пр╕оритети» у нас останн╕м часом ╓ певн╕ зрушення. А тому я твердо переконаний, що кожен ╕з кандидат╕в у Президенти Укра╖ни (в народн╕ депутати ╕ т. ╕н.) ма╓ розглядатися передус╕м на фон╕ захисту нац╕ональних ╕нтерес╕в нашо╖ кра╖ни, ╕ якщо у нього в цьому план╕ не все гаразд, то його необх╕дно викреслити з╕ списку претендент╕в. Не п╕зно це зробити нав╕ть вранц╕ 17 с╕чня 2010 року! 
Що таке взагал╕ ╓ нац╕ональн╕ ╕нтереси ╕ з яких саме пункт╕в вони складаються, про те ма╓ бути записано в Конституц╕╖ Укра╖ни. Але, на жаль, ╕ в нин╕ д╕юч╕й Конституц╕╖, ╕ в т╕й, що зараз всенародно обговорю╓ться, нема╓ окремо╖ статт╕ з повним перел╕ком ус╕х пункт╕в. А саме така стаття якраз ╕ могла б бути ╓диною державною ╕деолог╕╓ю Укра╖ни!
Як на м╕й погляд, то нац╕ональн╕ ╕нтереси Укра╖ни загалом мають приблизно такий перел╕к пункт╕в:
1) збереження та всеб╕чний розвиток укра╖нсько╖ державно╖ мови;
2) незалежн╕сть, над╕йна обороноздатн╕сть та патр╕отичне виховання;
3) територ╕альна ц╕л╕сн╕сть;
4) пост╕йний розвиток економ╕ки та зростання добробуту населення;
5) нормальна еколог╕я навколишнього середовища та гармон╕йний духовний ╕ ф╕зичний розвиток ус╕х громадян;
6) високий патр╕отизм правлячо╖ ел╕ти та нац╕ональна ╓дн╕сть ╕ висока самосв╕дом╕сть ус╕х громадян;
7) свобода, але в рамках закону ╕ порядку;
8) мудра зовн╕шня пол╕тика...
Мабуть, це не повний перел╕к ус╕х пункт╕в нац╕ональних ╕нтерес╕в Укра╖ни, тож ╖х можна ще додати. Але безумовно, що не можна н╕кому порушувати жодного з них. А тим б╕льше це не допустимо для пол╕тик╕в та урядовц╕в ус╕х р╕вн╕в, прац╕вник╕в ЗМ╤ та вс╕х талановитих сп╕вак╕в, бо вони ╓ авангардом сусп╕льства на виднот╕.

* * *

Непросто назвати по╕менно двадцятку найкращих сп╕вак╕в Укра╖ни, бо талант╕в у нас ╓ дуже багато. Кр╕м того, деяк╕ «з╕рки першо╖ величини» виявилися не такими вже й привабливими, як спершу здавалося. Тут маю на уваз╕ також ╕ Семена Гулака-Артемовського — прекрасного сп╕вака з сильним та красивим баритоном, знаменитого творця першо╖ укра╖нсько╖ опери «Запорожець за Дуна╓м».
Чесно кажучи, досить тривалий час я теж захоплювався мелод╕йн╕стю ц╕╓╖ опери, коли слухав ╖╖ по рад╕о. Карась ╕ Одарка, Оксана та Андр╕й — так╕ колоритн╕ персонаж╕, ╕ мр╕я у них висока: «П╕дем, серце, в р╕дний край», а в ф╕нал╕ опери вони разом ╕з ус╕ма задунайськими козаками перепливають широкий Дунай, щоб повернутися в Укра╖ну, покинувши немилих ╖м султана й Туреччину. Як усе тут гарно ╕ романтично!.. Проте в зр╕лому в╕ц╕ я знову перечитав пов╕сть М. Коцюбинського «Дорогою ц╕ною» ╕ побачив здивовано, що в ╕дейно-тематичному план╕ опера й пов╕сть так╕ «схож╕» м╕ж собою, як н╕ч ╕ день, бо головн╕ геро╖ пов╕ст╕ (Остап ╕ Солом╕я) буквально в той же самий ╕сторичний момент часу мр╕яли про волю саме «за Дуна╓м, гей, там за Дуна╓м!» ╤ Завзято боролися за ту волю в╕д пана й панщини, заплативши за не╖ надто дорогу ц╕ну...
Щоб збагнути, хто з цих визначних укра╖нц╕в (С. Гулак-Артемовський ╕ М. Коцюбинський) говорить правду, а хто красиво обманю╓ й дезор╕╓нту╓ нас, я взявся б╕льш уважно читати також ╕ матер╕али з ╕стор╕╖ Укра╖ни... ╤ ось, що вияснилось. П╕сля знищення царським урядом Запор╕зько╖ С╕ч╕ значна частина запорожц╕в переселилася в турецьк╕ земл╕ в понизз╕ Дунаю й утворила там Задунайську С╕ч (1775-1828), яка пост╕йно поповнювалася вт╕качами з ус╕╓╖ Укра╖ни, що рятувалися в╕д соц╕ального гн╕ту в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ (от якраз туди й прямували Остап ╕з Солом╕╓ю). Турецький султан прийняв запорожц╕в, як над╕йних союзник╕в, вид╕ливши ╖м значну територ╕ю, головним чином в межах сучасно╖ Одесько╖ област╕. Зв╕сно, все це дуже турбувало царський уряд, ╕ тому в╕н намагався будь-яким способом знищити й цю С╕ч.
Врешт╕-решт серед козак╕в Задунайсько╖ С╕ч╕ знайшовся зрадник високого рангу. Це був кошовий отаман Йосип Гладкий, який задля дискредитац╕╖ вс╕х задунайц╕в в очах султана в травн╕ 1828 року п╕д час рос╕йсько-турецько╖ в╕йни з невеликою групою козак╕в (близько п╕втори тисяч╕), захопивши з собою всю в╕йськову канцеляр╕ю та казну, неспод╕вано перейшов п╕д ╤зма╖лом на б╕к рос╕йського царя Миколи ╤, за що отримав в╕д нього коштовну медаль, чин полковника та значн╕ матер╕альн╕ подарунки. За цю зраду кошового отамана турецький султан жорстоко помстився решт╕ задунайц╕в, а також зруйнував та спалив Задунайську С╕ч. Що й потр╕бно було царизмов╕, але завдало велико╖ шкоди Укра╖н╕, захистов╕ ╖╖ нац╕ональних ╕нтерес╕в... Власне, ось цю ганебну зраду Й. Гладкого та його приб╕чник╕в так гарно осп╕ву╓ в сво╖й опер╕ Гулак-Артемовський, а ми ще й захоплено аплоду╓мо в театр╕, не розум╕ючи що до чого...
Не маючи доступу до рос╕йських арх╕в╕в, нашим ╕сторикам важко назвати першопричину зради Й. Гладкого: чи сам додумався до тако╖ п╕длоти? Чи його п╕дкупили? Чи в╕н був заздалег╕дь засланий до козак╕в ╕ лише оч╕кував слушного моменту? ╤ тому виника╓ тривога: чи зна╓ сьогодн╕ СБУ по╕менно вс╕х сучасних «йосип╕в гладких», що зад╕ян╕ в укра╖нськ╕й пол╕тиц╕ та народному господарств╕?..
Зда╓ться, жоден наш кобзар не осп╕вував «подвигу» Й. Гладкого, бо ц╕ народн╕ сп╕ваки були ╕ ╓ справжн╕ми патр╕отами р╕дного краю. А тому вважаю, що деяк╕ з них повинн╕ згадуватись у наших двадцятках найкращих виконавц╕в. Подаю свою двадцятку: 1. Боян. 2. Кобзар Карпо, автор п╕сн╕ «Ой на гор╕ та й женц╕ жнуть». 3. Маруся Чурай. 4. Олекс╕й Розумовський. 5. Остап Вересай. 6. Солом╕я Крушельницька. 7. Оксана Петрусенко. 8. ╤ван Козловський. 9. Михайло Гришко. 10. ╢вген Адамцевич (автор «Запорозького маршу»). 11. Анатол╕й Мокренко. 12. Тр╕о Маренич╕в. 13. Володимир ╤васюк. 14. Дмитро Гнатюк. 15. Н╕на Матв╕╓нко. 16. Ра╖са Кириченко. 17. Назар╕й Яремчук. 18. Тарас Петриненко. 19. Оксана Б╕лоз╕р. 20. Остап К╕ндрачук (ялтинський кобзар).

В╕ктор ТИХЕНКО,
пенс╕онер.
с. Видне Красногвард╕йського р-ну в Криму.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8352

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков